Ухвала

від 20.03.2025 по справі 759/11905/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/57/25

ун. № 759/11905/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши заяву відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_1 про забезпечення доказів (забезпечення позову) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва суду від 06.07.2023 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.08.2023 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31.08.2023 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 для спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 року визначено суддю Твердохліб Ю.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва суду від 16.01.2025 року прийнято та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

18.03.2025 року відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення доказів (забезпечення позову), у якій просив: в порядку забезпечення зустрічного позову зобов`язати Службу у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації довести до відома всіх членів комісії з усіма висновками психологів та судових експертів, наданих ОСОБА_1 - Голову комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації проконтролювати, щоб кожен член комісії знайомий із висновками психологів та судових експертів, наданих ОСОБА_1 14.01.2025 року; Голову комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації проконтролювати, щоб у висновку комісії містився опис як всіх обставин справи, так і мотиви прийняття або відхилення висновків психологів та судових експертів, наданих ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що 09.01.2025 року він отримав запрошення №106/58- 62 від 08.01.2025 року на засідання комісії з питань прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації. 14.01.2025 року він надав голові комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації три висновки психологів та три висновки судових експертів за результатами психологічних досліджень ОСОБА_3, флешку із аудіо та відео записами ОСОБА_3, на яких зафіксовано думка дитини щодо її місця проживання, зустрічей з мамою та особистим небажанням спілкуватися, а також акти, складені працівниками Служби в справах сім`ї та дітей та Подільським районним центром соціальних служб, акти виходу державного виконавця 23-24.11.2024 р., а також постанова № 752/3896/19 від 04.04.2019 р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків. У даній заяві просив ознайомити всіх членів комісії під особистий підпис із наданими матеріалами. Такі ж пояснення з доказами були надані того ж дня і в Службу у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

15.01.2025 року він разом з дочкою ОСОБА_3 прибули вчасно на засідання комісії, комісія відмовилася проводити опитування дитини та одноголосно проголосували за відкладення слухання справи та направлення в Міський центр дитини для проведення свого психологічного дослідження. 20.01.2025 року його адвокат надіслав адвокатські запити до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та Служби, в яких просив надати пояснення стосовно цілей запрошення дитини на засідання комісії та причини незаслуховування думки дитини. У відповідь були надіслані два ідентичні документи, суть яких зводилася, що запрошували ОСОБА_3 задля заслуховування думки її стосовно місця проживання, а не заслухали, щоб не травмувати. 27.01.2025 року у месенджер Viber йому надійшло повідомлення від Міський центр дитини про надходження запиту від Служби щодо проведення дослідження дитини ОСОБА_3 .. Враховуючи, що на засіданні комісії не було повідомлено всі висновки психологів та судових експертів, то 29.01.2025 року він особисто приїхав до Міського центру дитини та привіз заяву стосовно дійсних обставин справи, де йому повідомили, що висновок психолога Міського центру дитини носить рекомендаційний характер і психолог не несе відповідальність за подання завідома неправдивого висновку, як це передбачено висновками судових експертів. У відповіді на дану заяву йому повідомили, про доцільність проведення психодіагностичного дослідження визначає запитувач даної інформації, а саме служба. Саме тому 11.02.2025 року не було надіслано заяву до Служби з метою роз`яснення чи були досліджені всі надані матеріали та 06.03.2025 року надіслав заяву, в якій просив пояснити, чи було відомо членам комісії всі обставини справи та висновки, яких дійшли психологи та судові експерти, на жаль, на даний момент відповіді від Служби не дійшло.

Отже, з метою не допустити можливого ігнорування відповідальними особами Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації наданих для ознайомлення всіх членів комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації просить зобов`язати ознайомити кожного члена комісії під особистий підпис із наданими висновками психологів та судових експертів. Вважає, що дане судове зобов`язання кожного члена комісії ознайомитися із висновками психологів та судових експертів ніяк не зачіпає дискреції дій комісії, адже воно не зобов`язує приймати якесь напереде визначене рішення, а лише надає змогу не залишити поза увагою членів комісії висновки психологів та судових експертів.

Протокол розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі від 19.03.2025 року визначено суддю Твердохліб Ю.О.

Вивчивши заяву про забезпечення доказів (забезпечення позову) та надані документи, суддя приходить до наступного висновку.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи подальше вчинення дій, що можуть порушити права та інтереси позивача, поновлення яких є предметом судового розгляду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Перелік видів забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України, у якій, зокрема, визначено, що позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729 цс 19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Судове рішення про визначення місця проживання дитини спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).

Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

У відповідності до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позивачем за зустрічним позовом по справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову запропонованим способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини.

Зобов`язання, визначені ОСОБА_1 у клопотанні від 18.03.2025 року, ніяким чином не впливають на можливість чи неможливість виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

Наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності та застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 149-150 ЦПК України.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заява відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_1 про забезпечення доказів (забезпечення позову) не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149, 151, 153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_1 про забезпечення доказів (забезпечення позову) залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.

Текст ухвали складено 20.03.2025 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб