Рішення

від 18.03.2025 по справі 490/6539/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/6539/24

н\п 2/490/1854/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2104566013024 від 15.02.2021 року у розмірі 37483,20 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 15.02.2021 року між ТОВ "Служба Миттєвого Кредитування" та відповідачкою був укладений договір про надання фінансових послуг №2104566013024, відповідно до якого відповідачці було надано 3700,00 грн. кредитних коштів та зобов`язувалася повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених в Кредитному договорі. Товариство належним чином виконало умови договору та надало кредитні кошти відповідачці.

01.12.2021 року між ТОВ "Служба Миттєвого Кредитування" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір відступлення права вимоги №1-12, відповідно до якого ТОВ "Слон Кредит" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права грошової вимоги щодо боржників, в тому числі до боржниці ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг №2104566013024 від 15.02.2021 року.

В свою чергу ТОВ "Вердикт Капітал" відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ "Коллект Центр" , відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, в тому числі за договором №2104566013024 від 15.02.2021 року.

Загальний розмір заборгованості за Кредитним договором №2104566013024 від 15.02.2021 року становить 54530,43 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 50830,71 грн.

Проте враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 37483,20 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33783,48 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.08.2024 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.10.2024 року позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором було задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №2104566013024 від 15.02.2021 року у розмірі 37483 (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 20 коп., що складається з: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33783,48 грн. А також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., а також судові витрати у вигляді отримання професійної правничої (правової) допомоги в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.01.2025 року задоволено заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 жовтня 2024 року по справі №490/6539/24 за позовною заявою ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

30.01.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від предстаниці ОСОБА_1 - адвоката Ротар А.Л., в якому остання просила у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором - відмовити повністю, оскільки грошові кошти за вказаним кредитним договором перераховані на банківську картку, яка не належить відповідачці, електронного підпису одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 зроблено не було, тому відповідачка стверджує щодо невикористання нею ідентифікатора електронного підпису та укладення кредиту з невідомою відповідачці організацією. Відповідачка наполягає, на тому, що 15.02.2021 року невідомі особи здійснили від її імені реєстрацію на онлайн-сервісі кредитування і, скориставшись її особистими та персональними данними, оформили кредит з подальшим заволодінням грошовими коштами фінансової організації.

18.03.2025 року від представниці позивача до суду надійшло заперечення щодо клопотання про долучення доказів в якому викладено заперечення проти долучення до матеріалів справи витягу з ЄРДР наданого відповідачкою, також в запереченні представниця позивача просить позов задовольлнити в повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача не з`явилася. В пункті 5 прохальної частини позовної заяви зазначено, що на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України розгляд справи просить проводити за відсутності представника позивача, проти заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідачка та її представниця не з`явилися, повідомлені судом про дату час та місце розгляду справи. 18.03.2025 року до суду від представниці відповідачки надійшли додаткові пояснення по справі в яких зазначено, що номер телефону, що вказаний в договорі про надання фінансових послуг №2104566013024 від 15.02.2021 року, а саме НОМЕР_1 не знаходиться в анкетних данних ОСОБА_1 . Також вважає, що відповідь АТ КБ "ПриватБанк" не доводить факту, що відповідачка була належним чином ідентифікована при її реєстрації в ІТС відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису. Тобто, на думку представниці відповідачки, відсутні докази укладення кредитних договорів на отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 3699,72 грн., в онлайн режимі за договором про надання фінансових послуг №2104566013024 від 15.02.2021 року. Враховуючи наведене вище, представниця відповідачки просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Враховуючи положення частини третьої статті 223 та частини другої статті 247 ЦПК України суд розглядає справу за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

15.02.2021 року між ТОВ "Служба Миттєвого Кредитування" та відповідачкою був укладений договір №2104566013024, відповідно до якого відповідачці було надано 3700,00 грн. кредитних коштів та відповідачка зобов`язувалася повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених в Кредитному договорі. Товариство належним чином виконало умови договору та надало кредитні кошти відповідачці.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за відповідачкою утворилась заборгованість за договором №2104566013024 від 15.02.2021 року - 54530,43 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 50830,71 грн.

01.12.2021 року між ТОВ "Служба Миттєвого Кредитування" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір відступлення права вимоги №1-12, відповідно до якого ТОВ "Слон Кредит" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права грошової вимоги щодо боржників, в тому числі до боржниці ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг №2104566013024 від 15.02.2021 року.

В свою чергу ТОВ "Вердикт Капітал" відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ "Коллект Центр" , відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, в тому числі за договором №2104566013024 від 15.02.2021 року.

Загальний розмір заборгованості за Кредитним договором №2104566013024 від 15.02.2021 року становить 54530,43 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 50830,71 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 року ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 54530,43 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 50830,71 грн.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, а понесених витрат на правничу допомогу в частині, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 1048 ЦК України, яка на підставі частини 2 ст. 1054 цього Кодексу застосовується до відносин за кредитним договором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за відповідачкою утворилась наступна заборгованість за договором №2104566013024 від 15.02.2021 року - 54530,43 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 50830,71 грн.

Проте враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 37483,20 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33783,48 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За приписом ст. 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 указаного Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що між ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» та ОСОБА_1 був укладений договір про про надання фінансових послуг №2104566013024 від 15.02.2021 року.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем Z7) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що вказано у п. 4.15 вказаного договору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідачка наголошує на шахрайських діях невстановлених осіб, які зазначивши її анкетні данні отримала кредитні кошти. При цьому, відповідачка наполягає, що вона ніякого договору з позивачем не укладала, кошти не отримувала, зазначені в заяві про укладення договору про надання фінансових послугмобільний телефон та адреса електронної пошти їйне належать, жодних ідентифікацій чи авторизацій вона не проходила.

На підтвердження своїх заперечень проти позовної заяви, відповідачка надала суду копію заяви про вчинення кримінального правопорушення, яка була подана до Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління ГУНП в Миколаївській області від 06.11.2024 року, витяг з журналу реєстрації повідомлень про відкриття/закриття рахунків у фінансових установах.

Суд зазначає, що сам факт звернення відповідачки до правоохоронних органів не є належним та допустимим доказом вчинення відносно відповідачки кримінального правопорушення, а тим більше не може свідчити про не укладання відповідачкою оспорюваного кредитного договору. Долучені документи не доводять факт непідписання та неотримання коштів відповідачкою. Відповідачкою не надано належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт скоєння злочину стосовно ОСОБА_1 в частині підроблення документів, підпису, отримання коштів, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За правилами ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як передбачено ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Іншими словами, принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, відповідач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а позивач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

До схожого висновку дійшов Верховний Суд у свої Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та у Постанові від 23 жовтня 2019 року по справа №917/1307/18.

Презумпція ст. 204 ЦК України вказує, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Виходячи з викладеного, вбачається, що відповідачкою не надано жодного доказу того, що нею оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того, відповідачка зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подавала. Таким чином вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Крім того, судом враховано, що 10.03.2025 року на адресу суду за вих. №20.1.0.0.0/7-250224/59277-БТ від 03.03.2025 Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» надано інформацію, яка була витребувана ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 12.02.2025 року. Згідно інформації наданої Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ). Ідентифікаційні дані власника картки:

прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1

реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4

серія та номер паспорта НОМЕР_5

адреса місця проживання АДРЕСА_1

контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .

Також судом досліджено виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 15.02.2021р. по 15.03.2021 р, яка містить інформацію про зарахування на суму 3700 грн.

При цьому, відсутність номеру телефону НОМЕР_1 в анкетних даних ОСОБА_2 , не свідчить, що остання не користувалася вказаним номером, доказів зворотнього відповідачкою не надано.

Таким чином, суд розцінює аргументи відповідачки недоведеними, а отже вказана позивачем заборгованість підлягає стягненню на його користь з відповідачки.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідачки на його користь судовий збір, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача 3028,00 гривень судового збору, розмір якого підтверджено платіжною інструкцією №0448270008 від 22.07.2024 року.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: Договір про надання правової допомоги від 07.06.2024 року., укладеного між ТОВ "Коллект Центр" та Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс" (ЄДРПОУ 42226370), прайс лист від 01.11.2023 року та платіжна інструкція №0446750000 від 12.07.2024 року, заявка з надання юридичної допомоги №34 від 01.07.2024 року, акт про надання юридичної допомоги 05.07.2024 року.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Сплата за надані послуги підтверджується квитанцією №0446750000 від 12.07.2024 року.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 9000 грн. є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 13000 грн. є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 37483,20 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), про стягнення заборгованості за договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №2104566013024 від 15.02.2021 року у розмірі 37483 (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 20 коп., що складається з: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33783,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати в розмірі 8028 (вісім тисяч двадцять вісім) грн. 00 коп., яка складається з судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін