Постанова

від 18.03.2025 по справі 910/18144/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р. Справа№ 910/18144/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 16.09.2024 (повний текст складено 30.09.2024, суддя Омельченко Л.В.)

у справі № 910/18144/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (код 32982190)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/18144/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ", провадження в якій відкрите відповідно до ухвали від 20.12.2023.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 01.07.2023 визнані грошові вимоги кредиторів до боржника.

Постановою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.

Разом з тим, у травні 2024 року ініціюючий кредитор подав заяву про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку порушенням керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" ОСОБА_1 строку, встановленого ч. 6 ст. 34 КУзПБ, для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/18144/23 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" та покладено на ОСОБА_1 солідарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" перед кредиторами у зв`язку із доведенням до банкрутства.

Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 .

Підставами для апеляційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 зазначено про неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до правової невизначеності. Під час винесення оскаржуваного рішення суд не врахував правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21. Також, скаржник вважає, що заявник обрав неналежний спосіб захисту, що призвело до процесуальної невизначеності та неефективного способу захисту та породження нових судових процесів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/18144/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024; розгляд справи № 910/18144/23 призначено на 24.12.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" у відзиві заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, просило скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22.01.2025.

В судовому засіданні 22.01.2025 оголошено перерву до 18.03.2025.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились. Враховуючи, що неявка представників не перешкоджає апеляційному розгляду, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу за наявними матеріалами та без участі представників в судовому засіданні.

В судовому засіданні 18.03.2025 суд підписав скорочену постанову (вступну та резолютивну частини) без її проголошення.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18144/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс".

Ухвалою попереднього засідання від 01.07.2023 визнанні грошові вимоги конкурсних кредиторів до боржника:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на загальну суму 38858626,54 грн, з яких: 32896 грн - судовий збір (перша черга); 38355291,24 грн - основний борг (четверта черга), 470439,30 грн - штрафні санкції (шоста черга);

Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на загальну суму 97655,59 грн, з яких: 6056 грн - судові витрати (перша черга); 85896,61 грн - основний борг (друга черга); 5702,98 грн - пеня (шоста черга);

Головного управління ДПС у м. Києві на загальну суму 8761355,44 грн, з яких: 6056 грн - судовий збір (перга черга); 7299185,05 грн - основний борг (третя черга), 16681,66 грн - ЄСВ (друга черга), 1439432,73 грн - штрафні санкції (шоста черга).

У травні 2024 року ініціюючий кредитор подав заяву про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку порушенням керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" ОСОБА_1 строку, встановленого ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

В обґрунтування заяви ініціюючий кредитор посилається на наступні обставини.

З 26.12.2014 до початку судових процедур банкрутства керівником ТОВ "Грінко-Київ" був ОСОБА_1 , який перебуваючи на посаді мав доступ до усієї первинної документації та банківських рахунків товариства, а тому повинен би бути достеменно обізнаним про його фінансовий стан. Втім, ОСОБА_1 повідомив розпорядника майна боржника, що фактично функції з управління боржником не здійснював, йому не була передана документація боржника від попереднього керівника, не передавались ключі доступу до банківських рахунків тощо.

Кредиторська заборгованість боржника виникла протягом 2012-2014 років, що підтверджується рішеннями судів, та складає згідно ухвали попереднього засідання 47717637,57 грн. При цьому, згідно відповідей контролюючих органів, боржник щонайменше останні 5 (п`ять) років не подає фінансову та статистичну звітність, рух грошових коштів на рахунках у банках відсутній. Отже, станом на 31 грудня 2022 року боржник перебував у стані надкритичної неплатоспроможності, у зв`язку з чим директор ОСОБА_1 був зобов`язаний звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не пізніше 31.01.2023.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ініціюючого кредитора, дійшов наступних висновків.

У матеріалах справи, зокрема у письмових запереченнях представника ОСОБА_1 , відсутні докази вжиття ОСОБА_1 за період із 26 грудня 2014 року по 19 грудня 2023 року дій та заходів повідомлення (доведення до відома) державні органи/установи (державного реєстратора, податкову службу, органи статистики, банківській установи, тощо) існування ситуації та фактів, що загрожують неплатоспроможності боржника, зокрема й існування факту не виконання ним повноважень керівника ТОВ "Грінко-Київ".

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника боржника, мав доступ до банківських рахунків ТОВ "Грінко-Київ" як керівник та відповідальна особа за здійснення господарської діяльності боржника. Отже, володіючи інформацією про фінансовий стан ТОВ "Грінко-Київ", наявність грошових зобов`язань перед кредиторами та неспроможність їх виконати, ОСОБА_1 мав би діяти у відповідності до вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як керівник боржника, допустив порушення вимог частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та має бути притягнутий до солідарної відповідальності перед кредиторами у зв`язку із доведенням до банкрутства боржника.

В цілому погоджуючись із висновками суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та наявність підстав для покладення на нього солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, колегія суддів зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про притягнення до солідарної відповідальності перед кредиторами саме у зв`язку із доведенням боржника до банкрутства.

Так, підставою для звернення ініціюючого кредитора були фактичні обставини порушення керівником боржника вимог частини 6 статті 34 КУзПБ, яка передбачає, що боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20 та від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20.

Умовами для встановлення щодо боржника такого юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду) наявність таких юридичних фактів:

1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед усіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав.

До предмета доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство належить встановлення таких обставин:

- виникнення обставин щодо загрози неплатоспроможності боржника;

- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;

- обсягу грошових зобов`язань боржника на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

Як на підстави для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності ініціюючий кредитор посилався зокрема на те, що неплатоспроможність боржника підтверджується наявністю значної кредиторської заборгованості, що виникла протягом 2012-2014 років, а в подальшому боржник не вів підприємницьку діяльність, не вживав заходів з погашення наявної заборгованості, не подавав фінансової та статистичної звітності тощо.

Докази на спростування наведених обставин, керівник боржника суду не подав, а матеріали справи не містять.

Таким чином, належить погодитись із судом першої інстанції про порушення керівником боржника вимог частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та наявність підстав для притягнення його до солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в разі не виявлення достатньо майна боржника у ліквідаційній процедурі для погашення вимог кредиторів.

В той же час, ліквідатор під час процедури ліквідації має здійснити аналіз дій осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, і у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями відповідно до ч. 2 ст. 61КУзПБ.

З огляду на викладене колегія суддів звертає увагу, що інститути солідарної відповідальності керівника боржника (ч. 6 ст. 34 КузПБ) та субсидіарної відповідальності третіх осіб (в тому числі засновників та керівника) у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства (дії та рішення яких призвели до відсутності як коштів на рахунках, так і майна банкрута) є різними, мають відмінні склади правопорушення та відповідно засоби доказування. Суд першої інстанції неправильно застосував в даному випадку норми матеріального права, поклавши на керівника боржника відповідальність за доведення до банкрутства за відсутності відповідних вимог заявника та правових підстав, що установлені ч. 2 ст. 61КУзПБ. Отже, в цій частині ухвалу суду першої інстанції належить змінити.

Одночасно заявник апеляційної скарги не спростував правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з порушенням ним вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ, що має наслідком відхилення апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, оскільки у згаданому судовому рішенні касаційний суд розглядав питання щодо можливості задоволення кредитором або кредиторами власних вимог шляхом індивідуального звернення стягнення окремо з керівника боржника як солідарної відповідальності відповідно до частини шостої статті 34 КУзПБ.

Так, за висновками Верховного Суду, телеологічне тлумачення положень частини шостої статті 34 КУзПБ полягає в такому:

- порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;

- належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;

- якщо суд виявив порушення законодавчої вимоги своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, такий висновок відображається у мотивувальній, а не резолютивній частині рішення;

- кошти, стягнені із суб`єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому КУзПБ.

В даному випадку, ініціюючий кредитор не заявляв майнові вимоги до керівника боржника з метою погашення своїх грошових вимог, а поставив перед судом питання про встановлення факту вчинення керівником цивільного правопорушення із застосуванням відповідних правових наслідків - покладення відповідальності за вчинене порушення, що цілком відповідає нормі ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

В подальшому, в разі недостатності майнових активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі, кредитори або сам боржник в особі ліквідатора будуть мати право заявити вимоги до винної особи, що несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, з метою поповнення ліквідаційної маси, та як наслідок, погашення вимог кредиторів у цій справі, що узгоджується із наведеною вище постановою Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21.

Отже, доводи апеляційної скарги належить відхилити і з огляду на наведене вище.

Підставами згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваної ухвали в частині висновку про доведення боржника до банкрутства, а в решті судове рішення належить залишити без змін.

Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, про які заявлені в апеляційній скарзі, то судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 269, п. 1, 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/18144/23 змінити та викласти другий пункт резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

"Покласти на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у справі № 910/18144/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (код 32982190)".

3. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/18144/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 31.03.2025.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Остапенко