Постанова

від 06.03.2025 по справі 910/5077/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2025 р. Справа№ 910/5077/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.03.2025:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" про ухвалення додаткового рішення у справі

в межах розгляду апеляційних скарг Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024

у справі №910/5077/24 (суддя - Ягічева Н.І.)

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ"

про стягнення 15 487 504,69 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

18.02.2025 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" надійшло клопотання, в якому просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" з Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" витрати на правничу допомогу у розмірі 48 000, 00 грн.

Письмові заперечення учасників апеляційного провадження

04.02.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення в якому останній просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Узагальнені доводи заперечень зводяться до того, що до поданої заяви про стягнення витрат на правничу допомогу доданий звіт про надану правничу допомогу від 27.11.2024 та акт приймання-передачі наданих послуг від 27.11.2024, але доказів про оплату наданих послуг адвокату Манченко Р.Є. зі сторони ТОВ «Зеленої долини Полісся» не надано.

Також заявник вважає суму до стягнення у розмірі 48 000 грн. за надану правничу допомогу явно завищеною, а саме аналіз апеляційної скарги та розроблення стратегії захисту (три години - 9000 грн.), за підготовку відзиву на апеляційну скаргу - чотири години - 12 000 грн.), аналіз відповіді на відзив на апеляційну скаргу та розроблення стратегії захисту (три години - 9000 грн.), підготовка заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу ( три години - 9000 грн.).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 прийнято до розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5077/24 та здійснювати їх розгляд у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення призначено на 06.03.2025.

28.02.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 клопотання Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представники позивача та відповідача з`явилися в судове засідання 06.03.2025 та надали свої пояснення по суті заяви про ухвалення додаткового рішення.

Обставини справи

Приватне підприємство "Агрофірма "Славутич" (далі - позивач, ПП "Агрофірма "Славутич", скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" (далі - відповідач, ТОВ "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ") про стягнення 15 487 504,69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/5077/24 у позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Агрофірма "Славутич" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/5077/24 та постановити рішення, яким задовольнити позовну заяву Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" про стягнення заборгованості, пені, збитків від інфляції, 3% річних та судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5077/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 500 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Приватне підприємство "Агрофірма "Славутич" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти дану апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5077/24, здійснювати розгляд з апеляційною скаргою на основне рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 та скасувати оскаржуване вищезазначене додаткове рішення та прийняти рішення яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" про стягення витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду вказаних апеляційних скарг 13.02.2025 прийнято постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №910/5077/24, якою апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/5077/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/5077/24 залишено без змін. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишено за Приватним підприємством "Агрофірма "Славутич". Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5077/24 залишено без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5077/24 залишено без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розподіл судом інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наголошено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. З ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 1 статті 1312 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Колегією суддів встановлено, що з метою отримання правничої допомоги, відповідачем укладено договір про надання правничої допомоги № 3/06 від 08 січня 2024 року (далі - Договір) з адвокатом Манченко Ростиславом Євгеновичем (далі - «Адвокат»). Договором передбачено, що надана правова допомога оплачується в розмірах та на умовах погоджених сторонами в Додатках.

На виконання умов Договору, 16.09.2024 між відповідачем та Адвокатом укладено Додаток № 3 до Договору, відповідно до якого Адвокат на умовах Договору зобов`язується надати наступні послуги з надання правничої допомоги Відповідачу: «Супровід адвокатом у Північному апеляційному господарському суді справи 910/5077/24 за скаргою ПП «АГРОФІРМА «СЛАВУТИЧ»». Вартість послуг відповідно до Додатку № 3 до Договору складає 3 000,00 грн./година.

Відповідно до п. 4 Додатку № 1 до Договору Клієнт, тобто відповідач, оплачує надані послуги з правничої допомоги протягом 3х діб з дня виставлення рахунку на оплату.

На підтвердження обсягу наданих послуг правничої допомоги та їх вартості, заявником додано:

- Копію Договору про надання правничої допомоги № 3/06 від 08 січня 2024 року;

- Копію Додатку № 3 від 16 вересня 2024 року до Договору про надання правничої допомоги № 3/06 від 08 січня 2024 року;

- Копію рахунку на оплату № 1 від 27 листопада 2024 року;

- Копію акту № 1 приймання - передачі наданих послуг від 27 листопада 2024 року;

- Копію звіту про надану правничу допомогу від 27 листопада 2024 року.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява №19336/04, §268)).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд зазначає, що існування обставин, які є підставами для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, зацікавлена сторона (в даному випадку - позивач/скаржник) доводить суду належними та допустимими доказами при поданні заяви про зменшення розміру адвокатських витрат.

Колегією суддів залишаються поза увагою доводи позивача/скаржника, стосовно того, що матеріли справи не містять доказів оплати за надану правничу допомогу з огляду на усталену судову практику.

Водночас, колегія суддів погоджується із доводами заявника стосовно того, що стратегія захисту будувалась лише на тому, що визнавались відповідачем висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду господарського суду міста Києва та зводились до того, що відповідач з ними погоджувався, а отже позиція відповідача залишилась незмінною, як і в суді першої інстанції і наводились лише вже надані заперечення на викладені раніше доводи, докази та обставини, на які посилався позивач, а отже заявлена до стягнення сума не може бути в більшому розмірі, ніж заявлена щодо відшкодування представником відповідача за надані правничі послуги в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує про невідповідність витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та доходить висновку про зменшення цієї суми, у зв`язку із чим із позивача/скаржника на користь відповідача підлягає стягненню 24 000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" у справі № 910/5077/24 підлягає частковому задоволенню у розмірі 24 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5077/24 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" (53283, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, с. Червоногригорівка, вул. Кооперативна, 1, код ЄДРПОУ 30831891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, оф. 27, код ЄДРПОУ 40944008) 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. В іншій частині в задоволенні заяви - відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/5077/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 18.03.2025.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк