Ухвала від 20.03.2025 по справі 371/166/21

20.03.2025 Єдиний унікальний № 371/166/21

провадження № 1-кп/371/12/25

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/166/21

Провадження № 1-кп/371/12/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем ОСОБА_2 ,

за участі

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

законного представника

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника обвинуваченого про закриття кримінального провадження із звільненням від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Миронівського районного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України, відомості про які 05 вересня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110220000416.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 у період часу із 04 по 05 вересня 2018 року, на Канівському водосховищі річки Дніпро, на відстані близько 50 метрів від вул. Набережна, с. Ходорів Миронівського району Київської області, займався рибним добуванням промислом без належного дозволу, забороненим знаряддям лову риболовними сітками, які відносяться до заборонених знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, порушив вимоги п.п. 3.15 «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15 лютого 1999 року.

Внаслідок своїх дій ОСОБА_4 використовуючи заборонені знаряддя лову здійснив незаконний вилов риби, чим заподіяв істотної шкоди рибному господарству України згідно такс, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1209 від 21 листопада 2011 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконного добування (збору) або знищення цінних видів риб і інших об`єктів водного промислу» з розрахунку розміру шкоди, проведеної управлінням Державного агентства рибного господарства у Київській області на загальну суму 26435 гривень, що становить істотну шкоду навколишньому природному середовищу на вище вказану суму.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого заявив клопотання про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності на підстав п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений та його законний представник, незважаючи на наявність постанови Миронівського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року по справі № 371/1489/18, провадження № 3/371/541/18, в судовому засіданні клопотання свого захисника підтримали, при цьому судом їм було роз`яснено, що це не реабілітуючи підстава, та наслідки задоволення такого клопотання.

Прокурор всудовому засіданні,клопотання захисникапро звільненняйого підзахисноговід кримінальноївідповідальності,передбаченої ч.1ст.249 Кримінального кодексу України, на підстав п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України підтримав.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми Кримінального законодавства України, які підлягають застосуванню до клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, суд прийшов до висновку, що клопотання підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частинами 1 та 4 ст. 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до частин 1-2 ст. 44 Кримінального кодексу України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Санкція ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України (у редакції чинній станом на вересень 2018 року) передбачала покарання у виді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

За нормою ст. 4 Кримінального кодексу України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За нормою ст. 12 Кримінального кодексу України (в редакції, що діяла до 01 липня 2020 року) залежно від ступеня тяжкості, злочини поділялися на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості визначався злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на те, що норма ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України передбачала покарання у виді обмеження волі та штраф, то двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то цей правопорушення на момент його вчинення відносилося до злочину невеликої тяжкості.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України (в редакції, що діяла до 01 липня 2020 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Із 05 вересня 2018 року пройшло понад три роки.

Аналіз зазначених обставин, вказує на наявність підстав для застосування до ОСОБА_4 норми п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, зокрема можливості звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв`язку із тим, що із дня можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України минули три роки.

Пленум Верховного суду України в пункті 8 своєї постанови від 23 грудня 2005 року N 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» зазначив, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Крім того, Верховний суд в своїй постанові від 19 червня 2018 року по справі ЄУН 462/2762/14 зазначив, що за змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст.63Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Наявність обставин, передбачених ст. 49 Кримінального кодексу України є безумовною підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення йому судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Як вбачається із правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 24 травня 2018 року по кримінальному провадженню ЄУН 200/4664/14-к, відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

З системного аналізу норм процесуального законодавства вбачається, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття справи за такою підставою, у разі згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності і виконати вимоги, передбачені статтями 284-288, 314, 315 КПК України.

Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям провадження у справі як під час підготовчого судового засідання, так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку, керуючись статтями 12, 49 Кримінального кодексу України.

Стаття 49 Кримінального кодексу України обмежує строками давності повноваження держави щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини. Строк давності - це передбачений кримінальним законом певний проміжок часу після вчинення злочину, сплив якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання, виконанні завдань загальної і спеціальної превенції.

Передбачений ст. 49 Кримінального кодексу України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Згідно з ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_4 вчинив нові кримінальні правопорушення або ухилявся від слідства і суду, суд приходить до висновку про необхідність звільнення його від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України, по кримінальному провадженню, відомості про яке 05 вересня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110220000416 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 49 КК України, ст. ст. 7, 9, 284, 286, 314, 369-372, 375-376 КПК України,-

УХВАЛИВ:

1.Клопотання захисника обвинуваченого задовольнити.

2.На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України, по кримінальному провадженню, відомості про яке 05 вересня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110220000416.

3.Кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено 05 вересня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110220000416 закрити.

4.Процесуальні витрати по справі покласти на державу.

5.Після набрання ухвалю законної сили, зняти арешт з металевого човна марки «Южанка», конфіскувавши його в дохід держави Україна.

6.Після набрання ухвалю законної сили, зняти арешт з рибальських сіток, знищивши їх, вилучену рибу вважати знищеною.

7.Копію ухвали негайно після її проголошення вручити учасникам судового провадження.

8.Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з дня її проголошення.

Суддя підпис ОСОБА_1

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя ОСОБА_1