Постанова

від 11.03.2025 по справі 380/3724/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року

м. Київ

справа №380/3724/20

адміністративне провадження № К/990/35446/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 (суддя Коморний О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 (судді - Гуляк В.В., Довгополов О.М., Ільчишин Н.В.)

у справі №380/3724/20 за позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемберг медікал центр", Товариство з обмеженою відповідальністю "Український будівельний центр "Олімп" про скасування рішення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про надання ТзОВ "Лемберг медікал центр" та ТзОВ "Український будівельний центр "Олімп" дозволу на будівельні роботи на вул. Я. Раппапорта, 6 у м. Львові №ЛВ112201060864 від 15.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на час видачі дозволу, а також прийняття рішення про його видачу, існували обставини, що вказували на недостовірність відомостей у поданих документах, що підтверджують право користування земельною ділянкою, оскільки цільове призначення та функціональне використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів громадської забудови, не відповідає фактичному цільовому призначенню земельної ділянки - землі історико-культурного призначення, визначеному за законом, а також у документах, що посвідчують право власності на будівлю, а також невідповідності поданих документів вимогам законодавства, тому вважає, що дозвіл на виконання будівельних робіт видано з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Львівською міською радою затверджено Генеральний план м. Львова, а також межі історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова, про що свідчать наступні рішення: ухвала 14 сесії 4-го скликання №2146 від 31.03.2005 «Про затвердження «Концепції розвитку міста» при корегуванні генерального плану м. Львова»; ухвала 18 сесії 5-го скликання №3924 від 30.09.2010 «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план»; рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова».

Згідно розробленого і затвердженого Генерального плану міста Львова територія - об`єкт культурної спадщини «Старе Єврейське кладовище м. Львів» входить в межі історичного ареалу міста, а також в межі охоронної зони об`єкта ЮНЕСКО.

Старе єврейське кладовище розташоване між сучасними вулицями: Я. Раппапорта, Базарної, Броварної, Клепарівської, територія кладовища чітко відокремлена вулицями і є одним з двох найдавніших єврейських некрополів Старого Світу та є визначною культурною і духовною пам`яткою історії «національної» меншини України. За функціональною типологією об`єкт класифіковано як місце поховань. Площа території - 4,7 га, під захоронення використовувалось - 4,3 га; цвинтар з західної, північної та східної сторони огороджено цегляним парканом, який зберігся. Охоронна зона не визначена.

Старе єврейське кладовище розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення за охоронним №2951-Лв, на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 21.12.2010 №12/66/0/16-10, тому земельна ділянка, на якій розташоване «Старе єврейське кладовище», набула статусу об`єкта культурної спадщини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемберг медікал центр» (далі - ТОВ «Лемберг медікал центр») до 22.12.2021 було зареєстровано та обліковувалось як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 42687205, проте, 23.12.2021 припинило діяльність за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу.

ТОВ «Лемберг медікал центр» є власником будівлі літ. Б-2, загальною площею 705,6 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Я. Раппопорта, 6, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованим 13.12.2018 №149294669.

29.08.2019 між Львівською міською радою та ТОВ «Лемберг медікал центр» укладено договір оренди землі, згідно з яким земельна ділянка загальною площею 0,2463 га, у тому числі: під забудовою - 0,2463 га (у тому числі площею 0,0177 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) з кадастровим номером 4610137500:01:001:0072, яка розташована у м. Львові на вул. Я. Раппапорта, 6 надана в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

05.09.2019 ТОВ «Лемберг медікал центр» зареєструвало речове право щодо оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:01:001:0072.

ТОВ «Лемберг медікал центр» є замовником будівництва та реконструкції існуючої будівлі за рахунок прибудови, надбудови та пристосування під лікарню по вул. Я. Раппапорта, 6 у м. Львові.

Пунктом 2 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019 №989 ТОВ «Лемберг медікал центр» зобов`язано розробити у спеціалізованій проектній організації або архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт, робочий проект та провести його експертизу згідно з законодавством України.

На виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019 №989, ТОВ «Студія 5Ф» було розроблено робочий проект «Реконструкція існуючої будівлі за рахунок прибудови, надбудови та пристосування під приватну лікарню на вул. Я. Раппопорта 6 у м. Львові».

28.02.2020 проведено експертизу вказаної проектної документації, за результатами якої отримано експертний звіт №189/20-Е3, затверджений директором ТОВ «Глобал Промпостач».

ТОВ «Лемберг медікал центр» звернулося до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові із заявою від 14.03.2020 №2-19373/АП-0006, в якій просило відповідно до статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надати дозвіл на виконання будівельних робіт: «Реконструкція існуючої будівлі за рахунок прибудови надбудови та пристосування під приватну лікарню на вул. Я. Раппапорта, 6 у м. Львові».

15.04.2020 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові надано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ112201060864, відповідно до якого ТОВ «Лемберг медікал центр» надано дозвіл «Реконструкція існуючої будівлі за рахунок прибудови надбудови та пристосування під приватну лікарню на вул. Я. Раппапорта, 6 у м. Львові».

Відповідно до акту готовності від 06.10.2020 об`єкт «Реконструкція існуючої будівлі за рахунок прибудови надбудови та пристосування під приватну лікарню на вул. Я. Раппапорта, 6 у м. Львові» готовий до експлуатації.

Сертифікатом від 06.11.2020 ЛВ №122201106449 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Реконструкція існуючої будівлі за рахунок прибудови надбудови та пристосування під приватну лікарню на вул. Я. Раппапорта, 6 у м. Львові» за адресою: вул. Я. Раппапорта, 6, м. Львів, 79007. В сертифікаті зазначені основні показники об`єкта, а саме: загальна площа - 4285,8 кв.м., корисна площа - 3958,98 кв.м., загальний будівельний об`єм - 11638,6 куб.м, поверховість - 5 + технічний.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 18.12.2020 №237786168, здійснено державну реєстрацію права власності на групу нежитлових приміщень, враховуючи здійснену «Реконструкцію існуючої будівлі за рахунок прибудови надбудови та пристосування під приватну лікарню на вул. Я. Раппапорта, 6 у м. Львові», загальною площею 4285,8 кв.м. за адресою: вул. Я. Раппапорта, 6, м. Львів, 79007.

Також судами встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 у справі №914/1445/19 визнано незаконними та скасовано ухвали Львівської міської ради: №4680 від 14.02.2019 «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Лемберг медікал центр» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6 та №4968 від 25.04.2019 «Про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю «Лемберг медікал центр» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.11.2021, рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 у справі №914/1445/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі №914/1445/19 встановлені наступні обставини:

«ТзОВ «Лемберг медікал центр» є власником будівлі літ.Б-2, загальною площею 705,6 кв. м., за адресою: м. Львів, вул. Я. Раппопорта, 6.

01.02.2019 товариство звернулось до Львівської міської ради із заявою та про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6.

14.02.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу №4680 «Про надання ТзОВ «Лемберг медікал центр» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Я.Раппапорта, 6», якою вирішила надати ТзОВ «Лемберг медікал центр» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га на вул. Я. Раппапорта, 6 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за рахунок земель житлової та громадської забудови. Пунктом 2 ухвали зобов`язано товариство подати у встановленому порядку міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі вказаної ухвали міської ради на замовлення ТзОВ «Лемберг медікал центр» було виготовлено проект землеустрою.

15.04.2019 ТзОВ «Лемберг медікал центр» звернулось із заявою до Львівської міської ради з метою затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6.

25.04.2019 Львівською міською радою прийнято ухвалу №4968 «Про затвердження ТзОВ «Лемберг медікал центр» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Я.Раппапорта, 6», якою міська рада ухвалила затвердити товариству проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 0,2463 га (у тому числі площею 0,0177 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Я.Раппапорта, 6 (кадастровий номер 4610137500:01:001:0072) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови. Зобов`язала товариство у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою: договір оренди землі та зареєструвати його відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з моменту прийняття цієї ухвали до часу укладання договору оренди землі.

29.08.2019 між Львівською міською радою та ТзОВ «Лемберг медікал центр» укладено договір оренди землі, згідно з яким дана земельна ділянка надана в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

05.09.2019 товариство зареєструвало речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:01:001:0072.».

Позивач вважає, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові неправомірно було видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ112201060864 від 15.04.2020, оскільки здійснення будівельних робіт на території пам`ятки місцевого значення у буферній зоні об`єкта, що перебуває під охороною ЮНЕСКО відноситься до категорії складності ССЗ - право на видачу дозволу якого належить центральному органу виконавчої влади, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про скасування даного дозволу.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021, закрито провадження у справі з підстав того, що даний спір у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Постановою Верховного Суду від 30.08.2022 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 скасовано, справу №380/3724/20 направлено для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт за своєю суттю є актом індивідуальної дії, який вичерпує свою дію шляхом завершення будівництва та отримання сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за наявності чинного сертифіката про готовність об`єкта до експлуатації (свідоцтва про право власності на реконструйований об`єкт будівництва) скасування містобудівних умов та обмежень і дозволу на виконання будівельних робіт не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків, оскільки вказані документи вичерпали свою дію.

Також суди виходили з того, що ТОВ «Лемберг медікал центр» на виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», крім іншого, зобов`язаний був отримати дозвіл на виконання будівельних робіт у державних органах охорони культурної спадщини, тому має місце невідповідність проектної документації, у зв`язку з відсутністю в ній інформації про надання Міністерством культури України дозволу на проведення земляних та інших робіт на земельній ділянці, де здійснювалося будівництво.

Також суди виходили з того, що ТОВ «Лемберг медікал центр» 23.12.2021 припинено як юридичну особу, тому скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 15.04.2020 №ЛВ112201060864 ніяким чином не захистить прав та інтересів Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу.

Також суди виходили з того, що ТОВ «Лемберг медікал центр» здійснювало реконструкцію існуючої будівлі, яка належала товариству на праві приватної власності починаючи ще з 12.12.2018, а не починало нове будівництво.

Також суди виходили з того, що між сторонами не виникло спору як такого, тобто позивачем не наведено в чому власне полягає його порушене право - діями та рішеннями відповідача, на чому воно ґрунтується (правова підстава) і яким чином відповідач своїми діями/бездіяльністю або прийняттям рішення порушив відповідне право.

Також суди виходили з того, що, надаючи оскаржуваний дозвіл, відповідач не порушив прав та інтересів позивача з охорони культурної пам`ятки «Старе Єврейське кладовище», оскільки не надав дозвіл на нове будівництво, де проводилися або проводяться якісь археологічні роботи будівництво якого в майбутньому може зруйнувати повністю або пошкодити «Старе Єврейське кладовище» в тому вигляді, в якому воно перебуває на теперішній час, а надало дозвіл на проведення реконструкції будівлі, яка вже знаходилась на території кладовища та перебувала у приватній власності, а не належала до будівель, які входили/входять в об`єкт «Старе Єврейське кладовище».

Суд апеляційної інстанції не переглядав рішення суду першої інстанції в частині висновків, що ТОВ "Лемберг медікал центр" на виконання вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", крім іншого, зобов`язаний був отримати дозвіл на виконання будівельних робіт у державних органах охорони культурної спадщини, оскільки з такими висновками суду першої інстанції апелянт погодився.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №640/8728/21, від 21.08.2019 у справі №826/12524/18, від 16.03.2020 у справі №826/6522/15, від 19.02.2021 у справі №826/25854/15, від 30.06.2021 у справі №640/3659/19.

Також покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 10 та 11 Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо участі підприємств, закладів науки, освіти та культури, громадських організацій, громадян в охороні культурної спадщини при зверненні за захистом інтересів щодо збереження культурної спадщини.

Також, як на підставу для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд, покликається на те, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження та не дослідив докази.

Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Правом подачі відзиву на касаційну скаргу відповідач та треті особи не скористались.

Копія касаційної скарги та ухвала про відкриття касаційного провадження отримані відповідачем 23.10.2023 та 10.11.2023 відповідно шляхом доставки до електронного кабінету; ТОВ "Лемберг медікал центр" - 21.11.2023; конверт адресований ТзОВ "Український будвельний центр "Олімп" повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній".

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо права позивача на звернення до суду

Верховним Судом уже вирішувалось питання наявності у Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу права звернення до суду у питаннях оскарження дозвільної документації у сфері містобудування.

Так, у постанові від 26.06.2018 у справі №914/582/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

«…..зі змісту Статуту Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу вбачається, що метою його діяльності є: сприяння освіти громадськості щодо стану дискримінації та упередження проти осіб єврейської національності та реалізація цілей - релігійних, благочинних, наукових, літературних, просвітницьких; відповідно до Статуту Представництва Американського об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, зареєстрованого 08 червня 2000 року, основною метою його діяльності є проведення моніторингу ситуації з дотримання прав людини, сприяння гармонізації міжнаціональних та міжрелігійних відносин, надання різноманітної гуманітарної допомоги, сприяння покращенню освіти.

7.35. Судами встановлено, що охоронюваний законом інтерес стосується 1) права на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності позивача як національної меншини України (стаття 11 Конституції України); 2) права на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність (стаття 54 Конституції України); 3) права на розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії (стаття 6 Закону України від 25 червня 1992 року № 2494-XII«Про національні меншини в Україні»); 4) права на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення (стаття 10 Закону України «Про національні меншини в Україні»).

7.36. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що інтерес до прагнення користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності як національної меншини України, збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, збереження життєвого середовища в місцях їх історичного й сучасного розселення з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб.

7.37. Ураховуючи те, що спірні приміщення гаражів розміщені на території іудейського давнього кладовища в м. Жидачеві, інтерес позивача до згаданих об`єктів цілком відповідає поняттю «охоронюваний законом інтерес», тлумачення якому надано в Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, та підлягає захисту в порядку та спосіб, визначені статтею 152 ЗК України, статтею 16 ЦК України.

7.38. Отже, позивач має право на звернення із позовом у цій справі, а обраний позивачем спосіб захисту охоронюваного законом інтересу не суперечить вимогам чинного законодавства.»

Також, у постанові від 23.05.2018 у справі №914/340/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спірні культові споруди згідно з архівними документами, належали єврейській релігійній організації «Золота Роза», інтерес позивачів до згаданих об`єктів цілком відповідає поняттю «охоронюваний законом інтерес», тлумачення якому надано в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, та підлягає захисту в порядку та спосіб, визначені статтею 152 ЗК України, статтею 16 ЦК України.

У постанові від 18.10.2022 у справі №813/5933/15 Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на те, що зазначені культові споруди розташовані на спірних земельних ділянках, згідно архівних документів, належали єврейській релігійній організації «Золота Роза», Верховний Суд погоджується, що інтерес позивачів до згаданих об`єктів в повній мірі відповідає поняттю «охоронюваний законом інтерес», тлумачення якому надано у вказаному вище рішенні Конституційного суду №18-рп/2004 від 01.12.2004.

У постановах від 12.01.2024 у справі №1.380.2019.005667, від 31.07.2024 у справі №1.380.2019.006573, від 20.08.2024 у справі №1.380.2019.006341 Верховний Суд також дійшов висновку про наявність у Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу права звернення до суду у подібних правовідносинах

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне будівництво проводилось на території, яка відповідно до Генерального плану міста Львова належить до об`єкту культурної спадщини «Старе Єврейське кладовище м. Львів», входить в межі історичного ареалу міста та охоронної зони об`єкта ЮНЕСКО

Таким чином, враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача у спірних правовідносинах охоронюваного законом інтересу щодо теориторії, на якій здійснювались третьою особою будівельні роботи, такий інтерес цілком відповідає поняттю «охоронюваний законом інтерес» та підлягає судовому захисту в порядку та спосіб, визначений КАС України.

З огляду на зазначені висновки, а також зважаючи на маштаб будівельних робіт в рамках проведеної реконструкції, надання відповідачем дозволу на реконструкцію уже існуючої будівлі, а не на нове будівництво, не впливає на наявність у позивача охоронюваного законом інтересу та на право на звернення до суду у цій справі.

За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду, висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем порушення його прав оскаржуваним рішенням відповідача не можна визнати обґрунтованими.

Щодо суті спору

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі Закон №3038-VI в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Відповідно до частини п?ятої статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону №3038-VI зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини другої статті 39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини п?ятої статті 39 Закону №3038-VI датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Відповідно до частини дев?ятої статті 39 Закону №3038-VI зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

За змістом наведених норм реєстрація права власності на об?єкт містобудування є завершальної стадією проектування та будівництва таких об`єктів, а дозвіл на виконання будівелних робіт є чинними лише до завершення стадії будівництва.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.11.2020 у справі №815/1167/15.

Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 у справі №21-405а14 в складі Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у питанні можливості оскарження рішення, яке вичерпало свою дію шляхом виконання, сформував висновок, відповідно до якого позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Крім того, у постанові від 12.11.2020 у справі №815/1167/15 Верховний Суд зробив висновок про те, що з моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпала свою дію. В свою чергу після реєстрації права власності на новостворений об`єкт, також вичерпує свою дію декларація про готовність об`єкта до експлуатації.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що будівництво, щодо якого відповідачем було видано оскаржуваний у цій справі дозвіл, завершено, об?єкт будівництва прийнято в експлуатацію, про що видано відповідний сертифікат та зареєстровано право власності.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про те, що оскаржуваний дозвіл про початок виконання бувельних робіт вичерпав свою дію та постановили у зв?язку з цим рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги в цій частині на те, що під час розгляду справи не доведено, що будівля загальною площею 4285,8 кв.м. за адресою м. Львів вул. Раппопорта, 6 має відношення до земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:01:001:0072 та оскаржуваного дозволу, є безпідставним, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено саме таку адресу розташування спірного об?єкту, а також що право власності на зазначений об?єкт зареєстровано на підставі сертифіката готовності, виданого на підставі оскаржуваного дозволу.

Покликання відповідача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що оскаржуваний дозвіл №ЛВ112201060864 від 15.04.2020, виданий пізніше, ніж проведено реєстрацію права власності є безпідставним, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.12.2018 було зареєстровано право власності третьої особи на об`єкт, який в подальшому було реконструйовано.

Такі доводи позивача не спростовують встановлений судами попередніх інстанцій факт завершення будівельних робіт на підставі оскаржуваного дозволу та введення реконструйованого об?єкта в експлуатацію.

При цьому, в разі, якщо позивач вважає, що під час вчинення щодо спірного об?єкта будівництва реєстраційних дій державним реєстратором було допущено порушення, то він вправі оскаржити такі дії у встановленому законом порядку.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скраги в цій частині на те, що, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не виконали вимоги Верховного Суду, викладені у цій справі у постанові від 30.08.2022, є безпідставним, оскільки постановляючи зазначену постанову Верховний Суд виходив з того, що станом на час зверення до суду право власності на об?єкт будівництва не було зареєстроване, тому суд дійшов висновку, що це не могло бути підставою для закриття провадження у справі.

Під час нового розгляду справи судами попередніх інстанцій такі висновки Верховного Суду було враховано і справу розглянуто по суті.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що справу розглянуто в спрощеному порядку також не може бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки ця справа не належить до числа тих, які відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження, відтак суд, з врахуванням вимог статті 257 КАС України, мав повноваження прийняти рішення про її розгляд в спрощеному порядку.

До того ж, позивач у повній мірі скористався правом як апеляційного так і касаційного оскарження попри передбачені статтею 328 КАС України касаційні фільтри щодо тих справ, які розглянуті в порядку спрощеного провадження.

Покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що судом безпідставно відхилено клопотання про витребування доказів, оскільки відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, а також оцінює їх достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій в цій частині та зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів частини 2 статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У клопотанні від 07.03.2025 позивач просить врахувати під час касаційного перегляду також висновки Верховного Суду у постановах від 10.10.2024 у справі № 380/5929/21, від 12.12.2023 у справі №380/13557/21 та від 12.01.2024 у справі №1.380.2019.005667.

Водночас, висновки Верховного Суду у справі №380/5929/21 зроблено щодо правовідносин, які відрізняються від тих, які виникли у справі яка розглядається, за позовом про скасування ухвали Львівської міської ради від 25.04.2019 №5034 "Про відмову Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, обмеженої вул. Я. Раппапорта, вул. Базарною, вул. Броварною, вул. Клепарівською".

Висновки Верховного Суду у справі №380/13557/21 стосуються меж історичного ареалу міста Львова, однак в цій частині суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача, а суд апеляційної інстанції в цій частині не переглядав рішення суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду у постанові від 12.01.2024 у справі №1.380.2019.005667 під час касаційного перегляду враховані.

Водночас, в контексті спірних у цій справі правовідносин необхідно звернути увагу також на те, що після реєстрації права власності на об`єкт будівництва, у разі виявлення визначених законом ознак, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, орган державного архітектурно - будівельного контролю зобов`язаний вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень у сфері містобудівної діяльності та наслідків самочинного будівництва аж до звернення з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.

Вчинення саме таких дій (у разі виявлення ознак самочинного будівництва об`єкта, будівельні роботи на якому вже завершено і стосовно якого видано сертифікат готовності та зареєстровано право власності на нього) і буде належним виконанням органом державного архітектурно - будівельного контролю своїх повноважень та ефективним способом судового захисту, в т.ч. прав та інтересів позивача.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №826/12543/16, а також у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 30.03.2021 у справі №826/5513/17 та від 24.10.2022 у справі №640/22599/19, від 17.10.2023 у справі №440/12326/21.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №380/3724/20 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог зазначених у цій постанові.

В іншій частині Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №380/3724/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук