Постанова

від 20.03.2025 по справі 925/1473/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/1473/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржника - не з`явився,

ліквідатора - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Отрюх Б.В., Поляков Б.М., Поліщук В.Ю.)

та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.06.2024 в частині розгляду кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (суддя Дорошенко М.В.)

у справі №925/1473/23

за заявою ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Лідер-Транс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2023 відкрито провадження у справі №925/1473/23 про банкрутство Приватного підприємства "Лідер-Транс" (далі - ПП "Лідер-Транс"), визнано кредиторські вимоги ОСОБА_1 до боржника в сумі 2310000,00 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника та процедуру розпорядження його майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Мисана Василя Миколайовича, вирішено інші питання підготовчого засідання, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

2. Постановою Господарського суду Черкаської області від 14.03.2024 визнано ПП "Лідер-Транс" банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру і призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича.

Стислий виклад вимог заяви кредитора

3. У квітні 2024 року до Господарського суду Черкаської області надійшла заява Черкаської міської ради з грошовими вимогами до боржника на суму 1168513,93 грн.

4. Грошові вимоги Черкаської міської ради становлять заборгованість з орендної плати за землю комунальної власності за договором оренди землі від 15.09.2022, в тому числі: 17898,98 грн залишок боргу з орендної плати за землю за листопад 2023 року; 368974,71 грн боргу з орендної плати за землю за грудень 2023 року; 387792,42 грн боргу з орендної плати за землю за січень 2024 року, 387792,42 грн боргу з орендної плати за землю за лютий 2024 року; 6056,00 грн судового збору, сплаченого за подання заяви з грошовими вимогами до банкрута.

5. У травні 2024 року до Господарського суду Черкаської області надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - ГУ ДПС у Черкаській області) з грошовими вимогами до боржника на суму 341472,41 грн, які становлять суму заборгованості боржника зі сплати орендної плати за землю комунальної власності за договором оренди землі від 15.09.2022 за грудень 2023 року як місцевого податку згідно з поданою боржником податковою декларацією з плати за землю від 12.10.2023 №9267706554 по строку сплати 30.01.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. Заборгованість з орендної плати за землю комунальної власності виникла внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за користування земельною ділянкою комунальної власності за договором оренди землі від 15.09.2022, предметом якого є земельна ділянка комунальної власності площею 0,57 га з кадастровим номером 7110136400:01:005:0031, яка знаходиться у м. Черкаси по вул. Героїв Дніпра, 77.

7. Зазначений договір оренди землі від 15.09.2022 був укладений між Черкаською міською радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідерпостачбуд" (далі - ТОВ "Лідерпостачбуд") як орендарем строком на 49 років.

8. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.09.2022 №310898607 державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:01:005:0031 за товариством з обмеженою відповідальністю "Лідерпостачбуд" на підставі договору оренди землі від 15.09.2022 була проведена 23.09.2022, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2520883071080, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 47975009.

9. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.11.2023 №353041322: 04.07.2023 була проведена державна реєстрація права власності ТОВ "Лідерпостачбуд" на закінчений будівництвом об`єкт - трансформаторну підстанцію та будівлю для охорони (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2760572971080), розташований на орендованій за договором оренди землі від 15.09.2022 земельній ділянці площею 0,57 га з кадастровим номером 7110136400:01:005:0031; 22.09.2023 на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.2023 була проведена державна реєстрація права власності ПП "Лідер-Транс" на закінчений будівництвом об`єкт - трансформаторну підстанцію та будівлю для охорони (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2760572971080), розташований на орендованій за договором оренди землі від 15.09.2022 земельній ділянці площею 0,57 га з кадастровим номером 7110136400:01:005:0031, і припинення речового права ТОВ "Лідерпостачбуд" на цей об`єкт нерухомого майна.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

10. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.06.2024, зокрема, визнано поточні вимоги Черкаської міської ради до ПП "Лідер-Транс" на суму 1168513,93 грн, в тому числі: 6056,00 грн судового збору першої черги задоволення; 1162457,93 грн боргу з орендної плати за землю четвертої черги задоволення; грошові вимоги ГУ ДПС у Черкаській області до ПП "Лідер-Транс" на суму 341472,41 грн відхилено.

11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.06.2024 залишено без змін.

12. Господарські суди попередніх інстанцій з посиланням на приписи ст. 142 Конституції України, ст.ст. 60, 64 КУзПБ, ст. 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 93, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст. 14, 269, 270, 288, 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.ст. 1, 7, 13, 15, 21, 24 Закону України "Про оренду землі", виходили з того, що з дня набуття ПП "Лідер-Транс" права власності на закінчений будівництвом об`єкт - трансформаторну підстанцію та будівлю охорони, до цього підприємства перейшло право оренди цієї земельної ділянки і саме воно й стало стороною - орендарем за договором оренди землі від 15.09.2022, а оскільки строки сплати ПП "Лідер-Транс" орендної плати за землю за договором оренди землі від 15.09.2022 за листопад, грудень 2023 року та січень, лютий 2024 року настали після дня відкриття провадження у справі №925/1473/23, то заявлені Черкаською міською радою грошові вимоги до боржника у цій справі виникли після відкриття провадження у справі №925/1473/23, відтак, в силу ст. 1 КУзПБ є поточними вимогами.

13. Водночас, господарські суди встановили, що Черкаська міська рада та ГУ ДПС у Черкаській області включили до своїх грошових вимог до ПП "Лідер-Транс" одну й ту ж саму суму заборгованості з орендної плати за землю комунальної власності за грудень 2023 року за договором оренди землі від 15.09.2022 у розмірі 335416,41 грн, однак Черкаська міська рада як заборгованість, що виникла із невиконання боржником зобов`язання за договором оренди землі від 15.09.2022 щодо сплати орендної плати за землю комунальної власності, а ГУ ДПС у Черкаській області як податкову заборгованість з орендної плати за землю комунальної власності.

14. Разом з тим, господарські суди зазначили, що плата за землю може справлятися як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати, при цьому одночасне стягнення такої плати і як земельного податку, і як орендної плати чинним законодавством не передбачено.

15. Враховуючи, що ГУ ДПС у Черкаській області не є стороною договору оренди землі від 15.09.2022 та не є власником земельної ділянки, господарські суди дійшли висновку про відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Черкаській області, оскільки в останнього відсутні повноваження стягувати орендну плату за землю за договором оренди земельної ділянки.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

16. ГУ ДПС у Черкаській області (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати постанову Північного апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.06.2024 та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву ГУ ДПС про визнання грошових вимог у повному обсязі. Крім того, скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування ст.ст. 21, 24 Закону України "Про оренду землі".

17. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

18. Скаржник вказує на необхідність відступити від висновків Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 05.07.2022 у справі №908/1721/21, від 26.04.2023 у справі №910/18544/21, від 27.09.2023 у справі №910/15043/21, від 04.06.2024 у справі №921/110/23 щодо застосування пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, ст.ст. 288, 289 ПК України та ст.ст. 21, 24 Закону України "Про оренди землі", зокрема про те, що оскільки ГУ ДПС у Черкаській області не є стороною договору оренди землі від 15.09.2022 та не є власником земельної ділянки, а відтак, у останнього відсутні повноваження стягувати орендну плату за землю за вказаним договором оренди землі.

19. Скаржник з посиланням на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №640/25601/20 зазначає, що у наведеній постанові Верховний Суд застосовуючи ст.ст. 288, 289 ПК України та ст.ст. 21, 24 Закону України "Про оренду землі" дійшов висновку про те, що належним органом стягнення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності є міська рада, а касаційний господарський суд у подібних правовідносинах дійшов протилежних висновків.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

20. Черкаська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

21. На думку Черкаської міської ради, господарські суди правильно встановили, що обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням. Якщо орендар земельної ділянки не сплачує орендну плату, то згідно зі ст. 24 Закону України "Про оренду землі" місцева рада як орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а не ГУ ДПС у Черкаській області.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

22. ГУ ДПС у Черкаській області у касаційній скарзі та у додаткових поясненнях до справи, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему, оскільки контролюючим органом забезпечується в межах повноважень стягнення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що виник на підставі задекларованих сум визначених за договором оренди та визначених контролюючим органом податкових зобов`язаннях згідно з податковими повідомленнями-рішеннями за результатами контрольно-перевірочної роботи та нарахованих санкцій та пені, натомість органом місцевого самоврядування здійснюються заходи стягнення боргу за договірними відносинами, на той же рахунок в Державній казначейській службі та за ті ж земельні ділянки згідно з тим же договором, що призводить до подвійного стягнення.

23. Верховний Суд відзначає, що ч. 5 ст. 302 ГПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

24. Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає у тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин.

25. Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему. У низці ухвал від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 09.07.2020 у справі №610/1065/18, від 15.09.2020 року у справі №910/32643/15, від 13.10.2020 у справі №640/17296/19, від 23.10.2020 у справі №906/677/19, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 22.04.2021 у справі №640/6432/19, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.

26. В ухвалах, зокрема від 14.09.2021 у справі №757/7499/17-ц, від 17.11.2021 у справі №522/2493/18, від 22.12.2021 у справі №753/8945/19, Велика Палата Верховного Суду вказала, що кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

27. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду унеможливить її повторення в подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання стосовно дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

28. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

29. Проте у клопотанні скаржника відсутні посилання на кількісні та якісні показники, які б свідчили про те, що передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

30. Отже, твердження скаржника щодо необхідності розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/1473/23 як такої, в якій наявна виключна правова проблема, свого підтвердження не знайшли та відхиляються Верховним Судом як необґрунтовані.

31. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ГУ ДПС у Черкаській області про передачу справи №925/1473/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

32. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог ГУ ДПС у Черкаській області до ПП "Лідер-Транс" на суму 341472,41 грн.

33. Господарські суди встановили, що грошові вимоги ГУ ДПС у Черкаській області до боржника у розмірі 335416,41 грн становлять суму заборгованості боржника зі сплати орендної плати за землю комунальної власності за договором оренди землі від 15.09.2022 за грудень 2023 року як місцевого податку згідно з поданою боржником податковою декларацією з плати за землю від 12.10.2023 №9267706554 по строку сплати 30.01.2024. При цьому, одночасно до суду в межах провадження у цій справі звернулась з грошовими вимогами Черкаська міська рада, та просила, крім іншого, включити до реєстру вимог кредиторів суму заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 368974,71 грн за грудень 2023 року.

34. Статтею 1 КУзПБ визначено: грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. Склад і розмір грошових зобов`язань визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

35. Згідно з ч. 4 ст. 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64цього Кодексу.

36. Приписами ч. 1 ст. 181 ЦК України визначено, що земельна ділянка є об`єктом нерухомого майна.

37. Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

38. Положеннями ст. 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

39. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

40. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

41. Нормами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що однією з істотних умов договору оренди, згоди щодо якої має досягнути місцева рада та орендар земельної ділянки, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

42. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

43. Згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок це - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

44. Згідно з пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: 1) на праві постійного користування; 2) на умовах оренди.

45. Разом з тим, за змістом пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

46. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

47. Приписами пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (пп. 269.1.1.1) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (пп. 269.1.1.2).

48. Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

49. Отже, законодавцем визначено, що плата за землю може справлятися як у формі земельного податку так і у формі орендної плати. При цьому, одночасне стягнення такої плати і як земельного податку і як орендної плати зазначеною нормою закону не передбачено.

50. Відповідний правовий висновок щодо застосування положень п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269 ПК України при поданні податковим органом грошових вимог у провадженні у справі про банкрутство, які виникли з договірних відносин між боржником та органами місцевого самоврядування, є усталеним та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №908/1721/21, від 26.04.2023 у справі №910/18544/21, від 27.09.2023 у справі №910/15043/21, від 04.06.2024 у справі №921/110/23, та який враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду заяви ГУ ДПС у Черкаській області з грошовими вимогами до боржника.

51. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою та справляння якого здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

52. Нормами п.п. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування платою за землю, зокрема, є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

53. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою та справляння якого здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

54. Статтею 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

55. Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220.

56. Отже, що орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі, ч. 1 ст. 13, ст.ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі", абз. 1 п. 289.1 ст. 289 ПК України.

57. При цьому, обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням. Якщо орендар земельної ділянки не сплачує орендну плату, то згідно зі ст. 24 Закону України "Про оренду землі" місцева рада як орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

58. Поряд з цим, надавши оцінку поданим ГУ ДПС у Черкаській області доказам на підтвердження його грошових вимог, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин того, що вимоги у сумі 341472,41 грн є саме земельним податком, а боржник у цій справі є власником земельної ділянки чи її постійним землекористувачем, що в силу наведених вище положень ПК України зумовлює обов`язок такої особи (платника) щодо сплати відповідного податку.

59. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що з урахуванням пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошові вимоги податкового органу фактично дублюють вимоги міської ради щодо сплати орендної плати на підставі наявного договору оренди за відповідний період.

60. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви податкового органу з грошовими вимогами до боржника на суму 341472,41 грн.

61. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник вважає за необхідне відступити від висновку Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 05.07.2022 у справі №908/1721/21, від 26.04.2023 у справі №910/18544/21, від 27.09.2023 у справі №910/15043/21, від 04.06.2024 у справі №921/110/23 щодо застосування пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, ст.ст. 288, 289 ПК України та ст.ст. 21, 24 Закону України "Про оренди землі", зокрема про те, що оскільки ГУ ДПС у Черкаській області не є стороною договору оренди землі від 15.09.2022 та не є власником земельної ділянки, а відтак, у останнього відсутні повноваження стягувати орендну плату за землю за вказаним договором оренди землі.

62. При цьому, на думку скаржника, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2024 у справі №640/25601/20 застосовуючи ст.ст. 288, 289 ПК України та ст.ст. 21, 24 Закону України "Про оренду землі" дійшов протилежного висновку.

63. У справі №640/25601/20 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з платника податку податкового боргу, який є узгодженим, за позовом контролюючого органу. При цьому, суди встановили, що відповідач мав заборгованість перед бюджетом з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, та орендної плати з юридичних осіб, і така заборгованість виникла на підставі самостійно поданої податкової звітності.

64. Отже, у наведеній справі, стягуючи відповідні суми з платника податку, суди встановили обставини, що заявлена податковим органом сума є податковим боргом, тоді як у справі, що переглядається, господарські суди дійшли протилежного висновку, зокрема, що заявлена податковим органом сума не є земельним податком.

65. Отже, обставини у справі, що переглядається, і на які посилається скаржник, є неподібними.

66. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2024 у справі №640/25601/20 застосовуючи ст.ст. 288, 289 ПК України та ст.ст. 21, 24 Закону України "Про оренду землі" дійшов протилежного висновку ніж у справі, що переглядається.

67. За змістом п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

68. Отже, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

69. Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм.

70. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

71. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

72. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

73. Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних ним постановах Верховного Суду, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку. Касаційна скарга не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстави необхідності і причин для відступу від правової позиції, яка міститься у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №908/1721/21, від 26.04.2023 у справі №910/18544/21, від 27.09.2023 у справі №910/15043/21, від 04.06.2024 у справі №921/110/23. Посилання скаржника на приписи п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, які були зазначені в оскаржуваних у даній справі судових рішеннях.

74. Враховуючи наведене, Верховний Суд оцінивши застосування норм матеріального та процесуального права у оскаржуваних судових рішеннях, керуючись позицією Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно того, що обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника, дійшов висновку про необґрунтованість аргументів скаржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Черкаській області обґрунтованим. Суди правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

76. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

77. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали господарської суду першої інстанції в оскаржуваній частині (в частині відмови у визнанні грошових вимог ГУ ДПС у Черкаській області на суму 341472,41 грн), - без змін.

Судові витрати

78. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.06.2024 в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на суму 341472,41 грн у справі №925/1473/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков