Постанова від 18.03.2025 по справі 915/921/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/921/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів Таран С.В., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Алієва К.О.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Капустін М.В.,

від сільської ради не з`явився,

від ТОВ «Фотон-Черномор?я» Чербаджі-Чебак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020, ухвалене суддею Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст складено 28.12.2020

у справі № 915/921/20

за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави

до відповідачів:

1. Чорноморської сільської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотон-Черномор?я»,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (далі прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Чорноморської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фотон-Черномор?я» (далі ТОВ «Фотон-Черномор?я»), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської сільської ради від 19.03.2019 № 2 «Про затвердження експертної грошової оцінки земельної ділянки реакційного призначення, передбаченої до надання у власність шляхом викупу в селі Чорноморка в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області»;

- визнати недійсним укладений 22.03.2019 між відповідачами договір купівлі-продажу землі, який 22.03.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 30832825.

Позов мотивований тим, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, може перебувати лише у комунальній власності, відповідно, ТОВ «Фотон-Черномор?я» не могло законно набути її у приватну власність.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави, звернення до суду із позовом у даній справі як самостійний позивач, із визначенням Чорноморську сільську раду одним із співвідповідачів, прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, якими уповноважена розпоряджатися Чорноморська сільська рада, саме її рішення оспорюється через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки у прибережній захисній смузі, передача у приватну власність спірної земельної ділянки позбавляє територіальну громаду правомочностей власника землі.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 у справі № 915/921/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що відносно земельних ділянок у межах існуючих населених пунктів ширина прибережної захисної смуги встановлюється з урахуванням конкретних умов забудови відповідного населеного пункту та містобудівної документації. Водночас, згідно Генплану села Чорноморка, спірна земельна ділянка не входить до земель прибережної захисної смуги, а тому на неї не поширюються обмеження, встановлені законодавством для земель прибережних захисних смуг, зокрема, і щодо можливості перебування таких земель виключно у державній або комунальній власності.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено наступне:

- суд не звернув увагу, що прибережні смуги встановлені за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Законодавець визначив єдину землевпорядну документацію, якою можуть бути встановлені прибережні захисні смуги проект землеустрою щодо встановлення відповідних меж.

- наявність у містобудівній документації графічного відображення прибережної смуги ще не свідчить про їх встановлення в натурі в порядку, передбаченому земельним законодавством.

- суд дійшов помилкового висновку про те, що на підставі містобудівної документації можна встановити, що спірна земельна ділянка не входить до земель прибережної захисної смуги Чорного моря;

- матеріали справи містять витяги з документацій із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду, якими підтверджено її розташування у межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 у справі (головуючий суддя Принцевська Н.М., судді Діброва Г.І., Ярош А.І.) апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 скасовано, позов прокурора залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Чорноморська сільська рада є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, тому має право звернутися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, а отже у правовідносинах, що склалися, прокурор міг звернутися з позовом лише в інтересах держави в особі Чорноморської сільської ради. Крім цього, прокурор в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", мав до подання позову звернутись до Чорноморської сільської ради для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, проте в даному випадку доказів звернення прокурора до Чорноморської сільської ради матеріали справи не надав.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 915/921/20 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 скасовано, справу № 915/921/20 передано до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Суд касаційної інстанції, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (до якої зупинялося касаційне провадження у розглядуваній справі), вказав, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Чорноморську сільську раду одним з співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування її рішення, відповідно, мав підстави звернутися до суду як позивач у даній справі.

24.10.2024 матеріали справи № 915/921/20 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.10.2024 для розгляду вказаної справи сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Таран С.В., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 справу № 915/921/20 за апеляційною скаргою прийнято до свого провадження вищевизначеним складом колегії суддів, призначено справу до розгляду на 03.12.2024 о 13:00 год., запропоновано учасникам справи у строк до 15.11.2024 надати письмові пояснення щодо суті спору, доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 08.10.2024 у даній справі, роз`яснено учасникам справи їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

Головуючий суддя Богацька Н.С. перебувала у відпустці 03.12.2024 відповідно до наказу голови суду від 02.12.2024 № 305-в, у зв`язку з чим розгляд апеляційної скарги 03.12.2024 на 13:00 год. не відбувся.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України, у розумний строк та повідомлено учасників даної справи, що судове засідання відбудеться 21.01.2025 о 14:00 год.

Водночас, відповідно до Акту про знеструмлення електромережі суду від 21.01.2025 № 07-16/62/2025 в період з 09:00 год. по 14:20 год. 21.01.2025 в адміністративній будівлі за адресою: 65119, м. Одеса, пр. Шевченка, 29, в якій знаходиться Південно-західний апеляційний господарський суд, було відсутнє електропостачання та можливість забезпечення підключення резервного електропостачання через аварійну ситуацію у електрощитовій адміністративної будівлі, що призвело до відключення серверів та унеможливило функціонування автоматизованої системи діловодства суду, яка забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в суді відповідно до Розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Вищевикладені обставини унеможливили проведення судового засідання у даній справі в призначений день та час (21.01.2025 о 14:00 год), про що секретарем судового засідання також складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 учасників справи № 915/921/20 повідомлено, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 18.02.2025 о 15:15 год.

17.02.2025 від ТОВ «Фотон-Черномор?я» надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 розгляд справи відкладено на 18.03.2025 о 14:30 год.

14.03.2025 від ТОВ «Фотон-Черномор?я» надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 18.03.2025 з`явився прокурор та представник ТОВ «Фотон-Черномор?я». Представник сільської ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 у справі № 915/921/20, ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник ТОВ «Фотон-Черномор?я» заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Звертаючись до суду із позовом у даній справі як самостійний позивач, прокурор одним із співвідповідачів вказав сільську раду, оскільки рішення саме цього органу оспорюється, із зазначенням, що воно прийнято із порушенням чинного законодавства.

Згідно вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 вказала про те, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

За таких обставин, прокурор правомірно визначив Чорноморську сільську раду відповідачем у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Крім того, про те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Чорноморську сільську раду одним з співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування її рішення, відповідно, мав підстави звернутися до суду як позивач у даній справі вказував і Верховний Суд у постанові від 08.10.2024 у даній справі. При цьому, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 316 ГПК України).

Щодо суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між Чорноморською сільською радою та ТОВ «Фотон-Черномор?я» договору оренди земельної ділянки від 21.02.2019 у користуванні ТОВ «Фотон-Черномор?я» перебувала земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0876 по вул. Бейкушська, 45/1 в селі Чорноморка Очаківського району Миколаївської області (далі земельна ділянка).

Рішеннями Чорноморської сільради 36 сесії 1 скликання від 14.02.2019 № 11 та 37 сесії 1 скликання від 28.02.2019 № 2 ТОВ «Фотон-Черномор?я» надано дозвіл на придбання у власність вищевказаної земельної ділянки рекреаційного призначення під розташування та обслуговування будівель і споруд бази відпочинку на 200 місць, а також на замовлення експертно-грошової оцінки земельної ділянки для укладення договору купівлі-продажу.

У подальшому, рішенням Чорноморської сільської ради від 19.03.2019 № 2 затверджено експертно-грошову оцінку земельної ділянки рекреаційного призначення під розташування та обслуговування будівель і споруд бази відпочинку із земель комунальної власності та надано дозвіл ТОВ «Фотон-Черномор?я» на викуп цієї ділянки за 1413400 грн.

На підставі вказаного рішення 22.03.2020 між Чорноморською сільською радою та ТОВ «Фотон-Черномор?я» укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Очаківського районного нотаріального округу Миколаївської області Корчемахою С.С. та зареєстрований у реєстрі за № 108, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно того ж дня внесено відповідний запис №30832825 (а.с.33 т.1).

На земельній ділянці знаходиться «Туристична база на 200 місць» (перша черга), яка належить ТОВ «Фотон-Черномор?я» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Чорноморської сільради 18.06.2009 та зареєстрованого в Очаківській районній філії Миколаївського МБТІ 18.06.2009 за номером запису 378 у книзі 3, реєстраційний номер 27574245 (п. 1.3 договору купівлі-продажу).

Ціна продажу земельної ділянки 1413400 грн, з яких ТОВ «Фотон-Черномор?я» перерахувало на користь Чорноморською сільською радою до підписання цього договору 10000 грн, а решту, тобто 1403400 грн ТОВ «Фотон-Черномор?я» зобов`язується перерахувати на рахунок Чорноморської сільської ради через Головне управління Державної казначейської служби України протягом п`яти робочих днів (п. 2.2. договору купівлі-продажу).

Передача земельної ділянки у власність Покупця здійснюється Продавцем після підписання даного договору. Про передачу земельної ділянки Продавцем, її приймання Покупцем свідчать підписи сторін на всіх примірниках договору та передача технічної документації в момент посвідчення договору (пункти 3.1., 3.2. договору купівлі-продажу).

Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської сільської ради від 19.03.2019; 2) визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу землі.

Підставою позову зазначено порушення статтей 85, 88 Водного кодексу України та статтей 59, 84 Земельного кодексу України, адже відповідно до умов відведення земельної ділянки від 28.05.2004 № 08-84, висновку начальника Очаківського районного відділу земельних ресурсів Держкомзему України від 26.08.2004 №01193 (а.с.20 т.1), кадастрового плану, викопіювання та ситуаційного плану, які містяться у проекті землеустрою 2004 року (а.с.17 т.1), Пояснювальної записки (а.с.27 т.1), висновку Управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації від 01.06.2011 № 575-01-24 (а.с.28 т.1) спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря і на неї встановлені та діють обмеження типу 05.03 «прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів».

Як вже зазначалось, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно Генплану села Чорноморка, спірна земельна ділянка не входить до земель прибережної захисної смуги, а тому на неї не поширюються обмеження, встановлені законодавством для земель прибережних захисних смуг, зокрема, і щодо можливості перебування таких земель виключно у державній або комунальній власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прокурора, проте з інших підстав.

Абзацом 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права.

Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21).

Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Щодо вимоги визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської сільської ради від 19.03.2019 № 2, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, цим рішенням затверджено експертно-грошову оцінку земельної ділянки та надано дозвіл ТОВ «Фотон-Черномор?я» на її викуп за 1413400 грн.

На підставі вказаного рішення 22.03.2020 між Чорноморською сільською радою та ТОВ «Фотон-Черномор?я» укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.

Схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 51), від 28.09.2022 у справі № 483/448/2.0 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180), від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (пункт 143).

Крім того, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52) і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19 (пункт 4.13), від 14.03.2023 у справі № 922/1796/19 (пункти 41, 42) сформульовано усталений правовий висновок про те, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність рішення (наказу, розпорядження) органу державної влади без заявлення вимоги про визнання його незаконним і скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору.

З огляду на те, що на час звернення прокурора з позовом до господарського суду рішення Чорноморської сільської ради від 19.03.2019 № 2 (яким затверджено експертно-грошову оцінку земельної ділянки та надано дозвіл ТОВ «Фотон-Черномор?я» на її викуп за 1413400 грн) вже реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, а саме шляхом укладення між відповідачами договору купівлі-продажу, то визнання незаконним і скасування зазначеного рішення не може забезпечити ефективного захисту прав та інтересів держави, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору та повернення спірної земельної ділянки (аналогічний висновок викладено в пункті 8.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21).

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасувати рішення Чорноморської сільської ради від 19.03.2019 № 2 необхідно було відмовити з мотивів неефективності обраного прокурором способу захисту інтересів держави, а не в зв`язку з її необґрунтованістю.

Щодо вимоги визнати недійсним договір купівлі-продажу, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів цієї справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу Покупцем сплачено Продавцю кошти за земельну ділянку (щонайменше 10000 грн до підписання договору), а Продавець передав її Покупцю, про що свідчать умови договору, зокрема, його пункти 2.2., 3.1. та 3.2. та не заперечується учасниками цієї справи.

Крім того, за Покупцем зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, про що свідчить наявний в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідний запис №30832825 (а.с.33 т.1).

Колегія суддів зауважує, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна.

У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Схожі за змістом правові висновки викладено в пункті 48 постанови об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, в якому зазначено про те, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Тому виходячи із встановлених судом обставин справи визнання такого договору недійсним без поєднання із відповідною (відповідними) позовною (позовними) вимогою (вимогами), передбаченою (передбаченими) частинами 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України, не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, тому така позовна вимога не може бути задоволена.

Отже, у позові у цій частині також слід було відмовити у зв`язку із обранням прокурором неналежного способу захисту, а не в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 у справі № 915/921/20 підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, із залишенням без змін висновку суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 у справі № 915/921/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 24.03.2025.

Головуючий суддяН.С. Богацька

СуддіС.В. Таран

Я.Ф. Савицький