Постанова

від 11.03.2025 по справі 138/78/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/78/24

Провадження № 22-ц/801/316/2025

Категорія: 9

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 рокуСправа № 138/78/24м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів:головуючого суддіСалаТ.Б.,суддів Ковальчука О.В., Шемети Т.М., секретар ЛуцишинО.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2024 року, ухвалене суддею Київською Т.Б., повне рішення складено 15 листопада 2024 року, в цивільній справі за первісним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»до ОСОБА_1 про скасуванняправа власності та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «Прогрес», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача по зустрічному позову Могилів-Подільська міська рада Вінницької області, про визнання недійнимрішення,скасування державноїреєстрації прававласності нанерухоме майнота змінвнесених додержавного реєструречових правна нерухомемайно,

встановив:

У січні 2024 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі СТОВ «Прогрес») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило:

- скасувати право власності на 520,9 кв.м. нежитлової будівлі «Критий тік», літ. «Г», загальною площею 1320,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 лютого 2021 року, державним реєстратором Заремба Сергієм Володимировичем, Іванівська сільська рада, Калинівського району, Вінницька області, за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2284876005226, номер запису про право власності/довірчої власності: 40430194.

В обґрунтування позову СТОВ «Прогрес» зазначило, що товариство у 2022 році звернулось до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном (цивільна справа №138/2115/22), зважаючи на те, що відповідач протиправно, тобто за відсутності відповідних документів, користується нерухомим майном, яке належить позивачу на праві приватної власності.

За результатами проведеної 29 вересня 2023 року у межах згаданої справи судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що у фактичному користуванні ОСОБА_1 , станом на час проведення експертизи знаходилось 1286,00 кв.м., що на 486,00 кв.м. більше площі зазначеної у його свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 01 жовтня 2012 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Суботівської сільської ради №25 від 23 серпня 2012 року. Згідно вказаного висновку, площа приміщення у нежитловій будівлі критий тік літ. «Г» розташованого за адресою Суботівська сільська рада «Господарський двір» урочище 1, корпус 3, яка знаходиться у фактичному користуванні позивача становить 1184,00 кв.м., при цьому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, площа такого нерухомого майна, яке належить позивачу на праві власності становить 1660,00 кв.м.

Таким чином СТОВ «Прогрес» вважає, що фактично у користуванні відповідача перебуває майно, що є його власністю. Обґрунтовуючи законність використання 1286,00 кв.м. в усних поясненнях, наданих у процесі розгляду справи №138/2115/22, ОСОБА_1 вказав, що вказана площа знаходиться у його власності відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56486438, прийнятого 05 лютого 2021 року державним реєстратором.

Реєстрація за відповідачем вказаного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулась як на підставі того, що таке право було зареєстровано за ним, ще у 2012 році, так і на підставі того, що у 2020-2021 році ОСОБА_1 було виділено в натурі майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Позивач вважає, що реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 вчинена з порушенням законодавства та впливає на законні права і інтереси СТОВ «Прогрес».

Також у березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся дщо суду із зустрічним позовом, в якому просив:

- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Суботівської сільської ради Вінницької області «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою « АДРЕСА_2 » № 9 від 06 березня 2013 року;

- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 18773805226), що розташоване за адресою: «Господарський двір» урочище, будинок 3, Суботівка, Могилів-Подільського району Вінницької області» № 9 від 06 березня 2013 року, проведену державним реєстратором реєстраційної служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області Анцут О.А., номер запису про право: 302435 від 08 березня 2013 року;

- скасувати державну реєстрацію змін внесених до Державного реєстру речових прав на нерухомо майно та їх обтяжень, внесених державним реєстратором Казьміром В.О. 18 липня 2017 року, в графі «опис Змін. Площа» змінено з 980,00 м.кв. на 1660,00 м.кв..

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що як вбачається зі змісту позову, СТОВ «Прогрес» вважає себе власником нежитлових приміщень, критий тік, розташованого за адресою Суботівська сільська рада «Господарський двір» урочище 1, буд 3. З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 320332695 від 17 січня 2023 року слідує, що підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 08 березня 2013 року.

Вказане свідоцтво було видано на підставі рішення виконавчого комітету Суботівської сільської ради Вінницької області «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою «Господарський двір» урочище, будинок 3, Суботівка, Могилів-Подільського району Вінницької області» № 9 від 06 березня 2013 року, однак, зазначене рішення винесено з перевищенням повноважень органу місцевого самоврядування, оскільки воно не відповідало нормам Закону України «Про місцеве самоврядування» та інших нормативно-правових актів.

При винесенні оскаржуваного рішення виконавчим комітетом Суботівської сільської ради не взято до уваги те, що Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, втратило чинність ще 01 січня 2013 року на підставі Наказу Міністерства юстиції №1844/5 від 14 грудня 2012 року.

Вказаним документом затверджено Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна та визнано таким, що втратив чинність Наказ Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (із змінами).

Таким чином, виконавчим комітетом Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області порушено норми Закону України «Про місцеве самоврядування» в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення (від 05 січня 2013 року), а саме: порушено один з основних принципів місцевого самоврядування - принцип законності (ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» в редакції від 05 січня 2013 року). Окрім того, орган місцевого самоврядування порушив норми ст. 24 ЗУ «Про місцеве самоврядування» в редакції від 05 січня 2013 року, яким передбачено, зокрема, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів АРК, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Враховуючи наведене, прийняте Суботівською сільською радою рішення є протиправним, оскільки в ньому орган місцевого самоврядування вирішив питання, яке відповідно до норм статті 30 Закону України «Про органи місцевого самоврядування в Україні» (як в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення так і на момент подання даного процесуального документу), не належить та не належало до повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування.

Крім того, початкова площа об`єкту нерухомого майна, що нібито належить СТОВ «Прогрес» з 980,00 м.кв. змінено на 1660,00 м.кв. Згідно свідоцтва про право на власність №1068561 від 08 березня 2013 року, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області Анцут О.А., СТОВ «Прогрес» належить 980,00 кв.м. критого току. Разом з тим, СТОВ «Прогрес» не надав державному реєстратору документи, на підставі яких останній мав право реєструвати за ним право власності на частину току додатковою площею 680,00 кв. м. Відтак, внесенні зміни до Державного реєстру речових прав на підставі поданих державному реєстратору довідок та за відсутності декларації на початок (завершення) будівельних робіт є незаконними та такими, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 березня 2024 року прийнято зустрічний позов та об`єднано його в одне провадження із первісним позовом.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2024 року відмовлено як у задоволенні первісного, так і в задоволенні зустрічного позовів.

Не погодившись із вказаним рішенням, СТОВ «Прогрес» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги СТОВ «Прогрес».

Апеляційна скарга фактично за своїм змістом є ідентичною змісту позовної заяви. СТОВ «Прогрес» також зазначає, що у межах даної справи встановлено, що подані на державну реєстрацію прав документи очевидно не відповідали положенням законодавства, яке регулює державну реєстрацію щодо відповідного майна, що не було враховано судом першої інстанції. Судом зазначено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно не породжує виникнення у відповідача відповідного права, однак, позивачем не оскаржувалося будь-яке свідоцтво про право власності на нерухоме майно відповідача через його відсутність у відповідача. Позиція суду з приводу відсутності порушеного права СТОВ «Прогрес» не узгоджується з підставами позову та нормами законодавства, на які посилався представник позивача у позовній заяві. Суд помилково дійшов висновку про необхідність перебування майна, що підлягає виділенню в натурі підприємством-правонаступником на його балансі. Задоволення позовних вимог в тій редакції, що викладена у позові, призведе до повернення спірного майна в управління СТОВ «Прогрес», як підприємства правонаступника, та відновить контроль над ним. Також СТОВ «Прогрес» просить здійснити розподіл судових витрат.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а також просить вирішити питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції за результатами розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в цій частині не переглядається.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що протоколом №1 зборів власників майнових паїв КСП «Прогрес» с. Суботівки від 16.04.2012 дозволено передати ОСОБА_1 майнові паї колишнього КСП «Прогрес» с.Суботівки на суму 7192,86 грн, а саме: будівлі кормоцеху, кормокухні; телятник; будівлю насосної (басейн) (а.с.25 т.1).

Також відповідно до додатку до протоколу №1 від 16.04.2012, збори ухвалили передати ОСОБА_1 майно власників майнових паїв колишнього КСП «Прогрес» с.Суботівка, а саме будівлю критого току загальною площею 520,9 м2 вартістю 31 802,08 грн, що знаходиться за адресою: урочище «Господарський двір», буд.1, корпус 3, Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с.26 т.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 19.08.2020, виданого Суботівською сільською радою ОСОБА_1 , частка останнього у майні пайового фонду становить 31 802 грн, або 4,67% (а.с.28 т.1).

Згідно акту прийому-передачі нерухомого майна від 21.09.2020, спілка співвласників майна пайового фонду реформованого КСП «Прогрес» с.Суботівка Могилів-Подільського району та ОСОБА_1 склали акт про те, що ОСОБА_1 прийняв в натурі у власність наступне майно: будівля критого току загальною площею 520,9 м2 вартістю 31 802,08 грн, що знаходиться за адресою: урочище «Господарський двір», буд.1, корпус 3, Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с.28 т.1).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав №35756599 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на урочище «Господарський двір», АДРЕСА_1 (а.с.24).

Підставою для державної реєстрації стало, зокрема, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.10.2012, видане Суботівською сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с.23 т.1).

Як слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №360792216 від 03.01.2024 ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56486438 від 05.02.2021 (а.с.35) належить нежитлова будівля, загальною площею 1783,1 кв.м., а саме будівля гаражу літ. «В», загальною площею 243,0 кв.м.; критий тік літ. «Г» загальною площею 1320,9 кв.м.; критий навіс літ. «Д», загальною площею 219,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.39).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі №138/2115/22 від 29.09.2023 №1433/23-21, на підставі проведеного дослідження, враховуючи наявні матеріали та результати отриманні під час проведення натурного обстеження, встановлено, що площа приміщення у нежитловій будівлі критий тік літ. «Г», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 станом на час проведення експертизи становить 1286,00 кв.м. Також встановлено, що така площа більша на 486,00 кв.м. ніж зазначено у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 01.10.2012. Крім того, експертом встановлено, що площа вказаного приміщення, що перебуває у фактичному користуванні СТОВ «Прогрес» становить 1184,00 кв.м. (а.с.13-22).

СТОВ «Прогрес», вважаючи, що ОСОБА_1 користується частиною нежитлової будівлі, що належить товариству, а державний реєстратор без законних на те підстав здійснив державну реєстрацію прав на підставі поданих ОСОБА_1 документів, звернулося до суду із позовом про скасування права власності на цю частину нерухомого майна.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, якийє ефективним,тобтотаким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постановиВеликої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 та інші).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

СТОВ «Прогрес» вважає, що підстав для проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на 520,9 кв.м. нежитлової будівлі «Критий тік» літ. «Г» не було, а відтак державна реєстрація прав є незаконною.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

У пункті 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зазначено, що майновийпай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Згідно з пунктами 13, 14 Порядку визначення розмірівмайновихпаїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177,майновийпай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності намайновийпай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно зі списком осіб, які мають право намайновийпай підприємства.

Відповідно до пункту 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2001 року за № 305/5496 (далі - Порядок № 62), кожен із співвласників має право скористатися своїммайновимпаєм в один із таких способів: об`єднати свіймайновийпай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свіймайновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свіймайновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

У пункті 9 Порядку № 62 зазначено, що виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішеннямайновий питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 62 виділеннямайнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності намайновийпай членаколективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Відповідно до пункту 51 Постанови Кабінету Міністрів України від25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникаммайновихпаїв членівколективних сільськогосподарських підприємств подаються свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновийсертифікат)з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; акт приймання-передання нерухомого майна.

У вказаній справі СТОВ «Прогрес» звернулося до суду із позовом про скасування права власності на спірне майно за ОСОБА_1 , вважаючи, що позовна вимога про скасування державної реєстрації прав, тобто реєстрації права власності є належним способом захисту.

З відомостей з Державного реєстру речових прав встановлено, що підставою виникнення в ОСОБА_1 права власності на спірне майно є: «свідоцтво про право власності, серія та номер: б/н, виданий 01.10.2012, видавник: Суботівська сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області; витяг про державну реєстрацію права, серія та номер: 35756599, виданий 08.10.2012, видавник: Комунальне підприємство «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 21.09.2020, видавник: ФОП ОСОБА_2 ; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: б/н, виданий 19.08.2020, видавник: Суботівська сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області; протокол, серія та номер: 1, виданий 16.02.2012, видавник: збори власників майнових паїв КСП «Прогрес»; акт приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 21.09.2020, видавник: узгоджено сторонами (а.с.39 на звороті т.1).

Суд першоїінстанції,дослідивши наявнів матеріалахсправи доказидійшов висновку,що свідоцтво про право власності на нерухоме майно є лише документом, яким держава підтвердила факт того, що відповідачу на праві власності належить майно бувшого КСП «Прогрес» і дане свідоцтво само по собі не є правочином, на підставі якого це право виникло у відповідача.

Саме рішення зборів пайовиків колишнього КСП «Прогрес» позивач не оскаржив, як і не довів під час вирішення даного спору ту обставину, що протокол №1 зборів власників майнових паїв КСП «Прогрес» від 16 квітня 2012 року чи його додаток, що стосується спірного майна є підробленим.

Суд вважав, що для скасування права власності відповідача на 520,9 кв.м. критого току літ. «Г», яке ним набуто на підставі протоколу №1 зборів власників майнових паїв КСП «Прогрес» від 16 квітня 2012 року та свідоцтва про право власності від 01 жовтня 2012 року, має бути визнано недійсним та скасовано рішення зборів власників майнових паїв КСП «Прогрес», оскільки саме на підставі нього і було видано вказане свідоцтво.

Також суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту передання йому на баланс спірного об`єкту нерухомого майна при реорганізації КСП.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні навів підстави для відмови в задоволенні позову, які не були спростовані СТОВ «Прогрес» в апеляційній скарзі.

У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд бере до уваги, що СТОВ «Прогрес», подаючи апеляційну скаргу, фактично наводить ті самі обставини і те саме правове обґрунтування, які наведені ним у позовній заяві. Доводи апеляційної скарги не направлені на спростування висновків суду першої інстанції

Зі змісту п. 5 ч. 2 ст.356ЦПК Українислідує, що саме особа, яка подає апеляційну скаргу повинна зазначити в чому полягає незаконністьі (або) необґрунтованість рішення.

Отже особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна не лише вказати про незаконність судового рішення, але у неї є обов`язок вказати в чому саме полягає незаконність рішення, тобто повинна спростувати висновки суду першої інстанції.

На відміну від позовної заяви, СТОВ «Прогрес» доповнив зміст апеляційної скарги посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №199/8324/19.

У ч. 4 ст. 263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційний суд виходить з того, що у згаданій справі №199/8324/19 спірні правовідносини виникли з приводу того,що у зв`язку з неналежним виконанням позивачем укладеного з банком кредитного договору утворилася заборгованість. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором банк звернув стягнення на предмет іпотеки, право власності на яке за банком зареєстроване державним реєстратором.

Посилання скаржника на норми права, застосовані судом касаційної інстанції у згаданій справі, є безпідставними, оскільки, по-перше, він не проектує їх на правовідносини у даній справі. По-друге, висновки у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їху сукупності.

Апеляційна скарга не містить обставин, які б спростовували висновки суду і свідчили б про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування матеріального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе рішення, яке відповідає вимогам закону.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

У ч. 2ст. 141 ЦПК Українизазначено, що інші судові витрат (крім судового збору) пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив вирішити питання щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, понесених ним в суді апеляційної інстанції. Зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 15000 гривень.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 було надано:

- копію ордеру на надання правничої допомоги серії АА №1525688 від 01 січня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 28 лютого 2024 року уповноважив адвокату Залокоцьку В.Д. представляти його інтереси у Вінницькому апеляційному суді;

- копію договору про надання правничої допомоги б/н від 28 лютого 2024 року, у якому сторони в п. 3.1 погодили, що клієнт сплачує адвокату за надання правничої допомоги гонорар в розмірі 50 (п`ятдесятий) відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір його встановлюється на 1 січня календарного року, за одну годину участі адвоката у справі;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 07 січня 2025 року;

- розрахунок витрат на правничу допомогу, відповідно до якого на написання відзиву адвокатом затрачено 10 годин ( 1 година 1500 гривень) і вартість роботи складає 15000 гривень;

- квитанцію про оплату правничої допомоги від 07 січня 2025 року в розмірі 15000 гривень.

У ч. 3, 4ст. 137 ЦПК Українизазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи, що позиція ОСОБА_1 , яка викладена у відзиві на апеляційну скаргу, узгоджується із його позицією, викладеною у відзиві на позов, зважаючи на фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву на апеляційну скаргу) апеляційний суд вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 гривень є такими, що не відповідають принципам співмірності та розумності, а також критерію обґрунтованості такої роботи адвоката, у зв`язку з чим витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з СТОВ «Прогрес» на користь ОСОБА_1 , слід визначити у загальному розмірі 5 000 гривень.

Керуючись ст. 137, 141, 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2024 року залишити без змін.

Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (ЄДРПОУ 03731721) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета