Постанова

від 27.03.2025 по справі 706/142/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 706/142/23Провадження № 22-ц/821/450/25категорія: 311030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Новікова О.М.

суддів: Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.

учасники справи:

позивач: заступник керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської обласної ради

відповідач: ОСОБА_1

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Уманської окружної прокуратури звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника.

В обгрунтування позову вказав, що Уманською окружною прокуратурою шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Черкаським апеляційним судом 25 серпня 2022 року винесено постанову у справі №706/817/19, якою визнано незаконним та скасовано наказ директора Вікторівського психоневрологічного інтернату №16/1 від 19.04.2019 про звільнення ОСОБА_2 із посади молодшої медичної сестри (санітарки палатної) за скороченням штатної посади.

ОСОБА_2 поновлено на посаді молодшої медичної сестри (санітарки - палатної) у Вікторівському психоневрологічному інтернаті із 20 квітня 2019 року.

Стягнуто із Вікторівського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_2 71 383,68 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням всіх обов`язкових платежів.

Ухвалюючи судове рішення про скасування наказу про звільнення ОСОБА_3 із посади молодшої медичної сестри (санітарки - палатної) та поновлення на роботі, апеляційний суд виходив із того, що відповідач не здійснив порівняння кваліфікації і продуктивності праці ОСОБА_2 з іншими працівниками цієї ж посади, не врахував інших обставин, передбачених ч. 2ст. 42 КЗпП України, не здійснив аналіз сукупності цих обставин та залишив поза увагою переважне право ОСОБА_2 на залишення на роботі.

Суд констатував, що вказані порушення прав працівника є суттєвими, а відтак визнав незаконним та скасував наказ про звільнення ОСОБА_2 з поновленням його на посаді та стягненням середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Незаконний наказ № 16/1 від 19.04.2019 про звільнення ОСОБА_2 із посади молодшої медичної сестри (санітарки палатної) виданий директором Вікторівського психоневрологічного інтернату ОСОБА_1 , який призначений на посаду 22.11.2017.

Ухвалами Верховного Суду від 21.09.2022 та 06.10.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вікторівського психоневрологічного інтернату.

На виконання судового рішення Вікторівським психоневрологічним інтернатом грошові кошти в сумі 71383,68 грн. сплачені повністю: 16.09.2022 ОСОБА_2 перераховані кошти в сумі 1 032,84 грн. за один місяць згідно постанови Черкаського апеляційного суду від 25.08.2022; 282,27 грн. єдиного соціального внеску; 230,95 грн.податку з доходів фізичних осіб та 19,25 грн.військового збору, що підтверджується платіжними дорученнями №546 від 14.09.2022, №458 від 14.09.2022, № 547 від 14.09.2022, №545 від 14.09.2022.

Відповідно до платіжного доручення №1 від 13.10.2022 ОСОБА_2 , відповідно до виконавчого листа, виданого 22.09.2022 у справі №706/817/19, у відшкодування виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу перераховані грошові кошти в сумі 40726,60 грн.

Згідно з платіжним дорученням №2 від 13.10.2022 проведено безспірне списання коштів Вікторівського психоневрологічного інтернату на сплату єдиного соціального внеску із середньої заробітної плати ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу згідно виконавчого листа, виданого 22.09.2022 у справі №706/817/19 у розмірі 15 422,14 грн.

На підставі платіжного дорученням №3 від 13.10.2022 Вікторівським психоневрологічним інтернатом перераховані грошові кошти у сумі 12618,12 грн. на сплату податку з доходів фізичних осіб, утриманого із середнього заробітку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу, а згідно платіжного доручення №4 від 13.10.20221051,51 грн. військового збору.

Таким чином, загальна сума здійснених Вікторівським психоневрологічним інтернатом виплат за постановою Черкаського апеляційного суду від 25.08.2022 у справі № 706/817/19 внаслідок незаконного звільнення працівника становить 71383 грн. 68коп. (1 032,84 грн. +282,27 грн. +230,95 грн.+ 19,25 грн. + 40726,60 грн. + 15422,14 грн. + 12618,12 грн.).

Факт незаконного звільнення ОСОБА_2 із посади молодшої медичної сестри (санітарки - палатної) Вікторівського психоневрологічного інтернату є доведеним, та у відповідності до приписів ч. 4ст. 82 ЦПК Українине підлягає доказуванню.

Отже, шкода завдана бюджету незаконним звільненням працівника у вигляді сплачених коштів в сумі 71383,68 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Необхідність звернення прокурора з позовною заявою обумовлена захистом інтересів держави в особі Черкаської обласної ради та Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації. Оскільки Вікторівський психоневрологічний інтернат є неприбутковою організацією та утримується за рахунок коштів обласного бюджету. Засновником Інтернату є Черкаська обласна рада, а головним розпорядником бюджетних коштівДепартамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.

Тому, просив суд стягнути із ОСОБА_1 завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в сумі 71 383 грн. 68 коп. із зарахуванням їх на рахунок обласного бюджету.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2024 року позов Заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника задоволено повністю.

Стягнуто із ОСОБА_1 завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в сумі 71 383 (сімдесят одна тисяча триста вісімдесят три) грн. 68 коп., зарахувавши їх на рахунок обласного бюджету: UA118999980314090544000023001, отримувач: ГУК у Черк.обл./ Черк.обл./ 24060300, код: 37930566.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь Черкаської обласної прокуратури (18015, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Києві) у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення суду мотивоване тим, що, у зв`язку із виплатою Вікторівським психоневрологічним інтернатом на виконання судового рішення у справі №706/817/19 середнього заробітку за час вимушеного прогулу звільненому ОСОБА_2 та пов`язаних з цим платежів в загальному розмірі 71383,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями із Єдиного вебпорталу використання публічних коштів, у Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації як головного розпорядника бюджетних коштів, та Черкаської обласної ради, як засновника інтернатного закладу, виникло право регресної вимоги про стягнення вказаної суми з відповідача.

Ухвалюючи рішення в цій справі, суд врахував, що відповідач відзиву на позовну заяву не подав, не спростував доводів позивача, що шкода завдана бюджету відповідачем незаконним звільненням працівника у вигляді сплачених коштів в сумі 71383,68 грн., підлягає стягненню з відповідача, а відтак позов підлягає до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У січні 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ,з огляду на те, що Вікторівський психоневрологічний інтернат фінансується з видатків обласного бюджету, до якого було спрямовано частину податків з доходів фізичних осіб в розмірі 1927,36грн., завдана обласному бюджету шкода в даному випадку становить 69456,31 грн. (71383,68-1927,36 =69456,31). Проте, згідно резолютивної частини оскаржуваного рішення з нього стягнуто на користь обласного бюджету 71383,68 грн., позаяк сума стягнення повинна складати 69456,31 грн., тобто до обласного бюджету повторно стягнуто суму еквіваленту податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1927,36 грн.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У лютому 2025 року заступник керівника Уманської окружної прокуратури Станіслав Мисюра подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін. Вказує, що загальна сума здійснених Вікторівським психоневрологічним інтернатом виплат за постановою Черкаського апеляційного суду від 25.08.2022 року у справі №706/817/19 внаслідок незаконного звільнення працівника становила 71383,68 грн. Так, факт незаконного звільнення ОСОБА_2 із посади молодшої медсестри (санітарки - палатної) Вікторівського психоневрологічного інтернату є доведеним та у відповідності до приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Таким чином, шкода, завдана бюджету незаконним звільненням працівника у вигляді сплачених коштів в сумі 71383,68 грн., яка також підтверджена постановою Черкаського апеляційного суду від 25.08.2022 року у справі №706/817/19 підлягає стягненню з відповідача.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

21 січня 2025 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Новіков О.М., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справи про її розгляд.

Повторним автоматичним розподілом судових справ від 24.03.2025 року, замість перебуваючої у відпустці судді Василенко Л.І. до складу колегії суддів визначено суддю Фетісову Т.Л.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у справі №706/817/19 визнано незаконним та скасовано наказ директора Вікторівського психоневрологічного інтернату № 16/1 від 19.04.2019 про звільнення ОСОБА_2 із посади молодшої медичної сестри (санітарки палатної) за скороченням штатної посади.

ОСОБА_2 поновлено на посаді молодшої медичної сестри (санітарки - палатної) у Вікторівському психоневрологічному інтернаті із 20 квітня 2019 року.

Стягнуто із Вікторівського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_2 71383,68 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням всіх обов`язкових платежів.

Ухвалюючи судове рішення про скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 із посади молодшої медичної сестри (санітарки - палатної) та поновлення на роботі, апеляційний суд виходив із того, що відповідач не здійснив порівняння кваліфікації і продуктивності праці ОСОБА_2 з іншими працівниками цієї ж посади, не врахував інших обставин, передбачених ч. 2ст. 42 КЗпП України, не здійснив аналіз сукупності цих обставин та залишив поза увагою переважне право ОСОБА_2 на залишення на роботі.

Суд констатував, що вказані порушення прав працівника є суттєвими, а відтак визнав незаконним та скасував наказ про звільнення ОСОБА_2 з поновленням його на посаді та стягненням середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Незаконний наказ № 16/1 від 19.04.2019 про звільнення ОСОБА_2 із посади молодшої медичної сестри (санітарки палатної) виданий директором Вікторівського психоневрологічного інтернату ОСОБА_1 , який призначений на посаду 22.11.2017.

Ухвалами Верховного Суду від 21.09.2022 та 06.10.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вікторівського психоневрологічного інтернату.

На виконання судового рішення Вікторівським психоневрологічним інтернатом грошові кошти в сумі 71383,68 грн. сплачені повністю:16.09.2022 ОСОБА_2 перераховані кошти в сумі 1 032,84 грн. за один місяць згідно постанови Черкаського апеляційного суду від 25.08.2022; 282,27 грн. єдиного соціального внеску; 230,95 грн.податку з доходів фізичних осіб та 19,25 грн.військового збору, що підтверджується платіжними дорученнями №546 від 14.09.2022, №458 від 14.09.2022, № 547 від 14.09.2022, №545 від 14.09.2022.

Відповідно до платіжного доручення №1 від 13.10.2022 ОСОБА_2 згідно виконавчого листа виданого 22.09.2022 у справі №706/817/19 у відшкодування виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу перераховані грошові кошти в сумі 40726,60 грн.

Згідно з платіжним дорученням №2 від 13.10.2022 проведено безспірне списання коштів Вікторівського психоневрологічного інтернату на сплату єдиного соціального внеску із середньої заробітної плати ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу згідно виконавчого листа, виданого 22.09.2022 у справі №706/817/19 у розмірі 15422,14 грн.

На підставі платіжного дорученням №3 від 13.10.2022 Вікторівським психоневрологічним інтернатом перераховані грошові кошти у сумі 12618,12 грн. на сплату податку з доходів фізичних осіб, утриманого із середнього заробітку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу, а згідно платіжного доручення №4 від 13.10.20221051,51 грн. військового збору.

Таким чином, загальна сума здійснених Вікторівським психоневрологічним інтернатом виплат за постановою Черкаського апеляційного суду від 25.08.2022 у справі № 706/817/19 внаслідок незаконного звільнення працівника становить 71383 грн. 68коп. (1 032,84 грн. +282,27 грн. +230,95 грн.+ 19,25 грн. + 40726,60 грн. + 15422,14 грн. + 12618,12 грн.).

Згідно з ч. 2ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень, що набрали законної сили, для інших судів визначається законом. Аналогічна норма викладена в ч. 1ст. 18 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 4ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, факт незаконного звільнення ОСОБА_2 із посади молодшої медичної сестри (санітарки - палатної) Вікторівського психоневрологічного інтернату є доведеним, та у відповідності до приписів ч. 4ст. 82 ЦПК Українине підлягає доказуванню.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно з ч. 2ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень, що набрали законної сили, для інших судів визначається законом. Аналогічна норма викладена в ч. 1ст. 18 ЦПК України.

Згідно положень ч. 4ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, відповідно дост. 130 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Пунктом 8 ч. 1ст. 134 КЗпП Українипередбачені випадки повної матеріальної відповідальності, у тому числі коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

В силу приписівстатті 237 КЗпП Українисуд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Згідно з ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, 4ст. 1191 ЦК Україниособа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченому відшкодуванням, якщо інший розмір не встановлений.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що постановою Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у справі №706/817/19 визнано незаконним та скасовано наказ директора Вікторівського психоневрологічного інтернату № 16/1 від 19.04.2019 про звільнення ОСОБА_2 із посади молодшої медичної сестри (санітарки палатної) за скороченням штатної посади.

ОСОБА_2 поновлено на посаді молодшої медичної сестри (санітарки - палатної) у Вікторівському психоневрологічному інтернаті із 20 квітня 2019 року.

Стягнуто із Вікторівського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_2 71383,68 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням всіх обов`язкових платежів.

Суд констатував, що вказані порушення прав працівника є суттєвими, а відтак визнав незаконним та скасував наказ про звільнення ОСОБА_2 з поновленням його на посаді та стягненням середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Незаконний наказ № 16/1 від 19.04.2019 про звільнення ОСОБА_2 із посади молодшої медичної сестри (санітарки палатної) виданий директором Вікторівського психоневрологічного інтернату ОСОБА_1 , який призначений на посаду 22.11.2017.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Так, суд першої інстанції вірно вказав, що витрачання з бюджету коштів на виплату ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора, який звернувся з даним позовом до суду, оскільки уповноважені органи не повідомили прокурора про те, що будуть самостійно вживати заходів шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 , що свідчить про їх бездіяльність, тому вказані обставини відповідно до статті 131-1Конституції України та статті 23Закону України«Про прокуратуру» підтверджують наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.

Відповідно до п. 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. При цьому, відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини. Згідно з п. 20 вказаної постанови право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

До аналогічного висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 21.12.2016 у справі № 675/28/15-ц.

Згідно з п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 11.11.1992 при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакціїст. 237 КЗпП України(з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі, а тому посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 справа № 401/1387/17-ц, від 11.04.2018 справа № 161/6047/16-ц, від 20.06.2019 справа № 462/8925/14, від 03.10.2018 справа № 591/8512/15-ц.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що шкода, завдана бюджету відповідачем незаконним звільненням працівника, у вигляді сплачених коштів в сумі 71383,68 грн. підлягає стягненню з відповідача, а відтак позов підлягає до задоволення. Відповідач як посадова особа, наказом якого працівник незаконно звільнений із займаної посади, винний у заподіянні шкоди Вікторівському психоневрологічному інтернату у зв`язку з оплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та несе повну матеріальну відповідальність за вказані дії. Прийняття незаконного наказу директором Вікторівського психоневрологічного інтернату Ісаковим В.М. та безпідставне звільнення працівника зумовило понесення грошових витрат інтернатом. У зв`язку із виплатою Вікторівським психоневрологічним інтернатом на виконання судового рішення у справі №706/817/19 середнього заробітку за час вимушеного прогулу звільненому ОСОБА_2 та пов`язаних з цим платежів в загальному розмірі 71383,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями із Єдиного вебпорталу використання публічних коштів, у Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації як головного розпорядника бюджетних коштів, та Черкаської обласної ради, як засновника інтернатного закладу, виникло право регресної вимоги про стягнення вказаної суми з відповідача.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що Вікторівський психоневрологічний інтернат фінансується з видатків обласного бюджету, до якого було спрямовано частину податків з доходів фізичних осіб в розмірі 1927,36грн., завдана обласному бюджету шкода в даному випадку становить 69456,31грн. (71383,68-1927,36 =69456,31), є помилковими.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено постановою Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у справі №706/817/19, сума втраченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 71383,68 грн., яка і підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 . Вищевказаною постановою стягнуто з Вікторівського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_2 71383,68 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням всіх обов`язкових платежів. Оскільки шкода завдана бюджету незаконним звільненням ОСОБА_2 у вигляді сплачених коштів становить 71383,68 грн., яка стягнута постановою Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у справі №706/817/19, то саме вищевказану суму має покрити відповідач як шкоду, заподіяну бюджету.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішенняХристинівського районногосуду Черкаськоїобласті від21квітня 2023рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 31 березня 2025 року.

Головуючий: О.М. Новіков

Судді : Т.Л. Фетісова

О.В. Карпенко