Постанова від 12.03.2025 по справі 183/12462/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1569/25 Справа № 183/12462/23 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Долма» на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долма» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства юстиції України, державного реєстратора Перещепинської міської ради Дніпропетровської області Федоришиної Оксани Володимирівни, треті особи: Новомосковська районна державна адміністрація, Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання незаконним і скасування наказу та рішення державного реєстратора (суддя першої інстанції Оладенко О.С.),

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2024 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява позивача ТОВ «Долма», в інтересах якого діє представник адвокат Удовицький Є.М., у якій заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 1223285500:07:023:0005, площею 2,08 га;

- заборони ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо зазначеної земельної ділянки, спрямовані на зміну цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини;

- заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим особам, наділеними функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією припинення, анулювання, відміною, скасування речових прав щодо вищезазначеної земельної ділянки.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ТОВ «Долма» про забезпечення позову відмовлено.

Із вказаною ухвалою суду не погодився представник ТОВ «Долма» - Удовицький Є.М., та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що наразі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відповідно до актуальних відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є орендарями спірної земельної ділянки, тому є об?єктивні підстави вважати, що до набрання законної сили судового рішення у даній справі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 з метою ухилення від несприятливих наслідків судового розгляду та з метою збереження за собою права оренди на спірну земельну ділянку вчинять дії щодо приховування земельної ділянки (поділ, об?єднання тощо) та/або вчинять дії на розірвання Договору оренди землі та укладення нового договору оренди землі.

ОСОБА_5 , просив ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2024 року скасувати та задовольнити заяву у повному обсязі.

Від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано те, що позовна заява ТОВ «Долма» не містить вимог про визнання за позивачем права користування (оренди) зазначеною земельною ділянкою. Наведене свідчить про те, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Представник МЮУ Стельмах І.В., просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник ТОВ «Долма» - Удовицький Є.М. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 3 ст.150ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, підставою для відмови у задоволенні заяви ТОВ «Долма» було те, що позовна заява Товариства не містить вимог про визнання за позивачем права користування (оренди) спірною земельною ділянкою, а тому заходи забезпечення є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Так,забезпечення позову-це сукупністьпроцесуальних дій,які гарантуютьвиконання рішеннясуду вразі задоволенняпозовних вимог.По сутізабезпечення позовує встановленнямсудом обмежень суб`єктивних прав,свобод таінтересів відповідача,або пов`язанихз нимінших осібв інтересахзабезпечення реалізаціїв майбутньомуактів правосуддяі задоволених претензій позивача(заявника).Вжиття заходівзабезпечення позовує правомсуду,а нейого обов`язком.Тому,при вирішенніпитання щодозаяви прозабезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.263ЦПК України привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Разом з тим, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у Постанові від 25 травня 2016 року (справа №6-605цс16), метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Матеріалами справи встановлено, що у листопаді 2023 року ТОВ «Долма» звернулося до суду з позовом, у якому було заявлено такі позовні вимоги:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28.03.2023 № 1131/5 «Про задоволення скарги», прийнятий за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 від 21.07.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.07.2022 за № СК-1367-22. 2.

- скасувати рішення державного реєстратора Перещепинської міської ради Дніпропетровської області Федоришиної Оксани Володимирівни, індексний номер: 68385607 від 10.07.2023, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:07:023:0005, номер запису про інше речове право: 50940493.

28.10.2024 до суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову, в якій, окрім вимог про визнання незаконним наказу та скасування рішення позивач просить Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Долма» право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:07:023:0005 на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.12.2006, зареєстрованого Новомосковським відділом ДРФ ЦДЗК про що в книзі реєстру договорів оренди землі № 4 вчинено запис від 18.12.2006 року за № 04-06-126-02542 зі строком дії 49 років.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року відмовлено у прийняті до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Долма» про зміну предмета позову, однак постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року вказана ухвала була скасована та справа була направлена для продовження розгляду.

У вказаній постанові, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, звертаючись до суду та подаючи заяву про зміну предмета позову, самостійно визначає яке його право та охоронюваний законом інтерес порушено відповідачем.

Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалу суду про відмову у забезпечення позову підлягаю залишенню без змін, оскільки місцевий суд дійшов правильного висновку, що на час розгляду заяви, вимоги щодо визнання права користуванню земельною ділянкою заявлені не були, однак враховуючи, що ухвала якою було відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмету позову скасована та направлена для продовження розгляду, то Товариство не позбавлено права звернутись до місцевого суду із заявою про забезпечення позову з урахуванням зміни предмету позову.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,

Судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Долма»залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 12 березня 2025 року.

Головуючи суддя О.В. Халаджи