Постанова

від 18.12.2007 по справі 8/274-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" грудня 2007 р.                                                          

Справа № 8/274-07

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Ляхевич А.А.

суддів:                                                                       

Вечірка І.О

Зарудяної Л.О.

при

секретарі                                                            Кулик

О.А. ,

за

участю представників сторін:

від

позивача:     ОСОБА_1. - представника за

довіреністю від 17.12.2007р.,

від

відповідача: ОСОБА_2. - представника за довіреністю від 18.12.2007р.,

розглянувши

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Вінниця

на

рішення господарського суду Вінницької області

від

"18" вересня 2007 р. у справі № 8/274-07 (суддя Мельник І.Ю.)

за

позовом Фізичної особи - підприємця 

ОСОБА_4 , м.Вінниця

до

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Вінниця

про

стягнення 1150 грн., 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.09.2007р. у

справі №8/274-07 позов Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_4, м.Вінниця до Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_3, м.Вінниця про стягнення 1150 грн. задоволено: стягнуто з

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_4 1150грн. боргу, 102грн. державного

мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець

ОСОБА_3 звернулась до Житомирського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про

відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та

процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи

та невідповідність висновків обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- необгрунтованими є доводи позивача щодо помилкового

перерахування коштів в сумі 1150,00грн., оскільки зазначені кошти є передплатою

за послуги згідно рахунків-фактур;

- судом порушено норми чинного законодавства, зокрема,

ст.ст.32,83,84 ГПК України та неправомірно застосовано ст.ст.525,526,530 ЦК

України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи,

викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Вінницької

області  від 18 вересня 2007 року

незаконним та необгрунтованим, просить рішення місцевого господарського

суду  скасувати та прийняти нове рішення,

яким відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця

ОСОБА_4.

Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в

апеляційній  скарзі, вважає рішення

господарського  місцевого господарського  суду законним та обгрунтованим, а апеляційну

скаргу безпідставною, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін,

а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали

справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що

апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача

1150грн. як помилково перерахованих платіжним дорученням №899 від 25.05.2007р.

(а.с.2-3).

Позов мотивовано тим, що позивачем платіжним дорученням №899 від

25.05.2007р. було помилково перераховано відповідачу кошти в сумі 1150грн. за

надання консультаційно-інформаційних послуг, які фактично останнім не були

надані.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по виставленому

відповідачем рахунку-фактури №ПП-0000030 від 25.05.2007р. на суму 1150грн.

(а.с.7) платіжним дорученням №899 від 25.05.2007р. (а.с.7) перерахував

останньому 1150грн. як попередню оплату за консультативно-інформаційні послуги.

Оскільки, спір виник між суб'єктами господарської діяльності

стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до п. 2 ст. 4 та п. 1

ст. 175 Господарського кодексу України, до спірних відносин застосовуються

положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання виникають, як передбачено ст. 174 ГК

України, безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що

регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, з

господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не

передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння

шкоди, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх на

те підстав.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається

зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником

(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК

України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)

зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського

характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити

гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт

(управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної

сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.180 Господарського процесуального кодексу України,

господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених

законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного

виду.

Слід зазначити, що при укладенні господарського договору сторони

зобов'язані у будь-якому випадку погодити предмет, уцінку та строк дії

договору.

Необхідними, а значить і істотними слід вважати умови, що

виражають природу відповідного договору.

Відповідач посилається на надання позивачеві  певних послуг.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу 

за договором про надання послуг одна сторона  (виконавець) зобов'язується за завданням

другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення

певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити

виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг може бути укладений як у письмовій так

і усній формі, з підпорядкуванням при цьому загальним правилам статей 205-210,

639 ЦК України і спеціальних законів.

Згідно п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить

вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і

більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім

правочинів, передбачених ч.1 ст.206 ЦК України, тобто тих, які повністю

виконуються у момент їх вчинення та можуть вчинятись усно.  

У даному випадку сторонами договору про надання послуг (за умови

його укладання) були б фізичні особи -підприємці, а вартість послуг

перевищувала б зазначений вище розмір.

Згідно ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що

вчинений  у письмовій формі, якщо його

зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими

обмінялись сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо

воля сторін виражена за допомогою 

телетайпного, телефонного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі якщо він

підписаний його сторонами.

У процесі укладання та виконання договору про надання послуг

можливе, а також доцільне укладення попереднього договору (п.1 ст. 635 ЦК

України) в якому встановлюються істотні умови договору.

Як вбачається з рахунку фактури №ПП-0000030 від 25.05.07р.

(а.с.7), який  отримав позивач та

помилково оплатив, у ньому йшлася про передплату за  консультаційно -інформаційні послуги.

Згідно пояснень позивача у зв'язку 

з великим документообігом даний рахунок було оплачено помилково,

відсутність підстав для його  оплати

тобто відсутність укладення договору встановлено позивачем вже після його

оплати.  

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання

послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі,

і у строки та в порядку , що встановлений договором.

У даному випадку відповідачем в обґрунтування його заперечень на

позов не надано доказів укладання договору, у т.ч. попереднього,  письмової заявки, тощо, які б містили істотні

умови такого договору, у т.ч. щодо 

передоплати послуг.

Слід також зазначити, що виставлений рахунок не відповідає

вимогам, що пред'являються до письмової форми правочину, зазначеним в ЦК

України, а за своєю суттю є виключно вимогою про сплату, яка повинна

виставлятись на підставі договору, укладеного у письмовій формі, тобто є

відповідно до ч.3 ст.206 ЦК України, правочином на виконання договору, який як

встановлено судом апеляційної інстанції не укладався.

У разі неукладання договору відсутні правові підстави для

виставлення рахунків та їх оплати, а кошти, отримані відповідачем є

безпідставно набутими.

Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно, або зберегла

його у себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),

зобов'язана повернути потерпілому це майно.  

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №1 від

04.07.2007р. про повернення коштів в сумі 1150грн. (а.с.8), яка залишена

останнім без відповіді та без задоволення.

Оскільки, відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційної

інстанції доказів надання консультативно-інформаційних послуг на перераховані

кошти в сумі 1150грн. чи повернення цих коштів позивачу, колегія суддів вважає,

що позовні вимоги є обґрунтованими, що правомірно встановлено судом першої

інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи

та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, рішення 

господарського суду Вінницької області від 18.09.2007р. необхідно

залишити без змін. а апеляційну скаргу 

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Вінниця - без задоволення. 

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального

кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 18 вересня

2007 року у справі №8/274-07 залишити без змін. а апеляційну скаргу  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.

Вінниця - без задоволення.

2. Справу №8/274-07 повернути до господарського суду Вінницької

області.

Головуючий

суддя                                                                

Ляхевич А.А.

судді:

Вечірко І.О 

Зарудяна Л.О. 

 Віддрук. 4прим.

1

- до справи

2,3

- сторонам

4

- в наряд