Постанова

від 27.03.2025 по справі 440/467/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 440/467/17 Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О.

Провадження № 22-ц/811/1687/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Гаврилюк Я.Ю.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , її представника

ОСОБА_2 , представника відповідача

Красненського споживчого товариства Мидзки Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Красненського споживчого товариства на рішення Буського районного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Буської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якої є Золочівська районна державна адміністрація Львівської області, Красненського споживчого товариства про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та зобов`язання до вчинення певних дій,

встановив:

У березні2017року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який неодноразово уточнювався, з остаточними позовними вимогами: про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Буської районної державної адміністрації Львівської області про державну реєстрацію права власності за Красненським споживчим товариством на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язання державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права власності Красненського споживчого товариства на вказане вище нерухоме майно.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона є особою з інвалідністю І групи, разом із своєю сім`єю (чоловік та троє дітей) з 2001 року проживає у будинку по АДРЕСА_1 . Дозвіл на проживання в цьому будинку в 2001 році надав колишній голова ТОВ «Полтва» Бабух М.П., оскільки зазначена будівля підприємством за призначенням чи у будь-який інший спосіб не використовувалась, а вказаний будинок був магазином-їдальнею місцевого колгоспу, перетвореного в 1999 році в ТОВ «Полтва». Будь-яких претензій з 2001 року щодо вказаного факту Красненське споживче товариство не висловлювало. З того часу позивачка ОСОБА_1 та її сім`я відкрито проживають в цьому будинку та користуються ним. Іншого житла вона не має, а факт проживання її сім`ї у вказаному будинку підтверджується довідкою Полтв`янської сільської ради від 26.06.2015 року та не заперечується відповідачами.

Разом з тим, у серпні 2016 року державним реєстратором Буської районної державної адміністрації було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності Красненського споживчого товариства наспірне приміщення, як на об`єкт нежитлової нерухомості.

Вважає, що таке рішення державного реєстратора є незаконним, оскільки будь-якого документу, який би засвідчував прийняття будинку в експлуатацію, чи оригіналу документу, який би підтверджував виникнення, перехід або припинення права власності на спірне майно, Красненським споживчим товариством не надано.

Зазначає, що оспорювана державна реєстрація права власності відповідача на спірне приміщення порушує її права та законні інтереси, оскільки спірне приміщення упродовж тривалого часу вона використовує як житло і іншого житла її сім`я не має.

Стверджує, що факт прийняття рішення про державну реєстрацію права власності Красненського споживчого товариства на спірне приміщення, яке на той час вже 15 років було житлом позивачки, за відсутності документів, які б підтверджували правомірність набуття Красненським споживчим товариством права власності на це приміщення, порушує законні права та інтереси позивачки і є підставою для їхсудового захисту.

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Буської районної державної адміністрації про державну реєстрацію права власності за Красненським споживчим товариством на нежитлове приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач Красненське споживче товариство, просив його скасувати.

Відповідач вважає рішення незаконним та необґрунтованим з тих підстав, що судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, неправильно встановлено фактичні обставини справи внаслідок неналежної оцінки доказів, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, неправильно застосовано норми матеріального права, що, в сукупності, призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення даного спору.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що об`єкт, щодо якого було здійснено державну реєстрацію, а саме: нежитлове приміщення, яке знаходиться на АДРЕСА_1 , був збудований і введений в експлуатацію в 1939 році (тобто до 05.08.1992 року), відтак, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем при реєстрації спірного майна не було додано документу, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта, не відповідає діючому на той час законодавчому врегулюванню даного питання, тому суд невірно застосував положення пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року.

Окрім того, зазначає, що суд не застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №199/8324/19. У вказаних правових висновках зазначено, що у випадку якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки його задоволення є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав, однак, такий позов ОСОБА_1 заявлений не був.

Наголошує, що в обраний позивачем спосіб захисту суд першої інстанції фактично не захистив порушене право позивача, натомість, скасувавши державну реєстрацію, допустив прогалину в Державному реєстрі в частині права власності на спірне майно.

Додає, що суд першої інстанції ухвалив рішення щодо прав та обов`язків Буської районної державної адміністрації, як відповідача у справі, яка була ліквідована на час ухвалення оскаржуваного рішення. При цьому, зауважує, що Золочівська районна державна адміністрація, в якості правонаступника, залучена вже після того, як суд виніс ухвалу про закриття підготовчого провадження (ухвала суду від 10 грудня 2022 року), чим порушено процесуальні права останньої, як учасника справи.

Окрім того, вважає, що суд повинен був залучити до розгляду даної справи Міністерство юстиції або його територіальний орган, як юридичну особу, що відповідає за ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 висловила свої заперечення. Вважає рішення законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 18 березня 2025 року представник Золочівської районної державної адміністрації не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи вказаний учасник був належним чином повідомлений і клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у його відсутності.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 27 березня 2025 року о 12 год. 50 хв.

Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою Полтв`янської сільської ради Буського району Львівської області №270 від 26.06.2015 року.

У довідці вказано, що будинок перебуває на балансі Красне СТ. У житловому будинку проживають 5 (п`ятеро) членів сім`ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи по зору (з дитинства).

Відповідно до довідки Полтв`янської сільської ради Буського району Львівської області №163 від 27.07.2016 року, будівлі-магазину, який належить Краснянському споживчому товариству, присвоєно поштову адресу: вул. Галицька, 24, с. Полтва, Буського району.

За змістом довідки №97 від 26.05.2016 року, виданої Полтв`янською сільською радою Буського району Львівської області на підставі довідки №2 від 24.03.2016 року, наданої головою ліквідаційної комісії по справі банкрутства Красненського СТ Фалінською Л.В., приміщення магазину знаходиться на балансі споживчого товариства з 1980 року і рахується по 01 рахунку (основні засоби) та згідно облікових записів Полтв`янської сільської ради знаходиться за межами населеного пункту по АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорта на магазин піл літ. «Б-1», загальною площею, 92,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого за замовленням Краснянського споживчого товариства 05.07.2016 року, рік побудови будівлі магазину літ. «Б-1» значиться 1939 р.

За даними інвентаризаційної справи, магазин, літ. «Б-1», по АДРЕСА_1 , введений в експлуатацію у 1939 році.

12.08.2016 року Красненське споживче товариство (далі СТ), в особі представника Фалінської Л.В., звернулось до Центру надання адміністративних послуг Буської районної державної адміністрації Львівської області із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно: будівлю магазину по АДРЕСА_1 .

До заяви було долучено: заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, видавник Красненське СТ, квитанції про оплату за надання інформації, квитанцію про оплату адміністративного збору, копію паспорта, серії НОМЕР_2 , видавник Буський РВ УМВС України у Львівській області, ідентифікаційний код: 2222405861, видавник: Буське відділення Бродівської МДПІ, технічний паспорт, видавник ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», довідка №163, видавник Полтв`янська сільська рада Буського району Львівської області.

На підтвердження подання вказаних документів, ЦНАП видано картку прийому заяви №65693812, 65709980, 65710027 та відомості з бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, магазин, загальною площею 92,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 12.08.2016 року в цілому зареєстровано за Красненським споживчим товариством, код ЄДРПОУ 01759158 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1003178346206), форма власності (приватна). Підставою виникнення права власності вказано: довідка, серія та номер: 163, виданий 27.07.2016, видавник: Полтв`янська сільська рада Буського району Львівської області; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 05.07.2016, видавник: ОКП ЛОР «БТІ та ЕО». Документ сформував державний реєстратор Шеремета М.М.

Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора ЦНАП Буської РДА про державну реєстрацію права власності за Красненським споживчим товариством, позивач покликалась на те, що державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію права власності, керувалась п.41 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, який регулює порядок державної реєстрації на новозбудований об`єкт нерухомого майна, в той час, як будівля магазину збудована у 1939 році та з 2001 року позивач разом зі своєю сім`єю проживає у спірному приміщенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.

Згідно зі статтею 328 ЦК України,право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі Закон, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (12.08.2016)), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, яка здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації прав підлягає, зокрема: право власності (пункт 1 частини першої статті 4 Закону).

Заявником є, зокрема: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав (пункт 3 частина перша статті 2 Закону); особа, за якою закріплено особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05серпня 1992року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося введення по господарського обліку.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбаченихстаттею 31 цього Закону.

У відповідності до п.п.1, 2 ч.3ст.10 Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноваженьособи,яка подаєдокументи длядержавної реєстраціїправ; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяженьправ нанерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частиною першоюстатті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) ви дача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з ч.1ст.22 Закону, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першоюстатті 24 Законувизначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьоюстатті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст.18 Закону).

Відповідно до пункту 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127,цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з п.18 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за результатами розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Під час проведення державної реєстрації реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

За відсутності відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно державний реєстратор використовує наявні відомості, які містяться на паперовому носії інформації реєстрові книги та реєстраційні справи, введення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) (п.19 Порядку).

У разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства (п.20 Порядку).

Згідно з п.23 Порядку, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Згідно з положеннями Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація вперше на новозбудоване майно здійснюється на підставі документів, визначених пунктами 41, 42, 43 Порядку.

За змістом п.41 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 р.);

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки);

4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Перевіряючи законність проведеної державним реєстратором реєстрації речового права за Красненським СТ, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність проведення такої реєстрації, оскільки технічний паспорт, на підставі якого зареєстровано право власності, не підтверджує право власності на зареєстрований об`єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття права за Красненським СТ на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Так, згідно з п.1.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України №127 від 24.05.2001 року, чинної на час виникнення спірних правовідносин, технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: 1) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; 2) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт; 3) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію; 4) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, зазначених у пункті 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до пункту 9розділу V Законув редакції, що діяла на момент здійснення первинної державної реєстрації права власності на спірне приміщення за Красненським СТ, можливість прийняття в експлуатацію об`єктів без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, виключно за результатами технічного обстеження приймає орган державного архітектурно-будівельного контролю і поширюється виключно на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, загальною площею до 300 кв.м., господарських (присадибних) будівель і споруд, загальною площею до 100 кв.м., збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; збудовані до 12 березня 2011 року: громадські будинки I і II категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності. При цьому, технічне обстеження проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті.

Отже, спірний об`єкт нерухомого майна торгове приміщення, не відноситься до категорії об`єктів, реєстрація яких можлива виключно на підставі технічного паспорта.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта приміщення магазину під літ. «Б» по АДРЕСА_1 , зважаючи на те, що такий об`єкт нерухомості був побудований у 1939 році.

Технічний паспорт на об`єкт нерухомості є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності. Технічний паспорт може бути умовою державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними п.п.41, 42, 43 вказаного вище Порядку.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, спірне приміщення збудоване на земельній ділянці, яка не зареєстрована в Державному реєстрі, відповідно, заявником повинен був бути поданий документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

В підтвердження присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, Красненське СТ до державного реєстратора подало довідку №163 від 27.07.2016 року Полтв`янської сільської ради Буського району Львівської області, яка, в свою чергу, не свідчить про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна, оскільки не є рішенням уповноваженого органу про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна за межами населеного пункту, а лише підтверджує таку адресу, оскільки станом на час видачі довідки позивачці ОСОБА_1 про місце проживання та склад сім`ї від 26.06.2015 року, така адреса вже існувала. Інформації про те, ким і коли було присвоєно адресу спірному об`єкту, матеріали справи не містять.

Зважаючи на те, що Красненським СТ для державної реєстрації не подано жодних інших документів або відомостей, які у сукупності відповідають вимогам Порядку державної реєстрації та можуть бути підставою для державної реєстрації права власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , державний реєстратор за відсутності передбачених Порядком документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та підтверджують присвоєння адреси, не мав права приймати рішення про державну реєстрацію речового права.

Тобто, державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно без наявності усіх необхідних документів, що надало змогу власнику об`єкта нерухомого майна з порушенням вимог чинного законодавства зареєструвати речові права на об`єкт нерухомості.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прийняте рішення державного реєстратора має бути визнане незаконним та скасоване, відповідно до ч.3 cт.26 Закону, оскільки таке рішення прийняте на підставі документів, які не дають змоги встановити підстави набуття речових прав, внесення змін до них.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Суд першої інстанції правильно врахував висновки Верховного Суду, який неодноразово зазначав про те, що з 16.01.2020 року, з урахуванням чергових змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в частині змін до ст.26 Закону), скасування рішення державного реєстратора є правомірним та ефективним способом захисту права (постанова Верховного Суду від 13.05.2022 року у справі №200/11356/19; постанова Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №352/1021/19; постанова Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі №910/7648/19; постанова Верховного Суду від 27.10.2021 року у справі №545/1883/20).

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українизакріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силуст.12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Разом з тим, відповідно до положеньстатті 13 ЦК України,цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдатишкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1ст.1 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст.11 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняття в серпні 2016 року державним реєстратором оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власностіКрасненського споживчого товариства наспірне приміщення, як на об`єкт нежитлової нерухомості, і яке, водночас, є єдиним житлом позивачки, порушує її право на житло, оскільки рішення державного реєстратора фактично унеможливлює вільне проживання та повноцінне користування відповідним приміщенням. Реєстрація права власності відбулася через 15 років після вселення позивачки до цього приміщення та була проведена з порушенням законодавства.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції стосується прав особливої важливості для особистості людини, її самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. mutatis mutandis, рішення від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» («Connors v. the United Kingdom»), заява №66746/01, § 82).

Згідно з практикою ЄСПЛ, втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».

У пунктах 40-44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року усправі«Кривіцька та Кривіцький проти України» зазначено, що поняття«житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п.1 ст.8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме: від наявності достатніх та триваючих зв`язківіз конкретниммісцем (рішення ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії)», а втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства»).

У своїх поясненнях позивач стверджувала, що спірне приміщення було їй надане для проживання у ньому із сім`єю й таким вона користується відкрито по теперішній час. Будь-яких претензій з 2001 року щодо вказаного Красненське споживче товариство не висловлювало. Іншого житла позивачка не має. Факт проживання сім`ї позивачки у цьому будинку підтверджується довідками Полтв`янської сільської ради №270 від 26.06.2015 року та Задвірнянського старостинського округу Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області №194 від 24.04.2023 року, ніким не заперечується та не спростовується.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з практикою ЄСПЛ, під житлом необхідно розуміти будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб.

Судом встановлено і стороною відповідачів не заперечується той факт, що позивачкою вжито заходів для облаштування нежитлового приміщення в житлове, в якому вона проживає разом із своєю сім`єю.

Додатково, на спростування доводів сторони відповідача та довідки про зареєстроване місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , Задвірнянський старостинський округ Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області у листі-відповіді від 25.02.2025 року №30 на адвокатський запит повідомив, що житловий будинок за вказаною адресою перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_7 і позивачка ОСОБА_1 у ньому не зареєстрована і не проживає.

Отже, проведення державним реєстратором державної реєстрації права власності за відповідачем на приміщення, в якому проживає позивач і яке сприймається нею як житло, безпосередньо впливає на житлові права позивача, що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про відсутність порушеного права та є підставою для судового захисту.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою обрано невірний спосіб захисту, колегією суддів відхиляються з мотивів, які зазначені вище.

У зв`язку з тим, що рішення суду Золочівська районна державна адміністрація не оскаржувала, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо порушення її процесуальних прав. Окрім того, у своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що належним відповідачем за задоволеною позовною вимогою позивача є Красненське споживче товариство.

Таким чином,доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Красненського споживчого товариства залишити без задоволення.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 27 березня 2025 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич

.