Ухвала

від 24.03.2025 по справі 924/1334/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 924/1334/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва (Лиськова М.О.)

від 11.09.2024

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва (Лиськова М.О.)

від 25.09.2024

на постанову Північного апеляційного господарського суду (Кропивна Л.В., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

від 15.01.2025 (повний текст складений 06.02.2025)

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду (Кропивна Л.В., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

від 05.02.2025 (повний текст складений 13.02.2025)

у справі за позовом Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби, Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Сервіс Груп"

про відшкодування збитків у розмірі 3 866 616,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі - Позивач, Скаржник) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Західного офісу Державної аудиторської служби; Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області, до товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд Сервіс Груп" (далі - Відповідач), про стягнення 3 866 616,67 грн збитків, завданих неналежним виконанням договору №163/21Е від 13.08.2021р.

2.Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.01.2024 вирішено передати справу №924/1334/23 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №924/1334/23, у задоволенні позовних вимог Позивача відмовлено. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №924/1334/23 заяву представника Відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з Позивача на користь Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 44 000,00 грн. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №924/1334/23 заяву представника Відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з Позивача на користь Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

4. 04 березня 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга Скаржника від 25.02.2025, в якій він просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №924/1334/23. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

5. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

6. За змістом частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

8. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

9. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

10. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

11. Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

12. За приписами частини третьої статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

13. У частині першій статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Отже, правильність оформлення касаційної скарги, зокрема її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

15. У тексті касаційної скарги Скаржник вказує, що підставами касаційного оскарження судових рішень є:

- відсутність висновку Верховного Суду щодо тлумачення особливостей застосування положень частини першої статті 287 ГПК України, частини другої статті 222 Кримінально процесуального кодексу України, статті 74, 79 ГПК України;

- неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, передбаченого статтями 218, 322 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, частиною другою статті 232, частиною першою статті 255 ГПК України, пунктом 6.4.7 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги. Частина 1. Проектування. Частина ІІ. Будівництво.";

- не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 22.01.2022 у справі №904/2524/19 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц стосовно стандартів доказування та застосування статей 73, 74, 79, 86 ГПК України.

16. Разом із тим, Скаржник не визначив конкретний пункт, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України, а лише узагальнено вказав, що підставою касаційного оскарження є частина друга статті 287 ГПК України (яка, власне, містить чотири самостійні підстави касаційного оскарження). Крім цього, Скаржник не зазначив підстав для касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №924/1334/23.

17. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 ГПК України, Скаржник цитує висновки, викладені в постановах Верховного Суду, проте не обґрунтовує обрану підставу касаційного оскарження з посиланням на цю норму права.

18. Процесуальний закон покладає на Скаржника обов`язок зазначити у касаційній скарзі: 1) норму матеріального та / або процесуального права (статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка, на його думку, була неправильно застосована чи порушена судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень; 2) висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваних судових рішеннях; 3) постанову Верховного Суду (дату її ухвалення та номер справи), а також викладений у ній висновок щодо застосування саме цієї норми права, обґрунтування, в чому полягає таке порушення або неправильне застосування; 4) чи є правовідносини в справі, що розглядається, та у справі, у якій Верховний Суд виклав свій висновок, подібними; у чому це полягає.

19. Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

20. Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

21. Отже, Скаржник не виконав вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, позаяк належним чином не визначив підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 Кодексу, та не обґрунтував її (їх).

22. Для усунення виявлених недоліків Скаржник повинен:

- чітко зазначити підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, з посиланням на відповідний пункт (пункти), щодо всіх процесуальних документів, що оскаржуються;

- належним чином обґрунтувати обрану (обрані) підставу (підстави) касаційного оскарження.

23. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга подана без додержання вимог процесуального законодавства, отже підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням десятиденного строку для усунення недоліків.

24. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом з доданими документами необхідно подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в строк, встановлений цією ухвалою, разом з доказами надсилання їх копій Відповідачу.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №924/1334/23 - залишити без руху.

2. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Хмельницькій обласній прокуратурі усунути недоліки, встановлені в ухвалі, у такий спосіб:

чітко зазначити підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, з посиланням на відповідний пункт (пункти), щодо всіх процесуальних документів, що оскаржуються; належним чином обґрунтувати обрану (обрані) підставу (підстави) касаційного оскарження.

4. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі №924/1334/23 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська