Рішення

від 02.11.2010 по справі 11/137-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/137-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 листопада 2010 р.                       Справа 11/137-10

за позовом    комунального підприємства Вінницької міської ради

                      «Вінницяміськтеплоенерго», м. Вінниця   

до                   приватного багатопрофільного малого підприємства «Монтажник-Сервіс»,

                      м. Вінниця  

про                 стягнення 3 270,79 грн.

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача            -  І. Рибаченко за довіреністю;

від  відповідача       -  не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного багатопрофільного малого підприємства «Монтажник-Сервіс»заборгованість за договором на постачання та споживання теплової енергії № 787 від 04.01.2006р. в загальному розмірі 3 270,79 грн., з них: 1925,60 грн. – заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 972,50 грн. –інфляційні, 177,28 грн. –3% річних та 195,41 грн. –пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору в період з листопада 2007 року по червень 2010 року відповідачу в приміщення по вул. Дачній, 13 у м. Вінниці позивачем здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 13 165,15 грн..  За вказані  послуги відповідач зобов'язався проводити розрахунки у відповідності до п. 6.1 договору. Проте, останнім не виконані взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, і станом на 01.06.2010р. за ним рахується заборгованість в розмірі 1 925,60 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах  від 16.09.2010р. та 07.10.2010р.  щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив.

Як встановлено судом ухвала від 16.09.2010 року надіслана відповідачу повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

З врахуванням повернення ухвали від відповідача судом було відкладено розгляд справи  на 02.11.2010 року.

Крім того слід зауважити, що ухвалу від 13.10.2010 року відповідачу надіслано кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул. Дачна, 13, м. Вінниця, 21100).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ № 221871 станом на 02.11.2010 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: вул. Дачна, 13 яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій було направлено ухвалу про порушення провадження у справі відповідачу.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено  наступне.

04 січня 2006 року між комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»(позивач, за договором Постачальник)  та приватним багатопрофільним малим підприємством «Монтажник-Сервіс» (відповідач, за договором Споживач)  укладено договір на постачання та споживання теплової енергії № 787.

Згідно п.1.1 Договору Постачальник бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію в потрібних обсягах, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором.

Згідно п.3.2.2 Договору Споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Згідно п.3.2.3 Договору Споживач зобов'язувався щомісяця з 6 по 10 числа з'являтися до Постачальника для отримання рахунку за надані послуги та до 20 числа його оплачувати. Відмова від отримання рахунку не звільняє Споживача від виконання зобов'язань по даному договору.

Відповідно до п.6.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим.

До вказаного Договору сторонами також було підписано додаток № 1 (Обсяги та вартість теплової енергії, що постачається Споживачу), додаток № 2 (Умови припинення подачі теплової енергії).

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором на постачання та споживання теплової енергії виконував належним чином та за період з листопада 2007 року по червень 2010 року   надав Споживачу послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 13 165,15 грн..

При цьому, відповідач в порушення наведених вище умов договору, провів часткові розрахунки за теплову енергію в сумі  11 466,24 грн..

Наведене стверджується

-  договором на постачання та споживання теплової енергії № 787 від 04.01.2006р. з додатками;

- випискою з журналу нарахувань і оплати по ос. рахунку № 787;

- розрахунком ціни позову;

- іншими матеріалами справи.

Таким чином, неоплаченою залишилась поставлена теплова  енергія в сумі 1925,60 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені вище приписи законодавчих норм суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 1925,60 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 972,50 грн. інфляційних, 177,50 грн. 3 % річних та 195,41 грн. пені.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України  виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що  штрафними санкціями у  цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту, вимог  розумності  та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.7.1.3 договору сторонами передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію зі споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості використаної теплової енергії за кожен день прострочення.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум пені,  3 % річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку, що  вказані  вимоги  є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та умовам договору, а відтак підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49  ГПК України.    

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задовольнити .

2.          Стягнути з приватного багатопрофільного малого підприємства «Монтажник-Сервіс»(21100, м. Вінниця, вул. Дачна, 13, код 20109259) на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»(21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, код 33126849) 1 925 (одну тисячу дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 60 грн. –боргу за надані послуги з теплопостачання; 972 (дев'ятсот сімдесят дві) грн. 60 грн. –інфляційних втрат; 177 (сто сімдесят сім) грн. 28 коп. – 3% річних; 195 (сто дев'яносто п'ять) грн.  41 грн. –пені; 102 (сто дві) грн. -  витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.   

                                                                           Повне рішення складено 05.11.2010р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- відповідачу - (21100, м. Вінниця, вул. Дачна, 13)