Постанова

від 10.03.2025 по справі 200/1342/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року справа №200/1342/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Тарасенко Дар`ї Юріївни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (повне судове рішення складено 30 грудня 2024 року) у справі № 200/1342/24 (суддя в І інстанції Молочна І.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

19 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до місцевого суду надійшло клопотання представника позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в якому, зокрема, представник просила суд зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №200/1342/24 протягом 10 днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги наголошує, що суд при вирішенні питання, чи виконано судове рішення в повному обсязі, не дослідив:

1) чи прийняв Відповідач декларацію Позивачки замість документа про припинення громадянства російської федерації з настанням відповідних правових наслідків від такого прийняття, прямо передбачених законодавством, чи Відповідач прийняв таку декларацію лише як вхідну кореспонденцію та долучив до матеріалів справи (без настання передбачених законодавством правових наслідків), при цьому продовжуючи не визнавати наявність незалежних від ОСОБА_1 причин неможливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації та право на завершення процедури набуття громадянства шляхом подачі саме декларації про відмову від іноземного громадянства, а не документа про припинення іноземного громадянства;

2) якими належними в розумінні КАС України доказами підтверджується факт виконання судового рішення, окрім листа самого Відповідача, в якому лише зазначено, що декларація ОСОБА_1 прийнята.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення- без змін.

У заяві (відповіді на відзив) представник позивача наполягає на позиції, виловленій в апеляційній скарзі та просить суд її задовольнити.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 200/1342/24, яке набрало законної сили 11 липня 2024 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.01.2024 про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації з прийняттям відповідного рішення, з урахування висновків суду в даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

В мотивувальній частині вказаного рішення судом зазначено, зокрема, що позивачка мала повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства російської федерації наразі не є можливим. Однак, вирішуючи питання щодо прийняття декларації позивачки, відповідач обмежився лише роз`ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства відповідно до листа від 07.02.2024 № П-23/6/1401-24/1401.16/55-24, повернув декларацію та не прийняв мотивованого рішення щодо прийняття такої декларації. Отже, відповідач не розглянув по суті звернення позивачки, не надав жодної оцінки підставам подачі ним саме декларації та вказав про необхідність подати документ, неможливість отримання якого по суті і стала підставою для подачі такої декларації. З огляду на викладене, відмова ГУ ДМС України в Донецькій області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, викладена у листі від 07.02.2024 № П-23/6/1401-24/1401.16/55-24, є протиправною.

Також, у зазначеному рішенні суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог ОСОБА_1 та обрання належного способу захисту порушеного права шляхом: визнання протиправною відмови ГУ ДМС України в Донецькій області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, викладеної у листі від 07.02.2024 № П-23/6/1401-24/1401.16/55-24; зобов`язання ГУ ДМС України в Донецькій області повторно розглянути звернення позивачки від 24.01.2024 про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації з прийняттям відповідного рішення та з урахування висновків суду в даній справі.

02 серпня 2024 року судом на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №200/1342/24 видано виконавчі листи по справі.

Окремою ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі №200/1342/24 заяву ОСОБА_1 , подану в порядкустатей 382, 383 КАС України, в справі № 200/1342/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, вчинені при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №200/1342/24 в частині повторної відмови ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства.

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини першої статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №200/1342/24 та розгляду звернення ОСОБА_1 щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Зобов`язано про вжиті заходи повідомити Донецький окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У вказаній ухвалі судом зазначено, зокрема, що відповідачем, під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року в частині повторного розгляду заяви позивачки про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, відмовлено з підстав, яким уже надана оцінка суду, а саме проігноровано констатований судом факт, що позивачка мала повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки судом встановлено обставини неможливості отримання ОСОБА_1 документа про припинення громадянства рф. А тому заява представника позивачки, подана у порядку статті 383 КАС України, підлягає задоволенню.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №200/1342/24 апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області залишено без задоволення. Окрему ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі №200/1342/24 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у вказаній постанові дійшов висновку, зокрема, що судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем, під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року, в частині повторного розгляду заяви позивачки про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, відмовлено з підстав, яким уже надана оцінка суду, а саме проігноровано констатований судом факт, що позивачка мала повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки судом встановлено обставини неможливості отримання ОСОБА_1 документа про припинення громадянства рф. Крім того, колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на виконання рішення суду та надання відповіді, в якій повідомлено, що надана декларація містить невідповідність встановленому зразку, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2012 № 715, а саме в частині вказаного позивачкою формулювання у пункті 4 декларації, який за зразком має містити інше формулювання, оскільки вказана відповідь не містить інформації у чому саме полягає невідповідність поданої позивачем декларації встановленому зразку, а саме у чому полягає невідповідність зазначеної позивачем інформації у пункті 4 декларації, інформації, яку має містити вказаний пункт. Так, позивач наділений правом на відповідний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Клопотання в порядку ст. 382 КАС України представник позивача обґрунтовує тим, зокрема, що Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області надало позивачу лист від 11 грудня 2024 року, в якому зазначив, що звернення від 15 листопада 2024 року розглянуто та повідомлено про прийняття декларації про відмову від російського громадянства від 24 січня 2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 200/1342/24. При цьому, у зверненні від 15 листопада 2024 року, відповідь на яке і було надано відповідачем 11 грудня 2024 року, ОСОБА_1 просила прийняти її декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства Російської Федерації на виконання судового рішення та вимог окремої ухвали і видати їй довідку, що є підставою для оформлення паспорта. Натомість, у відповідь на звернення відповідач лише одним абзацом зазначив, що повідомляє про прийняття декларації. Щодо оформлення довідки відповідач стверджує, що ОСОБА_1 вже було видано довідку № 1455-000006161 від 28 січня 2022 року про реєстрацію особи громадянином України. Представник позивача наполягає, що лист відповідача від 11 грудня 2024 року не може свідчити про виконання судового рішення, та що Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області ігнорує висновки суду та приписи чинного законодавства, що призводить до порушення законних прав ОСОБА_1 .

Розглянувши таке клопотання, місцевий суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача подавати звіт щодо виконання зобов`язальної вимоги, яка є виконаною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вказаною нормою законодавець встановив обов`язок учасників справи щодо обов`язкового виконання рішень суду та їх відповідальність за невиконання таких рішень. Зазначена норма не передбачає будь-яких припущень або виключень щодо виконання частини судового рішення, не визначає яку частину рішення сторона повинна виконати обов`язково, а яку може не виконувати за наявності будь-яких причин.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»).

Обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Суд зазначає, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Слід зазначити, що судовий контроль за виконанням судового рішення полягає у перевірці судом належного, точного та своєчасного виконання судового рішення у спосіб отримання звіту про таке виконання або спонукання до виконання судового рішення через визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі; наявність судового контролю за виконанням судового рішення передбачає безпосереднє виконання останнього та виключає можливості подання окремого позову, предметом якого є протиправні дії або бездіяльність суб`єкта, який має виконати таке рішення.

Питання, пов`язані із здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтями 382-382-3 КАС України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною третьою статті 382 КАС України передбачено, що якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 липня 2024 року Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області звернулось до позивача з листом вих.№1401.16-2944/14.2-24, в якому зазначило наступне.

«На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду по справі № 200/1342/24, яка набрала законної сили 11 липня 2024 року, щодо повторного розгляду Вашого звернення від 24 січня 2024 року про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації, просимо Вас надіслати на нашу адресу декларацію про відмову від громадянства російської федерації від 24 січня 2024 року, оригінал якої Вам було повернуто разом з листом №П-23/6/1401-24/1401.16/55-24 від 07 лютого 2024 року.».

31 липня 2024 року позивач звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою, в якій просила прийняти оригінал декларації від 24 січня 2024 року про відмову від громадянства РФ відповідно листа ДМС за №1401.16-2944/14.2-24 від 16 липня 2024 року.

До зазначеної заяви позивачем долучено, зокрема, декларацію про відмову від іноземного громадянства від 24 січня 2024 року.

09 серпня 2024 року Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області звернулось до позивача з листом вих.№П-200/6/1401-24/1401.16/344-24, в якому зазначило, зокрема, наступне:

«На виконання Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року та Постанови Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/1342/24 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області повторно розглянуто Ваше звернення від 24 січня 2024 року щодо надання декларації про відмову від російського громадянства.

В декларації про відмову від іноземного громадянства від 24 січня 2024 року Вами вказано в якості незалежної від Вас причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації «процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації для осіб, які постійно проживають на території України, не здійснюється».

По-перше, надана декларація містить невідповідність встановленому зразку, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року №715, а саме в частині вказаного Вами пункту 4, який за зразком має містити інше формулювання.

По-друге, вказана Вами як незалежна від Вас причина неотримання документа про припинення громадянства російської федерації не відповідає як Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III, так і федеральному закону «Про громадянство російської федерації» від 18 квітня 2023 року №138-ФЗ, оскільки у розумінні Закону України «Про громадянство України» незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства «нездійснення процедури оформлення припинення іноземного громадянства» розглядається, як нездійснення процедури припинення іноземного громадянства у зв`язку з відсутністю у національному законодавстві такої процедури, тобто процедура припинення іноземного громадянства не визначена взагалі на національному законодавчому рівні.

Федеральний закон російської федерації «Про громадянство російської федерації» від 18 квітня 2023 року №138-ФЗ та Положення про порядок розгляду питань громадянства рф, затверджене указом президента російської федерації «Питання громадянства російської федерації» від 22 листопада 2023 року №889 передбачає чітку процедуру припинення російського громадянства за заявою особи.

Припинення діяльності закордонних дипломатичних установ російської федерації на території України не впливає на здійснення російськими уповноваженими органами процедури припинення російського громадянства, а отже не може вважатися незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення громадянства російської федерації.

Враховуючи вищевикладене ГУ ДМС у Донецькій області не приймає та повертає матеріали, додані до Вашого звернення, засобами поштового зв`язку на вказану адресу у зверненні.».

До зазначеного листа відповідачем долучено, зокрема, декларацію про відмову від іноземного громадянства від 24 січня 2024 року.

12 листопада 2024 року Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області звернулось до позивача з листом вих.№1401.16-4460/14.2-24, в якому зазначило, що задля забезпечення виконання ГУ ДМС у Донецькій області ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 200/1342/24 наявність оригіналу декларації про відмову від громадянства російської федерації є обов`язковою, тому адресату необхідно вжити заходів щодо надання цього документу за місцем розташування ГУ ДМС у Донецькій області (м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 11) або до територіального підрозділу за місцем подання заяви про оформлення набуття громадянства України Слов`янського відділу ГУ ДМС у Донецькій області (м. Слов`янськ, вул. Університетська, 58).

15 листопада 2024 року позивач звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою, в якій, зокрема, просила прийняти її декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації на виконання судового рішення та вимог окремої ухвали, і видати довідку, що є підставою для оформлення паспорта.

До зазначеної заяви позивачем долучено, зокрема, декларації про відмову від іноземного громадянства від 24 січня 2024 року та від 01 серпня 2024 року згідно з формою, затвердженою додатком 45 наказу МВС України 16 серпня 2012 року №715.

11 грудня 2024 року Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області звернулось до позивача з листом вих.№П-277/6/1401-24/1401.16/498-24, в якому зазначило, зокрема, що ним розглянуто звернення від 15 листопада 2024 року, повідомлено про прийняття декларації про відмову від російського громадянства від 24 січня 2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 200/1342/24. Також роз`яснено, що законодавством не передбачено повторне подання такої декларації, тому повертає засобами поштового зв`язку на адресу адресата заповнену декларацію про відмову від російського громадянства від 01 серпня 2024 року.

До зазначеного листа долучено декларацію про відмову від іноземного громадянства від 01 серпня 2024 року (затверджено Наказом МВС України 16 серпня 2012 року №715, форма 45).

12 грудня 2024 року представник позивача звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області із адвокатським запитом №12/12/24 з вимогою повідомити про настання правових наслідків для ОСОБА_1 внаслідок прийняття Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області її декларації про відмову від іноземного громадянства, в тому числі щодо можливості оформити паспорт громадянина України.

16 грудня 2024 року Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області листом вих.№1401.2.5-4843/14.2-24 повідомив запитувача, що ордер серії ВІ № 1236581, виданий 12 серпня 2024 року на надання правничої допомоги запитуваної особи не відповідає вимогам пункту 12 Положення, у зв`язку з чим надання інформації на запит від 12 грудня 2024 року не надається можливим.

17 грудня 2024 року представник позивача звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області із адвокатським запитом №17/12/24 про настання правових наслідків для ОСОБА_1 внаслідок прийняття Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області її декларації про відмову від іноземного громадянства, в тому числі щодо можливості оформити паспорт громадянина України.

18 грудня 2024 року Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області листом вих.№1401.2.5-4977/14.2-24 повідомило запитувача, що декларацію про відмову від іноземного громадянства ОСОБА_1 від 24 січня 2024 року прийнято ГУ ДМС у Донецькій області на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 200/1342/24 та окремої ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року. Надання відповіді на порушене у запиті питання щодо правових наслідків не вважається можливим, оскільки відповідно до абзацу 3 частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства. Крім цього, рішенням Національної асоціації адвокатів України від 03 липня 2021 року № 53 роз`яснено, що подавати адвокатські запити з метою одержання консультацій і роз`яснень положень законодавства заборонено.

Крім того, не є спірним, що постановою про відкриття виконавчого провадження головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження №75876903 з примусового виконання виконавчого листа № 200/1342/24, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 02 2024 року, про: «Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.01.2024 про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації з прийняттям відповідного рішення, з урахування висновків суду в даній справі.».

Відтак, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 200/1342/24 зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.01.2024 про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації з прийняттям відповідного рішення, з урахування висновків суду в даній справі.

Так, місцевий суд правильно висновував, що відповідачем виконано зобов`язальну вимогу рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 200/1342/24, про що свідчить лист Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 11 грудня 2024 року вих.№П-277/6/1401-24/1401.16/498-24, яким позивача повідомлено заявника про прийняття декларації про відмову від російського громадянства від 24 січня 2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №200/1342/24.

Отже, зазначене виключає підстави для зобов`язання відповідача подавати звіт щодо виконання зазначеної зобов`язальної вимоги, яка є виконаною.

Згідно з частиною другою статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Колегія суддів не встановила неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, яким суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача в порядку статті 382 КАС України щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 200/1342/24.

Доводи представника позивача про формальне виконання відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 200/1342/24 обґрунтовані по суті необхідністю видачі Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області позивачці довідки, що є підставою для виготовлення паспорта громадянина України.

Суд звертає увагу позивача, що питання щодо процедури виготовлення позивачці паспорта громадянина України (видання для цього довідки) не було предметом судового розгляду у справі № 200/1342/24. Відповідно, це може бути предметом самостійного судового оскарження, а не підставою для встановлення судового контролюв порядкустатті 382 КАС України в нинішній справі.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала суду є обґрунтованою, ухваленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Тарасенко Дар`ї Юріївни залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі № 200/1342/24 залишити без змін.

Повне судове рішення 10 березня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук