Постанова

від 05.03.2025 по справі 920/673/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2025 р. Справа№ 920/673/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Станіка С.Р.

Пантелієнка В.О.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі № 920/673/21 (суддя Яковенко В.В., повний текст ухвали складено та підписано - 27.09.2024)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська консалтингова компанія «Імекс»

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Свема»

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі №920/673/21 (суддя Яковенко В.В., повний текст ухвали складено та підписано - 27.09.2024), зокрема, заяву Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про грошові вимоги до боржника задоволено частково; визнано вимоги поточного кредитора Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до ВАТ «АК «Свема» в розмірі 1 035,32 грн витрат виконавчого провадження, 6 056,00 грн судового збору; в іншій частині відмовлено.

Судова ухвала прийнята з посиланням на приписи ст.ст. ст. ст.45, 60, 64 КУзПБ та мотивоване тим, що поточні грошові вимоги в частині витрат виконавчого провадження документально підтверджені кредитором - Шосткинським відділом державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у розмірі 1035,32 грн та підлягають визнанню.

Однак, враховуючи те, що заявник не набув права на стягнення судового збору з боржника на заявлену суму у розмірі 449 112,62 грн, а відтак, місцевий суд дійшов до висновку про відхилення грошових вимог Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на зазначену суму.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Шосткинський відділ державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області по справі № 920/673/21 від 26.09.2024 в частині відхилення грошових вимог Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на суму 449 112,62 грн та ухвалити нове судове рішення яким визнати грошові вимоги Відділу на суму 449 112,62 грн виконавчого збору; визнано грошові вимоги Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі № 920/673/21 про банкрутство юридичної особи ВАТ «Акціонерна компанія «Свема» в частині виконавчого збору на користь Держави у сумі 449 112,62 грн; розглядати апеляційну скаргу за участю представника Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, забезпечивши участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (41100, м. Шостка, вул. Свободи, 63), що є найближчим до Відділу; відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята в порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а саме ст. ст. 13, 27 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. ст. 45, 60 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції на його думку не врахував, що в обґрунтування вимог заявник посилався на наявність зведеного виконавчого провадження № 63341905 про стягнення боргів з ВАТ «АТ «Свема» до складу якого входять шістдесят три виконавчі провадження, відкриті на підставі виконавчих документів про стягнення боргів на користь юридичних осіб. Та виходячи з аналізу норм Закону № 1404-VІІІ у редакції Закону № 2475-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою Державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Учасники справи, не скористалися своїм правом та не подали відзиви на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 апеляційну скаргу у справі № 920/673/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_2., судді: ОСОБА_1., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 920/673/21 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/673/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська консалтингова компанія «Імекс» про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Свема»; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційних скарг, до надходження матеріалів справи.

15.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі № 920/673/21. Суд приймає дану апеляційну скаргу, як другий примірник апеляційної скарги.

21.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/673/21.

25.10.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов лист про повідомлення дати та часу судового засідання.

04.11.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов другий примірник листа про повідомлення дати та часу судового засідання.

Розпорядженням керівника Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4297/24 від 12.11.2024 у зв`язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 08.10.2024 про звільнення у відставку судді ОСОБА_1 , призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/673/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.11.2024 апеляційну скаргу у справі № 920/673/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_2., судді: Доманська М.Л., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 у справі № 920/673/21 у клопотанні Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відстрочення сплати судового збору відмовлено; апеляційну скаргу Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі № 920/673/21 залишено без руху; зобов`язано скаржника, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 7 262,20 грн.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/865/24 від 25.11.2024 у зв`язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 про звільнення у відставку судді ОСОБА_2., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/673/21.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 апеляційну скаргу у справі № 920/673/21 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л.,Остапенко О.М.

26.11.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшло клопотання. Суд приймає дане клопотання, як заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 920/673/21, серед іншого, відкрито апеляційне провадження у справі № 920/673/21 за апеляційною скаргою Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі № 920/673/21; розгляд Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі № 920/673/21 призначено на 05.03.2025.

03.03.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Гончарової Лілії Сергіївни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 920/673/21, зокрема, задоволено клопотання представника Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Гончарової Лілії Сергіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/727/25 від 04.03.2025 у зв`язку із перебуванням судді Доманської М.Л., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці та перебуванням судді Остапенка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці 05.03.2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/673/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 апеляційну скаргу у справі № 920/673/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 920/673/21 апеляційну скаргу Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі № 920/673/21 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Станік С.Р., Пантелієнко В.О.

Явка представників учасників справи

Представники учасників справи у судове засідання 05.03.2025 не з`явився; про час, місце та дату судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомили.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті без участі представників учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.07.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Свема», введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Закорка В.В.

Постановою Господарського суду Сумської області від 07.02.2023 боржника Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Свема» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Закорка В.В.

03.06.2024 до суду надійшла заява Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про грошові вимоги до боржника в розмірі 450147,94 грн, з яких: 449 112,62 грн виконавчий збір, 1 035,32 грн витрати виконавчого провадження, посилаючись на те, що в провадженні цього відділу перебуває зведене виконавче провадження, у межах якого загальна сума несплаченої заборгованості станом на 29.05.2024 складає 5 018 012,58 грн, з яких: 4567864,64 грн борги на користь стягувачів, 449112,62 грн виконавчий збір та 1035,32 грн витрати виконавчого провадження, при цьому в день подачі вказаної заяви про грошові вимоги, ці виконавчі провадження не виконанні, але враховуючи положення ст. 45 КУзПБ заявник просить визнати ці грошові вимоги та включити до реєстру вимог кредиторів боржника.

За наслідками розгляду зазначеної вище заяви, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваної судової ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Поняття «зобов`язання» безпосередньо визначене у частині першій статті 509 ЦК України: зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У нормативно-правових актах термін «зобов`язання» використовується в різних значеннях і може розумітися принаймні: 1) як власне правове відношення між особами; 2) як обов`язок сторони правовідношення (боржника), що є складовою змісту правового відношення; 3) як конкретне право вимоги кредитора до боржника.

Так, як і будь-яке правовідношення зобов`язання має структуру: суб`єктів, об`єкт та зміст (матеріальний та юридичний). Юридичним змістом зобов`язання є суб`єктивне право кредитора вимагати від боржника вчинити певну дію чи утриматися від її вчинення та кореспондуючий йому обов`язок боржника таку дію вчинити або утриматися від неї. Зобов`язання як відносне правовідношення зазвичай не передбачає можливості для кредитора задовольнити свій інтерес власними діями, акцентуючи увагу на праві кредитора вимагати таких дій (бездіяльності) від боржника.

Отже, змістом зобов`язання є право вимагати та кореспондуючий йому обов`язок вчинити дії майнового характеру; юридичний зміст зобов`язання, як і іншого правовідношення, утворюють правомочності та обов`язки його суб`єктів, але, на відміну від інших правовідносин, правомочність набуває форми права вимоги, а обов`язок - форми боргу.

Грошове зобов`язання, як і будь-яке зобов`язання, є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші у визначеному розмірі), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошова вимога складає один із структурних елементів цього правовідношення, а саме його зміст. Грошова вимога виникає на підставі і в рамках грошового зобов`язання, а не підмінює собою саме зобов`язання.

Таким чином, грошове зобов`язання є різновидом зобов`язання та визначається через посилання на специфіку предмета виконання за таким зобов`язанням: зміст грошового зобов`язання полягає в обов`язку боржника сплатити на користь кредитора певну суму грошових знаків, що виконують у майновому обороті функцію законного платіжного засобу і засобу обігу з метою погашення грошового боргу, і, відповідно, в праві кредитора вимагати такої оплати.

Разом з тим, у КУзПБ поняття боржника, кредитора, грошового зобов`язання застосовуються для цілей цього Кодексу - відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом - в тому значенні, яке їм надав законодавець у КУзПБ, і відрізняються від суто цивільно-правових.

Статтею 1 КУзПБ визначено, що грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав (абзац четвертий частини першої статті 1 КУзПБ).

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац одинадцятий частини першої статті 1 КУзПБ).

У справі про неплатоспроможність фізичної особи подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частина перша статті 122 КУзПБ).

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, системне тлумачення наведених норм КУзПБ приводить до таких висновків:

- змістом грошового зобов`язання є документально підтверджене кредитором право вимоги і кореспондуючий йому обов`язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) з передачі певної суми грошей (можливість їх вираження саме в грошових одиницях є визначальною для таких зобов`язань) незалежно від підстав виникнення такого обов`язку перелік яких не є вичерпним та може виникати в різних видах правовідносин, що можуть мати як приватноправовий, так і публічно-правовий характер;

- визначаючи сутність грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, законодавець прямо передбачив виключний перелік виплат з боку боржника, які не охоплюються змістом відповідної категорії майнових зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 916/145/21.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом статті 26, частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника такого збору та одночасно виносить відповідну постанову (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, встановлений законом обов`язок боржника сплатити виконавчий збір є елементом змісту процесуальних правовідносин примусового виконання виконавчого документа. За загальним правилом розмір виконавчого збору визначається при відкритті виконавчого провадження у постанові державного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частини друга, третя статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відтак, сплата виконавчого збору є обов`язком (зобов`язанням) боржника та в силу закону охоплюється змістом грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 КУзПБ, отже за певних умов може бути вимогою органу державної виконавчої служби (кредитора) щодо грошових зобов`язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).

За ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», що регламентує розподіл стягнутих з боржника грошових сум, передбачено, зокрема, що у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми, а виконавчий збір за виконавчими документами про стягнення аліментів - у четверту чергу.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Таким чином, під час здійснення державним виконавцем розподілу стягнутих з боржника у виконавчому провадженні грошових сум виконавчий збір стягується у розмірі 10 % від фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, сума коштів, що може бути фактично відрахована на сплату виконавчого збору, є прямо пропорційною сумі стягнутих з боржника коштів. Якщо за результатами виконавчого провадження стягнута сума є меншою ніж та, що підлягає стягненню за виконавчим документом, розмір фактично стягнутого виконавчого збору відповідно зменшується.

Стягнення виконавчого збору, який встановлюється у вигляді відсотків від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, законодавство обумовлює сукупністю таких юридичних фактів: - державний виконавець стягує її у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої з боржника суми на підставі постанови про стягнення виконавчого збору; - виконавчий збір стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів); - якщо суму боргу за виконавчим документом стягнуто частково, виконавчий збір стягується пропорційно до фактично стягнутої суми (за відсутності заборгованості зі сплати аліментів).

При цьому, сума виконавчого збору, що визначена державним виконавцем у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої санкції на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано може бути стягнена за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами, а отже, підлягають примусовому виконанню в встановленому законом порядку.

Таким чином набуття права на стягнення суми виконавчого збору закон пов`язує з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору за умови, що така постанова не була скасована, а розмір суми що має бути відрахована під час розподілу стягнутих коштів на виконавчий збір обмежує 10 %, прямо пропорційно до суми, фактично стягнутої з боржника.

Тому, саме лише існування постанови про стягнення виконавчого збору не означає безумовного та гарантованого його стягнення з боржника у визначеному в такій постанові розмірі, адже закон зумовлює право органу державної виконавчої служби стягувати розраховану на час відкриття виконавчого провадження суму виконавчого збору пропорційно до стягнутої з боржника суми у виконавчому провадженні, отже за умови повного чи часткового фактичного виконання рішення у зв`язку з примусовим виконанням якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Тобто умовами фактичного стягнення виконавчого збору є: 1) здійснення державним виконавцем примусового виконання рішення у виконавчому провадженні; 2) фактичне повне чи часткове виконання виконавчого документа.

Враховуючи наведене вище, грошове зобов`язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов`язання (стаття 1 КУзПБ) зі сплати виконавчого збору, обумовлене фактичним стягненням з боржника суми боргу за відповідним виконавчим документом або виконанням (повним/частковим рішення немайнового характеру), в цьому контексті право вимоги органу державної виконавчої служби до боржника у справі про банкрутство на суму виконавчого збору виникає у розмірі 10 % фактично стягнутої суми за відповідним виконавчим документом або у визначеному постановою державного виконавця розмірі за умови виконання (повного/часткового) рішення немайнового характеру.

Подібний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 918/56/20.

За таких обставин, коли заявником не підтверджено належними та допустимими доказами стягнення з боржника - ВАТ «АТ «Свема» за зведеним виконавчим провадженням № 63341905 боргів, у розмірі 10 відсотків від яких розраховано виконавчий збір, заявлений як кредиторські вимоги до боржника, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку щодо про відхилення грошових вимог Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на суму 449 112,62 грн до боржника у зв`язку з недоведеністю виникнення у боржника грошових зобов`язань перед органом державної виконавчої служби у заявленій сумі виконавчого збору, з урахуванням положень ст. 1 КУзПБ, і зворотного ним належним чином не доведено.

За ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження, яке здійснюється органом державної виконавчої служби, складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у п. 2 і 3 ч.1 цієї статті.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) (далі Інструкція № 512/5) витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку).

Види та розміри витрат виконавчого провадження, алгоритм їх визначення встановлюються Міністерством юстиції України, зокрема затверджені наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5 (зі змінами), відповідно до якого до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст. 8 Закону України Про виконавче провадження плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Таким чином, сплата витрат виконавчого провадження є обов`язком (зобов`язанням) боржника перед органом державної виконавчої служби та в силу закону охоплюється змістом грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 КУзПБ, і за певних умов може бути вимогою органу державної виконавчої служби (кредитора) щодо грошових зобов`язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача. До третьої і четвертої черги розподілу віднесені інші грошові суми, що підлягають стягненню з боржника, у тому числі на користь стягувачів у виконавчих провадженнях.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

В силу особливостей розрахунку витрат виконавчого провадження, визначених Законом № 1404-VIII Інструкцією № 512/5 та наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5, мінімальні витрати виконавчого провадження слід вважати понесеними органом виконавчої служби на підставі винесеної державним виконавцем постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, адже ці витрати є обов`язковими в силу спеціальних законодавчих приписів щодо відкриття виконавчого провадження, порядку вчинення і оформлення виконавчих дій, вимог до користування автоматизованою системою виконавчого провадження тощо.

Витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником у добровільному порядку. Виконання боржником судового рішення у добровільному порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документу.

Аналогічні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 750/4352/17, від 19.06.2019 у справі № 750/7053/17, від 08.08.2019 у справі № 751/4365/17, від 01.10.2020 у справі № 703/1111/17.

При цьому, грошове зобов`язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов`язання (стаття 1 КУзПБ) зі сплати витрат виконавчого провадження виникає на підставі постанови державного виконавця про визначення/стягнення таких витрат та не залежить від фактичного (повного/часткового) задоволення вимог стягувача за виконавчим документом у зв`язку з виконанням якого такі витрати понесено, отже в цьому контексті грошові вимоги органу державної виконавчої служби до боржника у справі про банкрутство на суму витрат виконавчого провадження виникають у розмірі визначеному у відповідній постанові державного виконавця за умови їх належного документального підтвердження кредитором (такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 918/56/20).

За ст. 1 КУзПБ визначено, що поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Судом встановлено, що орган державної виконавчої служби заявляє витрати виконавчого провадження на суму 1035,32 грн, що виникла на підставі п`яти постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.11.2021, 11.11.2021, 06.01.2022, 11.01.2022 та 17.02.2022, тобто після відкриття провадження у цій справі, при цьому компенсація витрат виконавчого провадження (не покритих авансовим внеском стягувача) здійснюється у другу чергу, після повернення авансового внеску стягувача на організацію і проведення виконавчих дій, та не ставиться в залежність від самого факту задоволення чи розміру фактично задоволеної вимоги стягувача або суми стягнутої у виконавчому провадженні у зв`язку з виконанням якого понесені такі витрати.

Враховуючи те, що грошові вимоги кредитора в частині витрат виконавчого провадження доведені та підтверджені належними доказами, в розумінні ст. ст. 76-78 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що поточні вимоги Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у розмірі 1 035,32 грн підлягають визнанню, а також підлягають визнанню і вимоги в розмірі 6 056 грн судового збору за подання заяви про грошові вимоги, з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

За таких обставин, з урахуванням вище наведеного, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про грошові вимоги до боржника, а тому обґрунтовано задовольнив лише частково вказану заяву.

При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі №920/673/21, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Доводи Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційна скарга Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі № 920/673/21 підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судом покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.09.2024 у справі № 920/673/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 920/673/21 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 18.03.2025.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.Р. Станік

В.О. Пантелієнко