Рішення

від 02.04.2025 по справі 291/1569/24

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1569/24

Провадження №2/291/147/25

РІШЕННЯ

іменем України

02 квітня 2025 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді Федорчук І.В.

за участі секретаря Герасимчук Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ружинського районного суду Житомирської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Ружинської селищної ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей,

встановив:

16.12.2024 позивач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання малолітніх дітей, в якому просить визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з нею матір`ю ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що у них з відповідачем є спільні малолітні діти: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на час подання позову діти проживають разом з матір`ю, яка усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дітей, створення для них належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, просить суд визначити місце проживання дітей разом з нею.

Ухвалою суду від 18 грудня2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 30 січня 2025 року, задоволено клопотання позивача про витребування висновку органу опіки та піклування.

Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 12 березня 2025 року судом постановлено роз`єднати позовні вимоги у справі.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, остання направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 02.04.2025, як і в попередньо проведені судові засідання, не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений в передбаченому законом порядку. Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про відкладення справи у зв`язку з зайнятістю в іншій справі та перебування відповідача за кордоном, також вказала про не визнання позовних вимог.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування - Ружинської селищної ради в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та рішення Ружинської селищної ради «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітніх дітей».

Водночас, з огляду на належне повідомлення відповідача та його представника у справі про дату, час та місце розгляду справи, їх неодноразову можливість бути присутніми на судовому засіданні та належно реалізувати свої права та обов`язки, суд не вважає поважною причиною для відкладення розгляду справи, не прибуття в судове засідання у зв`язку з зайнятістю в іншій справі представника відповідача та перебування відповідача за кордоном.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 7,9).

Відповідно до Витягів з реєстру територіальної громади від 06.12.2024 р. малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6,8,10).

Між сторонами існує спір щодо місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доказів про наявність домовленості між батьками дітей щодо місця проживання малолітніх дітей матеріали справи не містять.

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Ружинської селищної ради №76 від 20 березня 2025 року затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 (надалі - Висновок щодо визначення місця проживання малолітніх дітей) (а.с.129).

З Висновку щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, судом установлено, що батько тривалий час з родиною не проживає, а малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Висновку щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, спеціалістами служби у справах дітей Ружинської селищної ради було обстежено умови проживання малолітніх дітей за вказаною адресою та встановлено, що в помешканні створені належні умови для проживання та розвитку малолітніх дітей, є окрема кімната для відпочинку та кімната для ігор. З початку повномасштабного вторгнення рф мати з дітьми переїхала у Німеччину, де проживає і зараз.Зі слів бабусі дітей стало відомо, що діти відвідують у Берліні навчальні заклади (школу та дитячий садок). А мама дітей працює і має самостійний дохід.

Згідно Висновку щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, вбачається, що питання визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ружинської селищної ради 11 березня 2025 року, вивчено наявні матеріали справи. Докази неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, аморальної поведінки, відомості щодо вад здоров`я, неможливості утримувати дітей чи приділяти достатню увагу їх вихованню, навчанню та духовному розвитку відсутні.

Враховуючи вказані вище факти та виходячи з інтересів дітей, виконавчий комітет Ружинської селищної ради, як орган опіки та піклування, зазначив, що визначає місце проживання: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч.2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частинами четвертою - шостою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як встановлено судом з Висновку щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, батько тривалий час з родиною не проживає, а малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою в помешканні створені належні умови для проживання та розвитку малолітніх дітей, є окрема кімната для відпочинку та кімната для ігор. З початку повномасштабного вторгнення рф мати з дітьми переїхала у Німеччину, де проживає і зараз.Зі слів бабусі дітей стало відомо, що діти відвідують у Берліні навчальні заклади (школу та дитячий садок). А мама дітей працює і має самостійний дохід. Доказів неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, аморальної поведінки, відомості щодо вад здоров`я, неможливості утримувати дітей чи приділяти достатню увагу їх вихованню, навчанню та духовному розвитку відсутні, тож виконавчим комітетом Ружинської селищної ради, як органом опіки та піклування, рекомендовано визначити місце проживання: малолітніх дітей їх матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до Постанови ОП КЦС ВС від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 факт проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання. Повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини. Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні.

З огляду на наведене, зважаючи на те, що малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка ними опікується, приділяє увагу їх розвитку та вихованню, підстав, які б перешкоджали проживанню дітей з матір`ю, судом не виявлено, що підтверджується Висновком щодо визначення місця проживання малолітніх дітейнаданий виконавчим комітетом Ружинської селищної ради органом опіки та піклування від 20.03.2025 року, зважаючи, що батько тривалий час з родиною не проживає, суд вважає Висновок щодо визначення місця проживання малолітніх дітей цілком обґрунтованим та дійшов висновку, що визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю, яка піклується про них, відповідатиме найкращим інтересам дітей.

В контексті забезпечення права дітей на спілкування із батьком, а також права батька на виховання своїх дітей, суд зауважує, що ОСОБА_2 безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку своїх дітей, має право та обов`язок піклуватися про їхнє здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким діти будуть проживати. Визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю не повинно негативно впливати на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків. Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/22963/21 (провадження № 61-12563св22).

На підставі викладеного, ст. ст. 7, 141, 161, 171 СК України, Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована 27.02.1991 року), Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Ружинської селищної ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей- задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , житель АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Ружинської селищної ради, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: 13601, Житомирська область, Бердичівський район, с-ще Ружин, вул. Незалежності,2, код ЄРДПОУ 04344707.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2025 року.

Суддя І.В. Федорчук