Постанова

від 30.04.2025 по справі 490/6539/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.04.25

22-ц/812/833/25

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/6539/24

Номер провадження 22-ц/812/833/25 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Ротар Аліною Леонідівною

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2025 року, ухваленого під головуванням судді - Саламатіна О.В., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «Колект Центр» (надалі - ТОВ «Колект Центр) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У липні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2104566013024 від 15.02.2021 року у розмірі 37483,20 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 15 лютого 2021 року між ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2104566013024 за умовами якого відповідачці було надано 3700 грн кредитних коштів, які зобов`язувалася повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених в Кредитному договорі. Товариство належним чином виконало умови договору та надало кредитні кошти відповідачці.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги щодо боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг №2104566013024 від 15 лютого 2021 року.

В свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, в тому числі за договором №2104566013024 від 15 лютого 2021 року.

У зв`язку з невиконанням позичальницею умов договору щодо сплати кредитних коштів, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №2104566013024 від 15 лютого 2021 року становить 54 530,43 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 50 830,71 грн.

Посилаючись на викладене та враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 37 483,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33783,48 грн.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2024 року позов задоволено в повному обсязі Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №2104566013024 від 15 лютого 2021 року у розмірі 37 483, 20 грн, що складається з: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33783,48 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 3028 грн судового збору, а також витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 5 000 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2025 року заочне рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 жовтня 2024 року скасовано, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Ротар А.Л., 30 січня 2025 року направила до суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 відмовити повністю, оскільки грошові кошти за вказаним кредитним договором перераховані на банківську картку, яка не належить відповідачці, електронного підпису одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 зроблено не було, тому відповідачка стверджує щодо невикористання нею ідентифікатора електронного підпису та укладення кредиту з невідомою відповідачці організацією. Відповідачка наполягає на тому, що 15 лютого 2021 року невідомі особи здійснили від її імені реєстрацію на онлайн-сервісі кредитування і, скориставшись її особистими та персональними даними, оформили кредит з подальшим заволодінням грошовими коштами фінансової організації.

18 березня 2025 року від представника позивача до суду надійшло заперечення в якому він просив позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №2104566013024 від 15 лютого 2021 року у розмірі 37 483, 20 грн, що складається з: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33783,48 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судові витрати в розмірі 8028 грн, які складаються з судового збору у розмірі 3 028 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що між ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансових послуг №2104566013024 від 15 лютого 2021 року. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем Z7) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що вказано у п. 4.15 вказаного договору. Сам факт звернення відповідачки до правоохоронних органів не є належним та допустимим доказом вчинення відносно відповідачки кримінального правопорушення, а тим більше не може свідчити про не укладання відповідачкою оспорюваного кредитного договору. Долучені документи не доводять факт непідписання та неотримання коштів відповідачкою. Відповідачкою не надано належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт скоєння злочину стосовно ОСОБА_1 в частині підроблення документів, підпису, отримання коштів, тощо. Відповідачкою не надано жодного доказу того, що нею оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того, відповідачка зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подавала. Таким чином вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Крім того, судом враховано, інформацію надану АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) та досліджено виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період з 15 лютого 2021 року по 15 березня 2021 року, яка містить інформацію про зарахування на суму 3700 грн. При цьому, відсутність номеру телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_2 , не свідчить, що остання не користувалася вказаним номером, доказів зворотнього відповідачкою не надано. Суд розцінював аргументи відповідачки недоведеними, а отже вказана позивачем заборгованість підлягає стягненню на його користь з відповідачки.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ротар А.Л. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, без врахування істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про укладення кредитного договору, підписаного електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем Z7) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», хоча відповідачка наголошувала на ймовірних шахрайських діях третіх осіб, які використали її персональні дані. Крім того, не було надано належної оцінки доводам, що мобільний номер телефону та електронна пошта, вказані в заявці на укладення договору останній ніколи не належали та не належать. Суд помилково вважає, що звернення до правоохоронних органів саме по собі не є належним доказом. Факт реєстрації кримінального провадження, як і інші матеріали досудового розслідування (включаючи витяг з ЄРДР) можуть підтверджувати наявність кримінально-правового спору та сумнівність обставин укладання кредитного договору. Суд невиправдано покладає на відповідачку обов`язок доведення складу кримінального правопорушення, хоча такий обов`язок покладається на органи досудового розслідування. Зазначає про те, що відповідність договору формальним вимогам ЦК України не означає його дійсність у випадку, якщо є підстави для сумнівів у його укладанні, зокрема через можливе викрадення особистої інформації і проходження ідентифікації іншою особою, а отже підробку електронного підпису. Звертає увагу, що відповідь АТ КБ «Приватбанк» також не доводить факту, що особа була належним чином ідентифікована при її реєстрації в ІТС відповідними електронними підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису. Матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідачка будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме нею цього одноразового ідентифікатора.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Колект Центр» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що 15 лютого 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2104566013024, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 3700 грн строком на 16 днів, зі сплатою відсотків відповідно до п.1.4 договору.

Пунктом 1.4 договору визначено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтованого строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у 1.4. (а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процента ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.(б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процента ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.(в); д) тип процентної ставки- фіксована.

Граничний строк кредитування (строк дії договору) договору становить один рік (п.1.9. Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті: www.bistrozaim.uа.

У пункті 4.3 Договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Згідно з пунктом 4.15 Договору сторони дійшли згоди, що цей договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z7 ОСОБА_1 . Аналогічна інформація зазначена в додатку №1 до кредитного договору, заява-анкета, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z7 ОСОБА_1 .

Із додатку №1 до кредитного договору заяви-анкети підтверджено, що ОСОБА_1 ознайомившись з примірним (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування», що розміщені на Офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.uа та погодившись з ними, просила надати їй кредит на особисті потреби у розмірі: 3700 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. На підставі заяви-анкети, наданих нею особисто на сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.uа та на підставі замовлення кредитних коштів з її особистого номеру телефону НОМЕР_3 , відповідач просила надавати їй кредит у подальшому на картковий рахунок НОМЕР_4 .

Повідомленням директора ТОВ «Вей Фор Пей» від 03 червня 2024 підтверджується, що ТОВ «Вей Фор Пей» повідомило ТОВ «Службу миттєвого кредитування» на виконання укладеного договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ «Вей Фор Пей» здійснено наступний переказ грошових коштів: Деталі транзакції: номер карти НОМЕР_4 ; власник карти (емітент) банк COMMERCIALBANKPRIVATBANK; категорія карти: MasterCard; час запиту: 15 лютого 2021 року; номер договору згідно інформації від кредитора 2104566013024; сума - 3 700 грн; валюта: UAH. Інформацію про держателя вищевказаної банківської картки та про рух коштів по ній в повній мірі володіє банк-емітент цієї карти.

З наданої інформації АК КБ «Приватбанк» за вих. №20.1.0.0.0/7-250224/59277-БТ від 03 березня 2025 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ). Ідентифікаційні дані власника картки: прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 серія та номер паспорта НОМЕР_6 адреса місця проживання АДРЕСА_1 контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 15 лютого 2021 року по 15 березня 2021 року відбулося зарахування грошових коштів на суму 3700 грн, а саме 15 лютого 2021 року.

За розрахунком заборгованості наданим ТОВ «Коллект Центр» за договором №2104566013024 від 15 лютого 2021 року утворилась заборгованість та становить 54 530,43 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 50830,71 грн.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги щодо боржників, в тому числі, до боржниці ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг №2104566013024 від 15 лютого 2021 року.

В подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, в тому числі, за договором №2104566013024 від 15 лютого 2021 року, укладеним з відповідачкою.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10 березня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 54 530,43 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3699,72 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 50830,71 грн.

Положеннями статті 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов вищевказаних договорів факторингу та договору відступлення права вимоги та відповідно до вимог ст.ст.512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «Колект Центр» набуло статусу нового кредитора.

Крім того, за положеннями статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За положеннями ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому слід врахувати, що за змістом ч. 6 ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію" акцептом пропозиції укласти договір в електронній формі є відповідь особи, якій адресована пропозиція його укласти, про її прийняття надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийнятім такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до актів цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

З договору про надання фінансових послуг, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , вбачається, що відповідно до вимог частини першої ст. 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS-повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між ОСОБА_1 та товариством не був би укладений.

Доводи апеляційної скарги про відсутність номеру телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки належним та допустимих доказів на підтвердження за ким зареєстровано вказаний номер та що відповідачка не користувалася вказаним номером матеріали справи не містять.

Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 3 700 грн. Кредитор, перерахувавши відповідачці обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором не виконала.

Оскільки відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 3 700 грн шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, яка вказана в анкеті - заяві нею, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 суми кредиту у розмірі 37 483, 20 грн, що складається з: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3 699,72 грн; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33 783,48 грн на користь позивача.

Також не заслуговують на увагу звернення відповідачки до правоохоронних органів та факт реєстрації кримінального провадження, оскільки на теперішній час не встановлено осіб, які від імені ОСОБА_1 уклали кредитний договір із застосуванням персональних даних останньої.

Посилання в апеляційній скарзі на незастосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, які містяться в постанові від 29 травня 2024 року у справі №545/1750/21 не є слушними з огляду на наступне.

Відповідно до змісту пункту 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц сформульовано такий висновок: під судовим рішенням у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У зазначеній справі, на яку посилається представник відповідачки, порівняно зі справою, яка переглядається, встановлено інші фактичні обставини, отже правовідносини не є подібними.

Інші в апеляційній скарзі доводи зводяться до заперечень на позов та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Ротар Аліною Леонідівною - залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складений 30 квітня 2025 року