Ухвала від 29.07.2024 по справі 752/10679/24

Справа № 752/10679/24

Провадження №: 1-кс/752/5287/24

У Х В А Л А

про арешт майна

29 липня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, подане в межах кримінального провадження № 42023100000000629 від 22.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України

встановив:

До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023100000000629 від 22.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023100000000629 від 22.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи ТзОВ Фірма «Волиньфарм», вступивши у змову з посадовими особами вітчизняних фармацевтичних виробників налагодили протиправний механізм зі збуту лікарських засобів до закладів охорони здоров`я за завищеними цінами із подальшим заволодінням і розтратою бюджетних коштів.

Так, механізм злочинних дій полягає у тому, що вітчизняні фармацевтичні виробники лікарських засобів з метою обходу законодавчо визначеної граничної надбавки на лікарські засоби завідомо здійснюють продаж лікарських засобів за значно завищеними цінами для подальшої максимальної націнки на лікарські засоби, які реалізуються до бюджетних закладів/установ.

Зокрема, ТзОВ Фірма «Волиньфарм» від фармвиробників отримує актуальні ціни із зазначенням знижок, у тому числі для постачання продукції закладам охорони здоров`я (т.зв. «госпітальна знижка», «госпітальні ціни»).

У подальшому, посадовими особами ТзОВ Фірма «Волиньфарм», у ході реалізації фармпродукції застосовуються максимальні ціни виробників, а сума знижок повертається від заводів-виробників на ТзОВ Фірма «Волиньфарм» у вигляді оплати по т.зв. «маркетинговим» договорам за послуги «із просування фармпродукції», «вивчення ринку» тощо на рахунки підприємства та підконтрольних ФОПів, що призводить до завищення цін на лікарські засоби та заволодіння коштами закладів охорони здоров`я.

В подальшому, вказані кошти перераховувались на рахунки підконтрольних ФОПів з наступним обготівковуванням та привласненням.

Таким чином, фактичну ціну лікарських засобів, які реалізуються ТзОВ Фірма «Волиньфарм», штучно завищено понад граничних меж, передбачених Постановою КМУ від 17.10.2008 № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби», що створило умови для заволодіння коштами Державного бюджету України.

З метою придбання препаратів бюджетними установами, а саме: КНП «Ковельське МТМО», КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади», КП «Волинська обласна клінічна лікарня», Обласний центр онкології КП «Волинська обласна клінічна лікарня», КП «Володимирське ТМО», КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка», КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства», КП «Нововолинська центральна міська лікарня», КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, їх адміністрації (переважно відповідальні особи за формування потреби в лікарських засобах та їх закупівлі) контактують із відповідальними особами (регіональними менеджерами збуту від дистриб`юторів лікарських засобів), та під час зустрічей за умови постачання конкретних препаратів, отримують неправомірну вигоду за те, що заклад охорони здоров`я надасть перевагу та закупить саме препарати торгових марок, що реалізує ТзОВ Фірма «Волиньфарм» за завищеними цінами, таким чином привласнюючи бюджетні кошти.

Окрім зазначеного, посадовими особами ТзОВ Фірма «Волиньфарм» для участі у тендерних закупівлях, наданні маркетингових послуг та обготівковуванні коштів викоритовуються ряд підконтрольних суб`єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб-підприємців, зокрема, ТОВ «Пролонгація» (код ЄДРПОУ 38850162), ТОВ «Рівнеліки» (код ЄДРПОУ 24175483), ТОВ «Рівнемедфарм» (код ЄДРПОУ 36492465), ТОВ «Житомирліки» (код ЄДРПОУ 33621877), ТОВ «Західна фармацевтична компанія» (код ЄДРПОУ 36452580), ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_7 ) ФОП ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ФОП ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_11 ) та ФОП ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_12 ).

20.06.2024 старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_17 ,

на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході обшуку слідчим виявлено грошові кошти та речі, які стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення та мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон Самсунг S21 бірюзового кольору в напівпрозорому чохлі, IMEI1 НОМЕР_13 , IMEI2 НОМЕР_14 , із сім карткою мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_15 ; грошові кошти, в загальній сумі 6 260 доларів США, 95 євро, 97 500 гривень, а саме: 49 купюр номіналом по 100 доларів США кожна; 20 купюр номіналом по 50 доларів США кожна; 2 купюри номіналом по 20 доларів США кожна; 32 купюри номіналом по 10 доларів США кожна; 1 купюра номіналом 50 євро; 1 купюра номіналом 20 євро; 2 купюра номіналом 10 євро; 1 купюра номіналом 5 євро; 75 купюр номіналом по 100 гривень кожна; 100 купюр номіналом по 200 гривень кожна; 40 купюр номіналом по 500 гривень кожна; 100 купюр номіналом по 500 гривень кожна.

Органом досудового розслідування під час проведення обшуку прийнято рішення про необхідність вилучення вказаних грошових коштів, оскільки відповідно до матеріалів та доказів, отриманих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_6 , яка працює бухгалтером ТзОВ Фірми «Волиньфарм», вони отримані у ході реалізації фармпродукції від заводів-виробників на ТзОВ Фірма «Волиньфарм» у вигляді оплати по т.зв. «маркетинговим» договорам за послуги «із просування фармпродукції», «вивчення ринку» тощо на рахунки підприємства та підконтрольних ФОПів, що призводило до завищення цін на лікарські засоби та заволодіння коштами бюджетних закладів охорони здоров`я, а також для забезпечення подальшого повного, всебічного та об`єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, у тому числі з`ясування об`єктивної істини по справі. Потреба у тимчасовому вилученні виявленого під час обшуку мобільних терміналів обумовлена необхідністю проведення експертного дослідження у тому числі із можливістю відновлення видаленої інформації, оскільки вказані матеріальні об`єкти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

20.06.2024 вищевказані виявлені та вилучені грошові кошти та речі визнані речовими доказами у рамках кримінального провадження, про що винесено відповідну постанову.

З метою забезпечення подальшого повного, всебічного та об`єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, з`ясування об`єктивної істини по справі, а також проведення оглядів, призначення та проведення ряду криміналістичних експертиз за вилученими в ході обшуку речами та предметами, що вже визнані речовими доказами, а також допитів свідків та проведення інших слідчих та процесуальних дій, орган досудового розслідування та процесуальний керівник вважають за необхідне накласти арешт на вищевказані речові докази вилучені 20.06.2024 в ході обшуку за вищевказаною адресою.

Прокурор клопотання про арешт майна підтримав, надав протокол огляду речей, а саме флеш накопичувача, який містить інформацію стосовно електронної скриньки ОСОБА_12 , де міститься листування між ним та ОСОБА_18 щодо спільної діяльності підприємств ТОВ «Волиньфарм» та ПрАТ «Дарниця».

Адвокат ОСОБА_19 , який діє в інтересах ОСОБА_6 заперечував щодо заявленого клопотання. Надав довідку з АТ «УКРГАЗБАНК» про те, що за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на рахунок ФОП ОСОБА_6 проведено операції по зарахуванню коштів на загальну суму 982200 грн., довідку про доходи, згідно якої доходи ОСОБА_6 за період з січня по травень 2024 склали 240928,38 грн., довідку про доходи, згідно якої доходи Склярової за період з січня 2023 по грудень 2023 склали 507916,56 грн.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про його часткове задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42023100000000629 від 22.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Встановлено, що в рамках вказаного кримінального провадження20.06.2024 старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_17 , на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого слідчим виявлено грошові кошти та речі, які, на думку органу досудового розслідування, стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення та мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон Самсунг S21 бірюзового кольору в напівпрозорому чохлі, IMEI1 НОМЕР_13 , IMEI2 НОМЕР_14 , із сім карткою мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_15 ; грошові кошти, в загальній сумі 6 260 доларів США, 95 євро, 97 500 гривень, а саме: 49 купюр номіналом по 100 доларів США кожна; 20 купюр номіналом по 50 доларів США кожна; 2 купюри номіналом по 20 доларів США кожна; 32 купюри номіналом по 10 доларів США кожна; 1 купюра номіналом 50 євро; 1 купюра номіналом 20 євро; 2 купюра номіналом 10 євро; 1 купюра номіналом 5 євро; 75 купюр номіналом по 100 гривень кожна; 100 купюр номіналом по 200 гривень кожна; 40 купюр номіналом по 500 гривень кожна; 100 купюр номіналом по 500 гривень кожна.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_20 від 20.06.2024 вилучені під час вищезазначеного обшуку мобільний телефон, ноутбук та предмети схожі на купюри грошових коштів на суму 980000 грн., 38320 доларів США, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Матеріалами клопотання обґрунтовано, що вилучені під час обшуку мобільний телефон Самсунг S21 бірюзового кольору в напівпрозорому чохлі, IMEI1 НОМЕР_13 , IMEI2 НОМЕР_14 , із сім карткою мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_15 , містять чи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, вказане майно відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.

Слідчим суддею встановлено, що заявлена прокурором мета щодо збереження речових доказів, може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.\

Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, яке має значення для досудового розслідування.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.

Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, оскільки завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

Разом із тим вимога клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: грошові кошти, в загальній сумі 6 260 доларів США, 95 євро, 97 500 гривень, які вилучено 20.06.2024 під час проведення обшуку задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Із наданих адвокатом ОСОБА_4 документів вбачається, що вилучені під час обшуку грошові кошти, в загальній сумі 6 260 доларів США, 95 євро, 97 500 гривень є власністю ОСОБА_6 , законність походження даних грошових коштів підтверджено відповідними довідками про доходи та випискою із банківського рахунку ФОП ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Разом з тим, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину та наявність обґрунтованої підозри, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, третіх осіб (п. 2, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України).

При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на слідчого та/або прокурора.

Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, слідчий суддя приходить до переконання про недоведеність з боку прокурора, використання грошових коштів як доказу у кримінальному провадженні, оскільки останнім не надано доказів, що дане майно є предметом кримінального правопорушення та має відношення до розслідуваного злочину, на противагу чому представником власника майна надані докази правомірності походження грошових коштів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За наведених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність з боку прокурора у необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт грошових, оскільки даний захід є неспівмірним із засобами і метою яку прагне досягти сторона обвинувачення, а відтак відсутні підстави вважати, що існує правова підстава для арешту грошових коштів.

Більше того, за відсутності правових підстав для арешту, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження неодмінно призведе до безпідставного обтяження.

Слід врахувати, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання.

Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання - задовольнити частково.

Накласти арешт на- речові докази у кримінальному провадженні № 42023100000000629 від 22.12.2023, що виявлені та вилучені старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_17 20.06.2024 в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення їх збереження, а саме:

-мобільний телефон Самсунг S21 бірюзового кольору в напівпрозорому чохлі, IMEI1 НОМЕР_13 , IMEI2 НОМЕР_14 , із сім карткою мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_15 .

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню після її оголошення прокурором, слідчим у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1