Постанова

від 18.03.2025 по справі 401/4633/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2025 року м. Кропивницький

справа № 401/4633/23

провадження № 22-ц/4809/374/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Перша Світловодська державна нотаріальна контора Кіровоградської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Семенова Євгенія Олексійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2024 року у складі судді Волошиної Н. Л. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на однокімнатні квартиру під АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно квартира АДРЕСА_1 .

Батько позивача, який є сином ОСОБА_3 , в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину, у передбачений ст. 1270 ЦК України строк звернувся до Першої Світловодської державної нотаріальної контори Кіровоградської області та заявив про відмову у прийнятті спадщини на користь позивача.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину замість батька, однак, під час оформлення прав на спадщину та звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину було з`ясовано, що за життя ОСОБА_3 заповіла все своє майно іншому онукові ОСОБА_2 , який проживав зі своїм батьком за адресою АДРЕСА_2 , хоча був зареєстрований за місцем проживання спадкодавиці.

Таким чином, ОСОБА_2 у встановлений ст. 1270 ЦК України мав подати заяву нотаріусу про прийняття спадщини, однак, не зробив чого, внаслідок чого вважається таким, що не прийняв спадщину.

Постановою державного нотаріуса Першої Світловодської державної нотаріальної контори Кіровоградської області від 21 грудня 2023 року позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно з тих підстав, що у нього відсутній оригінал документа, який засвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно.

Оскільки ОСОБА_1 , прийнявши спадщину, став власником нерухомого майна, але не може отримати свідоцтво про право на спадщину внаслідок втрати документа, який засвідчує право власності, а також здійснити державну реєстрацію відповідного права власності, він звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовлено.

Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , застосовані ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 травня 2024 року скасовано.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору віднесено на його рахунок.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 , який є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом, на час відкриття спадщини був зареєстрований та постійно проживав за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_3 , відтак в силу дії ч. 3 ст. 1268 ЦК Українивважається таким, що прийняв спадщину.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 права власності на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Семенов Є. О., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним із неправильним застосуванням норм матеріального права, із невідповідністю його висновків обставинам справи та порушенням норм процесуального права

Відповідач на протязі більше 12 років незаконно, без будь-яких правових підстав, не маючи взагалі ніяких документів, перебуває на території України, а тому не відповідають дійсності його доводи про реєстрацію місця проживання із спадкодавицею на момент її смерті, оскільки не може бути дійсною реєстрація напідставі недійсних документів, а саме посвідки на постійне проживання НОМЕР_1 від 25.05.2007.

ОСОБА_4 , а не відповідач, здійснив поховання померлої спадкодавиці, на нього оформлений технічний паспорт на квартиру й особовий рахунок по договору про постачання електроенергії.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на інформацію, надану 14 травня 2024 року за № 7 головою ЖБК № 11, згідно якій відповідач зареєстрований у спірній квартирі, проживає фактично, у тому числі на момент смерті спадкодавці, проте, зазначений доказ не можна приймати як належний та допустимий, оскільки голова ЖБК не проживав і не проживає в цій квартирі, а відповідач зазначив, що живе разом з батьком за іншою адресою.

ОСОБА_2 лише накопичує борги за надані комунальні послуги, в тому числі за постачання теплової й електричної енергії, а за несплату боргу за поставлену електричну енергію її постачання до спірної квартири на даний момент відключене.

Також суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи сторони позивача пронедійсність посвідки на постійне проживання громадянина Російської Федерації відповідача.

Відзиви на апеляційну скаргу

Від адвоката Міщенка А. М., який представляє інтереси ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу адвоката Семенова Є. О., який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2024 року без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від Першої Світловодської державної нотаріальної контори Кіровоградської області не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник позивача адвокат Семенов Є. О. підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача адвокат Міщенко А. М. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник Першої Світловодської державної нотаріальної контори Кіровоградської області в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Відповідно до положень частини першоїстатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явились, що відповідає положеннямст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 07 лютого 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2 .

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 за архівними даними СКМБТІ за реєстровано за ОСОБА_3 на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Світловодським інвентарбюро 13 квітня 1994 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, а на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Також за вищевказаною адресою на момент смерті останньої зареєстрований ОСОБА_4 .

За адресою: АДРЕСА_3 , на момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований ОСОБА_2 , у тому числі на день смерті його баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , і по теперішній час.

30 січня 2023 року ОСОБА_4 звернувся до Першої Світловодської державної нотаріальної контори з заявою про відмову від спадщини, якою відмовився від прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 на користь онука померлої ОСОБА_5 , який в подальшому змінив прізвище на « ОСОБА_6 ».

21 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Першої Світловодської державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Світловодської міської державної нотаріальної контори Панченко Н. В. від 21 грудня 2023 року № 917/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що втрачено документ, який підтверджує право власності померлої на вищезазначену квартиру.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 КУ передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 КУ).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною першою статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 3ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частинами першою, другою та шостоюстатті 29 ЦК Україниє житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Статтями2,3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік

Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року в справі № 204/1052/20.

Відповідно до положень частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12ЦПК України).

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно дост. 129 Конституції України основнимизасадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Матеріалами справи підтверджується, що 07 лютого 2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Світловодської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Медяник О. В. та зареєстровано в реєстрі за № 2-47. Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 71299819 від 30 січня 2023 року, стан заповіту чинний (том 1 а. с. 126, 127)

Згідно архівної довідки, виданої начальником Світловодського міжміського бюро технічної інвентаризації В. Калатур 17 липня 2023 року за № 597, за даними, актуальними на 01 січня 2013 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 за архівними даними СКМБТІ зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Світловодським інвентарбюро 13 квітня 1994 року (том 1 а. с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що 04 серпня 2022 року було складено актовий запис про смерть № 642, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00038297263 від 30 січня 2023 року (том 1 а. с. 122-123).

Згідно інформації начальника відділу реєстрації місця проживання апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради Т. Ющенко від 30 січня 2023 року № 644, відповідно до інформації, що міститься в реєстрі територіальної громади м. Світловодська, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Також за вищевказаною адресою на момент смерті ОСОБА_3 зареєстрований ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 1 а. с. 124).

Відповідно до інформації начальника відділу реєстрації місця проживання апарату виконавчого комітету Світловодської міської ради Т. Ющенко від 25 березня 2024 року № 2031, згідно інформації, що міститься в реєстрі територіальної громади м. Світловодська, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . За вищевказаною адресою на момент смерті ОСОБА_3 зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а. с. 156).

Згідно інформації від 11 січня 2024 року № 3531-99/3531.1-24, наданої Світловодським відділом ЦПМУ ДМС в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07 серпня 2007 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (том 1 а. с. 26).

За змістом інформації, наданої 14 травня 2024 року за № 7 головою ЖБК № 11 В. Кучірою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 з 07 серпня 2007 року. За вказаною адресою ОСОБА_2 проживає фактично, у тому числі на день смерті його баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , і по теперішній час (том 1 а. с. 182).

30 січня 2023 року ОСОБА_4 звернувся до Першої Світловодської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини, якою відмовився від прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 на користь онука померлої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1 а. с. 119).

На підставі даної заяви 30 січня 2023 року Першою Світловодською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області зареєстровано спадкову справу (номер у спадковому реєстрі 70197529, номер у нотаріуса 17/2023) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (том 1 а. с. 128).

Копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого 03 лютого 2022 року Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 03 лютого 2022 року змінив прізвище на « ОСОБА_6 », про що було складено актовий запис № 7 (том 1 а. с. 15).

31 січня 2023 року ОСОБА_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою АДРЕСА_4 , склав заяву, адресовану компетентним органам нотаріату, або всім кого це стосується, про прийняття спадщини, якою повідомив про прийняття всієї спадщини після смерті баби ОСОБА_3 . Дана заява посвідчена приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Звіздун Н. К., надійшла до Першої державної нотаріальної контори 02 лютого 2023 року за № 49 (том 1 а. с. 129).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 травня 2023 року у справі ЄУН 401/901/23 (провадження № 2-о/401/32/23) за заявою ОСОБА_4 встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане судове рішення набрало законної сили 15 червня 2023 року (том 1 а. с. 133-134).

21 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Першої Світловодської державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме квартиру АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 135).

Постановою державного нотаріуса Світловодської міської державної нотаріальної контори Панченко Н. В. від 21 грудня 2023 року № 917/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що втрачено документ, який підтверджує право власності померлої на вищезазначену квартиру (том 1 а.с. 136).

З аналізу наданих учасниками справи доказами вбачається, що ОСОБА_2 , який є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом, на час відкриття спадщини був зареєстрований та постійно проживав за однією адресою зі спадкодавцем, а тому в силу дії ч. 3 ст. 1268 ЦК Українивважається таким, що прийняв спадщину.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 права власності на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

При цьому суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи позивача щодо недійсності реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 з підстав незаконності його перебування як громадянина Російської Федерації на території України в зв`язку з недійсністю посвідки на постійне проживання через те, що він не здійснив її обмін по досягненню 25-ти річного віку.

Зокрема, згідно з висновком по клопотанню громадянина Росії ОСОБА_2 про надання дозволу на імміграцію в Україну, затвердженого начальником ВГІРФО УМВС України в Кіровоградській області В.О. Гончаренком 12 жовтня 2006 року, клопотання громадянина Росії ОСОБА_2 , 1987 року народження, щодо надання дозволу на імміграцію , на підставі п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» задоволено та видано йому посвідку на постійне проживання в Україні (том 1 а. с. 108).

Згідно інформації від 08 квітня 2024 року № 8.1-3430/2-24, наданої першим заступником Голови ДМС України Іриною Ковалевською, ОСОБА_2 документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 25 травня 2007 року. Із заявою про обмін посвідки на постійне проживання до УДМС в Кіровоградській області не звертався. Оскільки при досягненні 25-ти річного віку громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 не було здійснено обмін зазначеної посвідки, посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 вважається недійсною відповідно до пп. 10 п. 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25 квітня 2018 року № 321 (том 1 а. с. 103).

Підпунктом 10 п. 72Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25 квітня 2018 року № 321 (далі Порядок) передбачено, щопосвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі, коли іноземець або особа без громадянства не звернулися для її обміну у строки, визначені пунктом 18 цього Порядку.

Пунктом 18 Порядку визначено, щоу разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

Згідно пп. 5 п. 7 Порядку, обмін посвідки здійснюється у разі досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Пунктом 3Постанови КМУ від 25 квітня 2018 року № 321 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання» передбачачено, щопосвідка на постійне проживання, що не містить безконтактного електронного носія, оформлена та видана на підставі документів, поданих до 01 червня 2018 року, є чинною протягом строку, на який її було видано.

Як вбачається з копії посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої 25 травня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 , вона дійсна безстроково (том 1 а. с. 84).

19 квітня 2024 року головним спеціалістом Світловодського відділу ЦПМУ ДМС Буравцевою Т. В. складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за фактом порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживання в Україні за посвідкою на постійне проживання в Україні, термін дії якої закінчився, та не має дійсного паспортного документа, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 203 КУпАП (том 1 а. с. 183).

Відомостей про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_2 чи прийняття рішення уповноваженим органом про визнання посвідки на постійне проживання недійсної як такої, що видана з порушенням вимог законодавства, наслідком чого у відповідності до п. п. 68, 69, 72 Порядку могло б бути зняття з реєстрації місця проживання , матеріали справи не містять.

Порушення ОСОБА_2 законодавства про правовий статус іноземців, за що він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУПАП відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19 квітня 2024 року,не впливає на зміст правовідносин, які є предметом судового розгляду.

За таких обставин суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач на протязі більше 12 років незаконно, без будь-яких правових підстав, не маючи взагалі ніяких документів, перебуває на території України.

Не заслуговують на увагу суду також доводи апеляційної скарги про те, що саме ОСОБА_4 здійснив поховання померлої спадкодавиці та на нього оформлений технічний паспорт на квартиру й особовий рахунок по договору про постачання електроенергії, оскільки вказані факти не спростовують обставин, прийняття відповідачем спадщини за заповідом після смерті ОСОБА_3 .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 лише накопичує борги за надані комунальні послуги, в тому числі за постачання теплової й електричної енергії, а за несплату боргу за поставлену електричну енергію її постачання до спірної квартири на даний момент відключене, суд не бере до уваги, з огляду на те, що вказані обставини, не спростовують прийняття відповідачем у встановленому законом порядку спадщини за заповітом після смерті спадкодавиці.

З таких обставин, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Семенова Євгенія Олексійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25.03.2025.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник