Ухвала

від 07.04.2025 по справі 308/5957/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

Іменем України

07 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 308/5957/24

провадження № 61-3836ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу Адвокатського об`єднання «Статус» на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Статус» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адвокатського об`єднання «Статус» (далі - АО «Статус»), у якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ АО «Статус» від 29 лютого 2024 року № 3-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади адвоката; поновити його на посаді адвоката в АО «Статус» з 29 лютого 2024 року; стягнути

з АО «Статус» на користь позивача заробітну плату за лютий 2024 року

у розмірі 27 711,83 грн; стягнути з АО «Статус» на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 284 034,24 грн, з якої підлягають сплаті відповідні податки і збори; стягнути з АО «Статус» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати поновлення на роботі по день ухвалення рішення; стягнути з АО «Статус» на користь позивача судові витрати, сплачені у вказаній справі; допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 05 червня 2024 року провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АО «Статус» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі закрито.

Роз`яснено позивачу право на звернення до відповідного господарського суду за правилами підсудності, встановленими ГПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся

з апеляційною скаргою на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2024 року.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 березня 2025 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 05 червня 2024 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

24 березня 2025 року АО «Статус» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 березня

2025 року.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК Україниу разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою з таких підстав.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Апеляційним судом встановлено, що 05 серпня 2013 року ОСОБА_2 згідно з наказом № 4-к призначено на посаду адвоката в АО «Статус».

05 лютого 2024 року АО «Статус» надіслало ОСОБА_2 копію наказу

від 28 грудня 2023 року № 5-к про запровадження неповного робочого часу, в якому з 01 січня 2024 року встановлено неповний робочий день - 1 година, три дні на місяць, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу згідно із штатним розписом.

15 лютого 2024 ОСОБА_2 написав заяву про звільнення із займаної посади адвоката з 29 лютого 2024 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористані дні відпустки

з 2013 до 2024 роки, виплатою вихідної допомоги та видачею трудової книжки.

Заявник зазначав, що скановану копію заяви про звільнення від 15 лютого 2024 року відправлено електронною поштою на електронну адресу відповідача. 16 лютого 2024 року вказану заяву про звільнення від 15 лютого 2024 року через національного оператора АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з описом про вкладення, з повідомленням про вручення, направлено відповідачу.

29 лютого 2024 року на електронну пошту від головного бухгалтера

АО «Статус» ОСОБА_3 направлено копію наказу про звільнення

від 29 лютого 2024 року № 3-к, яким позивача звільнено за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, з нарахуванням компенсації за 48 календарних днів невикористаної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, підставою вказано особову заяву.

ОСОБА_2 зазначав, що заяви про звільнення за власним бажанням він не писав. Також вказав, що 29 лютого 2024 року йому було зараховано на зарплатну картку кошти у розмірі 54 329,52 грн.

Вказував, що в день звільнення відповідачем не видано повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, не здійснено їх повну виплату, не видано копію наказу про звільнення, трудову книжку.

Враховуючи зазначене, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ АО «Статус» від 29 лютого 2024 року № 3-к в частині звільнення

ОСОБА_1 з посади адвоката; поновити його на посаді адвоката

в АО «Статус» з 29 лютого 2024 року; стягнути з АО «Статус» на користь позивача заробітну плату за лютий 2024 року у розмірі 27 711,83 грн; стягнути з АО «Статус» на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку

у розмірі 284 034,24 грн, з якої підлягають сплаті відповідні податки і збори; стягнути з АО «Статус» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати поновлення на роботі по день ухвалення рішення; стягнути з АО «Статус» на користь позивача судові витрати, сплачені

у вказаній справі; допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Апеляційний суд, встановивши, що предметом спору у справі є правомірність дій та рішень відповідача, які ним вчинені у сфері трудових правовідносин з позивачем, а не дії відповідача про виключення позивача зі складу адвокатського об`єднання та управлінські рішення загальних зборів щодо членства у адвокатському об`єднанні, дійшов правильного висновку про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись частинами четвертою і п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Адвокатського об`єднання «Статус» на постанову Закарпатського апеляційного суду

від 04 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Статус» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, поновлення на роботі, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська