Ухвала від 27.03.2025 по справі 400/4465/21

УХВАЛА

27 березня 2025 року

м. Київ

справа №400/4465/21

адміністративне провадження №К/990/5708/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи № 400/4465/21

за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, треті особи: Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, Рада адвокатів Миколаївської області, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Миколаївської області про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2021 року ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просила суд:

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо визначення (визнання) ОСОБА_1 суб`єктом декларування - особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування або прирівняною до них;

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо покладення на ОСОБА_1 обов`язку подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку визначеному частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції»;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07 травня 2021 року №47-02/31087/21 на ім`я ОСОБА_1 про неподання декларації за 2020 рік.

02 березня 2023 року Національним агентством з питань запобігання корупції до Миколаївського окружного адміністративного суду скеровано клопотання про закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Мотивуючи таке звернення відповідач з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яку викладено в постанові від 02 лютого 2023 року у справі №260/3380/21 вказував, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, закрито провадження у справі №400/4465/21.

Не погодившись з таким судовими рішеннями, скаржником подано касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №400/4465/21.

26 березня 2025 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи № 400/4465/21.

В той же час, 26 березня 2025 року суддя Мартинюк Н.М. подала заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи.

Щодо заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи № 400/4465/21, Верховний Суд прийшов до наступних висновків.

Обґрунтовуючи заяву про відвід ОСОБА_1 вказує, що судді, що входять до складу колегії, не можуть приймати участь у розгляді відповідної справи з огляду на те, що згідно вимог підпункту. «ґ» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (надалі - Закон № 1700-VII) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов`язків у суді) є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону як на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як вказує заявник, відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб- сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

За твердженням скаржника, той факт, що на суддів покладено обов`язок з декларування своїх доходів свідчить про наявність правовідносин між стороною відповідача та суддями, наявність ризиків з неправомірного впливу на останніх зі сторони представників Національного агентства та наявність в них певних «важелів» впливу на суддю як декларанта у вигляді притягнення останнього до відповідальності.

Зазначена обставина, на думку заявника, також свідчить про можливість прийняття рішення у даній справі з урахуванням ієрархічності прийнятих суддями Великої Палати Верховного Суду рішень у відповідній категорії справ, що вже застаріли, без врахування зміни реальних обставин та суспільного резонансу. Сліпе погодження з такими правовими позиціями ВП ВС та наявність певної залежності суддів від НАЗК ставить під сумнів об`єктивності та неупередженості дій суду під час розгляду відповідної справи.

За викладених фактичних обставин заявник вказує, що не може сподіватись на захист своїх прав відповідним складом суду та вважає, що судді Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М. підлягають відводу від участі в розгляді даної справи.

Вирішуючи, чи є заява про відвід обґрунтованою, Суд керується таким.

Статтею 36 КАС України регламентовано підстави для відводу (самовідводу) судді, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Приписами частини четвертої статті 40 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Так, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Так, суд враховує правовий висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішеннях по справі «Ветштайн проти Швейцарії», «Білуха проти України», відповідно до якого, безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.

Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці суддів, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Особа яка подала заяву про відвід суддів, повинна довести на підставі доказів факт упередженості суддів у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Доводи і обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися підставою для сумніву в неупередженості та необ`єктивності суддів під час розгляду цієї справи.

У заяві відсутні посилання на конкретні факти прояву суддями поведінки, яка б свідчила про її небезсторонність чи заінтересованість в результаті розгляду цієї справи.

Факт подання суддями декларації жодним чином не свідчить про необ`єктивності та упередженості суду під час розгляду цієї справи.

Водночас, варто зазначити, що згідно підпункту «ґ» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700-VII не тільки судді Жук А.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. щорічно до 1 квітня подавають шляхом заповнення на офіційному веб- сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством, яким заявлено відвід, а й всі інші судді Верховного Суду.

У цьому контексті колегія суддів також враховує позицію, висловлену Великою Палатою Європейського Суду з прав людини в ухвалі від 6 листопада 2018 року у справі "Рамос Нуньєс де Карвальо де Карвальйо проти Португалії" (Ramos Nunes de Carvalho e sa V. Portugal, заяви №55391/13,57728/13 і 74041/13). Суд визнав, що суто абстрактний ризик не можна розглядати як такий, що може поставити під сумнів безсторонність суддів у разі відсутності конкретних обставин. Теоретичний ризик, що судді, розглядаючи справи по суті, самі підпадуть під дисциплінарні правила, саме по собі не є достатнім для встановлення факту порушення вимог щодо безсторонності.

До того ж, Рада суддів України у рішеннях від 8 червня 2017 року №34, від 18 травня 2018 року №24 роз`яснила, що при розгляді конкретної справи не утворює конфлікту інтересів такий приватний інтерес, який мають усі інші судді.

Враховуючи вищенаведене, за наведених заявником підстав, заява про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи № 400/4465/21, є необґрунтованою.

З огляду на необґрунтованість заявленого ОСОБА_1. відводу колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи № 400/4465/21, питання про відвід суддів відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Що стосується заяви судді Мартинюк Н.М. самовідвід, колегія суддів виходить з наступного.

В обґрунтування заяви суддя Мартинюк Н.М. зазначила, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/28741/21 за її позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною та скасування довідки від 12 серпня 2021 року №374/21 в частині, зобов`язання вчинити дії. Натепер справа №640/28741/21 перебуває у провадженні суду першої інстанції, рішення по суті спору не ухвалене.

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 36 КАС України, суддя Мартинюк Н.М. зазначила, що з метою недопущення сумнівів у неупередженості судді вона має бути відведена від участі в розгляді справи №400/4465/21.

Розглянувши заяву про самовідвід судді, Суд дійшов висновку про її обґрунтованість з огляду на таке.

Частиною першою статті 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, у контексті якого слід враховувати особисті переконання і поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, у контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.

У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію. У зв`язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, «правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункт 2.5).

Отже, суддя підлягає відводу не лише у разі існування фактів, які свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що обставини, зазначені у заяві про самовідвід, самі по собі не впливають на об`єктивність чи неупередженість судді Мартинюк Н.М. при розгляді цієї справи і не свідчить про особисту зацікавленість в результаті її розгляду.

Втім, з огляду на положення пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, для уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів у неупередженості судді Мартинюк Н.М. або будь-яких інших сумнівів в об`єктивному вирішенні цього спору, а також з метою сприяння підвищенню рівня довіри громадськості до судів, указану заяву належить задовольнити.

Отже, заява судді Мартинюк Н.М. є обґрунтованою, а зазначена нею обставина виключає можливість розгляду цієї справи за її участю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи № 400/4465/21 визнати необґрунтованою.

2. Задовольнити заяву судді Мартинюк Наталії Миколаївни про самовідвід.

3. Відвести суддю Мартинюк Наталію Миколаївну від участі у розгляді справи № 400/4465/21 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, треті особи: Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, Рада адвокатів Миколаївської області, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Миколаївської області про визнання дій протиправними.

4. Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Жук А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М. від розгляду справи № 400/4465/21 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

5. Передати матеріали справи №400/4465/21 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення складу суду в установленому законом порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

Н.М. Мартинюк ,

Судді Верховного Суду