Ухвала від 16.04.2025 по справі 917/1293/22

УХВАЛА

16 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1293/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКРАЙТ» (далі - ТОВ «ТІКРАЙТ», скаржник)

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025

за заявою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у справі

за позовом Заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу

до Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Карлівська міська рада Полтавського району Полтавської області

про стягнення 5 318 207,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТІКРАЙТ» 14.03.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати в повному обсязі постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (повний постанова складена 26.02.2025) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 у справі №917/1293/22, ухвалити нове рішення, яким відмовити Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України в задоволенні заяви про заміну боржника у справі №917/1293/22 у виконавчому провадженні №71504499 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1293/22, виданого на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.02.2023 Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» (ЄДРПОУ 00374829) на ТОВ «ТІКРАЙТ» (ЄДРПОУ 42356826). Крім того, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить зупинити дію ухвали Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 про заміну сторони виконавчого провадження та постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №917/1293/22, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №917/1293/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2025 касаційну скаргу ТОВ «ТІКРАЙТ» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №917/1293/22 залишено без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліку, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої у відповідному абзаці частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на предмет касаційного оскарження, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Надано скаржнику строк тривалістю 10 днів з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліку касаційної скарги.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 01.04.2025 у справі №917/1293/22 ТОВ «ТІКРАЙТ» 07.04.2025 через Електронний суд подало касаційну скаргу (в новій редакції) у якій просить скасувати в повному обсязі постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 917/1293/22, якою апеляційну скаргу ТОВ «ТІКРАЙТ» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025, залишено без змін та скасувати в повному обсязі ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 у справі №917/1293/22, та ухвалити нове рішення, яким відмовити Східному міжрегіональному управлінню міністерства юстиції в задоволенні заяви про заміну боржника у справі №917/1293/22 у виконавчому провадженні №71504499 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1293/22, виданого на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.02.2023 Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод» (ЄДРПОУ 00374829) на ТОВ «ТІКРАЙТ» (ЄДРПОУ 42356826). Крім того, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить зупинити дію ухвали Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 про заміну сторони виконавчого провадження та постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №917/1293/22, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З огляду на викладене скаржник подав матеріали усуненого недоліку касаційної скарги у межах строку, наданого Судом ухвалою від 01.04.2025 у справі №917/1293/22.

Так, предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, якою переглянута ухвала Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 у справі №917/1293/22 про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи, якою переглянута ухвала про заміну сторони виконавчого провадження (пункт 26 частини першої статті 255 ГПК України), що належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі (нова редакція) ТОВ «ТІКРАЙТ» з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували наступні норми матеріального права (неправильно тлумачили закон), а саме: частину першу статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII; Закон України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України» №3037-IX від 11.04.2023; статтю 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першу, п`яту статті 104, статті 106- 109, 509, 609, 656, 1166 ЦК України, частину першу статті 52, статті 86, 236, частину першу статті 334 ГПК України, статтю 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Отже, суд доходить висновку, що скаржником на виконання ухвали Верховного Суду від 01.04.2025 у справі №917/1293/22, усунуто недоліки касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а отже, подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження постанови, ураховуючи дату складання її повного тексту у цій справі.

Зважаючи на зміст частини тринадцятої статті 8 та частини п`ятої статті 301 ГПК України, перегляд оскаржених рішень має здійснюватися без повідомлення/виклику учасників справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, Суд звертає увагу, що відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Відповідно до абзаців першого, другого частини сьомої статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення; якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Відповідно до приписів статті 6 ГПК України:

- у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система;

- позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів;

- Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

- електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;

- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

- особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З системного аналізу статті 6 ГПК України можна дійти висновку, що фізична особа та фізична особа - підприємець не зобов`язана реєструвати Електронний кабінет. Втім, означеною статтею 6 ГПК України передбачено, що адвокати, державні та приватні виконавці, юридичні особи, зареєстровані за законодавством України за будь-яких обставин зобов`язані зареєструвати Електронний кабінет.

В цьому випадку касаційна скарга (в новій редакції) подана ТОВ «ТІКРАЙТ» через Електронний суд, який забезпечує повідомлення сторін у справі, та відповідно в електронній формі.

Суд відзначає, що учасниками справи є юридичні особи, які зобов`язані зареєструвати Електронний кабінет.

Водночас на момент подання касаційної скарги (в новій редакції) до Суду через Електронний кабінет, скаржником не надано доказів надіслання копії касаційної скарги (в новій редакції) з додатками іншим учасникам цієї справи в їх Електронні кабінети.

З огляду на суб`єктний склад учасників справи, обраний скаржником спосіб звернення до суду з касаційною скаргою (в новій редакції), а саме через Електронний суд, скаржник має надсилати копії документів іншим учасникам справи, які зобов`язані реєструвати Електронний кабінет, в їх Електронні кабінети.

Ненадання доказів направлення касаційної скарги, з огляду на приписи статті 292 ГПК України, не є підставою для залишення касаційної скарги без руху. Втім цей обов`язок передбачений статтею 291 ГПК України і належне його виконання покладається ГПК України на скаржника.

При цьому Верховний Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 18 листопада 2010 року (пункти 37- 38) у справі «Мушта проти України», де зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Беручи до уваги обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на касаційне оскарження судового рішення, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення без руху касаційної скарги та/або повернення касаційної скарги з цих підстав. Такий висновок зроблено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на касаційне оскарження судового рішення.

Щодо клопотання скаржника про зупинення дії ухвали Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 про заміну сторони виконавчого провадження та постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №917/1293/22, до закінчення перегляду в касаційному порядку, яке мотивовано тим, що:

27.01.2025 ТОВ «ТІКРАЙТ» отримало лист №104582 від АТ «Райффайзен банк», де відкрито банківський рахунок, яким банк повідомив ТОВ «ТІКРАЙТ» про накладення арешту на кошти товариства на підставі постанови про арешт коштів боржника від 27.01.2025 у виконавчому провадженні ВП №71504499 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - виконавча служба). Сума та валюта арешту - 5 804 627,04 грн;

ТОВ «ТІКРАЙТ» 28.01.2025 отримало від виконавчої служби, поштовим зв`язком «УКРПОШТА» конверт з супровідним листом №1048 від 22.01.2025 та постанову від 22.01.2025 про заміну сторони виконавчого провадження №71504499;

ТОВ «ТІКРАЙТ» вважає передчасним стягнення з нього збитків цивільно-правової відповідальності у сумі 5 804 627,04 грн у виконавчому провадженні ВП №71504499 на користь Державної екологічної інспекції центрального округу на підставі наказу Господарського суду Полтавської області №917/1293/22, виданого на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.02.2023;

скаржник вважає, якщо у справі №917/1293/22 не зупинити дію ухвали Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 та дію постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №917/1293/22, у товариства в подальшому виникнуть невідворотні негативні наслідки щодо повернення стягнутих коштів на погашення збитків в сумі 5 804 627,04 грн на користь Державної екологічної інспекції центрального округу у господарській справі №917/1293/22 та ТОВ «ТІКРАЙТ» звертає увагу Суду, що справа №917/1293/22 про стягнення збитків цивільно-правової відповідальності в сумі 5 804 627,04 грн розглядалася без участі ТОВ «ТІКРАЙТ», а тому процес стягнення цієї суми, скаржник вважає порушенням прав, оскільки підстави виникнення збитків, їх походження, розрахунок та обставини нарахування збитків невідомі ТОВ «ТІКРАЙТ», а через накладення арешту на кошти ТОВ «ТІКРАЙТ» знаходиться у скрутному фінансовому становищі, і якщо не зупинити дію оскаржуваних судових рішень, Державна виконавча служба паралізує фінансово-господарську діяльність товариства, що на думку скаржника, призведе до неможливості виплати заробітної плати працівникам товариства, призведе до неможливості виконання договірних господарських зобов`язань перед іншими контрагентами.

З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.

Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).

Сумніви скаржника щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм права під час постановлення оскаржених судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення або зупинення його дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.

Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.

Верховний Суд виходить з того, що навіть саме по собі проведення виконавчих дій, а в цьому випадку накладення арешту, не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України), в тому числі з огляду на те, що судом першої та апеляційної інстанцій розглядалося питання заміни сторони у виконавчому провадженні, тобто на стадії саме виконання судового рішення.

Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання або дії судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.

Саме по собі твердження скаржника, що судові рішення прийнятті з порушенням норм права не свідчать про автоматичну необхідність їх зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення та чи дії.

Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення дії оскаржуваних судових рішень не наведені аргументовано / обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення їх дії, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення дії оскаржуваних судових рішень, як-то захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного перегляду, в задоволенні клопотання скаржника слід відмовити.

Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №917/1293/22, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи у порядку передбаченому підпунктом 17.10 підпункту 17 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Керуючись статтями 8, 174, 234, 235, 287, 290, 294, 301, 332 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі №917/1293/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКРАЙТ» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

2. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 02 травня 2025 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, або через «Електронний суд». Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІКРАЙТ» слід надати суду докази надсилання учасникам справи копії касаційної скарги (в новій редакції) у справі №917/1293/22 з доданими до неї документами, які у них відсутні до 24.04.2025 (за адресою: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, або через Електронний суд).

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІКРАЙТ» у задоволенні клопотання про зупинення дії ухвали Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 про заміну сторони виконавчого провадження та постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №917/1293/22, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

5. Витребувати матеріали справи №917/1293/22 Господарського суду Хмельницької області за позовом Заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Карлівська міська рада Полтавського району Полтавської області про стягнення 5 318 207,80 грн, у порядку передбаченому підпунктом 17.10 підпункту 17 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

6. Копії ухвали надіслати до Господарського суду Полтавської області та Східного апеляційного господарського суду для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець