Ухвала

від 20.03.2025 по справі 420/1059/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2025 року

м. Київ

справа №420/1059/20

адміністративне провадження №К/990/5682/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Єресько Людмили Олександрівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Загороднюка Андрія Григоровича від розгляду справи №420/1059/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не повернення боргу несплаченого заробітку/винагороди присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01.01.2020 протиправною;

- визнати бездіяльність відповідача щодо неподання звітів до фіскальних органів про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу присяжного засідателя Суворовського суду м. Одеси ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01.01.2020 протиправною;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області повернути борг несплаченого заробітку/винагороди та надати звіти до фіскальних органів про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01.01.2020.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 - без змін.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 набрало законної сили 15.09.2021.

Ухвалами Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 07.06.2021, 12.07.2021, 06.12.2021 касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі № 420/1059/20 - повернуті особі, яка їх подала.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі № 420/1059/20 залишено без змін.

18.11.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 18.03.2021 у справі № 420/1059/20 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 18.03.2021 у справі № 420/1059/20 за нововиявленими обставинами - відмовлено.

На вказану ухвалу суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 апеляційна скарга залишена без руху, в зв`язку з несплатою судового збору, наданий п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання копії ухвали, шляхом сплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто апелянту в зв`язку з несплатою судового збору.

13.02.2025 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2024 у справі №420/1059/20.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Єресько Л.О., суддям Соколову В.М., Загороднюку А.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2024 залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги шляхом надання доказів сплатити судового збору у розмірі 3028,00 грн.

17.03.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги та про повну недовіру колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Єресько Людмили Олександрівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Загороднюка Андрія Григоровича під час розгляду справи №420/1059/20.

У заяві про повну недовіру ОСОБА_1 вказує на те, що саме ця колегія суддів в 2021 році уже розглядала касаційну скаргу саме по цій справі двічі, що свідчить про упередженість цієї колегії суддів.

У зв`язку з наведеним, позивачка просить передати справу № 420/1059/20 на новий перерозподіл до неупередженої колегії суддів.

Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Отже, вказаною нормою передбачено вирішення питання про відвід в порядку письмового провадження, тобто без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Водночас, за ініціативою самого суду, питання про відвід може бути розглянуте у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У цій справі Суд не вбачає підстав для вирішення питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Розглянувши та вивчивши аргументи, наведені у заяві позивачки, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу у разі якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 36 цього Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Правила недопустимості повторної участі судді у розгляді адміністративної справи визначені статтею 37 КАС України.

Положення даної статті встановлені для того, щоб виключити повторну участь суддів у розгляді справи. Це пов`язано з можливістю формування у судді, який раніше вирішував справу, вже визначеної чіткої позиції щодо суті справи, що, в свою чергу, може обумовити його упереджене ставлення і вплинути на результат справи при повторній участі у її розгляді. Дані правила служать гарантією особам, які беруть участь при повторному розгляді справи, у їх неупередженості до нового складу суду.

Так, за правилами статті 37 КАС України:

1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

4. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.

5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.

6. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд зауважує, що під цією самою справою слід розуміти справу між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до частин першої-третьої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо її сумнівів в неупередженості цієї колегії суддів необхідно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Доводи ОСОБА_1 щодо наявності сумнівів в упередженості колегії суддів зводяться до того, що цією колегією суддів постановлено ухвали від 06.12.2023 про відмову у відкритті провадження та про повернення касаційної скарги за її касаційними скаргами у справі № 420/1059/202, з обґрунтуванням якої позивачка не згодна.

Зі змісту ухвали про відмову у відкритті провадження від 06.12.2023 слідує, що оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у призначенні судової економічної експертизи приписами частини третьої статті 328 КАС України не передбачено, отже вона не підлягала касаційному оскарженню.

Щодо ухвали від 06.12.2023 про повернення касаційної скарги Суд зазначає, що касаційну скаргу було повернуто у зв`язку з відсутністю обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, та скаржниці було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Отже, вказані доводи свідчать саме про незгоду сторони з процесуальним рішенням колегії суддів, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.

Заява ОСОБА_1 не містить конкретних вказівок на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь зазначеної колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у розгляді цієї справи, відповідно до статей 37 та 36 КАС України.

За наведених обставин, підстави для відведення колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ураховуючи наведене, питання про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Єресько Людмили Олександрівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Загороднюка Андрія Григоровича від розгляду справи №420/1059/20, відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Єресько Людмили Олександрівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Загороднюка Андрія Григоровича від розгляду справи № 420/1059/20 визнати необґрунтованою.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Єресько Людмили Олександрівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Загороднюка Андрія Григоровича від розгляду справи №420/1059/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає указану справу, у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду