Рішення від 13.03.2025 по справі 910/21871/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2025Справа № 910/21871/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву

Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 3, корпус 15; ідентифікаційний код 42751799)

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 088 346 920,48 грн,

Представники сторін:

від позивача: Яковченко Р.Г.;

від відповідача: Грибик Р.Г.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (далі - НЕК "Укренерго"/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (далі - ТОВ «Д.Трейдінг»/відповідач) про стягнення штрафних санкцій за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 1 088 346 920,48 грн, у тому числі: 1 005 767 711,71 грн - пені та 82 579 208,77 грн - 3 % річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0065-02024 від 10.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0065-02024 від 10.04.2019 в частині оплати вартості наданих позивачем послуг з передачі електричної енергії у період з липня 2019 року по грудень 2021 року.

Господарський суд міста Києва (суддя Джарти В.В.) рішенням від 24.04.2023 у справі №910/21871/21 у задоволенні позову НЕК "Укренерго" відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/21871/21 залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 14.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 скасував, а справу №910/21871/21 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

24.01.2025 матеріали справи №910/21871/21 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу судових справ між суддями передані для розгляду судді Бондарчук В.В.

Господарський суд міста Києва (суддя Бондарчук В.В.) ухвалою від 27.01.2025 прийняв справу №910/21871/21 до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 24.02.2025.

24.02.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.03.2025.

13.03.2025 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Зокрема, у судовому засіданні представник НЕК "Укренерго" позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначивши, що під час розгляду цієї справи в апеляційній інстанції позивачем було надано уточнений розрахунок пені та 3% річних (без врахування обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії), який не був прийнятий до розгляду Північним апеляційним господарським судом.

Представник ТОВ «Д.Трейдінг» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у заявах по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (у подальшому реорганізоване у Приватне акціонерне товариство, далі - ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (далі - користувач) укладено договір №0065-02024 (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) (далі - договір), за умовами якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (пункт 1.1 договору).

Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правила ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - НКРЕКП), та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.

Згідно із пунктом 4.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальників; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація. З цією метою застосовується дані обліку Адміністратора комерційного обліку.

Відповідно до пункту 5.1 договору планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт*год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Умовами пункту 6.1 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

За змістом пункту 6.2 договору користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17.00 години другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно, або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 договору, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому, розмір оплати у вказані періоди повинен бути не менше планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 цього договору, на 5 днів наперед.

За твердженням позивача, у договорі передбачено обов`язок здійснювати сплату планової вартості у встановлені періоди розрахункового місяця (не менше 1/5 від планової вартості послуги або щоденно). Жодного іншого порядку сплати планової вартості послуги в договорі не визначено.

Згідно із пунктом 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (пункт 6.6 договору).

Відповідно до п. 6.7. договору, у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суми, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій.

За змістом пункту 7.1 договору ОСП має право на отримання від користувача своєчасної оплати за послугу.

Згідно із пунктом 9.3 договору, користувач зобов`язується подавати ОСП планові обсяги електричної енергії та обсяги планової резервованої потужності за затвердженими ОСП формами у терміни та порядку, що визначені в розділах 6 та 10 цього договору; повертати ОСП підписані зі свого боку акти у терміни та у порядку, що визначені в розділах 6 та 10 цього договору; здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором; надавати інформацію, зазначену в п. 8.2. глави 8 розділу ІІ Кодексу системи передачі.

Відповідно до пункту 10.1 договору планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 (п`яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. ОСП протягом перших 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє Користувачу акт приймання- передачі наданої послуги. Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.

Згідно із пунктом 10.2 договору ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги відповідно до форми, наведеної у додатку 3 цього договору, та надсилає його користувачу. Користувач у триденний термін має повернути ОСП акт звірки розрахунків наданої послуги, підписаний зі свого боку. У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між сторонами користувач має право у триденний термін направити свій примірник акта звірки розрахунків ОСП з вмотивованим запереченням. Цей акт звірки розрахунків має бути розглянутий ОСП у триденний термін, підписаний у разі згоди та наданий користувачу. Якщо Сторони не дійшли згоди, застосовуються норми розділу 12 цього договору.

Відповідно до пункту 10.4 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим договором повинні навправлятися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням, або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі. Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою сервісу та/або електронною поштою.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 14.1. договору).

Отже, позивач стверджує, що згідно з умовами договору за період з липня 2019 року по грудень 2021 року відповідачу відповідно до його листів про планові обсяги постачання електричної енергії споживачам (листи № 01-06/3937-1 від 25.06.2019, № 01-07/4035 від 25.07.2019, № 01-08/4107 від 16.08.2019, № 01-08/4119 від 23.08.2019, № 01-09/4155 від 16.09.2019, № 01-09/4181 від 25.09.2019, № 01-10/4235 від 16.10.2019, № 01-10/4254 від 24.10.2019, № 01-11/4312 від 25.11.2019, № 01-12/4424 від 16.12.2019, № 01-12/4484 від 24.12.2019, № 01-01/4565 від 16.01.2020, № 01-01/4595 від 24.01.2020, № 01-02/4664 від 14.02.2020, № 01-02/4671 від 18.02.2020, № 01-03/4736 від 16.03.2020, № 01-03/4762 від 23.03.2020, № 01-04/4836 від 16.04.2020, № 01-03/4779 від 25.03.2020, № 01-03/4873 від 24.04.2020, № 01-05/4957 від 19.05.2020, № 01-05/4972 від 25.05.2020, № 01-06/5008 від 17.06.2020, № 01-06/5022 від 24.06.2020, № 01-07/6075 від 15.07.2020, № 01-07/6121 від 24.07.2020, № 01-07/6149 від 31.07.2020, № 01-08/6197 від 14.08.2020, № 01-08/6228 від 25.08.2020, № 01-09/6349 від 24.09.2020, № 01-10/6442 від 16.10.2020, № 01-10/6474 від 26.10.2020, № 01-11/6531 від 04.11.2020, № 01-11/6558 від 17.11.2020, № 01-12/6695 від 16.11.2020, № 01-11/6592 від 25.11.2020, № 01-12/6760 від 28.12.2020, № 01-01/6860 від 19.01.2021, № 01-02/7054 від 17.02.2021, № 01-02/7106 від 25.02.2021, № 01-03/7184 від 16.03.2021, № 01-03/7243 від 24.03.2021, № 01-04/7376 від 23.04.2021, № 01-05/7462 від 20.05.2021, № 01-05/7475 від 25.05.2021, № 01-08/7898 від 23.08.2021, № 01-08/7899 від 25.08.2021, № 01-09/8069 від 24.09.2021, № 01-10/8234 від 25.10.2021, № 01-11/8437 від 24.11.2021) позивачем направлялись рахунки-фактури (рахунки-фактури № 0065-02024/30/06/2019 від 30.06.2019, № 0065-02024/05/07/2019 від 05.07.2019, № 0065-02024/10/07/2019 від 10.07.2019, № 0065-02024/15/07/2019 від 15.07.2019, № 0065-02024/26/07/2019 від 26.07.2019, № 0065-02024/05/08/2019 від 05.08.2019, № 0065-02024/09/08/2019 від 09.08.2019, № 0065-02024/15/08/2019 від 15.08.2019, № 0065-02024/02/09/2019 від 02.09.2019, № 0065-02024/05/09/2019 від 05.09.2019, № 0065-02024/10/09/2019 від 10.09.2019, № 0065-02024/13/09/2019 від 13.09.2019, № 0065-02024/20/09/2019 від 20.09.2019, № 0065-02024/30/09/2019 від 30.09.2019, № 0065-02024/04/10/2019 від 04.10.2019, № 0065-02024/10/10/2019 від 10.10.2019, № 0065-02024/15/10/2019 від 15.10.2019, № 0065-02024/21/10/2019 від 21.10.2019, № 0065-0204/31/10/2019 від 31.10.2019, № 0065-02024/05/11/2019 від 05.11.2019, № 0065-02024/11/11/2019 від 11.11.2019, № 0065-02024/15/11/2019 від 15.11.2019, № 0065-02024/20/11/2019 від 20.11.2019, № 0065-02024/29/11/2019 від 29.11.2019, № 0065-02024/05/12/2019 від 05.12.2019, № 0065-02024/10/12/2019 від 10.12.2019, № 0065-02024/16/12/2019 від 16.12.2019, № 0065-02024/20/12/2019 від 20.12.2019, № 0065-02024/27/12/2019 від 27.12.2019, № 0065-02024/03/01/2020 від 03.01.2020, № 0065-02024/10/01/2020 від 10.01.2020, № 0065-02024/15/01/2020 від 15.01.2020, № 0065-02024/20/01/2020 від 20.01.2020, № 0065-02024/30/01/2020 від 30.01.2020, № 0065-02024/05/02/2020 від 05.02.2020, № 0065-02024/10/02/2020 від 10.02.2020, № 0065-02024/17/02/2020 від 17.02.2020, № 0065-02024/20/02/2020 від 20.02.2020, № 0065-02024/28/02/2020 від 28.02.2020, № 0065-02024/05/03/2020 від 05.03.2020, № 0065-02024/10/03/2020 від 10.03.2020, № 0065-02024/16/03/2020 від 16.03.2020, № 0065-02024/20/03/2020 від 20.03.2020, № 0065-02024/26/03/2020 від 26.03.2020, № 0065-02024/03/04/2020 від 03.04.2020, № 0065-02024/15/04/2020 від 15.04.2020, № 0065-02024/29/04/2020 від 29.04.2020, № 0065-02024/12/05/2020 від 12.05.2020, № 0065-02024/20/05/2020 від 20.05.2020, № 0065-02024/04/06/2020 від 04.06.2020, № 0065-02024/15/06/2020 від 15.06.2020, № 0065-02024/26/06/2020 від 26.06.2020, № 0065-02024/10/07/2020 від 10.07.2020, № 0065-02024/20/07/2020 від 20.07.2020, № 0065-02024/04/08/2020 від 04.08.2020, № 0065-02024/17/08/2020 від 17.08.2020, № 0065-02024/28/08/2020 від 28.08.2020, № 0065-02024/10/09/2020 від 10.09.2020, № 0065-02024/22/09/2020 від 22.09.2020, № 0065-02024/05/10/2020 від 05.10.2020, № 0065-02024/19/10/2020 від 19.10.2020, № 0065-02024/29/10/2020 від 29.10.2020, № 0065-02024/10/11/2020 від 10.11.2020, № 0065-02024/23/11/2020 від 23.11.2020, № 0065-02024/04/12/2020 від 04.12.2020, № 0065-02024/16/12/2020 від 16.12.2020, № 0065-02024/29/12/2020 від 29.12.2020, № 0065-02024/11/01/2021 від 11.01.2021, № 0065-02024/21/01/2021 від 21.01.2021, № 0065-02024/04/02/2021 від 04.02.2021, № 0065-02024/16/02/2021 від 16.02.2021, № 0065-02024/26/02/2021 від 26.02.2021, № 0065-02024/10/03/2021 від 10.03.2021, № 0065-02024/29/03/2021 від 29.03.2021, № 0065-02024/12/04/2021 від 12.04.2021, № 0065-0024/21/04/2021 від 21.04.2021, № 0065-02024/05/05/2021 від 05.05.2021, № 0065-02024/14/05/2021 від 14.05.2021, № 0065-02024/28/05/2021 від 28.05.2021, № 0065-02024/10/06/2021 від 10.06.2021, № 0065-02024/18/06/2021 від 18.06.2021, № 0065-02024/05/07/2021 від 05.07.2021, № 0065-02024/15/07/2021 від 15.07.2021, № 0065-02024/29/07/2021 від 29.07.2021, № 0065-02024/10/08/2021 від 10.08.2021, № 0065-02024/20/08/2021 від 20.08.2021, № 0065-02024/03/09/2021 від 03.09.2021, № 0065-02024/20/09/2021 від 20.09.2021, № 0065-02024/29/09/2021 від 29.09.2021, № 0065-02024/08/10/2021 від 08.10.2021, № 0065-02024/13/10/2012 від 13.10.2021, № 0065-02024/05/11/2021 від 05.11.2021, № 0065-02024/15/11/2021 від 15.11.2021, № 0065-02024/29/11/2021 від 29.11.2021, № 0065-02024/10/12/2021 від 10.12.2021, № 0065-02024/20/12/2021 від 20.12.2021, № 0065-02024/10/04/2020 від 10.04.2020, № 0065-02024/22/04/2020 від 22.04.2020, № 0065-02024/05/05/2020 від 05.05.2020, № 0065-02024/15/05/2020 від 15.05.2020, № 0065-02024/28/05/2020 від 28.05.2020, № 0065-02024/10/06/2020 від 10.06.2020, № 0065-02024/22/06/2020 від 22.06.2020, № 0065-02024/03/07/2020 від 03.07.2020, № 0065-02024/15/07/2020 від 15.07.2020, № 0065-02024/28/07/2020 від 28.07.2020, № 0065-02024/11/08/2020 від 11.08.2020, № 0065-02024/21/08/2020 від 21.08.2020, № 0065-02024/03/09/2020 від 03.09.2020, № 0065-02024/15/09/2020 від 15.09.2020, № 0065-02024/29/09/2020 від 29.09.2020, № 0065-02024/12/10/2020 від 12.10.2020, № 0065-02024/21/10/2020 від 21.10.2020, № 0065-02024/03/11/2020 від 03.11.2020, № 0065-02024/16/11/2020 від 16.11.2020, № 0065-02024/30/11/2020 від 30.11.2020, № 0065-02024/10/12/2020 від 10.12.2020, № 0065-02024/22/12/2020 від 22.12.2020, № 0065-02024/05/01/2021 від 05.01.2021, № 0065-02024/15/01/2021 від 15.01.2021, № 0065-02024/28/01/2021 від 218.01.2021, № 0065-02024/11/02/2021 від 11.02.2021, № 0065-02024/19/02/2021 від 19.02.2021, № 0065-02024/04/03/2021 від 04.03.2021, № 0065-02024/19/03/2021 від 19.03.2021, № 0065-02024/05/04/2021 від 05.04.2021, № 0065-02024/16/04/2021 від 16.04.2021, № 0065-02024/28/04/2021 від 28.04.2021, № 0065-02024/11/05/2021 від 11.05.2021, № 0065-02024/20/05/2021 від 20.05.2021, № 0065-02024/04/06/2021 від 04.06.2021, № 0065-02024/15/06/2021 від 15.06.2021, № 0065-02024/30/06/2021 від 30.06.2021, № 0065-02024/09/07/2021 від 09.07.2021, № 0065-02024/21/07/2021 від 21.07.2021, № 0065-02024/05/08/2021 від 05.08.2021, № 0065-02024/16/08/2021 від 16.08.2021, № 0065-02024/30/08/2021 від 30.08.2021, № 0065-02024/10/09/2021 від 10.09.2021, № 0065-02024/15/09/2021 від 15.09.2021, № 0065-02024/05/10/2021 від 05.10.2021, № 0065-02024/20/10/2021 від 21.10.2021, № 0065-02024/29/10/2021 від 29.10.2021, № 0065-02024/10/11/2021 від 10.11.2021, № 0065-02024/19/11/2021 від 19.11.2021, № 0065-02024/06/12/2021 від 06.12.2021, № 0065-02024/15/12/2021 від 15.12.2021).

Зокрема, рахунки-фактури направлені відповідачу на його електронну пошту dtrading.information@gmail.com та через систему «АСКОД Онлайн». На підтвердження цих обставин позивач долучив до матеріалів справи роздруківки з електронної пошти позивача та відповідно із системи «АСКОД Онлайн».

Позивач у позові зазначає, що відповідач самостійно визначає плановий обсяг послуги, має можливість розрахувати та визначити суми планових платежів, які необхідно оплатити на умовах визначених договором. Водночас, оплата вартості за плановий обсяг послуги має бути не менше 1/5 від планової вартості послуги та здійснена у строки, встановлені положеннями пункту 6.2 договору.

За твердженнями позивача, відповідач своїми діями підтверджує обсяг та вартість планових платежів, а саме, направленими листами щодо планових обсягів за період з липня 2019 року по грудень 2021 року; надходженнями коштів від відповідача за наданими реєстром платежів щодо оплати планової вартості послуги за рахунками-фактурами; рахунками-фактурами, наданими позивачем, із зазначеними тієї суми планової вартості, які сплачувались відповідачем; роздруківками електронної пошти позивача про направлення відповідачу dtrading.information@gmail.com рахунків-фактур та через систему «АСКОД Онлайн».

Разом із тим, як вказує позивач, відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював оплату вартості планових обсягів, що спричинило неналежне виконання умов договору.

Зокрема, позивач стверджує, що НЕК "Укренерго" направлені/надані Акти звірки розрахунків: за 1-4 квартал 2020 року, 1-2 квартал 2021 року, які підписані відповідачем.

Так, позивач зазначає, що він направив/надав відповідачу акти приймання-передачі за фактично надані послуги з передачі електричної енергії, зокрема: Акт за липень 2019 року від 31.07.2019 на суму 846 765 726,17 грн з ПДВ, який не підписано відповідачем (вручено 13.08.2019 згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0103269716081); Акт за серпень 2019 року від 31.08.2019 на суму 726 793 422,20 грн з ПДВ, який підписано відповідачем (вручено 16.09.2019 згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0103270412452); Акт за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 213 945 506,38 грн з ПДВ, який підписано відповідачем (вручено 18.10.2019 згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0103269797561); Акт за жовтень 2019 року від 31.10.2019 на суму 243 157 244,00 грн з ПДВ, який підписано відповідачем (вручено 30.11.2019 згідно з описом цінного листа поштового відправлення); Акт за листопад 2019 року від 30.11.2019 на суму 245 851 538,65 грн з ПДВ, який підписано відповідачем (вручено 01.01.2020 згідно з описом цінного листа поштового відправлення); Акт за грудень 2019 року від 31.12.2019 на суму 264 119 739,13 грн з ПДВ, який підписано відповідачем (вручено 06.02.2020 згідно з описом вкладення цінного листа та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0103271914273); Акт за січень 2020 року від 31.01.2020 на суму 336 209 366,72 грн з ПДВ, який підписано відповідачем (вручено особисто 12.02.2020); Акт за лютий 2020 року від 29.02.2020 на суму 318 129 960,66 грн з ПДВ, який підписано відповідачем (вручено особисто 13.04.2020); Акт за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 340 317 563,27 грн з ПДВ, який підписано відповідачем (вручено особисто 13.04.2020); Акт за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 269 481 507,86 грн з ПДВ, який підписано відповідачем (вручено особисто 14.05.2020); Акт за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 274 724 369,20 з ПДВ, який підписано відповідачем (вручено 01.07.2020 згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0103273696940); Акт за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 277 685 279,80 грн з ПДВ, який підписано відповідачем (вручено особисто 14.07.2020); Акт за липень 2020 року від 31.07.2020 на суму 292 356 199,39 грн з ПДВ, який підписано відповідачем (вручено 19.08.2020 згідно з цінним листом з описом вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0103274313394); Акт за серпень 2020 року від 31.08.2020 на суму 386 959 115,69 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 24.09.2020); Акт за вересень 2020 року від 30.09.2020 на суму 391 924 343,46 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 19.10.2020); Акт за жовтень 2020 року від 31.10.2020 на суму 407 691 865,07 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 12.11.2020); Акт за листопад 2020 року від 30.11.2020 на суму 419 494 912,79 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 18.12.2020); Акт за грудень 2020 року від 31.12.2020 на суму 580 574 526,20 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 14.01.2021); Акт за січень 2021 року від 31.01.2021 на суму 507 431 046,84 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 19.02.2021); Акт за лютий 2021 року від 28.02.2021 на суму 461 300 407,15 грн, який підписано відповідачем (вручено 01.04.2021); Акт за березень 2021 року від 31.03.2021 на суму 521 127 884,15 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 28.04.2021); Акт за квітень 2021 року від 30.04.2021 на суму 513 855 963,42 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 20.05.2021); Акт за травень 2021 року від 31.05.2021 на суму 534 235 256,20 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 15.06.2021); Акт за червень 2021 року від 30.06.2021 на суму 535 573 265,29 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 14.07.2021); Акт за липень 2021 року від 31.07.2021 на суму 562 947 045,43 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 10.08.2021); Акт за серпень 2021 року від 31.08.2021 на суму 517 951 250,14 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 14.09.2021); Акт за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 482 939 760,20 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 06.10.2021); Акт за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 490 531 508,99 грн, який підписано відповідачем (вручено особисто 12.11.2021); Акт за листопад 2021 від 30.11.2021 на суму 502 991 333,60 грн, який не підписано відповідачем (вручено особисто 15.12.2021).

Крім того, позивачем направлені/надані відповідачу Акти-коригування: від 28.11.2019 до Акту від 31.07.2019, який не підписано відповідачем (вручено 28.11.2020 згідно з описом вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0500067916924); від 02.01.2020 до Акту від 31.08.2019, який підписано відповідачем; від 17.02.2020 до Акту від 30.09.2019, який підписано відповідачем; від 30.03.2020 до Акту від 31.10.2019, який підписано відповідачем (вручено особисто 29.04.2020); від 18.05.2020 до Акту від 30.11.2019, який підписано відповідачем (вручено особисто 27.05.2020); від 19.06.2020 до Акту від 31.12.2019, який підписано відповідачем (вручено 03.07.2020 згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0103273950420); від 29.02.2020 до Акту від 31.01.2020, який підписано відповідачем (вручено особисто 12.03.2020); від 23.09.2020 до Акту від 29.02.2020, який підписано відповідачем (вручено особисто 24.09.2020); від 29.09.2020 до Акту від 31.03.2020, який підписано відповідачем (вручено 12.10.2020 згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0103275008200); від 02.11.2020 до Акту від 30.04.2020, який підписано відповідачем (вручено особисто 12.11.2020); від 17.11.2020 до Акту від 31.05.2020, який підписано відповідачем (вручено особисто 19.11.2020); від 25.11.2020 до Акту від 30.06.2020, який підписано відповідачем (вручено особисто 30.11.2020); від 21.12.2020 до Акту від 31.07.2020, який підписано відповідачем (вручено особисто 28.12.2020); від 18.01.2021 до Акту від 31.08.2020, який підписано відповідачем (вручено особисто 21.01.2021); від 19.02.2021 до Акту від 30.09.2020, який підписано відповідачем (вручено особисто 24.02.2021); від 16.08.2021 до Акту від 31.10.2020, який підписано відповідачем (вручено особисто 17.08.2021); від 20.09.2021 до Акту від 30.11.2020. який не підписано відповідачем (вручено особисто 06.10.2021); від 27.09.2021 до Акту від 31.12.2020, який підписано відповідачем (вручено особисто 06.10.2021); від 20.10.2021 до Акту від 31.01.2021, який підписано відповідачем (вручено особисто 12.11.2021); від 29.10.2021 до Акту від 28.02.2021, який підписано відповідачем (вручено особисто 12.11.2021); від 17.11.2021 до Акту від 31.03.2021, який підписано відповідачем (вручено особисто 15.12.2021); від 31.08.2021 до Акту від 31.07.2021, який підписано відповідачем.

За твердженнями позивача, наведені вище рахунки та Акти вчасно та у повному обсязі відповідачем не оплачувались, а тому НЕК "Укренерго" здійснило розрахунок пені відповідно до пункту 6.7. договору та трьох процентів річних за період з липня 2019 року по грудень 2021 року і заявило до стягнення в межах цього позову 1 005 767 711,71 грн пені та 82 579 208,77 грн трьох процентів річних.

Господарський суд міста Києва рішенням від 24.04.2023 у справі №910/21871/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024, у задоволенні позову НЕК "Укренерго" відмовив.

Зокрема, місцевий господарський суд дійшов висновку про неправомірність дій позивача щодо включення позивачем обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії, внаслідок чого застосування до відповідача відповідальності за порушення строків виконання такого зобов`язання, таких як стягнення пені та трьох процентів річних, є безпідставним. Крім того, суд зазначив, що позивачем не надано суду належного розрахунку та документів для здійснення розрахунку судом обсягу з передачі електричної енергії, без врахування тієї передачі енергії, яка підлягала експорту.

Разом із тим, Верховний Суд постановою від 14.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі №910/21871/21 скасував та справу №910/21871/21 передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Так, Верховний Суд у цій постанові щодо застосування статті 41 Договору ЕС навів висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №910/14489/20, від 13.02.2024 у справі №910/19401/20, від 13.02.2024 у справі №910/7875/22, зокрема, що ця стаття застосовується лише у разі, якщо експорт електроенергії здійснюється з території України на території, зазначені у статті 40 цього Договору. Однак, суди попередніх інстанцій не встановили, до якої країни чи країн здійснювався експорт. Це унеможливлює визначення законодавства, яке підлягає застосуванню у справі, що переглядається.

Крім того, Верховний Суд зазначив:

« 8.30. Так, Товариство вказувало, зокрема, таке:

- у позивача відсутні підстави для нарахування пені та 3 % річних за період з липня 2019 року до березня 2020 року;

- у Компанії відсутня база у вигляді простроченого грошового зобов`язання, що слугувала б підставою для нарахування пені та 3% річних за договором в період з липня 2019 року до березня 2020 року;

- питання стягнення позивачем заборгованості з відповідача за наданні послуги з передачі електричної енергії за договором за період з липня 2019 року до березня 2020 року було предметом судового розгляду у справі №910/8044/20;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та постановою Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №910/8044/20 Компанії повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги за договором за період з липня 2019 року до березня 2020 року розмірі 651 023 676,84 грн з таких підстав:

- відсутності в договорі положень, які передбачали включення до послуги з передачі обсягів експорту;

- невідповідності нарахування послуг з передачі на обсяги експорту статті 41 Договору ЕС;

- відтак, на думку Товариства, судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено відсутність заборгованості у відповідача за надані послуги з передачі електричної енергії при експорті в період з липня 2019 року до березня 2020 року, що, в свою чергу, виключає можливість нарахування штрафних санкцій та 3% річних, оскільки, неможливо нарахувати вказані міри грошової відповідальності на нульове значення;

- також відповідач вказував на необхідність застосування частини четвертої статті 75 ГПК України.

8.31. Аргументам відповідача, наведеним у пункті 8.30 цієї постанови, не надано оцінки ні судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції, що є порушенням статті 236 ГПК України, ураховуючи те, що вагомим і ключовим для вирішення цього спору є, у тому числі, з`ясування наявності/відсутності підстав для стягнення 3% річних і пені, які нараховані за послуги надані з липня 2019 року до березня 2020 року, оскільки, у цій справі Компанією заявлено період з липня 2019 року до грудня 2021 року, а також, наявність/відсутність підстав для застосування частини четвертої статті 75 ГПК України.

8.32. Щодо розрахунку позовних вимог, то слід зазначити таке.

8.33. Суд першої інстанції розцінив поданий позивачем розрахунок пені і 3% річних як неналежний. Водночас, суд апеляційної інстанції розцінив подані Компанією розрахунки як нові докази.

8.34. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

8.35. Отже, у розумінні вказаної норми розрахунок сум, що стягується має бути саме обґрунтованим.

8.36. Втім, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій не вказали мотивів/міркувань щодо необґрунтованості, поданих позивачем розрахунків.».

Отже, оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

За змістом ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З позовних матеріалів вбачається, що НЕК "Укренерго" вважає, що є правові підстави для нарахування та стягнення із ТОВ «Д.Трейдінг» пені та 3% річних за неналежне виконання останнім зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0065-02024 від 10.04.2019 в частині оплати вартості наданих йому позивачем послуг з передачі електричної енергії у період з липня 2019 року по грудень 2021 року.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, для вирішення цього спору, суду необхідно встановити, яка у відповідача заборгованість перед позивачем за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0065-02024 від 10.04.2019.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про надання послуг з передачі.

Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (пункт 60 частини 1 статті 1 ЗУ «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний кордон України» - державним кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Міждержавна лінія електропередачі - лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (пункт 43 частини 1 статті 1 ЗУ «Про ринок електричної енергії»).

Отже, в розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.

Згідно із положеннями пунктів 5.1-5.2. Кодексу системи передачі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту.

Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники мають право здійснювати експорт-імпорт електричної енергії.

За змістом пункту 4 статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії на підставі договору, укладеного на основі типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Судом вище встановлено, що 10.04.2019 між сторонами укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0065-02024, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії, а відповідач зобов`язався здійснювати її оплату в порядку визначеному договором.

Умови договору є типовими та затверджені Постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 року «Про затвердження Кодексу системи передачі».

Так, у пункті 4.1. договору сторони погодили, що визначення фактичного обсягу послуги з передачі у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0065-02024 від 10.04.2019 у період з липня 2019 року по грудень 2021 року позивач надавав послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуги. При цьому, акти приймання-передачі послуги за серпень 2019 року - серпень 2021 року підписано відповідачем із зауваженнями. Незгода відповідача стосується обсягу електричної енергії та відповідно вартості послуги передачі.

Судом також встановлено, що відповідачем здійснено оплату вартості послуг з передачі електричної енергії, однак лише в частині вартості послуг, що були спожиті відповідачем для власних потреб. Адже, на думку відповідача, НЕК «Укренерго» не мало права включати обсяги імпорту/експорту електричної енергії до обсягів послуги, оскільки їх включення не передбачено умовами укладеного договору, які є обов`язковими для виконання сторонами. При цьому, позивачем представлено суду лише один акт, в якому значиться про експортовану електричну енергію до ЕС суміжних країн, а саме за липень 2019 року. Натомість, акти за інші місяці протягом спірного періоду не містять вказівок щодо експортованої енергії.

Разом із тим, у відповіді на відзив НЕК "Укренерго" визнало факт, що в актах приймання-передачі враховано обсяги з передачі електричної енергії, щодо якої відповідач здійснив експорт.

Отже, судом при новому розгляді справи №910/21871/21 з урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 14.01.2025, необхідно встановити чи наявні/відсутні підстави для нарахування пені та 3% річних за період з липня 2019 року до березня 2020 року з огляду на висновки, викладені у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.09.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та постановою Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №910/8044/20, яким повністю відмовлено ПРАТ «НЕК "Укренерго"» у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості із ТОВ «Д.Трейдінг» за надані послуги за договором за період з липня 2019 року до березня 2020 року розмірі 651 023 676,84 грн.

Також, суду необхідно встановити чи підлягає застосуванню стаття 41 Договору ЕС у спірних правовідносинах.

При цьому, суд звертає увагу, що ані ПРАТ «НЕК "Укренерго"», ані ТОВ «Д.Трейдінг» не надали суду при новому розгляді цієї справи пояснень з урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 14.01.2025 у справі №910/21871/21.

Отже, суд зазначає, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/8044/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 10.04.2019 № 0065-02024, яка виникла за період з липня 2019 року по березень 2020 року у розмірі 651 023 676,84 грн.

Так, 22.09.2020 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/8044/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та постановою Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №910/8044/20, яким у задоволенні позовних вимог ПРАТ «НЕК "Укренерго"» відмовлено.

Зокрема, Верховним Судом у справі №910/8044/20 зазначено таке:

«Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 651 023 676,84 грн у період з липня 2019 року по березень 2020 року.

07.02.2020 НКРЕКП була прийнята Постанова № 360, якою пункти 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI Кодексу системи передачі були доповнені та/або викладені в новій редакції.

Так, Постановою № 360 були внесені зміни, зокрема, до таких положень Розділу XI Кодексу системи передачі:

5.3. Послуги з передачі електричної енергії надаються ОСП на підставі договору між ним та:

трейдером/електропостачальником/виробником, що здійснює експорт електричної енергії в обсягах експорту електричної енергії.

5.6 Оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.

Тариф на послуги з передачі електричної енергії оприлюднюється ОСП на власному вебсайті в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження його Регулятором.

Обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається:

для електропостачальників - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника, крім обсягів споживання електричної енергії споживачами, оператором системи яких є ОСП;

для виробників електричної енергії - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації;

для трейдерів - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії.

З огляду на викладене обов`язок щодо сплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено саме з прийняттям Постанови № 360, яка набула чинності 08.02.2020.

Враховуючи те, що частиною предмета спору є вимоги про стягнення вартості послуг за період липень 2019 року - січень 2020 року, тобто за період, що передує прийняттю Постанови № 360, а також те, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, суди дійшли висновку про відсутність правових підстави для стягнення з Товариства відповідної частини заборгованості.»

Отже, керуючись положеннями ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд зазначає, що ураховуючи наведені вище висновки суду у справі №910/8044/20 щодо необґрунтованої вимоги про стягнення заборгованості з передачі обсягів експортованої електричної енергії за період липень 2019 року - січень 2020 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені та 3% річних за цей період.

Щодо наявності заборгованості у ТОВ «Д.Трейдинг» за надані позивачем послуги з передачі електричної енергії за період з лютого 2020 року по грудень 2021 року, та як наслідок підстав нарахування пені та 3% річних, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять, зокрема, Конституція України, цей Закон, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України. На виконання зобов`язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.

Суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті (частина 11 статті 2 Закону України «Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (частина 2 статті 10 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (ратифікований Законом України № 2787-VI від 15.12.2010, який набрав чинності для України 01.02.2011) Україна приєднується до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства як Договірна Сторона відповідно до термінів та строків, викладених у Рішенні Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18.12.2009 про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Рішення 2009/04/MC-EnC), як це зазначено нижче в цьому Протоколі.

Якщо іншого не зазначено в цьому Протоколі, на дату приєднання, Україні надаються всі права, надані Договірним Сторонам, і вона виконує всі зобов`язання, покладені на Договірні Сторони Договором і всіма Рішеннями та Процедурними актами, прийнятими під час застосування Договору із часу набрання ним чинності.

При цьому, відповідно до статті 1 Протоколу про приєднання Республіки Молдови до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, Республіка Молдова приєднується до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства як Договірна Сторона згідно з умовами, викладеними в Рішенні Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18.12.2009 про приєднання Республіки Молдова до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Рішення 2009/03/MC-EnC), як це зазначено в цьому Протоколі. Якщо іншого не зазначено в цьому Протоколі, починаючи з дати приєднання Республіка Молдова має право на всі права, надані Договірним Сторонам, і на неї поширюються всі зобов`язання, покладені на Договірні Сторони Договором і всіма Рішеннями та Процедурними актами, прийнятими під час застосування Договору із часу набрання ним чинності.

Отже, приєднавшись до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Статтею 41 глави ІІ «Внутрішній енергетичний ринок» Договору про заснування Енергетичного Співтовариства встановлено, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру (пункт 1).

Пункт 1 не виключає кількісних обмежень або заходів, що мають подібний результат, виправданих на підставі державної політики або державної безпеки, захистом здоров`я та життя людей, тварин або рослин чи захистом промислової та комерційної власності. Такі обмеження або заходи, проте, не є засобами довільної дискримінації або прихованого обмеження торгівлі між Сторонами (пункт 2).

Ратифікацією Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України, як сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, на відповідність його умовам.

У межах реалізації вищезазначених повноважень, Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає нормам статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.

Крім того, стаття 31 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, встановлює, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку із вивезенням товарів на іншу територію.

Отже, нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії фактично призводить до порушення міжнародних зобов`язань України.

Наведена норма є обов`язковою для України, як для сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, і підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції, статті 10 Цивільного кодексу України та Закону України «Про міжнародні договори України».

Відповідно до статті 94 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства інституції тлумачать будь-який термін чи інше поняття, використані в цьому договорі як такі, що походять із законодавства Європейського Співтовариства відповідно до прецедентного права Суду чи Суду першої інстанції Європейських Співтовариств.

Так, відповідно до позиції суду Європейського Союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, яка, як зазначено вище, є складовою права Енергетичного співтовариства, установив, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була та незалежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

Зазначене рішення Суду ЄС належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у статті 2 Закону про РЕ. Подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

З огляду на викладене судом вище, не приймаються до уваги доводи позивача щодо незастосування до спірних правовідносин позиції Суду Європейського Союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви №2003/54/ЄС.

Отже, Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 у цій справі зазначив, що при новому розгляді судом цієї справи необхідно встановити до якої країни чи країн здійснювався відповідачем експорт електричної енергії у період з лютого 2020 року по грудень 2021 року для застосування положень ст. 41 Договору ЕС.

З цього приводу суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази на підтвердження обсягів експортованої електричної енергії відповідачем, зокрема Інформація з системи управління ринком (ММS платформа) за період з 01.07.2019 по 01.12.2021 до таких країн: Республіка Білорусь, Угорська Республіка, Республіка Молдова, Республіка Польща, Республіка Румунія, Словацька Республіка.

При цьому, згідно з умовами Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, його сторонами є Європейське Співтовариство (Угорська Республіка, Республіка Польща, Республіка Румунія, Словацька Республіка), а також договірні країни, серед яких є Україна та Республіка Молдова.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачем плати за послугу з передачі електричної енергії, яка експортувалось відповідачем до країн, які є сторонами Договору про заснування Енергетичного Співтовариства або договірними країнами, є неправомірним, оскільки це заборонено нормами міжнародного законодавства.

При цьому, з огляду на надані сторонами докази, суд об`єктивно унеможливлений встановити заборгованість відповідача за надану послугу з передачі електричної енергії за період з лютого 2020 року по грудень 2021 року без урахування передачі електричної енергії, яка експортувалась ТОВ «Д.Трейдинг» до країн учасниць Договору про заснування Енергетичного Співтовариства або договірних країн. Більше того, суд також унеможливлений з наданих сторонами доказів встановити заборгованість відповідача щодо експорту електричної енергії за період з лютого 2020 року по грудень 2021 року до Республіки Білорусь.

Водночас, суд зазначає, що доданий до позовної заяви розрахунок пені та 3% річних не приймається судом з огляду на те, що при здійсненні обчислення цих сум позивачем не враховані встановлені вище судом обставини щодо відсутності заборгованості за період з липня 2019 року по січень 2020 року включно, а також не враховано відсутність заборгованості з наданої послуги з передачі електричної енергії, яка експортувалась відповідачем у період з лютого 2020 року по грудень 2021 року.

За вказаних обставин, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, ураховуючи висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 14.01.2025 у цій справі, суд дійшов висновку про відмову НЕК "Укренерго" у задоволенні позову з підстав недоведеності.

З огляду на відмову у задоволені позову, підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 18.03.2025.

Суддя Віта БОНДАРЧУК