Ухвала від 31.03.2025 по справі 922/533/22

УХВАЛА

31 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/533/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025

у справі за позовом В.о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області

до відповідачів: 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) Фізичної особи-підприємця Маслової Зінаїди Омелянівни, 4) ОСОБА_1

за участю Харківської обласної прокуратури

про визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, витребування нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Харківської міської ради (далі - скаржник) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 922/533/22.

За наслідками перевірки матеріалів цієї касаційної скарги, суд залишає її без руху з огляду на таке.

Право на касаційне оскарження закріплено у статті 287 Господарського процесуального кодексу України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку касаційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, строки подання скарги - статтею 288 цього Кодексу.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в господарському судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників господарського процесу.

За статтею 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06 зазначено, що відповідне право касаційного оскарження не є абсолютним, і у будь-якому разі на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку оскарження судового рішення, у тому числі суд має звернути увагу на те, наскільки швидко й сумлінно діяв скаржник з метою оскарження судового рішення та, відповідно, чи є в його діях ознаки зловживання правом на оскарження судового рішення, і мотивувати підстави поновлення цього строку.

Процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій касаційного господарського суду при виявленні недоліків, зокрема, касаційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку касаційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - касаційна скарга залишається без руху.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025, повний текст якої складено 07.02.2025, строк на оскарження якої сплив 27.02.2025.

Харківська міська рада із касаційною скаргою до Верховного Суду звернувся 11.03.2025, тобто з пропуском строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України для подання касаційної скарги, заявивши при цьому про його поновлення.

Пропуск строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що в умовах воєнного стану значно зменшилась чисельність працюючих працівників та працівники переведені на дистанційну роботу, що значно уповільнює реєстрацію вхідної/вихідної кореспонденції, направлення її виконавцю, підготовку процесуальних документів, що суттєво уповільнює роботу виконавчих органів Харківської міської ради та не дає можливості працювати у звичному режимі. Вищезазначене унеможливило подання касаційної скарги в строки встановленні законом з дня прийняття оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду.

Розглянувши вказані в клопотанні обґрунтування пропуску скаржником строку на касаційне, Верховний Суд зазначає про ненаведення ним переконливих аргументів щодо того, що саме позбавило його можливості звернутися із касаційною скаргою раніше, ніж 11.03.2025, враховуючи, що постанова апеляційного господарського суду від 04.02.2025, повний текст якої складено 07.02.2025, була 07.02.2025 надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень, який є відкритим, і 10.02.2025 - оприлюднена, що свідчить про можливість скаржника ознайомитись з повним текстом цієї постанови у вказаному реєстрі з 10.02.2025 та у встановлені законом строки звернутись із цією касаційною скаргою.

Крім того, судом встановлено, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 отримана Харківською міською радою через електронний суд 07.02.2025 о 16:00, що підтверджуються довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду скаржника.

Суд касаційної інстанції у кожному конкретному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Оскільки скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження не наведено обставин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника та були би пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення ним процесуальної дії, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження визнається судом необґрунтованим.

Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 становить 2 481,00 грн.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при подачі до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.10.2022 відмовлено повністю у задоволенні позову про:

- визнання незаконним та скасування п. 12 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.11.2017№5518-В-С;

- витребування на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлового приміщення 1-го поверху № 12 в нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 21, 5 кв.м.;

- скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1326930563101, зареєстроване на підставі договору дарування нежитлового приміщення від 11.07.2019 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 та закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2022 скасовано. Вирішено ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовну вимогу Керівника Харківської обласної прокуратури про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлового приміщення 1-го поверху № 12 в нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 21, 5 кв.м. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 та ухвалити нове рішення, яким залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2022.

Тобто, зараз скаржником оскаржується 1 вимога майнового характеру (витребування нежитлового приміщення 1-го поверху № 12 в нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 21, 5 кв.м.) та 3 вимоги не майнового характеру (визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації).

Тобто, за 3 вимоги немайнового характеру необхідно сплатити судовий збір у сумі (2 481,00 грн х 3 х 200%/100) = 14 886,00 грн.

За 1 вимогу майнового характеру у сумі 4 962,00 грн судового збору (2 481,00 грн х 200%/100). Всього 19 848,00 грн (14 886,00 грн + 4 962,00 грн).

Однак, оскільки скаржник касаційну скаргу у цій справі подав через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", то за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у сумі 15 878,40 грн (19 848,00 грн х 0,8 %).

Харківською міською радою не додано до касаційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі - у сумі 15 878,40 грн, що свідчить про не дотримання скаржником вимог пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

Розглянувши заявлене клопотання, Суд відмовляє в його задоволенні, зважаючи на таке.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України "Про судовий збір".

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи-юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п. 45 Постанови Великої Палати Верховного суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Отже, з системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення цієї статті, не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01).

Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Оскільки за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено відстрочення або розстрочення сплати судового збору юридичним особам, відповідне клопотання Харківської міської ради не підлягає задоволенню в силу закону.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір у сумі 15 878,40 грн і надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору, за такими реквізитами, які зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір":

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

- код банку отримувача (МФО): 899998

- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN):

UA288999980313151207000026007

- код класифікації доходів бюджету: 22030102

- судовий збір (Верховний Суд, 055)

- призначення платежу: *; 101.

Відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційну скаргу оформлено і подано з порушенням вимог, установлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, цю скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає, з урахуванням наведеного відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу слід залишити без руху.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, у якій зазначити інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження з підтвердженням відповідними доказами; надання документа на підтвердження сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі (у сумі 15 878,40 грн).

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 922/533/22 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак