Ухвала від 13.03.2025 по справі 922/2955/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про відвід

13 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/2955/24

Східний апеляційний господарський суд у складі

головуючого, судді- доповідача: Попкова Д.О. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем"про відвід суддів Східного апеляційного господарського суду Склярук О. І. та Россолова В.В.в межах розгляду апеляційної скарги Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, місто Харків,на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 12.12.2024 (повний текст підписано 20.12.2024) у справі №922/2955/24 (суддя Юрченко В.С.)за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем", місто Луцьк, Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, місто Харків,В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 позов задоволено повністю; стягнуто з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем" заборгованості у сумі 5 031 615, 60грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 60 379, 39грн.

Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, місто Харків, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 у справі №922/2955/24, звернувся з апеляційною скаргою на означене рішення, в якій останній просить скасувати означене рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю та покласти судові витрати на позивача.

Також разом з апеляційною скаргою було подано клопотання про призначення експертизи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025р. у справі №922/2955/24 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий (суддя-доповідач) Здоровко Л.М., судді Лакіза В.В. та Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.20205 року апеляційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 у справі №922/2955/24 залишено без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 у справі №922/2955/24 та призначено справу до розгляду на "05" березня 2025 р. о 10:30годині.

03.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем" надійшла заява про відвід судді Здоровко Л.М. та судді Лакізи В.В.

На думку заявника, апеляційний суд під час розгляду аналогічних справ №922/1840/24 та №922/2954/24 за участю суддів Здоровко Л.М. та Лакізи В.В. вже висловив правову позицію зі схожих правовідносин, що може свідчити про зацікавленість вказаних суддів у результаті розгляду спору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем" про відвід суддів Здоровко Л.М. та Лакізи В.В. від розгляду справи №922/2955/24 залишено без розгляду з огляду на пропуск заявником строку для подання відповідної заяви.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.03.2025 головуючий суддя оголосив, що надійшла заява про самовідвід суддів Здоровко Л.М. та Лакізи В.В., яка задоволена ухвалою суду від 05.03.2025, справу №922/2955/24 передано для повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025р. у справі №922/2955/24 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий (суддя-доповідач) суддя Склярук О. І ., судді Гетьман Р. А. та Россолов В. В.

06.03.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем" надійшла заява про відвід судді Склярук О. І. та судді Россолова В.В. у справі №922/2955/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025р. (колегія суддів: головуючий, суддя-доповідач Склярук О. І., судді Гетьман Р. А. та Россолов В. В.) визнано заявлену представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем", заяву про відвід (вх.2911) судді Склярук О. І. та судді Россолова В.В. у справі №922/2955/24 необґрунтованим та передано справу №922/2955/24 на автоматизований розподіл у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про відвід.

Протоколом автоматизованого розподілу справи від 11.03.2025р. в порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду заяви про відвід визначено суддю Попкова Д.О.

Розглянувши після передання відповідних матеріалів справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем" про відвід суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Склярук О. І. та суддя Россолов В. В. від розгляду апеляційної скарги Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, місто Харків в межах справи №922/2955/24, апеляційний суд у складі головуючого, судді-доповідача зазначає таке:

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

При цьому, згідно з ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, тоді як зловживання процесуальними правами не допускається.

Практикою Європейського суду з прав людини під терміном «суд, встановлений законом» у ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. мається на увазі, що «судова влада у демократичному суспільстві регулюється законами, джерелом яких є Парламент». Зазначений термін охоплює не лише правові підстави існування суду, але і його склад у кожній конкретній справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Занд проти Австрії» та у справі «Сокуренко і Стригун проти України»).

Європейським судом з прав людини в рішенні у справі «Білуха проти України» зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» для забезпечення існування неупередженості суду для цілей п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» суд наголошує, що «безсторонність», в сенсі п.1 ст.6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Кожен суддя колегії об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Означений висновок також вбачається з рішення Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України».

Відтак, згідно зі ст.35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.36 цього Кодексу, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У ст.36 Господарського процесуального кодексу України передбачені обставини, які не допускають повторну участь судді у розгляді справи.

Згідно з приписами ч.ч.3,4 ст.38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у п.п.1-4 ч.1 ст.35 цього Кодексу, ст.36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

За змістом доводів заяви про відвід Товариство з обмеженою відповідальністю "Мішем" зазначає про постановлення судом абсолютно невмотивованих судових рішень відносно ТОВ "МІШЕМ", зокрема у постанові від 21.11.2024 у справі 922/2953/24 судді залишили без змін ухвалу першої інстанції про призначення експертизи з відібранням кернів, де є пряма заборона на їх відібрання відповідно до норм ДБН, про це стверджував скаржник, оцінки в судовому рішенні цьому немає ніякої. Водночас, у справі №922/1836/24 той же склад суддів вже не вважає в повністю тотожній справі, що треба проводити експертизу, отже суд самостійно створює непослідовність практики без жодних на те причин та їх мотивування. Аналогічні істотні недоліки щодо вмотивованості судового рішення містить постанова апеляційного суду від 06.02.2025 по справі 922/1836/24.

Позивач стверджує, що відносно нього відповідачем реалізована протиправна схема, водночас апеляційний суд під час розгляду вищевказаної справи знехтував своїм обов`язком належним чином мотивувати судове рішення, що може свідчити про особисту зацікавленість окремих членів колегії суддів у результаті розгляду спору.

Взагалі, на думку Заявника, без реагування колегії апеляційного суду у вищеназваних справах залишилося посилання позивача на позиції Верховного Суду щодо наслідків неповідомлення про відступи у виконаних роботах та застосування ч.1 ст.853 ЦК України.

Жоден з суддів-учасників колегії не скористався правом оформити окрему думку, не погодитися з запропонованою мотивацією в тексті судового рішення, який запропонував доповідач. Отже, при розгляді попередніх апеляційних скарг за участі суддів Россолова В.В., Склярук О.І. порушено принцип верховенства права, право на справедливий суд, наявні ознаки дій, передбачених статтею 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Заявник зазначає, що підставою для відводу є нібито постановлення судом невмотивованих рішень та відсутність оцінки доводів сторони у інших справах. Проте, процедура відвову суддів не покликана здійснювати ревізію законності і обгрунтованості ухвалених у межах інших судових справ судових рішень незалежно від ступеню подібності, схожості чи співпадіння досліджуваних обставин та спріних правовідносин - будь-який інший позапроцесуальний перегляд судових рішень (тобто шляхом перегляду за нововиявленими чи виключними обставинами або у порядку оскарження до суду вищої інстанції) чинним законодавством не передбачений і заборонений, адже є несумісним із принципом "res judicata".

Відносно аргументу Заявника щодо непослідовності судової практики апеляційний суд зазначає, що факт різних підходів у тотожних справах не є ознакою упередженості суду, а свідчить про індивідуальний розгляд кожної справи з урахуванням її специфіки. Обставини справи №922/1836/24 можуть суттєво відрізнятися від справи № 922/2953/24, що є підставою для різних процесуальних рішень, однак і встановлення наявності/відсутності такої тотожності чи збігу, а також прийнятності конкретного підходу до правової оцінки у справах не може здіцснюватися поза межами процесуально визначеної процедури перегляду відповідних судових рішень.

Твердження про особисту зацікавленість суддів у результаті розгляду спору є голослівними і такими, що не підтверджуються жодними фактичними обставинами чи доказами, а відсутність окремої думки не є порушенням законодавства, оскільки кожен суддя має право, але не зобов`язаний її висловлювати.

Фактично доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем", викладені за текстом заяви про відвід судді Склярук О. І. та судді Россолова В.В. є незгодою з рішенням суддів в інших справах та не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об`єктивності суддів, оскільки кожна справа вирішується судом виключно на підставі наявних у матеріалах справи доказів, які не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Викладені доводи не можуть бути підставою для відводу таких суддів в силу приписів ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України. Інших підстав передбачених ч.1 ст.35 для відводу означених суддів заявником за змістом поданої ним заяви не вбачається.

Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути автоматичною підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких, у даному випадку представника позивача не влаштовує.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 13.01.2021р. у справі №761/16124/15-ц.

Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Згідно з ч.11 ст.39 Господарського процесуального кодексу України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст.35, 36, 38, 39, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем" про відвід суддів Східного апеляційного господарського суду Склярук О. І. та Россолова В.В. з розгляду справи №922/2955/24 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Д.О. Попков