Рішення

від 20.03.2025 по справі 396/1918/23

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1918/23

Провадження № 2/396/7/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2025 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Цесельської О.С., за участі секретаря судових засідань Луценко Ю.В., представника відповідача - адвоката Пузира В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Агротехнолог» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування запису про проведену державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Грейніс В.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ФГ "Агротехнолог" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування запису про проведену державну реєстрацію.

В обґрунтування заявленого позову посилалася на те, що позивачці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Фурманівської сільської ради від 16.09.1998 року № 20 передано у приватну власність земельну ділянку площею 7,11 га, кадастровий номер 3524087000:02:000:0217 на території Фурманівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 277. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка за життя була співвласником зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до свідоцтва рпро право на спадщину за законом від 27.12.2022 року, виданого державним нотаріусом Новоукраїнської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, спадкоємцем земельної ділянки площею 7, 1089 га, кадастровий номер 3524087000:02:000:0217 на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району. 28.11.2011 року між ОСОБА_3 та ФГ "Агротехнолог" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 7, 11 га, яка на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії КР 35262, належала ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. Вказаний договір оренди було укладено без згоди позивачки, про що свідчить відсутність її підпису в Договорі оренди в графі "Підписи сторін". В 2023 році позивач висловила намір повернути земельну ділянку, однак голова ФГ "Агротехнолог" пояснив, що договір чинний до 15 листопада 2036 року та повідомив, що продовжує користуватися земельною ділянкою на підставі договору, наміру повертати земельну ділянку не має. З зазначених підстав звернулася до суду з позовом.

Представник відповідача скерував до суду відзив на позовну заяву, в якому прохав у задоволенні позову відмовити, вказавши що 28.11.2011 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ФГ "Агротехнолог" укладено договір оренди даної земельної ділянки. Передача цієї земельної ділянки в оренду підтверджується актом визначення меж земельної ділянки в натурі та актом приймання - передачі земельної ділянки згідно Державного акту серії КР № 35262. Зазначені акти скріплені підписами всіх орендодавців та орендаря. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням видачі довідок про те що належна їй частина земельної ділянки з кадастровим номером 3524087000:02:000:0217 перебуває в оренді у відповідача та за укладеним договором оренди сплачується орендна плата. 18.08.2021 року позивач звернулася до відповідача з заявою про виплату їй орендної плати за оспорюваним договором оренди за 2026 - 2027 роки в сумі 60000 гривень у зв"язку з сімейними обставинами. Наведені обставини спростовують твердження позивачки про її необізнаність про укладення договору. Оскільки договір фактично виконувався обома сторонами, такий договір не можна вважати неукладеним, тому прохав у позові відмовити.

Під час судового розгляду позивач в судове засідання не з"явилася, заяв про відкладення судового розгляду не надавала. Разом з тим, неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, прохав у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка загальною площею 7,11 га, яка розташована на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. (а.с. 11) Відповідно договору оренди земельної ділянки площею 7,11 га ріллі, договір укладено між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з одного боку та ФГ "Агротехнолог" з другого боку. За умовами договору оренди, строк його дії починається з терміну його державної реєстрації та закінчується 15.11.2036 року; розмір орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки землі, яка складає 2816 гривень. Договір оренди зареєстрований в управлінні Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області 28.11.2011 року за № 352400004003387. (а.с.18 - 19).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.12.2022 року, ОСОБА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3524087000:02:000:0217, передану у приватну власність на підставі рішення сесії Фурманівської сільської ради від 16.09.1998 року, площею 7,1089 га в межах згідно з планом на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. (а.с. 8).

Звертаючись до суду з позовом позивачка стверджує, що зазначений вище договір оренди землі не підписувала.

В змісті Розділу ХІ Дані сторін оспорюваного договаору оренди земельної ділянки, зазначені орендодавці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , також вказані серії, номер їх паспортів та ІПН. При цьому, в графі "Підписи" "Орендодавці" є лише один підпис. (а.с.19).

Згідно зістаттею 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК Українивстановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно достатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей21,22 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першоюстатті 32 Закону України «Про оренду землі»визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначенихЗКВелика Палата Верховного Суду у пунктах 6.216.24, 6.35-6.39 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц зазначила про таке: «У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним устатті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей76,102 ЦПК Українивисновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписахГлави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 6статті 3 ЦК України).

У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium («заборона суперечливої поведінки»), згідно із якою ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Разом з тим, в обгрунтування заперечень позовних вимог відповідач зазначив, що передача оспорюваної земельної ділянки в оренду, зокрема, позивачкою підтверджується актом визначення меж земельної ділянки в натурі та актом приймання - передачі земельної ділянки згідно Державного акту серії КР № 35262. Зазначені акти скріплені підписами всіх орендодавців та орендаря. (а.с.49)

Відповідно заяви ОСОБА_1 від 18.08.21 року, вона прохала ОСОБА_4 (голову ФГ "Агротехнолог" ) виплатити їй орендну плату за договором оренди від 18.08.2024 року за 2026 - 2027 рік авансом у зв"язку з сімейними обставинами в сумі 60000 гривень. На цьому ж аркуші є відповідна розписка про отримання 60000 гривень за оренду земельної ділянки за 2026- 2027 роки відповідно до укладеного договору оренди від 18.08.2021 року. (а.с. 50)

Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням видачі довідок про те що належна їй частина земельної ділянки з кадастровим номером 3524087000:02:000:0217 перебуває в оренді у відповідача та за укладеним договором оренди сплачується орендна плата. (а.с. 60, 61, 62, 63, 64). Відповідні заяви ОСОБА_1 реєструвалися у Журналі реєстрації виданих довідок ФГ "Агротехнолог" за 2013 - 2022 рік. (а.с.66-70)

Також представник відповідача надав письмові записи щодо виплати позивачці орендної плати, які містять підписи позивача: - в сумі 3000 гривень у 2011 році - в сумі 3000 грн та 5000 гривень, про отримання орендної плати ОСОБА_1 - за 2017 рік 15.08.2012 року в сумі 5000 гривень; - за 2018 рік в сумі 4500 гривень отримала 07.12.12 року; - за 2021 рік в сумі 4000 гривень, - отримала орендну плату за 2022 рік та 2023 рік 19.11.2014 року; - за 2019 рік отримала 1000 гривень 01.03.13 р.; - за 2019 рік в сумі 3500 гривень отримала 26.03.13 року (а.с.65) .

Відповідно висновкам Великої Палати Верховного Суду, зробленим у Постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписахглави 58 Цивільного кодексу України, якщо договір оренди (найму) земельної ділянки хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю і чи приймав він таку оплату.

Очевидно, що дії позивача, яка отримувала орендну плату від відповідача, та не заперечує, що саме відповідач користувався її земельною ділянкою, а згодом вказує, що договір оренди є неукладеним, суперечать її попередній поведінці (отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Отже, позивач не спростувала презумпцію чинності договору оренди від 20.08.2012 року, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод у її користуванні.

Підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору відсутні.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства «Агротехнолог» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування запису про проведену державну реєстрацію.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20 березня 2025 року

Суддя: О. С. Цесельська