Постанова

від 08.04.2008 по справі 8/274-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 08 квітня 2008 р.                                                                                   

№

8/274-07 

Вищий

господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника позивача ОСОБА_1 (дов.

від 1.04.08), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

приватного підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області

від 18 вересня 2007 року та постанову Житомирського апеляційного господарського

суду від 18 грудня 2007 року у справі № 8/274-07 за позовом приватного

підприємця ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1 150 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У

серпні 2007 року приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду

Вінницької області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення

1150 грн., набутих без достатньої правової підстави.

Відповідач

позов не визнав.

Рішенням

господарського суду Вінницької області від 18 вересня 2007 року (суддя І.

Мельник), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного

господарського суду від 18 грудня 2007 року, позов задоволено.

Приватний

підприємець ОСОБА_2 просить судові рішення скасувати з підстав порушення

господарськими судами приписів статті 181 Господарського кодексу України,

частини 3 статті 206, статті 901 Цивільного кодексу України, статей 43, 83

Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові

відмовити.

Приватний

підприємець ОСОБА_3 просить судові рішення залишити без змін.

Колегія

суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими

судами встановлено, що позивач платіжним дорученням від 25 травня 2007 року №

899 перерахував відповідачеві 1 150 грн. Відсутність підстав для сплати цієї

суми позивач встановив вже після перерахування грошових коштів.

Відповідач

стверджує, що спірні грошові кошти - це вартість інформаційно-консультативних

послуг, проте доказів про їх надання позивачеві господарським судам не подав.

Згідно

частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено

надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в

розмірі, і у строки та в порядку, що встановлені договором.

За

змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу

своїх вимог.

Всупереч

вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів укладання

договору, письмової заявки тощо, які б містили умови про вартість послуг.

За

правилами статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно, або

зберегла його у себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте

майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

За

таких умов господарські суди обґрунтовано задовольнили позов.

Отже,

з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів

вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені

господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного

дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм

дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і

процесуального права.

Керуючись

статтями 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення

господарського суду Вінницької області від 18 вересня 2007 року та постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2007 року у справі

№ 8/274-07 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2

без задоволення.

Головуючий,

суддя

М. В.

Кузьменко

Суддя

І. М.

Васищак

Суддя

В. М.

Палій