Постанова

від 04.03.2025 по справі 308/5957/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/5957/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 березня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого Джуги С.Д.

суддів Кожух О.А., Мацунича М.В.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2024 року у складі судді Шепетко І.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до адвокатського об`єднання «Статус» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в :

03 квітня 2024 позивач ОСОБА_1 звернувсядо Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до адвокатського об`єднання «Статус» в якій просив:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ №3-к адвокатського об`єднання «Статус» від 29.02.2024 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади адвоката.

2. Поновити його на посаді адвоката в адвокатському об`єднанні «Статус» з 29.02.2024.

3. Стягнути з адвокатського об`єднання «Статус» на користь позивача заробітну плату за лютий 2024 в сумі 27711,83 грн.

4. Стягнути з адвокатського об`єднання «Статус» на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку в сумі 284 034,24 грн., з якої підлягають сплаті відповідні податки і збори.

5. Стягнути з адвокатського об`єднання «Статус» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати поновлення на роботі по день ухвалення рішення.

6. Стягнути з адвокатського об`єднання «Статус» на користь позивача судові витрати, сплачені по вказаній справі.

7. Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Позов мотивований тим, що 05.08.2013 згідно наказу №4-к позивача призначено на посаду адвоката в адвокатське об`єднання «Статус».

29.02.2024 наказом №3-к позивача звільнено з посади адвоката на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін.

Звільнення вважає незаконним.

Зазначає, що 05.02.2024 на електронну пошту позивача від керівника адвокатського об`єднання «Статус» Бєлінського Ю.Є. надійшла сканована копія наказу №5-к від 28.12.2023 про запровадження неповного робочого часу, в якому 01.01.2024 встановлено неповний робочий день 1 година, три дні на місяць, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу згідно штатного розпису. Вважає, що таке є порушенням трудового законодавства, а саме ст. 103 КЗпП України повідомлення працівника не пізніше ніж за 2 місяці про запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці та ст. 12 Закону України «Про оплату праці» щодо гарантій в оплаті праці.

Вказав, що 07.02.2024 на рахунок позивача одноразовим платежем від відповідача було зараховано заробітну плату за січень 2024 в сумі 27 711,83 грн., що менше ніж заробітна плата за грудень 2023 (34 880,65 грн.) і є порушенням ст. 24 Закону України «Про оплату праці» - виплата заробітної плати не рідше ніж 2 рази на місяць.

Допущені порушення трудового законодавства стали приводом для прийняття позивачем рішення про звільнення з підстав порушення трудового законодавства з боку роботодавця.

Так, 15.02.2024 позивачем написано заяву про звільнення із займаної посади адвоката з 29.02.2024 на підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористані дні відпустки з 2013 по 2024 роки, виплатою вихідної допомоги та видачою трудової книжки. Стверджує, що скановану копію заяви про звільнення від 15.02.2024 відправлено електронною поштою на електронну адресу відповідача. 16.02.2024 вказану заяву про звільнення від 15.02.2024 через національного оператора АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з описом про вкладення, з повідомленням про вручення, направлено відповідачу.

29.02.2024 на електронну пошту від головного бухгалтера адвокатського об`єднання «Статус» Островської Л.А. направлено копію наказу про звільнення №3-к від 29.02.2024, яким позивача звільнено за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, з нарахуванням компенсації за 48 календарних днів невикористаної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, підставою вказано особову заяву.

Як стверджує позивач, ні усної, ні письмової угоди з відповідачем про звільнення за власним бажанням ним не укладалось, відповідних заяв про звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України позивач не писав і відповідачу не направляв. Вважає, що відповідач безпідставно змінив правову підставу розірвання трудового договору, а саме з ч. 3 ст. 38 на п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Також повідомляє, що 29.02.2024 від відповідача було зараховано на зарплатну картку позивача кошти в сумі 54 329,52 гривень.

Вказує, що в день звільнення відповідачем не видано повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, не здійснено їх повну виплату, не видано копію наказу про звільнення, трудову книжку.

Звільнення вважає незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, в зв`язку з чим і звернувся до суду за захистом свої прав.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2024 року провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до адвокатського об`єднання «Статус» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд помилково дійшов до висновку, що позивач є носієм корпоративних прав, а відносини між позивачем та відповідачем щодо членства в адвокатському об`єднанні, діяльності позивача та припинення діяльності позивача в об`єднанні є корпоративними. Позивач прийнятий 05 серпня 2024 року до складу учасників адвокатського об`єднання «Статус» на посаду адвоката згідно заяви від 02 серпня 2024 року, у якій позивач просить прийняти його до складу вказаного адвокатського об`єднання з подальшим укладенням трудового договору, про що внесені відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Станом на 02.08.2013 року в учасника AO «Статус» в особі керуючого адвоката Бєлінського Ю.С. наявні 99.53% статутного капіталу, учасника об`єднання адвоката ОСОБА_2 наявні 0.47% статутного капіталу, (вказані учасники сформували 100% статутного капіталу). У позивача відсутні грошові та інші матеріальні внески до вказаного адвокатського об`єднання. Судом не взято уваги, що вказані вище обставини протирічать ч. 2 ст. 96 ЦК України де передбачено, що «корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи», тобто у разі відсутності в учасника внесків до статутного капіталу то такий учасник не с співвласником, не входить до керуючих органів і не має права на отримання дивідендів від отриманих прибутків об`єднання. Суд не взяв до уваги, що позивач не отримував в AO «Статус» дивідендів від доходів, так як не мав частки в статутному капіталі, а отримував протягом перебування в складі вищевказаного адвокатського об`єднання на посаді адвоката заробітну плату, з якої утримувались єдиний соціальний внесок та військовий збір. По вказаній заробітній платі позивача велась відповідна фінансова та податкова звітність з направленням до податкової служби, до пенсійного фонду, що підтверджені і матеріалами справи. Також, судом не взято до уваги, що відповідно до записів в трудовій книзі позивача прийнято на посад) адвоката в AO «Статус» згідно наказу №5-к від 05.08.2024 року, а не згідно протоколу зборів учасників вищевказаного адвокатського об`єднання та звільнено з посади згідно заяви про звільнення позивача від 15.02.2024 року на підставі наказ) про звільнення №3-к від 29.02.2024 року, а не згідно заяви від 05.03.2024 року про вихід із складу учасників AO «Статус» та протокол) зборів учасників від 15.03.2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник адвокатського об`єднання «Статус» - Бєлінський Ю.С. просить відмовитиу задоволенніапеляційної скарги,а ухвалусуду першоїінстанції залишитибез змін,посилаючись наїї законністьта обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є носієм корпоративних прав, а відносини між ним та відповідачем щодо членства в адвокатському об`єднанні, діяльності останнього та його припинення є корпоративними, а тому такий спір належить до юрисдикції господарського суду.

Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитися, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 124Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах встановленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цьогоКодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини 1 та 3статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст. 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до адвокатського об`єднання «Статус» в якому просив:визнати незаконним та скасувати наказ №3-к адвокатського об`єднання «Статус» від 29.02.2024 в частині його звільнення з посади адвоката; поновити його на посаді адвоката в адвокатському об`єднанні «Статус» з 29.02.2024; стягнути з адвокатського об`єднання «Статус» на користь позивача заробітну плату за лютий 2024 в сумі 27711,83 грн.; стягнути з адвокатського об`єднання «Статус» на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку в сумі 284 034,24 грн., з якої підлягають сплаті відповідні податки і збори та середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати поновлення на роботі по день ухвалення рішення.

Позов мотивує тим, що 05.08.2013 згідно наказу №4-к позивача призначено на посаду адвоката в адвокатське об`єднання «Статус».

29.02.2024 наказом №3-к позивача звільнено з посади адвоката на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін.

Звільнення вважає незаконним.

Зазначає, що 05.02.2024 на електронну пошту позивача від керівника адвокатського об`єднання «Статус» Бєлінського Ю.Є. надійшла сканована копія наказу №5-к від 28.12.2023 про запровадження неповного робочого часу, в якому 01.01.2024 встановлено неповний робочий день 1 година, три дні на місяць, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу згідно штатного розпису. Вважає, що таке є порушенням трудового законодавства, а саме ст. 103 КЗпП України повідомлення працівника не пізніше ніж за 2 місяці про запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці та ст. 12 Закону України «Про оплату праці» щодо гарантій в оплаті праці.

Вказав, що 07.02.2024 на рахунок позивача одноразовим платежем від відповідача було зараховано заробітну плату за січень 2024 в сумі 27 711,83 грн., що менше ніж заробітна плата за грудень 2023 (34 880,65 грн.) і є порушенням ст. 24 Закону України «Про оплату праці» - виплата заробітної плати не рідше ніж 2 рази на місяць.

Допущені порушення трудового законодавства стали приводом для прийняття позивачем рішення про звільнення з підстав порушення трудового законодавства з боку роботодавця.

Так, 15.02.2024 позивачем написано заяву про звільнення із займаної посади адвоката з 29.02.2024 на підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористані дні відпустки з 2013 по 2024 роки, виплатою вихідної допомоги та видачею трудової книжки. Стверджує, що скановану копію заяви про звільнення від 15.02.2024 відправлено електронною поштою на електронну адресу відповідача. 16.02.2024 вказану заяву про звільнення від 15.02.2024 через національного оператора АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з описом про вкладення, з повідомленням про вручення, направлено відповідачу.

29.02.2024 на електронну пошту від головного бухгалтера адвокатського об`єднання «Статус» Островської Л.А. направлено копію наказу про звільнення №3-к від 29.02.2024, яким позивача звільнено за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, з нарахуванням компенсації за 48 календарних днів невикористаної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, підставою вказано особову заяву.

Як стверджує позивач, ні усної, ні письмової угоди з відповідачем про звільнення за власним бажанням ним не укладалось, відповідних заяв про звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України позивач не писав і відповідачу не направляв. Вважає, що відповідач безпідставно змінив правову підставу розірвання трудового договору, а саме з ч. 3 ст. 38 на п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Також повідомляє, що 29.02.2024 від відповідача було зараховано на зарплатну картку позивача кошти в сумі 54 329,52 гривень.

Вказує, що в день звільнення відповідачем не видано повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, не здійснено їх повну виплату, не видано копію наказу про звільнення, трудову книжку.

Відповідно до ст.1 п.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст.15 Закону України«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об`єднання здійснюється в порядку, встановленомуЗаконом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Матеріалами справи встановлено, що наказом адвокатського об`єднання «Статус» №4-к від 05 серпня 2013 року позивача ОСОБА_1 прийнято на посаду адвоката з 05 серпня 2013 на період перебування у складі адвокатського об`єднання, з окладом згідно штатного розпису. Підставою даного наказу є особова заява ОСОБА_1 від 02.08.2013 р.

Наказом адвокатського об`єднання «Статус» №5-к від 28 грудня 2023 року, з посиланням на Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, позивачу ОСОБА_1 , адвокату, з 01.01.2024 запроваджено з неповний робочий день 1 годину, три дні на місяць, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу згідно штатного розпису.

15.02.2024 позивач подав адвокатському об`єднанню «Статус» письмову заяву про звільнення із займаної посади адвоката з 29.02.2024 на підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористані дні відпустки з 2013 по 2024 роки, виплатою вихідної допомоги та видачею трудової книжки.

Наказом адвокатського об`єднання «Статус» №3-к від 26.02.2024, позивача ОСОБА_1 з 29.02.2024 звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, надано ОСОБА_1 компенсацію за 48 календарних днів невикористаної відпустки: за робочий рік 05.08.201-04.08.2022 - 10 днів; робочий рік 05.08.2022-04.08.2023 24 дні; за робочий рік 05.08.2023-29.02.2024 14 днів.

У поданому позові позивач посилається на порушення відповідачем вимог трудового законодавства щодо запровадження йому неповного робочого часу, а саме ст.103 КЗпП України - повідомлення працівника не пізніше ніж за 2 місяці про запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці та ст. 12 Закону України «Про оплату праці» щодо гарантій в оплаті праці., також щодо не розгляду відповідачем заяви позивача про його звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України з виплатою йому компенсації за невикористані відпустки з 2013 по 2024 року, вихідної допомоги та видачею трудової книжки, а також щодо незаконності звільнення позивача з 29.02.2024 року за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Таким чином, зі змісту заявленого позову та обставин, які наведені позивачем в обґрунтування заявлених вимог, вбачається, що предметом оскарження у даній справі є саме правомірність дій та рішень відповідача, які ним вчинені сфері трудових правовідносин з позивачем, а не дії відповідача про виключення позивача зі складу адвокатського об`єднання та управлінські рішення загальних зборів щодо членства у адвокатському об`єднанні.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Згідно з п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2024 року скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до адвокатського об`єднання «Статус» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, поновлення на роботі направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 14 березня 2025 року .

Головуючий:

Судді: