Рішення

від 18.03.2025 по справі 753/15578/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15578/23

провадження № 2/753/125/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Шапран В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України „ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС" до ОСОБА_1 , 3-тя особа: Міністерство оборони України про усунення перешкод у користуванні об`єктом нерухомості шляхом виселення з жилого приміщення, стягнення компенсації витрат на оплату житлово-комунальних послуг,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство Міністерства оборони України „ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС" звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Міністерство оборони України про усунення перешкод у користуванні об`єктом нерухомості шляхом виселення з жилого приміщення та стягнення компенсації витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є управителем будинку АДРЕСА_1 . 25 серпня 2021 року між позивачем та ОСОБА_2 було підписано договір найму житлового приміщення у гуртожитку ДП «МОУ «ОАРС» № 16-г, відповідно до п.1.2 якого наймодавець зобов`язується надати наймачеві за плату у володіння й користування придатне для постійного проживання вільне житлове приміщення, що знаходиться у гуртожитку, який перебуває в господарському відданні наймодавця, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та видано ордер № 000016 серія АА на право зайняття особою із сім`єю з 1 особи жилого приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_2 , площею 41,8 кв.м., що розташована на другому поверсі гуртожитку. Відповідно до проведених з червня 2022 року по лютий 2023 року обстежень житлових приміщень гуртожитку, встановлено, що у кімнаті АДРЕСА_3 ніхто не проживає. 31 грудня 2022 року, відповідно до п. 5.1. Договору найму житлового приміщення у гуртожитку від 25 серпня 2021 №16-г було припинено дію договору. 22 листопада 2022 року, на електронну адресу та поштову адресу відповідача було направлено повідомлення про припинення договору найму житлового приміщення у гуртожитку ДП МОУ «ОАРС» від 25.08.2021 №16-Г та вимогу про звільнення приміщення станом на 01.01.2023 року. 06 грудня 2022 року на електронну адресу та поштову адресу відповідача повторно було направлено повідомлення про припинення договору найму житлового приміщення у гуртожитку ДП МОУ «ОАРС» від 25.08.2021 №16-Г та вимогу про звільнення приміщення станом на 01.01.2023 року. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач втратив право користування житловою площею в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 та повинен звільнити займане приміщення. Крім того на підставі актів наданих послуг від 29.10.2021 року та 30.11.2021 року, що було підписано сторонами було нараховано плату за компенсацію витрат на оплату житлово-комунальних послуг (послуг з постачання електричної енергії, водопостачання та водовідведення, вивезення побутових відходів), в обсязі спожитому наймачем за тарифами, затвердженими наказом директора ДП МОУ «ОАРС» та діючими на момент отримання таких послуг в загальному розмірі 7 523, 63 гривень, які не оплачені відповідачем. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача плату за компенсацію витрат на оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав безпідставності та необґрунтованості.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника третьої особи дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом,Наказом Міністерства оборони України № 319 від 18.06.2019 року було утворено державне підприємство Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» за адресою: 02093, місто Київ, вул. Миколи Хвильового, 15.

Відповідно до пункту 5 вказаного наказу було закріплено майно за державним підприємством Міністерства оборони України «Оборонавторемсервіс» на праві господарського відання.

Згідно додатку №2 до наказу МОУ № 319 від 18 червня 2019 року на баланс ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» було передано «Адміністративний корпус».

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.09.2021 складовою частиною комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2340,7 кв.м. та житловою площею 1112,7 кв.м.

04.08.2021 року на ім`я директора ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» надійшла заява від ОСОБА_2 про одержання у користування приміщення у гуртожитку ДП «МОУ «ОАРС».

Наказом директора ДП «МОУ «ОАРС» № 20-АГД від 25.08.2021 року ОСОБА_2 було надано житлове приміщення у гуртожитку, яке перебуває в управлінні та розпорядженні ДП «МОУ «ОАРС» , а саме кімнату № 23 на 2-му поверсі гуртожитку по АДРЕСА_1 , площею 41,8 кв.м.

25 серпня 2021 року між позивачем та відповідачем було підписано договір найму житлового приміщення у гуртожитку ДП «МОУ «ОАРС» № 16-г, відповідно до п.1.2 якого наймодавець зобов`язується надати наймачеві за плату у володіння й користування придатне для постійного проживання вільне житлове приміщення, що знаходиться у гуртожитку, який перебуває в господарському відданні наймодавця, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

25 серпня 2021 року ОСОБА_2 було видано ордер № 000016 серія АА на право зайняття особою із сім`єю з 1 особи жилого приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_2 , площею 41,8 кв.м., що розташована на другому поверсі гуртожитку. Склад сім`ї відповідно до ордеру: ОСОБА_2 , 1967 року народження.

25 серпня 2021 року між позивачем і відповідачем було підписано акт поселення в житлове приміщення гуртожитку ДП МОУ «ОАРС»: кімната № 23 , жилою площею 41,8 кв.м.

Відповідно до проведених з червня 2022 року по лютий 2023 року заходів з встановлення фактів проживання в житлових приміщеннях гуртожитку ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що в кімнаті №23 , жилою площею 41,8 кв.м., наданого у користування ОСОБА_2 , ніхто не проживав.

31 грудня 2022 року, відповідно до п. 5.1. Договору найму житлового приміщення у гуртожитку від 25 серпня 2021 №16-г було припинено дію договору.

22 листопада 2022 року, на електронну адресу та поштову адресу відповідача було направлено повідомлення про припинення договору найму житлового приміщення у гуртожитку ДП МОУ «ОАРС» від 25.08.2021 №16-Г та вимогу про звільнення приміщення станом на 01.01.2023 року.

06 грудня 2022 року, на електронну адресу та поштову адресу відповідача повторно було направлено повідомлення про припинення договору найму житлового приміщення у гуртожитку ДП МОУ «ОАРС» від 25.08.2021 №16-Г та вимогу про звільнення приміщення станом на 01.01.2023 року.

Однак, на даний час відповідач не звільнив займане приміщення та не організував безперешкодний доступ позивачу до приміщення.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником (особою, яка має речове право на чуже майно) права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021р.у справі№ 359/3373//16-ц (пункт67) звернула увагу на те, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.

Зайняття нежитлового приміщення фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник нежитлового приміщення вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, тобто негаторний позов (такі висновки наявні й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, за змістом пункту 49 якої з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування службовим житлом, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення, а позов про виселення є негаторним).

Враховуючи вище наведене та те, що на електронну адресу та поштову адресу відповідача позивачем неодноразово було направлено повідомлення про припинення договору найму житлового приміщення у гуртожитку ДП МОУ «ОАРС» від 25.08.2021 №16-Г та вимогу про звільнення приміщення, в зв`язку з не проживанням його у гуртожитку, однак дані вимоги залишились без виконання, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині усунення перешкод Державному підприємству Міністерства оборони України „ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС" у користуванні нерухомим майном шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кімнати № 23 загальною площею 41,8 м2 на 2 поверсі будівлі „Гуртожиток" по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Крім того, відповідно до пункту 1.7. договору найму житлового приміщення у гуртожитку ДП МОУ «ОАРС» № 20-АГД від 25.08.2021 року за проживання у гуртожитку Наймач щомісяця сплачує Наймодавцю плату, яка включає в себе:

- компенсацію витрат на оплату житлово-комунальних послуг (послуг з постачання електричної енергії, водопостачання та водовідведення, вивезення побутових відходів), в обсязі спожитому наймачем за тарифами, затвердженими наказом директора ДП МОУ «Оборонавторемсервіс» та діючими на момент отримання таких послуг;

- щомісячний внесок на компенсацію інших витрат, необхідних для управління гуртожитком та забезпечення належних умов для проживання у гуртожитку, що становить - 200 грн.

На підставі актів наданих послуг від 29.10.2021 року та 30.11.2021 року, що було підписано сторонами було нараховано плату за компенсацію витрат на оплату житлово-комунальних послуг (послуг з постачання електричної енергії, водопостачання та водовідведення, вивезення побутових відходів), в обсязі спожитому наймачем за тарифами, затвердженими наказом директора ДП МОУ «ОАРС» та діючими на момент отримання таких послуг в загальному розмірі 7 523 гривень, які не оплачені відповідачем, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у даному розмірі.

За приписами частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 цього Кодексу договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Частиною першою статті 811 ЦК України передбачено, що договір найму житла укладається у письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно положень статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Позивач повністю виконав свої зобов`язання за вказаним договором, однак відповідач неналежним чином вносив кошти, необхідні для управління гуртожитком та забезпечення належних умов для проживання у гуртожитку, що підтверджується відповідним актом звірки взаємних розрахунків.

Крім того, звертаючись із позовною заявою, позивач вказав, що відповідач неналежним чином виконував умови договору, внаслідок чого позивачем на вказану вище заборгованість також було здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 352,12 грн.

За приписом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення, наданий позивачем, судом встановлено вірність здійсненого нарахування. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачем.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за витрати, необхідні для управління гуртожитком та забезпечення належних умов для проживання у гуртожитку у розмірі 7 523 грн. та інфляційної складової боргу 352,12 грн., а тому позовні вимоги в даній частині також підлягають задоволенню.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені, а тому позовну заяву необхідно задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5 368 грн.

На підставі викладеного та керуючись стст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 158, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди Державному підприємству Міністерства оборони України „ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС" у користуванні нерухомим майном шляхом виселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з кімнати №23 загальною площею 41,8 м2 на 2 поверсі будівлі „Гуртожиток" по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „ОБОРОНАВТОРЕМСЕРВІС" 7 523 грн. компенсації витрат на оплату житлово-комунальних послуг, 352 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 5 368 грн. судового збору, а всього 13 243 грн. 12 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.03.2025 року.

Суддя :