Ухвала

від 01.04.2025 по справі 917/1293/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1293/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКРАЙТ» (далі - ТОВ «ТІКРАЙТ», скаржник)

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025

за заявою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у справі

за позовом Заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу

до Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Карлівська міська рада Полтавського району Полтавської області

про стягнення 5 318 207,80 грн

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТІКРАЙТ» 14.03.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати в повному обсязі постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 у справі №917/1293/22, ухвалити нове рішення, яким відмовити Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України в задоволенні заяви про заміну боржника у справі №917/1293/22 у виконавчому провадженні №71504499 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1293/22, виданого на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.02.2023 Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» (ЄДРПОУ 00374829) на ТОВ «ТІКРАЙТ» (ЄДРПОУ 42356826). Крім того, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить зупинити дію ухвали Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 про заміну сторони виконавчого провадження та постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №917/1293/22, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №917/1293/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, якою переглянута ухвала Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 у справі №917/1293/22 про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи, якою переглянута ухвала про заміну сторони виконавчого провадження (пункт 26 частини першої статті 255 ГПК України), що належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

За приписами частини третьої статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.

Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «ТІКРАЙТ» з посиланням на пункту 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що не погоджується з оскаржуваним судовими рішення з цієї справи, оскільки:

- апеляційний суд та місцевий суд неправильно застосували норми матеріального права (неправильно тлумачили закон), зокрема, але не виключно: частину першу статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», статтю 11, частини першу, п`яту статті 104, статті 106 - 109, частину другу статті 107, статті 509, 609, 656 Цивільного кодексу України, частину першу статті 52 ГПК України, частину першу статті 334 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки умови Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 09.01.2023 не передбачали правонаступництва збитків цивільно-правової відповідальності в сумі 5 318 207,80 грн, а за приписами норм законодавства України ТОВ «ТІКРАЙТ» не є правонаступником вказаної суми збитків цивільно-правової відповідальності;

- вважає необхідним відступити від висновків Верховного Суду викладених, зокрема, в постанові від 15.01.2025 у справі №902/884/21, та в постанові від 29.04.2021 у справі №908/1260/20;

- відсутній чіткий та однозначний правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (тлумачення закону) у їх сукупності у взаємодії приватизаційного законодавства України із іншими галузями як приватного, так і публічного права у подібних правовідносинах, які стосуються правонаступництва державних підприємств (юридичних осіб - об`єктів приватизації).

При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України).

При поданні касаційної скарги на судові рішення першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку скаржнику необхідно посилатися на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових рішень, а не на пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Наразі скаржник зазначає пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, що не може вважатись підставою касаційного оскарження за відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет оскарження (постанови, прийнятої за наслідками розгляду ухвали) та вище наведені міркування.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.

За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав у відповідності до відповідного абзацу частини другої статті 287 ГПК України (з огляду на предмет оскарження) на яких подається касаційна скарга, з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та / або порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових актів.

Отже, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження судового рішення, визначені у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з огляду на предмет касаційного оскарження.

У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу (зокрема, передбачено частиною другою статті 292 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ «ТІКРАЙТ» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої у відповідному абзаці частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Матеріали з усуненням недоліку касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи частину п`яту статті 42 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки повернення скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недолік, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а отже, заявлене клопотання щодо зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку розглядатиметься після усунення недоліку касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКРАЙТ» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №917/1293/22 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІКРАЙТ» строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через Електронний суд або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІКРАЙТ», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.

4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова