Рішення

від 26.02.2025 по справі 695/492/24

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/492/24

номер провадження 2/695/194/25

26 лютого 2025 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря - Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання прав на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2024р. адвокат Манзар Т.В. звернулась до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Новодмитрівської сільської ради про визнання прав в порядку спадкування на земельну частку (пай).

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки ОСОБА_3 , якій належала земельна частка (пай) площею 3.09 умовних кадастрових гектарів, що стверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) №62 серія ЧР №0318838, які видавались громадянам з колективної чи інших форм власності на підставі розпорядження Золотоніської РДА 07.12.1999 №1.

Після смерті ОСОБА_3 в управління вказаним майном вступив її чоловік ОСОБА_4 , який проживав разом із спадкодавцем. Однак за свого життя ОСОБА_4 свої спадкові права оформити не встиг та ІНФОРМАЦІЯ_2 також помер.

Позивач зазначає, що, оскільки донька спадкодавців, вона ж матір позивача, ОСОБА_5 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_3 , то позивач є єдиним спадкоємцем після смерті свого діда.

Таким чином позивач, в силу ст., ст. 529, 530 ЦК УРСР, що діяв на момент відкриття спадщини, відноситься до числа спадкоємців за законом і являється єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 , спадкова маса після смерті якого складається з земельної частки (пай) площею 3.09 умовних кадастрових гектарів, сертифікат на право на земельну частку (пай) №62 серія ЧР №0318838, який видано на ім`я ОСОБА_3 , а також земельної частки (пай) площею 3,09 умовних кадастрових гектарів, сертифікат на право на земельну частку (пай) №228 серії ЧР №0319004, який виданий на ім`я ОСОБА_4 .

Позивач вступила в управління майном після смерті свого діда, шляхом фактичного проживання в домоволодінні останнього та виявила намір належним чином оформити свої спадкові права, а тому звернулась до нотаріуса.

05.09.2023р. позивач отримала від приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Співак М.А. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована тим, що відсутні юридично підтверджені факти постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім того, до заяви про прийняття спадщини не додано підтверджуючого правовстановлюючого документу, що посвідчує відповідні права спадкодавця на земельну ділянку.

За цих підстав, посилаючись на положення ст., ст. 15, 16 ЦК України позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 12.02.2024 відкрито провадження в справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У зв`язку з відрядженням судді Ватажок-Сташинської А.В. до Соснівського районного суду міста Черкаси для здійснення правосуддя строком на 1 рік та на підставі розпорядження керівника апарату Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.07.2024р. проведено повторний автоматизований розподіл даної справи, яка передана судді Середі Л.В. та прийнята останньою до свого провадження відповідно до ухвали від 29.07.2024р.

Підготовче провадження по справі закрито 25.09.2024р., справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, однак від представника позивача надійшла заява відповідно до якої остання просила розгляд справи здійснювати за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача правом для надання відзиву не скористався, в судове засідання не з`явився, однак скерував до суду заяву, відповідно до якої розгляд справи просив проводити за його відсутності вирішення позовних вимог поклав на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, але скерувала до суду заяву у якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала, підтвердила, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті діда ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що дошлюбне прізвище позивачки ОСОБА_6 , що стверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу виданого повторно від 02.02.2024р., серія НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками позивачки є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00042738797 дошлюбне прізвище ОСОБА_8 - ОСОБА_9 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 СК України за № 00042739130 ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , а її батьками зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00043415407 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.08.1962р.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого повторно 14.12.2023р., серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого повторно 14.12.2023р., серії НОМЕР_5 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із вказаних вище доказів судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 є дідом позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261-1265 ЦК України.

В абз. 3 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.5.2008 р. №7 «Про судову практику в справах про спадкування» вказано, що у разі відкриття спадщини до 01.01.2004р. застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема ЦК УРСР, якщо строк на її прийняття закінчився до 01.01.2004р.

Вказане відповідає положенням п.п. 4,5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Зазначений порядок застосування законодавства про спадкування підтверджений також і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №145/797/15-ц.

Оскільки часом відкриття спадщини є день смерті особи, що передбачено як за ч. 2 ст. 1220 ЦК України так і за ст. 525 ЦК УРСР, враховуючи, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 то до таких спадкових відносин слід застосовувати норми ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Виходячи зі змісту наведеної норми закону прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до п.113 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" №18/5 від 14 червня 1994 року, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за №152/361, та була чинна до 03 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Згідно статтей 529-530 ЦК УРСР 1963 року існує дві черги спадкоємців за законом: спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родичу. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований ОСОБА_4 , що свідчить про те, що останній фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Факт їх спільного проживання стверджується довідкою старости Антипівського старостинського округу Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 14.12.2023р. за №222.

Таким чином, ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину, що відкрилася після смерті його дружини ОСОБА_3 , так як вступив в управління та володіння майном померлої.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , а згідно довідки старости Антипівського старостинського округу Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 12.011.2024р. за №4, в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , проживала без реєстрації на день смерті разом з померлим ОСОБА_4 та знаходилась на його утриманні.

Вказані обставини також стверджуються заявою третьої особи, яка підтвердила, що позивач є єдиним спадкоємцем, яка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Згідно із ст. 551 ЦК УРСР, якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до статті 560 ЦК Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 561 ЦК Української РСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Незважаючи на те, що документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з часу відкриття спадщини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач прийняла спадщину після смерті свого діда шляхом вступу в управління та володіння його спадковим майном, а спадкова маса після померлого на підставі вказаного вище дійсно складається з земельної частки (пай) площею 3.09 умовних кадастрових гектарів, сертифікат на право на земельну частку (пай) №62 серія ЧР №0318838, який видано на ім`я ОСОБА_3 , а також земельної частки (пай) площею 3,09 умовних кадастрових гектарів, сертифікат на право на земельну частку (пай) №228 серії ЧР №0319004, який виданий на ім`я ОСОБА_4 .

Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка через свого представника зверталася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, від 05.09.2023р. за №229/01-16 у вчиненні нотаріальної дії позивачу відмовлено, оскільки не надано юридичного підтвердження факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та відсутні підтверджуючі правовстановлюючі документи на вказане спадкове майно.

Судом вище встановлено, що позивачка відноситься до числа спадкоємців за законом і являється спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 .

Щодо відсутності правовстановлюючих документів суд зазначає наступне.

При вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України 1990 року, Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з нормами ст. 25 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" та ст. 3 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" право на земельну частку (пай) може бути об`єктом спадкування.

Верховний Суд у своїй постанові від 17.03.2020 р. по справі №396/1683/18 зазначив, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".

Згідно листа Держгеокадастру від 29.11.2023 за №29-23-0.2-7463/2-23 згідно книги сертифікатів на право на земельну частку (пай), які видавались громадянам з колективної, інших форм власності та на підставі розпорядження Золотоніської РДА від 07.12.1999 №1 за ОСОБА_4 зареєстровано сертифікат за №228 (серія ЧР 0319004) на земельну частку (пай) розміром 3.09 в умовних кадастрових гектарах із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Красногірське» на території Антипівської сільської ради . Вищевказаний сертифікат був отриманий, про що вказує підпис в книзі реєстрації сертифікатів. Також повідомляється, що державний акт в замін сертифікату (серія ЧР 0319004) на ім`я ОСОБА_4 не обліковується.

Згідно листа Держгеокадастру від 29.11.2023 за №29-23-0.2-7462/2-23 згідно книги сертифікатів на право на земельну частку (пай), які видавались громадянам з колективної, інших форм власності та на підставі розпорядження Золотоніської РДА від 07.12.1999 №1 за ОСОБА_3 зареєстровано сертифікат за №62 (серія ЧР 0318838) на земельну частку (пай) розміром 3.09 в умовних кадастрових гектарах із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Красногірське» на території Антипівської сільської ради. Вищевказаний сертифікат був отриманий, про що вказує підпис в книзі реєстрації сертифікатів. Також повідомляється, що державний акт в замін сертифікату (серія ЧР 0318838) на ім`я ОСОБА_3 не обліковується.

До матеріалів справи представником позивача додано копію книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) які видаються громадянам з колективної та інших форм власності, які містять вказані записи, що підтверджують інформацію, яка надана в листах Держгеокадастру від 29.11.2023 за №29-23-0.2-7462/2-23 та №29-23-0.2-7463/2-23.

Згідно з пунктом 17 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Документами, що підтверджують право особи-спадкоємця на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видавався сертифікат на земельну частку (пай) члена КСП «Красногірське» на території Антипівської сільської ради, тобто вони стали власником майнових прав за їх життя.

Відтак, позивач як спадкоємець за законом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , успадкувала майнові права останнього, у тому числі майнові права ОСОБА_3 , які успадкував ОСОБА_4 після її смерті, однак не встиг оформити спадщину.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відтак, визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим виникає цивільно-правовій спір.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінюючи надані суду докази на підставі повного, всебічного, об`єктивного їх дослідження, беручи до уваги те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) члена, зважаючи на те, що іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у неї немає, суд дійшов висновку, що позивач має право успадкувати майнові права спадкодавця, як спадкоємець за законом, оскільки інших спадкоємців першої черги, які б прийняли спадщину, судом не встановлено.

Враховуючи вище викладене, з метою відновлення законних прав позивачки та недопущення порушення її спадкових прав, що відповідає верховенству права, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 76, 264, 265, 293, 315, 319 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання прав на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), площею 3.09 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Антипівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, яка належала ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) № 228 (серії ЧР 0319004).

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), площею 3.09 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Антипівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, яка належала ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) № 62 (серії ЧР 0318838), після смерті якої спадщину прийняв ОСОБА_4 , але не оформив та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений головуючим 7 березня 2025 року.

Суддя : Середа Л.В.