Ухвала

від 02.12.2010 по справі 40/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

У Х В А Л А

Справа №  40/215

02.12.10

За скаргою боржника  Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра”

на дії  державного виконавця Бондара В.М. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби

у справі за позовом   Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

до                                  Відкритого акціонерного товариства  комерційний банк „Надра”

про                                стягнення 116 020,35 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача:          ОСОБА_2  –представник за довіреністю від 09.11.2009.                                    

від відповідача:     Шабанов С.В. –представник за довіреністю № 13-11-14146 від 13.07.10..                                 

від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" звернулось до Господарського суду м. Києва  зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Бондара В.М.

Згідно із поданою скаргою боржник просить визнати незаконними дії Державного виконавця Бондара В.М. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби по винесенню Постанови № 20521873 від 27.07.10 про відкриття виконавчого провадження за судовим наказом № 40/215 та скасувати постанову № 20521873 від 27.07.10 про відкриття виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби.

Ухвалою суду від 11.11.10 розгляд скарги було призначено на 02.12.10.

02.12.10 у судове засідання з’явився представник боржника, витребувані судом докази не надав, подану скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити. Представник стягувача заперечував проти задоволення скарги.

Представник органу ДВС у засідання суду не забезпечив явку повноважних представників, а відтак, зважаючи на обставину їх належного повідомлення про час, дату і місце судового розгляду скарги, суд здійснив розгляд скарги на наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, Господарський суд міста Києва, встановив.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 у справі № 40/215 позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Надра” заборгованість у розмірі 115315,01 грн. суму сплаченого державного мита у розмірі 1153,15 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,56 грн.

22.06.10 на виконання рішення господарського суду у справі № 40/215 Господарським судом м. Києва видано відповідний наказ.

На підставі наказу № 40/215 від 22.06.10 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Бондарем В.М. 27.07.10 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 20521873.

09.11.10 боржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця про визнання незаконними дій державного Бондаря В.М. Департаменту державної виконавчої служби, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 20521873 від 27.07.10.

Скарга обґрунтовується обставинами відсутності у державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Бондаря В.М. підстав, передбачених ст. 20-1 ЗУ "Про виконавче провадження", для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження стосовно боржника. Зокрема, це стосується того, що відповідно до ч.1 ст. 20-1 Закону України „Про виконавче провадження” на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень:

1) за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищий чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Касаційний суд України, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також інші органи державної влади;

2) за якими стягненню підлягає сума боргу від десяти та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга ВАТ КБ "Надра" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну виконавчу службу” правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, згідно з нормою ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За покладеними на неї Законом України “Про державну виконавчу службу” повноваженнями, державна виконавча служба здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України, завданням якої є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Статтею 7 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що держаний виконавець зобов‘язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.

З урахуванням наведеного, орган державної виконавчої служби та її посадові особи повинні діяти виключно на підставах, в межах повноважень, у спосіб та у точній відповідності із законом.

Дослідивши зміст оскаржуваної постанови від 27.07.10 року суд встановив, що орган державної виконавчої служби при прийнятті спірної постанови, керувався ст. 3,18,24 Закону України “Про виконавче провадження”, за якими державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Суд зазначає, що відповідно до норм ч.3 ст. 20-1 Закону України "Про виконавче провадження" в установленому Міністерством юстиції України порядку на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції можуть передаватися інші виконавчі провадження, що знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби. Про прийняття до виконання виконавчого провадження або передачу виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого виноситься вмотивована постанова, з якою ознайомлюються сторони виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, доводи скаржника щодо винесення постанови від 27.07.10 про відкриття виконавчого провадження № 20521873 з порушенням приписів Закону України “Про виконавче провадження” не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (ч. 6 п. 7 Роз’яснення Президії ВГСУ № 04-5/365 від 28.03.2002).

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що скарга ВАТ КБ  "Надра" є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2  ГПК України, -

У Х В А Л И В:

Скаргу Відкритого акціонерного Комерційний банк "Надра" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби відхилити.

Суддя                                                                                                                                 Пукшин Л.Г.