Постанова

від 10.03.2025 по справі 279/5113/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/5113/24 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №279/5113/24 за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я., в м. Коростені,

в с т а н о в и в :

У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що з 13.02.2003 по 10.02.2018 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 ( факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу встановлено на підставі постанови Житомирського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року). Її чоловік ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 07 лютого 2018 року у товаристві з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод». Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується актом проведення повторного спеціального розслідування групового нещасного випадку, форма Н-5 від 22 червня 2018 року, відповідно до якого, причиною смерті є закрита черепно-мозкова травма, крововилив під оболонки головного мозку, забій і здавлення головного мозку, отримані внаслідок нещасного випадку на виробництві. Також у згаданому акті зазначені встановлені комісією дії/бездіяльність посадових осіб, які призвели до настання нещасного випадку, - невиконання посадових обов`язків, а саме: недостатній контроль за виконанням працівниками вимог інструкції з охорони праці, чим порушено вимоги підрозділу «Контроль» Службових обов`язків зазначених у посадовій інструкції №3.43 автомеханіка автотранспортного цеху; невиконання посадових обов`язків, а саме: недостатній контроль за виконанням працівниками вимог інструкції з охорони праці, чим порушено вимоги підрозділу «Контроль» Службових обов`язків, зазначених у посадовій інструкції №3.44 начальника автотранспортного цеху; невиконання посадових обов`язків, а саме не в повній мірі забезпечено додержання правил і норм охорони праці підчас проведення ремонтних робіт, чим порушено вимоги п 2.15 посадової інструкції головного механіка. Відповідно до висновків комісії (розділ 6), даний нещасний випадок стався під час виконання потерпілим трудових обов`язків за режимом роботи підприємством. За результатами спеціального розслідування нещасного випадку було складено акт форми Н-5. Нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом і береться на облік ТДВ «Коростенський щебзавод» на потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складаються відповідні акти. Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-5) складений 22 червня 2018 року та затверджений начальником Управління Держпраці у Житомирській області 23 червня 2018 року. Зі змісту акту спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 07.02.2018 року в товаристві з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод», причинами, з яких стався нещасний випадок визнано організаційні причини, а також порушення технологічного процесу, а саме виконання робіт зі знімання задніх здвоєних коліс а/с БелАЗ без попереднього спуску повітря з обох шин, чим порушено вимоги технологічної картки №6 та вимоги п.2.3 Інструкції з охорони праці №3.26 під час виконання шино монтажних робіт; невиконання вимог інструкцій з охорони праці, а саме виконання робіт зі знімання задніх здвоєних коліс а/с БелАЗ без попереднього спуску повітря з обох шин, чим порушено вимоги п.2.3 Інструкції з охорони праці №3.26 під час виконання шино монтажних робіт; невиконання посадових обов`язків, а саме недостатній контроль за виконанням працівниками вимог інструкцій з охорони праці, чим порушено вимоги п.1 розділ 7 «Контроль» службових обов`язків, зазначених у посадовій інструкції №3.43 автомеханіка автотранспортного цеха; невиконання посадових обов`язків, а саме недостатній контроль за виконанням працівниками вимог інструкцій з охорони праці, чим порушено вимоги п. 1 розділу «Контроль» службових обов`язків, зазначених у посадовій інструкції №3.44 начальника автотранспортного цеха; невиконання посадових обов`язків, а саме: не в повній мірі забезпечено додержання правил і норм охорони праці під час проведення ремонтних робіт, чим порушено вимоги п.2.15 посадової інструкції головного механіка. Вказані підстави відповідальності ТДВ «Коростенський щебзавод» за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі чоловіка позивача підтверджується долученими документами, а саме: актом форми Н-5 проведення повторного спеціального розслідування групового нещасного випадку від 22.06.2018; відповідно до якого смерть чоловіка настала внаслідок нещасного випадку на виробництва. Факт загибелі чоловіка позивача беззаперечно свідчить про наявність негативних наслідків морального та психологічного характеру. Позивач втратила близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок смерті чоловіка завдано моральну шкоду, вона втратила рідну людину, зазнавши при цьому великих душевних страждань, залишилася без підтримки свого чоловіка, що спричиняє їй моральні страждання та хвилювання і на теперішній час. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, істотність вимушених змін у житті, втрату підтримки близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, позивач вважає, що справедливою компенсацією перенесених нею моральних страждань, пов`язаних із втратою чоловіка буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Коростенський щебзавод" на користь ОСОБА_2 як відшкодування моральної шкоди 200000,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Коростенський щебзавод" 484, 48 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не було враховано ступінь вини відповідача, який не забезпечив належних безпечних умов праці та контролю за їх дотриманням, характер, глибину і тривалість страждань позивача, не врахував вимог розумності, справедливості.. судом було не в повній мірі з`ясовано обставини справи.

07 лютого 2025 року на адресу Житомирського апеляційного суду надійшов відзив товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» на апеляційну скаргу ОСОБА_2 у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13.12.2024 без змін. Зазначає, що судом першої інстанції встановлені всі обставини справи, надано їм належну оцінку та ухвалено законне та обґрунтоване рішення. В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 не зазначила жодної норми матеріального чи процесуального права порушені судом, а всі твердження апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів. Розмір моральної шкоди в сумі 500000,00 грн заявлених позивачем є завищеною, що не відповідає обсягу і характеру моральних страждань. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. У поданій позовній заяві не зазначено жодного розрахунку моральної шкоди, яким чином було визначено такий розмір, чим позивач керувався при визначені розміру моральної шкоди. Також до позовної заяви не долучено жодних документів, що підтверджують заявлений розмір моральної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що факт проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 13.02.2003 року по 10.02.2018 року встановлено у справі №279/3562/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зобов`язання провести нарахування та виплату страхових виплат.

Позивач, як член сім`ї ОСОБА_3 , який 07.02.2018 року о 08 годині 45 хвилин під час виконання трудових обов`язків у результаті нещасного випадку на виробництві отримав смертельну травму, яка призвела до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка.

Обставини загибелі ОСОБА_3 були предметом дослідження у цивільній справі №279/5551/23 за позовом ОСОБА_5 до Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, внаслідок нещасного випадку на виробництві.

У вищевказаній справі було встановлено, що за результатами спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3 , були складені акти форми Н-1 та Н-5; зі змісту акту спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 07.02.2018 року в Товаристві з додатковою відповідальністю «Коростенський щебзавод», причинами, з яких стався нещасний випадок визнано організаційні причини, а також порушення технологічного процесу, особами, дія або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, зазначені ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням вимог розумності і справедливості, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 200000,00 грн, що буде адекватним відшкодуванням та не призведе до безпідставного збагачення.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Пунктом 1 частини 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненої каліцтвом, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності каліцтва і причинного зв`язку між смертю і каліцтвом, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 р. №20-рп/2008, визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, підставами для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті працівника на виробництві, та, надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, а також приймаючи до уваги, що факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з втратою чоловіка завдає їй душевних та психологічних страждань та виходячи з принципів розумності та справедливості, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн, яка спричинена втратою чоловіка від нещасного випадку на виробництві.

На доводи апеляційної скарги про занижений розмір моральної шкоди щодо необґрунтованого зменшення розміру відшкодування моральної шкоди колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Отже, колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 11 березня 2025 року.

Головуючий

Судді