Ухвала

від 19.03.2025 по справі 380/20387/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

19 березня 2025 рокусправа № 380/20387/24 зал судових засідань №12

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Петровської А.М.,

представника відповідача Гордєєвої О.В.,

представників третіх осіб Богдан З.С., Кушнір Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю "Львівське автотранспортне підприємство 24656 "Богданівське" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Львівської міської ради код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл. Ринок,1, у якій просить суд:

- визнати рішення, яке оформлене витягом з протоколу № 5 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 13.09.2024 року, щодо погодження меж земельної ділянки по вул. Богданівській, 11 у м. Львові протиправним;

- зобов`язати узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів Львівської міської ради повторно розглянути та погодити межі земельних ділянок по АДРЕСА_2 .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю "Львівське автотранспортне підприємство 24656 "Богданівське" подала до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Клопотання обґрунтоване тим, що предметом судової перевірки у вказаній справі є рішення узгоджувальної комісії про погодження меж між спірними земельними ділянками, яке на думку позивача, має значення для нього, як для землекористувача, оскільки погоджені комісією межі земельних ділянок позбавляють його належного користування земельною ділянкою, що перебуває в користуванні третьої особи. Отже, якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо користування земельною ділянкою під її будинком, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів. Враховуючи зміст позову та виклад у ньому обставин справи вбачається, що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у ній відсутні ознаки публічно-правового спору.

05.11.2024 позивач подав до суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, у якому просив суд відмовити у задоволенні такого клопотання. Заперечення обґрунтовані тим, що розглядаючи земельні спори, узгоджувальна комісія діє від імені міської ради, у зв`язку із чим прийняті нею рішення по суті такого спору породжують певні права та обов`язки визначеного кола осіб, отже, можуть бути оскаржені в порядку та спосіб, установлені для рішень, прийнятих безпосередньо самим органом місцевого самоврядування. Вважає, що позов підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки, оскаржується прийняте суб`єктом владних повноважень рішення, з підстав його необґрунтованості, неповноти з`ясування обставин справи, та в порушення дискреційного положення «Про узгоджувальну комісію ЛМР» від 22.04.2021 року, зокрема його пунктів 2.1.1.-2.1.3., 4.3. 4.5., якими зобов`язаний був керуватись відповідач приймаючи оскаржене рішення.

03.03.2025 позивач подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначає, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями відповідача при вирішенні питання щодо передачі земельної ділянки у власність, яке відповідно до законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, подав до суду заяву від 19.03.2025, у якій просить розглядати справу без його участі.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 проти задоволення клопотання заперечила, просила суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання третьої особи про закриття провадження підтримала, просила суд закрити провадження у справі.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю "Львівське автотранспортне підприємство 24656 "Богданівське" клопотання про закриття провадження підтримала, просила суд закрити провадження у справі.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 не з`явилась, належним чином повідомлена про час, дату і місце розгляду справи, заяв, пов`язаних із розглядом клопотання не надходило.

Суд, за наслідками розгляду клопотання про закриття провадження у справі, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Частина перша статті 19 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Публічно-правовим спором відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Таким чином, відповідачем у адміністративній справі за позовом фізичної особи може бути лише суб`єкт владних повноважень.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень дає пункт 7 частини першої статті 4 КАС України - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як визначає частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 Цивільного кодексу України).

З аналізу згаданих статей випливає висновок, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Згадані процесуальні норми свідчать про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, і вирішення земельних спорів.

Частини перша, третя, п`ята статті 158 Земельного кодексу України визначають, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до статті 159 Земельного кодексу України земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

Згідно зі статтею 160 Земельного кодексу України сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Стаття 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Пункт 1.3. Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів, затверджене ухвалою Львівською міською радою від 22.04.2021 №592 (далі за текстом Положення №592) визначає, що узгоджувальна комісія розглядає земельні спори у межах Львівської територіальної громади щодо погодження меж земельних ділянок комунальної власності та земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів та додержання громадянами правил добросусідства.

Згідно з п.1.4 Положення №592 основною формою діяльності узгоджувальної комісії є засідання. Основним документом, який створює комісія, є протокол. За результатами розгляду спорів щодо погодження меж земельних ділянок комунальної власності та земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів та додержання громадянами правил добросусідства, узгоджувальна комісія готує протокол, які підписують присутні на засіданні члени узгоджувальної комісії. Рішення узгоджувальної комісії оформляється як витяг з протоколу, який підписують голова та секретар узгоджувальної комісії.

Підпункт 2.1.3 пункту 2.1 Положення №592 визначає одну з основних функцій узгоджувальної комісії розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань земельних спорів, а саме: спорів щодо погодження меж земельних ділянок комунальної власності та земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні громадян.

Згідно з пунктом 5.1 Положення №592 сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право ознайомлюватись з матеріалами щодо цього спору, робити з них витяги, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати рішення узгоджувальної комісії і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Аналіз згаданих норм свідчить про те, що узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Львівської міської ради діє від імені Львівської міської ради, у зв`язку з чим прийняті нею рішення по суті такого спору породжують певні права та обов`язки визначеного кола осіб, отже можуть бути оскаржені в порядку та спосіб, установлені для рішень, прийнятих безпосередньо самим органом місцевого самоврядування.

Суд встановив, що як вбачається з витягу з протоколу №5 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 13.09.2024 ухвалено, погодити межу земельної ділянки на АДРЕСА_2 по лінії Є-Ж відповідно до акта встановлення та узгодження меж земельної ділянки на вул. Богданівській, 11 від 2024року.

Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що на засіданні відповідача, яке відбулось 13.09.2024, за наслідками якого прийнято оскаржуване рішення, жодним чином не обговорювалось погодження меж земельних ділянок між позивачем та третьою особою Товариством з додатковою відповідальністю "Львівське автотранспортне підприємство 24656 "Богданівське", не обговорювалось питання зміни підписаних такою третьою особою у 2008 році меж, не встановлювалось доцільність відступу від таких меж та знос існуючих парканів, не пояснювалось, чому третя особа вважає, що може заблокувати проїзд і прохід до інших земельних ділянок, які є поза межею запропонованого ним плану. Позивач на засіданні 13.09.2024 повідомив узгоджувальну комісію, що запропонований план поділу землі третьої особою не може бути погоджений та прийнятий, оскільки не враховано інтереси всіх осіб, які володіють нерухомістю за такою адресою, та такий поділ меж землі блокує доступ до нерухомого майна. Проте, оскаржуваним рішенням відповідач погодив третій особі межі земельної ділянки, які пролягають через землі, якими користується позивач для обслуговування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , та заблоковано доступ до нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за третьою особою ОСОБА_2 , який володіє об`єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що набув право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2022, попереднім власником якого було ПП «Люкс-експрес». Питання погодження меж користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 погоджене між ПП «Люкс-експрес» та третьою особою ТзДВ «Львівське автотранспортне підприємство №24656 «Богданівське», що підтверджується протоколом засідання правління ВАТ «Львівське АТП-24656 «Богданівське» від 05.03.2008 та актом №2 узгодження меж землекористування на місцевості від 05.03.2008. Звертає увагу суду на те, що саме з таких погоджених меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 , виходив позивач, подаючи третій особі ТзДВ «Львівське автотранспортне підприємство № 24656 «Богданівське» заяву про надання згоди на вилучення з постійного користування земельної ділянки від 21.11.2022, проте останнє, діючи всупереч своїй попередній поведінці та на шкоду позивачу, подало відповідачу план земельної ділянки, яка включає в себе землі, якими користується позивач для обслуговування свого майна, та блокує доїзди до нього як позивачу, так і третій особі у справі ОСОБА_2 . Відтак відповідач не лише не виконав свою функцію з розгляду звернень осіб щодо меж земельних ділянок суміжних землекористувачів, щодо дотримання ними правил добросусідства, передбачених п. 2.1.1-2.1.2 Положення від 22.04.2021, а і своїм протиправним рішенням породив новий спір та порушення прав осіб.

Отже, зміст позовних вимог зводиться до того, що оскаржене рішення порушує права позивача та третьої особи ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою, оскільки погоджені межі земельної ділянки пролягають через земельні ділянки, якими вони користуються, та відповідно такі створюють перешкоди для обслуговування, належного їм нерухомого майна.

Тобто, предметом судової перевірки у вказаній справі є рішення узгоджувальної комісії про погодження меж земельної ділянки, яке порушує права позивача як землекористувача та власника об`єктів нерухомого майна.

Отже, якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо користування земельною ділянкою, під належною їй будівлі, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

З таких підстав, суд вважає, що спірні відносини за правовою природою є приватноправовими, а тому між сторонами відсутній публічно-правовий спір, який би підлягав розгляду та вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Суд, вирішуючи клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, а саме: від 13.06.2018 справа №583/2715/16-ц, від 21.02.2019 справа №442/4174/16-а, від 11.11.2020 справа №466/6586/19-ц, від 14.03.2018 справа №363/2449/14-а, від 18.04.2018 справа №369/13240/14-а.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина перша статті 239 КАС України передбачає, що у разі, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

У зв`язку з цим, суд роз`яснює позивачу, що розгляд та вирішення такої справи має здійснювати місцевий загальний суд за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України суд, закриваючи провадження у справі вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума повертається особі, у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений ним за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 1211,20грн.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю "Львівське автотранспортне підприємство 24656 "Богданівське" про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю "Львівське автотранспортне підприємство 24656 "Богданівське" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Повернути ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 з Державного бюджету України сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 1211,20грн.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 24 березня 2025 року.

СуддяА.Г. Гулик