Постанова

від 19.03.2025 по справі 1.380.2019.001584

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.001584

касаційне провадження № К/9901/223/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці, утвореної на правах відокремленого підрозділу Державної митної служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 (суддя Мартинюк В.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 (головуючий суддя - Іщук Л.П., судді - Обрізко І.М., Онишкевич Т.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СММ Груп" до Львівської митниці ДФС (правонаступником якої є Галицька митниця Держмитслужби) про визнання протиправними і скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СММ Груп" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості: від 17.01.2019 №UA209000/2019/200016/1, №UA209000/2019/200017/1, №UA209000/2019/200018/1, №UA209000/2019/200019/2, №UA209000/2019/200020/2, №UA209000/2019/200021/2; від 18.01.2019 №UA209000/2019/200022/2, №UA209000/2019/200023/2; від 19.01.2019 №UA209000/2019/200024/2, №UA209000/2019/200025/2, №UA209000/2019/200026/2, №UA209000/2019/200027/2, №UA209000/2019/200028/2, №UA209000/2019/200029/2; від 22.01.2019 №UA209000/2019/200039/2, №UA209000/2019/200040/2, №UA209000/2019/200041/2, №UA209000/2019/200042/2, від 23.01.2019 №UA209000/2019/200053/2, №UA209000/2019/200054/2, №UA209000/2019/200056/2, №UA209000/2019/200062/2, №UA209000/2019/200073/2; від 24.01.2019 №UA209000/2019/200075/2; від 28.01.2019 №UA209000/2019/200088/2, №UA209000/2019/200089/2, №UA209000/2019/200090/2, №UA209000/2019/200092/2, №UA209000/2019/200093/2; від 29.01.2019 №UA209000/2019/200099/2, №UA209000/2019/200101/2; від 30.01.2019 №UA209000/2019/200111/2; від 31.01.2019 №UA209000/2019/200115/2, №UA209000/2019/200119/2; від 01.02.2019 №UA209000/2019/200121/2, №UA209000/2019/200122/2, №UA209000/2019/200123/2; від 04.02.2019 №UA209000/2019/200126/2, №UA209000/2019/200127/2, №UA209000/2019/200134/2, від 05.02.2019 №UA 209000/2019/200149/2; від 06.02.2019 №UA209000/2019/200151/2, №UA209000/2019/200152/2, №UA209000/2019/200154/2; від 07.02.2019 №UA209000/2019/200159/2, №UA209000/2019/200161/2; від 12.02.2019 №UA209000/2019/200179/2, №UA209000/2019/200181/2, №UA209000/2019/200184/2, №UA209000/2019/200185/2; від 13.02.2019 №UA209000/2019/200188/2, №UA209000/2019/200189/2, №UA209000/2019/200190/2; від 15.02.2019 №UA209000/2019/200201/2; від 16.02.2019 №UA209000/2019/200205/2; від 18.02.2019 №UA209000/2019/200211/2, №UA209000/2019/200213/2, №UA209000/2019/200214/2, №UA209000/2019/200218/2, від 19.02.2019 №UA209000/2019/200229/2; від 20.02.2019 №UA209000/2019/200240/2; від 21.02.2019 №UA209000/2019/200244/2, №UA209000/2019/200245/2; від 22.02.2019 №UA209000/2019/200256/2; від 25.02.2019 №UA209000/2019/200265/2, №UA209000/2019/200266/2, №UA209000/2019/200267/2, №UA209000/2019/200268/2, №UA209000/2019/200271/2; від 26.02.2019 №UA209000/2019/200281/2, №UA209000/2019/200284/2; від 27.02.2019 №UA209000/2019/200287/2; від 28.02.2019 №UA209000/2019/200293/2, №UA 209000/2019/200294/2; від 01.03.2019 №UA209000/2019/200302/2; від 04.03.2019 №UA209000/2019/200309/2, №UA209000/2019/200310/2, №UA209000/2019/200311/2, №UA209000/2019/200312/2, №UA209000/2019/200313/2, №UA209000/2019/200314/2, №UA209000/2019/200319/2, №UA209000/2019/200321/2, від 05.03.2019 №UA209000/2019/200323/2, від 12.03.2019 №UA209000/2019/200366/2, від 11.03.2019 №UA209000/2019/200349/2, №UA209000/2019/200347/2, №UA209000/2019/200348/2; від 12.03.2019 №UA209000/2019/200364/2, №UA209000/2019/200350/2; від 12.03.2019 №UA209000/2019/200355/2; №UA209000/2019/200365/2, №UA209000/2019/200356/2, №UA209000/2019/200357/2; від 14.03.2019 №UA209000/2019/200378/2, №UA209000/2019/200379/2; від 18.03.2019 №UA209000/2019/200392/2, №UA209000/2019/200389/2, №UA209000/2019/200388/2; від 19.03.2019 №UA209000/2019/200402/2, №UA209000/2019/200404/2, №UA209000/2019/200403/2; від 01.04.2019 №UA209000/2019/200468/2, №UA209000/2019/200473/2, №UA209000/2019/200471/2, №UA209000/2019/200479/2, №UA209000/2019/200467/2; від 02.04.2019 №UA209000/2019/200487/2, №UA209000/2019/200488/2, №UA209000/2019/200491/2, №UA209000/2019/200486/2; від 05.04.2019 №UA209000/2019/200505/2, №UA209000/2019/200506/2; від 08.04.2019 №UA209000/2019/200509/2, №UA209000/2019/200510/2, №UA209000/2019/200514/2, №UA209000/2019/200511/2, №UA209000/2019/200515/2; від 09.04.2019 №UA209000/2019/200529/2, №UA209000/2019/200531/2, №UA209000/2019/200526/2; від 11.04.2019 №UA209000/2019/200537/2, №UA209000/2019/200536/2; від 15.04.2019 №UA209000/2019/200561/2, №UA209000/2019/200559/2, №UA209000/2019/200552/2, №UA209000/2019/200562/2, №UA209000/2019/200560/2, №UA209000/2019/200553/2, №UA209000/2019/200563/2; від 16.04.2019 №UA209000/2019/200569/2, №UA209000/2019/200570/2; від 18.04.2019 №UA209000/2019/200582/2; від 22.04.2019 №UA209000/2019/200599/2, №UA209000/2019/200596/2, №UA209000/2019/200598/2, №UA209000/2019/200592/2; від 23.04.2019 №UA209000/2019/200612/2, №UA209000/2019/200610/2, №UA209000/2019/200611/2, №UA209000/2019/200609/2; від 26.04.2019 №UA209000/2019/200626/2 (далі - рішення про коригування митної вартості).

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митних декларацій були подані документи, які підтверджували митну вартість товарів, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Позивач зазначає, що митний орган всупереч вимог статей 53, 54 Митного кодексу України не зазначив конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, не обґрунтував необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначив документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Позивач вважає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця не зазначила, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Позивач зауважує, що митний орган всупереч вимог статті 52 Митного кодексу України в жодному з випадків прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості не проводив консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 23.07.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів, зазначені у позові.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що декларантом під час митного оформлення товару надано всі документи, які відповідали вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікували оцінюваний товар. Надані митному органу документи не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару. Натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об`єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування Товариством митної вартості, яка ґрунтувалася на раніше визнаній органом доходів і зборів митній вартості, відтак, рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправними та підлягають скасуванню.

Митниця, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Стверджує про наявність розбіжностей у документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Скаржник доводить, що на час здійснення митного оформлення товару, позивач не надав документів в підтвердження заявленої митної вартості товарів та спростування виявлених розбіжностей у документах. Відповідач зазначає, що здійснюючи митне оформлення товарів, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 6309000020 та 6309000090, позивач надав документи для визначення митної вартості товару за резервним методом, які містять неактуальну інформацію, а тому, на думку митного органу, не дозволяють перевірити заявлені числові значення митної вартості. Зауважує, що митним органом правомірно не прийнято до уваги наданий позивачем висновок експертного товарознавчого дослідження, оскільки останній складений без огляду майна лише відповідно до його опису, що ставить під сумнів достовірність такого висновку щодо майна в частині його ідентифікації. Також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази оформлення митним органом імпортованих позивачем аналогічних товарів за ціною 1,22 долара США та 1,44 долара США. Вказує, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості містять причини неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.01.2020 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.03.2025 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 19.03.2025.

Відповідачем заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №895, наказів Митної служби України від 19.10.2020 №460, від 29.10.2020 №489, від 30.06.2021 №472.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Львівською митницею, утвореною на правах відокремленого підрозділу Державної митної служби України (ЄДРПОУ ВП 43971343).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 07.05.2018 між Компанією «DEVELOPINVEST SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA», як продавцем, та Товариством, як покупцем, був укладений зовнішньоекономічний Контракт №1, відповідно до якого продавець зобов`язувався передати покупцю товар згідно з фактурою, у якій зазначається його кількість та ціна.

На підставі цього контракту позивачем було ввезено на митну територію України товар з описом «одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися» вартістю за один кілограм 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття (по курсу долара США до гривні), у зв`язку з чим до митного контролю подано наступні митні декларації: від 14.01.2019 UA209140/2019/102207, UA209140/2019/102100, UA209140/2019/102058, UA209140/2019/102208; від 15.01.2019 UA209140/2019/102590, UA209140/2019/102591; від 18.01.2019 UA209140/2019/103518, UA209140/2019/103456, UA209140/2019/103498, UA209140/2019/103454, UA209140/2019/103466, UA209140/2019/103497, UA209140/2019/103496, UA209140/2019/103455; від 21.01.2019 UA209140/2019/103971, UA209140/2019/103972, UA209140/2019/103931, UA209140/2019/103932; від 22.01.2019 UA209140/2019/104488, UA209140/2019/104454, UA209140/2019/104667; від 23.01.2019 UA209140/2019/104838, UA209140/2019/104884; від 24.01.2019 UA209140/2019/105302; від 28.01.2019 UA209140/2019/106281, UA209140/2019/106395, UA209140/2019/106409, UA209140/2019/106414, UA209140/2019/106572; від 29.01.2019 UA209140/2019/106759, UA209140/2019/106757; від 30.01.2019 UA209140/2019/107212; від 31.01.2019 UA209140/2019/107576, UA209140/2019/107754; від 01.02.2019 UA209140/2019/108064; від 04.02.2019 UA209140/2019/108565, UA209140/2019/108605; від 05.02.2019 UA209140/2019/109119; від 06.02.2019 UA209140/2019/109512, UA209140/2019/109710; від 12.02.2019 UA209140/2019/111274, UA209140/2019/111518; від 13.02.2019 UA209140/2019/111660; від 15.02.2019 UA209140/2019/112789; від 18.02.2019 UA209140/2019/113282, UA209140/2019/113242; від 19.02.2019 UA209140/2019/113755; від 21.02.2019 UA209140/2019/114782; від 22.02.2019 UA209140/2019/115330, віл 25.02.2019 UA209140/2019/115910, UA209140/2019/115929, від 26.02.2019 UA209140/2019/116325; від 27.02.2019 UA209140/2019/116693; від 28.02.2019 UA209140/2019/117172; від 04.03.2019 UA209140/2019/118117; від 04.03.2019 UA209140/2019/118153, UA209140/2019/118273, UA209140/2019/118309; від 05.03.2019 UA209140/2019/118637; від 11.03.2019 UA209140/2019/120103, UA209140/2019/120129, UA209140/2019/120479; від 12.03.2019 UA209140/2019/120528, UA209140/2019/120590; від 14.03.2019 UA209140/2019/121669; від 18.03.2019 UA209140/2019/122491; від 19.03.2019 UA209140/2019/122999, UA209140/2019/123001; від 01.04.2019 UA209140/2019/127294, UA209140/2019/127293; від 02.04.2019 UA209140/2019/127811, UA209140/2019/127814; від 05.04.2019 UA209140/2019/128984; від 08.04.2019 UA209140/2019/129580, UA209140/2019/129589, UA209140/2019/129868; від 09.04.2019 UA209140/2019/130157; від 11.04.2019 UA209140/2019/131074; від 15.04.2019 UA209140/2019/132062, UA209140/2019/132064, UA209140/2019/132065, UA209140/2019/132215; від 16.04.2019 UA209140/2019/132610; від 22.04.2019 UA209140/2019/134531, UA209140/2019/134542; від 23.04.2019 UA209140/2019/134908; від 01.02.2019 UA209140/2019/108051, UA209140/2019/108071; від 04.02.2019 UA209140/2019/108600; від 05.02.2019 UA209140/2019/109079, UA209140/2019/109120; від 07.02.2019 UA209140/2019/109845; від 11.02.2019 UA209140/2019/111177; від 12.02.2019 UA209140/2019/111445; від 13.02.2019 UA209140/2019/111674, UA209140/2019/111663; від 16.02.2019 UA209140/2019/113033; від 18.02.2019 UA209140/2019/113239, UA209140/2019/113279; від 20.02.2019 UA209140/2019/114277; від 21.02.2019 UA209140/2019/114781; від 25.02.2019 UA209140/2019/115895, UA209140/2019/115923, UA209140/2019/115899; від 26.02.2019 UA209140/2019/116322; від 28.02.2019 UA209140/2019/117109; від 01.03.2019 UA209140/2019/117745; від 04.03.2019 UA209140/2019/118118, UA209140/2019/118151, UA209140/2019/118119, UA209140/2019/118466; від 11.03.2019 UA209140/2019/120094, UA209140/2019/120139, UA209140/2019/120478, UA209140/2019/120480; від 12.03.2019 UA209140/2019/120571; від 14.03.2019 UA209140/2019/121508; від 18.03.2019 UA209140/2019/122492, UA209140/2019/122620; від 19.03.2019 UA209140/2019/123000; від 01.04.2019 UA209140/2019/127292, UA209140/2019/127295, UA209140/2019/127529; від 02.04.2019 UA209140/2019/127812, UA209140/2019/127813; від 05.04.2019 UA209140/2019/128990; від 08.04.2019 UA209140/2019/129581, UA209140/2019/129820; від 09.04.2019 UA209140/2019/130103, UA209140/2019/130465; від 11.04.2019 UA209140/2019/131079; від 15.04.2019 UA209140/2019/132058, UA209140/2019/132063, UA209140/2019/132066; від 16.04.2019 UA209140/2019/132611; від 18.04.2019 UA209140/2019/133437; від 22.04.2019 UA209140/2019/134537, UA209140/2019/134548; від 23.04.2019 UA209140/2019/134915, UA209140/2019/135065, UA209140/2019/135064; від 26.04.2019 UA209140/2019/136147 (далі - митні декларації).

За цими митними деклараціями позивачем визначено митну вартість товару за резервним методом - за інформацією, визначеною у митній декларації від 11.06.2018 UA209140/2018/137593.

До поданих митних декларацій додані рахунки-фактури (інвойси), автотранспортні накладні СМR та у графі 44 зазначено про наявні у Митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості заявлених позивачем до декларування товарів за вказаними вище митними деклараціями відповідно до частин третьої-четвертої статті 53 Митного кодексу України Митниця зобов`язала декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, каталоги, специфікації, прайс-листи. Повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу Товариство надало зовнішньоекономічний договір (контракт), копії митної декларації країни відправлення (МRN), прейскурант (прайс-лист) виробника товару.

На підтвердження ціни товару позивачем було надано до митного органу лист фірми-продавця товару «DEVELOPINVEST SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» з інформацією про ціну товару.

Позивачем, в одних випадках, одночасно з митною декларацію, а в інших - після підготовки, подано висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, а саме: висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта Білобрана С.З. від 23.01.2019 №19/1/019 (далі - експертний висновок).

Митним органом були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості, якими визначено вартість імпортованого товару в розмірі 1,4401 долара США за один кілограм за 6 (резервним) методом митної вартості, які обґрунтовані тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за резервним методом, оскільки не відповідає умовам статті 64 Митного кодексу України та Угоді про застосування статті 7 Генеральної угоди тарифів та торгівлі 1994 року; у ДМВ вказано джерело інформації, що використовувалося для визначення митної вартості, яке є неактуальне за часовими параметрами. Зазначено про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Вказано дві декларації (від 15.01.2019 UA209150/2019/575, від 16.01.2019 UA209180/2019/2263), що, на думку відповідача, слугували джерелом інформації для коригування митної вартості.

Не погоджуючись із цими рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Згідно з положенням частини другої статті 1 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спір6них правовідносин, далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

За визначенням, наведеним у пункті 24 частини першої статті 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 318 МК України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положеннями частин першої, другої статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суди встановили, що спір між сторонами виник щодо правомірності прийняття контролюючим органом рішень про коригування митної вартості за резервним методом.

Зокрема, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за кодами: 6309000020 "Одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, з текстильних матеріалів, що були у використанні, несортовані, ступінь зносу 25%); 6309000010 "Взуття вживане, несортоване, ступінь зносу 25%"; 6309000090 "Речі домашнього вжитку, що були у використанні, несортовані, ступінь зносу 25%".

Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 1,4401 USD за одиницю.

В свою чергу, судами було установлено, що відповідачу було надано документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунки-фактури (інвойси) (код 0380 у графі 44 митної декларації), автотранспортні накладні СМR (код 0730 у графі 44 митної декларації), та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що у поданих рахунках-фактурах (інвойсах) чітко вказано вартість придбаного позивачем і ввезеного на територію України товару.

Указані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.

Натомість, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження, які відомості запитувані документи мають підтвердити.

Крім того, судами встановлено, що позивачем у період з 31.05.2018 по 14.01.2019 включно ввозився аналогічний товар з описом одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися, який розмитнювався по ціні за кілограм 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття.

Подані Товариством декларації із зазначенням вказаної ціни приймались митним органом без зауважень. Проте відповідач не навів доказів зміни кон`юктури ринку ввезених позивачем товарів у починаючи з січні-квітні 2019 року, що вплинула на ціну вживаного одягу та взуття.

Судами також взято до уваги, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним Судом у постанові від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890.

Ураховуючи встановлені судами обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, відповідачем не спростована правильність визначення позивачем митної вартості та не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень Митниці про коригування митної вартості.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 52, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача його процесуальним правонаступником - Львівською митницею, утвореною на правах відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Касаційну скаргу Львівської митниці, утвореної на правах відокремленого підрозділу Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк