Рішення

від 13.03.2025 по справі 910/16093/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2025Справа № 910/16093/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА СИСТЕМС» (вул. Мала Шияновська, буд. 2, м. Київ 01011) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРБ ГРУП» (вул. Хоткевича Гната, буд. 12, оф. 177, м. Київ, 02094) про стягнення 5 757 784,27грн.,

За участю представника позивача - Король Д. В. (в режимі відео конференції).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2024 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ЛОДЖІСТИК» сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРБ ГРУП» про стягнення заборгованості за Договором поставки № 22-10/24 від 22.10.2024 в розмірі 5 546 467,83 грн, яка складається із авансу у сумі 5392400 грн., 3% річних у сумі 21318,15 грн., інфляційних витрат у сумі 102 455,60 грн., пені у сумі 30294,08 грн. та була передана 27.12.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою суду від 03.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ЛОДЖІСТИК» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 03.01.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.02.2025.

21.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ЛОДЖІСТИК» надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

22.01.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ЛОДЖІСТИК» про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23.01.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ЛОДЖІСТИК» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) задоволено. Ухвалено провести судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

10.02.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву про зміну назви позивача на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА СИСТЕМС», яка обґрунтована тим, що після подачі позовної заяви загальними зборами позивача було прийнято рішення про зміну назви позивача на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА СИСТЕМС», що підтверджується витягом від 10.02.2025.

10.02.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, та у якій він зазначав, що станом на сьогоднішній день відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим сума заборгованості збільшилась та становить: аванс у сумі 5392400 грн., 3% річних у сумі 47910,81 грн., інфляційні витрати у сумі 246244,98 грн., пеня у сумі 71228,48 грн. та судові витрати по справі.

У судовому засіданні 25.02.2025 представник позивача приймав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ), представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2025 о 11:00 год.

У судове засідання 13.03.2025 представник позивача приймав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ), представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 13.03.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

22.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРБ Груп» (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Лоджістик», яке змінило назву на Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Системс» (позивач, покупець) укладено договір поставки №22-10/24 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити покупцю товар, а покупець зобов`язувався прийняти товар та сплатити його вартість у розмірі та на умовах, визначених цим договором.

За змістом пункту 1.2 договору асортимент, найменування, кількість, вартість, порядок оплати, технічні та іншій характеристики товару визначаються сторонами в додатках до цього договору (специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього договору. Якщо специфікаціями до цього договору будуть передбачені інші умови поставки, переходу права власності на товар, приймання та оплати товару ніж ті, що передбачені цим договором, переважну силу матимуть положення цих специфікацій.

У пункті 1.3 договору вказано, постачальник гарантує, що товар на момент поставки є власністю постачальника.

Ціна товару є договірною та вказується сторонами в додатках до цього договору (специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.4 договору оплата за товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати, з дня виставлення постачальником рахунку на оплату, але не пізніше початку відвантаження товару для покупця.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п. 2.5 договору).

Якщо інше не погоджено сторонами, строк поставки товару визначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.4 договору право власності на товар переходить до покупця після підписання покупцем видаткової накладної на такий товар. Підписання сторонами видаткової накладної на товар не звільняє постачальника від відповідальності за будь-які недоліки або дефекти в товарі, що виникли з його вини до підписання цієї видаткової накладної.

За умовами п. 3.5 договору постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні, належним чином складені та оформлені документи на кожну партію (кожен транспортний засіб) товару: товарно-транспортну накладну; видаткову накладну; оригінал рахунку на оплату товару.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку порушення строку поставки товару (не передача або несвоєчасна передача товару або його партії), постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,01% від ціни непоставленого товару або його партії, за кожний день прострочення.

Строк дії даного договору встановлений з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2024, але у будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому. Закінчення терміну договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час даного договору (п. 9.1 договору).

Специфікацією №1 від 22.10.2024 сторони погодили найменування товару, що поставляється - МПП (малопомітна перешкода) 10х10х1,4 у кількості 503 шт. загальною вартістю 4 124 600,00 грн.

Відповідно до п. 3 специфікації сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником з дня внесення покупцем 100% попередньої оплати за товар, в строк не пізніше 3 робочих днів після такої оплати.

Постачальником було виставлено рахунок на оплату № 67 від 22.10.2024 на суму 4 124 600,00 грн, який було оплачено покупцем, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.10.2024 № 195 на суму 4 100 000,00 грн, та платіжною інструкцією №209 від 29.10.2024 на суму 24 600,00 грн.

Також постачальником було виставлено рахунок на оплату № 68 від 25.10.2024 на суму 12 600,00 грн, який було сплачено покупцем, що підтверджується платіжною інструкцією №210 від 29.10.2024 на суму 12 600,00 грн.

Специфікацією №2 від 29.10.2024 сторони погодили найменування товару, що поставляється - МПП (малопомітна перешкода) 10х10х1,4 у кількості 1000 шт. загальною вартістю 8 200 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 цієї специфікації сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником з дня внесення покупцем 100% попередньої оплати за товар, в строк до 02.11.2024.

Днем внесення покупцем попередньої оплати є 29.10.2024 (п. 4 специфікації №2).

Постачальником було виставлено рахунок на оплату №70 від 29.10.2024 на суму 8 200 000,00 грн, який було сплачено покупцем, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.10.2024 № 208 на суму 8 200 000,00 грн.

На виконання умов договору, постачальником було здійснено такі поставки товару:

24.10.2024 - 503 комплекта на суму 4 124 600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №95 від 24.10.2024 та товарно-транспортною накладною №Р95 від 24.10.2024;

24.10.2024 - 3 комплекта на суму 12 600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №96 від 24.10.2024;

05.11.2024 - 108 комплектів на суму 885 600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №103 від 05.11.2024 та товарно-транспортною накладною №Р103 від 05.11.2024;

05.11.2024 - 60 комплектів на суму 492 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №106 від 05.11.2024 та товарно-транспортною накладною №Р106 від 05.11.2024.

27.11.2024 постачальником було частково повернуто попередню оплату по рахунку №70 у сумі 1 430 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1352.

Матеріали справи містять претензію від 16.12.2024 №16-12/24-1, надіслану на адресу відповідача, у якій він вимагав протягом 5 календарних днів з моменту отримання претензії здійснити оплату нарахованої пені у сумі 30 294,08 грн відповідно до умов договору, та повернути аванс у сумі 5 392 400 грн, 3% річних у сумі 21 318,15 грн, інфляційні втрати у сумі 102 455,60 грн.

Доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.

Позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача аванс у сумі 5 392 400,00 грн, 3% річних у сумі 47 910,81 грн, інфляційні втрати у сумі 246 244,98 грн, пеню у сумі 71 228,48 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст договору поставки №22-10/24 від 22.10.2024, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до пункту 2.4 договору оплата за товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати, з дня виставлення постачальником рахунку на оплату, але не пізніше початку відвантаження товару для покупця.

Якщо інше не погоджено сторонами, строк поставки товару визначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).

Специфікацією №1 від 22.10.2024 сторони погодили найменування товару, що поставляється - МПП (малопомітна перешкода) 10х10х1,4 у кількості 503 шт. загальною вартістю 4 124 600,00 грн.

Відповідно до п. 3 специфікації сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником з дня внесення покупцем 100% попередньої оплати за товар, в строк не пізніше 3 робочих днів після такої оплати.

Постачальником було виставлено рахунок на оплату № 67 від 22.10.2024 на суму 4 124 600,00 грн, який було оплачено покупцем, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.10.2024 № 195 на суму 4 100 000,00 грн, та платіжною інструкцією №209 від 29.10.2024 на суму 24 600,00 грн.

Також постачальником було виставлено рахунок на оплату № 68 від 25.10.2024 на суму 12 600,00 грн, який було сплачено покупцем, що підтверджується платіжною інструкцією №210 від 29.10.2024 на суму 12 600,00 грн.

Специфікацією №2 від 29.10.2024 сторони погодили найменування товару, що поставляється - МПП (малопомітна перешкода) 10х10х1,4 у кількості 1000 шт. загальною вартістю 8 200 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 цієї специфікації сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником з дня внесення покупцем 100% попередньої оплати за товар, в строк до 02.11.2024.

Днем внесення покупцем попередньої оплати є 29.10.2024 (п. 4 специфікації №2).

Постачальником було виставлено рахунок на оплату №70 від 29.10.2024 на суму 8 200 000,00 грн, який було сплачено покупцем, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.10.2024 № 208 на суму 8 200 000,00 грн.

На виконання умов договору, постачальником було здійснено такі поставки товару:

24.10.2024 - 503 комплекта на суму 4 124 600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №95 від 24.10.2024 та товарно-транспортною накладною №Р95 від 24.10.2024;

24.10.2024 - 3 комплекта на суму 12 600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №96 від 24.10.2024;

05.11.2024 - 108 комплектів на суму 885 600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №103 від 05.11.2024 та товарно-транспортною накладною №Р103 від 05.11.2024;

05.11.2024 - 60 комплектів на суму 492 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №106 від 05.11.2024 та товарно-транспортною накладною №Р106 від 05.11.2024.

27.11.2024 постачальником було частково повернуто попередню оплату по рахунку №70 у сумі 1 430 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1352.

Отже, позивачем повністю оплачено товар за специфікаціями №1 та №2, однак відповідачем товар поставлено частково, а також частково повернуто попередню оплату у сумі 1 430 000,00 грн.

Матеріали справи містять претензію позивача від 16.12.2024 №16-12/24-1, надіслану на адресу відповідача, у якій він вимагав протягом 5 календарних днів з моменту отримання претензії повернути аванс у сумі 5 392 400 грн та здійснити оплату нарахованої пені у сумі 30 294,08 грн відповідно до умов договору, 3% річних у сумі 21 318,15 грн, інфляційних втрат у сумі 102 455,60 грн.

Доказів здійснення відповідачем поставки за вказаним договором або повернення авансового платежу матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду доказів виконання обов`язку з поставки товару за договором поставки №22-10/24 від 22.10.2024 на суму 5 392 400 грн, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги про стягнення попередньої оплати у розмірі 5 392 400 грн.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 47 910,81 грн, інфляційні втрати у сумі 246 244,98 грн, пеню у сумі 71 228,48 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку порушення строку поставки товару (не передача або несвоєчасна передача товару або його партії), постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,01% від ціни непоставленого товару або його партії, за кожний день прострочення.

Зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для нарахування відповідачу пені у розмірі, передбаченому п. 5.3 договору поставки.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 71 228,48 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 47 910,81 грн, інфляційних втрат у сумі 246 244,98 грн підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав належних доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРБ ГРУП» (вул. Хоткевича Гната, буд. 12, оф. 177, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 43482644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА СИСТЕМС» (вул. Мала Шияновська, буд. 2, м. Київ 01011, код ЄДРПОУ 34576244) аванс у сумі 5 392 400 (п`ять мільйонів триста дев`яносто дві тисячі чотириста) грн 00 коп., 3% річних у сумі 47 910 (сорок сім тисяч дев`ятсот десять) грн 81 коп., інфляційні втрати у сумі 246 244 (двісті сорок шість тисяч двісті сорок чотири) грн 98 коп., пеню у сумі 71 228 (сімдесят одну тисячу двісті двадцять вісім) грн 48 коп.. та судовий збір у сумі 69 093 (шістдесят дев`ять тисяч дев`яносто три) грн 41 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2025

Суддя Владислав ДЕМИДОВ