Ухвала

від 02.04.2025 по справі 366/1679/21

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/1679/21

Провадження № 1-кп/366/33/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2025 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020110060000077, внесене в ЄРДР 24.11.2020 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Коленці Іванківського району Київської області, громадянки України, українки, освіта вища, працює начальником відділу кадрів ДСП «Північна Пуща», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія кримінального провадження

У липні 2021 прокурор Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 скерувала до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020110060000077, внесеному в ЄРДР 24.11.2020 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

02.04.2025, прокурор Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , за погодженням з керівником Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 в порядку ст.ст. 338, 341 КПК України змінила обвинувачення шляхом долучення до матеріалів кримінального провадження обвинувального акту про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Згідно зі зміненим обвинуваченням за обвинувальним актом від 02.04.2025, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що вона, у відповідності до наказу N? 44-ОС від 13.03.2019року переведена на посаду начальника відділу кадрів державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» код ЄРДПОУ40247540(далі по тексту ДСП «Північна Пуща»).

У відповідності до посадової інструкції начальника відділу кадрів ДСП «Північна Пуща» № ПI-11/1-2016, яка затверджена 01.05.2016директором ОСОБА_8 , начальник відділу кадрів була наділений завданнями, правами та обов`язками, зокрема:

п.2.1 Завдання та обов`язки начальника відділу кадрів:

п.2.1.1 Визначає загальні принципи кадрової політики Підприємства; п.2.1.2 Сприяє виконанню планів виробництва, організаційно-технічних заходів шляхом організації та проведення робіт по забезпеченню Підприємства кадрами відповідних спеціальностей і кваліфікації, контроль за їх розстановкою згідно з кваліфікацією, стажем роботи, професійними навиками;

п.2.1.3 Вирішує завдання кадрового планування. Здійснює планування якісної потреби в плануванні, вибір методів розрахунку кількісної потреби у персоналі, планування кількісної потреби у персоналі;

п.2.1.5 Визначає потреби в персоналі на перспективу; п.2.1.10 Розробляє локальні нормативні акти, що визначають трудові відносини;

п.2.1.12 Здійснює загальне керівництво роботою відділу відповідно до нормативно-правових документів та «Положення про відділ кадрів», забезпечує виконання завдань та обов?язків, що стоять перед відділом;

п.2.1.13 Планує роботу та організаційно забезпечує діяльність відділу; п.2.1.14 Розподіляє обов?язки між працівниками відділу, контролює виконання ними посадових обов?язків;

п.2.1.16 Проводить прийом працівників з питань найму, звільнення, переводу тощо;

п.2.1.17 Контролює розстановку та правильність використання у структурних підрозділах Підприємства;

п.2.1.18 Контролює виконання керівниками структурних підрозділів Підприємства наказів директора з кадрових питань та додержання законодавства про працю;

п.2.1.19 Контролює стан обліку та використання робочого часу, трудової дисципліни, додержання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку перевірку робочих місць та стан роботи з кадрами у структурних підрозділах;

п.2.1.22 Контролює своєчасне оформлення документів для прийому: переводу, та звільнення працівників облік особового складу, видачу довідок про трудову діяльність працівників, зберігання та ведення трудових книжок та іншої установленої документації відповідно до вимог чинного законодавства та кадрового діловодства, підготовку матеріалів для представлення працівників до нагородження, заохочення, стягнення;

п.2.1.25 Вивчає та узагальнює висновки роботи з кадрами, аналізує причини плинності кадрів, прогулів та інших порушень трудової дисципліни, готує пропозиції щодо усунення виявлених недоліків, закріплення кадрів на виробництві, зменшення втрат робочого часу;

п.2.1.26 Контролює підготовку та здачу встановленої звітності з кадрових питань;

п.2.1.28 Організовує роботу з табельного обліку;

п.3.1 Начальник відділу кадрів має право:

п.3.1.10 Використовувати всі права, передбачені чинним законодавством України, колективним договором та цією інструкцією.

п.5 Взаємовідносини:

п.5.1 Начальник відділу кадрів підлеглий безпосередньо директору ДСП «Північна Пуща», а в період відсутності - особі, що його замішує;

п.5.4 Начальнику відділу кадрів підлеглі всі посадові особи відділу кадрів відповідно до штатного розпису.

Отже, ОСОБА_4 у період часу з 03.08.2020по даний час, перебуваючи на посаді начальника відділу кадрів ДСП «Північна Пуща», пов`язаній з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов?язків, відповідно до ч. 3 ст. 18 та примітки 1 ст. 364 КК України, була службовою особою.

Так, в першій декаді серпня2020року ОСОБА_4 , у якої згідно посадової інструкції начальника відділу кадрів державного спеціалізованого підприємства (далі по тексту ДСП) «Північна Пуща» передбачено прямі обов?язки у вигляді: п.2.1.14 «Розподілу обов?язки між працівниками відділу, контроль виконання ними посадових обов?язків»; п.2.1.16 «Проводить прийом працівників з питань найму, звільнення, переводу тощо»; п.2.1.19 «Контролю стану обліку та використання робочого часу, трудової дисципліни, додержання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку, перевірку робочих місць та стан роботи з кадрами у структурних підрозділах»; п.2.1.28 «Організовує роботу з табельного обліку» підготувала розпорядження N?137-OC-502587від 03.08.20 по підприємству який підписав директор ОСОБА_9 про працевлаштування на роботу в ДСП «Північна Пуща» на посаду інженера з підготовки кадрів відділу кадрів ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_10 з умовою основної роботи, роботи у зоні відчуження з режимом роботи 4/3 тривалістю робочого тижня 36 год. зі строком випробування 3 місяці, який в подальшому був замінений наказом N? 253- ОС від 10.11.20 «Про переведення на іншу роботу» згідно якого ОСОБА_10 з посади інженеру з підготовки кадрів була переведена на посаду провідного інженеру з підготовки кадрів.

В подальшому ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час підготувала, та 04.08.20 надала директору ДСП «Північна Пуща» на підпис наказ N? 143-OC «ро запровадження дистанційної роботи на дому» працівниці ОСОБА_10 , який останній підписав та в подальшому подала аналогічні за змістом накази про продовження «Про запровадження дистанційної роботи на дому» працівниці ОСОБА_10 N? 236-ОС від 29.10.20; N?52-ОС від 16.03.21; N? 145-ОС від У вищевказаний період часу, перебуваючи на посаді начальника відділу кадрів ДСП «Північна Пуща», тобто будучи службовою особою, ОСОБА_11 неналежно виконуючи свої службові обов`язки п.2.1.14 , п.2.1.19 , п.2.1.28 , п.5.4 посадовою інструкцією, через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна булі і могла їх передбачити, без застережень підписала табелі обліку робочого часу ОСОБА_10 з графіком роботи у зоні відчуження 4/3 та нарахуванням відповідних компенсаційних витрат за роботу у посиленого радіологічного контролю у відповідності до постанови КМУ N? 831 від 10 вересня2008р. «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження», яка натомість, до зони відчуження, жодного разу не заїжджала.

Відтак, ОСОБА_4 , маючи в прямому підпорядкуванні ОСОБА_10 не проконтролювала стан обліку та використання робочого часу, трудової дисципліни, додержання працівниками відділу правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме те, що ОСОБА_10 не виконувала ніяких робіт передбачених посадовою інструкцією провідного інженера з підготовки кадрів, нехтуючи покладеними на начальника відділу кадрів ДСП «Північна Пуща» повноваженнями та функціями, усвідомлюючи покладену на неї посадовою інструкцією відповідальність, маючи реальну можливість скласти службові документи щодо фіктивності працевлаштування ОСОБА_10 , щомісячно підписувала офіційні документи ДСП «Північна Пуща», які були необхідними для нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_10 , а саме: табелів обліку використання робочого часу зазначаючи в них місце виконання робіт ОСОБА_10 у м. Чорнобиль з графіком роботи 4/3, які згідно п. 1.4. Наказу Державного комітету статистики України N? 489 від 05.12.2008«Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» є первинним обліковим документом підприємства та підставою нарахування і виплати заробітної плати.

Вказані табеля обліку використання робочого часу, щомісячно у період з серпня2020року по січень2021року надавалися на затвердження директору підприємства ОСОБА_9 , крім лютого, березня та квітня2021року, коли такий документ наданий на затвердження ОСОБА_12 , та в той період часу тимчасово виконував обов?язки начальника держаного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», що надало цим документам ознак офіційного документа шляхом внесення до них підписів вказаними особами.

В подальшому, на підставі вказаних офіційних документів, ОСОБА_10 , щомісячно здійснювалося нарахування заробітної плати та компенсаційних витрат у період з серпня2020року по квітень2021року на загальну суму141 801грн. 22 коп., а також нараховані та перераховані внески до державних фондів на загальну суму 21594 грн. 83 коп.

Вищевказаними грошовими коштами на загальну суму141 801грн. 22 коп., які нараховані ОСОБА_10 та перераховані на її картковий банківський рахунок, остання розпорядилася на власний розсуд.

В результаті вказаних протиправних діянь ОСОБА_4 ДСП «Північна Пуща» здійснено неправомірну виплату заробітної плати ОСОБА_10 та спричинено збитки на загальну суму141 801грн. 22 коп., що спричинило істотної охоронюваним законом державним інтересам.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов?язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило істотної шкоди державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

ІІ. Позиції учасників судового засідання

2.1 щодо зміни висунутого обвинувачення

Судом в порядку ч. 4 ст. 338 КПК України роз`яснено обвинуваченій та її захиснику про те, що вони будуть захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення та про відкладення судового засідання не менш ніж на 7 днів для надання можливості підготовки до захисту від нового обвинувачення, а також їх право клопотати про зменшення або збільшення такого строку.

Сторона захисту просила надати строк протягом дня для визначення своєї позиції.

Прокурор не заперечувала проти встановлення такого строку.

2.2. щодо звільнення від кримінальної відповідальності

Захисник, адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення його підзахисної ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в порядку ст. 49 КК України, оскільки за зміненим обвинуваченням, ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального проступку і строк притягнення до кримінальної відповідальності з моменту імовірно вчиненого злочину закінчився.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання свого захисника. Вона усвідомлює, що у разі звільнення від кримінальної відповідальності її буде зобов`язано відшкодувати на користь держави процесуальні витрати на залучення судових експертів.

Додатково, судом роз`яснено ОСОБА_4 суть висунутого їй зміненого обвинувачення, а також те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, визначених ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження на цій підставі в порядку п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України не є реабілітуючою обставиною, що вона має право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України.

Після зазначених роз`яснень, обвинувачена ОСОБА_4 своєї позиції щодо звільнення від кримінальної відповідальності не змінила.

Прокурор ОСОБА_6 не заперечувала проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ІІІ. Оцінка суду

З`ясувавши думку присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали кримінального провадження, роз`яснивши обвинуваченій ОСОБА_4 та її захиснику, адвокату ОСОБА_5 , правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд приходить до таких висновків.

3.1. релевантні джерела права

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Згідно зп.1ч.2ст.284КПКУкраїникримінальне провадженнязакриваєтьсясудом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 2 ст. 285 КПК України передбачено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

За правилами ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, підстави такого звільнення, обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

3.2. щодо закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України (неналежне виконання службовою особою своїх службових обов?язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило істотну шкоду державним інтересам на загальну суму141 801грн. 22 коп.)

При цьому, такі дії за висунутим обвинуваченням ОСОБА_4 вчиняла в період з серпня 2020 по квітень 2021.

Невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків може виявлятися не лише в одноразовій бездіяльності або дії, а й у тривалій бездіяльності або ряді дій, виконаних неналежним чином.

З юридичної точки зору суб`єктивна сторона недбалості найчастіше полягає в необережній формі вини як щодо діяння, так і щодо його наслідків. Можлива і змішана форма вини умисел до діяння і необережна вина до наслідків цього діяння. Не виключається недбалість і в тих випадках, коли умисне порушення службових обов`язків призводить до наслідків, яких винний хоча й не бажав, але свідомо припускав їх настання.

Такі висновки викладені у постанові ККС ВС від 14.04.2020 у справі № 452/1490/15-к

Зміст інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_4 кримінального правопорушення свідчить про його триваючий характер, яке припинилось у квітні 2021.

Днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння.

Такий висновок викладений у постанові ОП ККС ВС від 09.09.2024 у справі № 353/999/23 (провадження № 51-523кмо24)

Тому, строк притягнення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину слід обраховувати з квітня 2021.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 367 КК України (як в чинній редакції, так і в тій, що діяла на момент вчинення діянь, що інкримінуються обвинуваченій) передбачало покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За положеннями ст. 12 КК України це кримінальне правопорушення є кримінальним проступком.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили якщо минув строк три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, з дня припинення вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України минуло більше трьох років, що є підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

При цьому, невизнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності її згоди на звільнення від кримінальної відповідальності, не може бути перешкодою в реалізації нею свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений закономінститут звільненняпідозрюваного,обвинуваченого відкримінальної відповідальностіне пов`язуєтакого звільненняз визнаннямним своєївини увчиненні злочину (правова позиція, викладена у постанові ВС від 29.07.2021 у справі № 552/5595/18)

Разом з цим, судом не встановлено обставин та не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

Звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимоюособи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК та у порядку, встановленому КПК України.

Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суд зобов`язаний роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду кримінального провадження закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення такої особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Не роз`яснення судом відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягне неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Імперативний обов`язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.

Аналогічні висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 06.12.2021 у справі № 521/8873/18 (провадження № 51-413 кмо 21)

Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі№ 552/5595/18.

Таким чином, розглянувши клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , вивчивши матеріали кримінального провадження, з`ясувавши думку присутніх та позицію обвинуваченої, яка була представлена захисником, про можливість її звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, впевнившись у добровільності такої позиції та усвідомленні нею наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд приходить до висновку про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

3.3. щодо наявності/відсутності в діях обвинуваченої складу інкримінованого кримінального правопорушення

Положення ч. 13 ст. 49 КК України, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією, оскільки законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу в разі існування підстав для застосування положень ст. 49 КК України. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною.

В результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду, суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

Такий висновок викладений у постанові ККС ВС від 18.02.2025 у справі № 712/8174/23 (провадження № 51-2807км24)

Такими чином, суд вирішує питання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження без констатування її винуватості чи невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

IV. Процесуальні витрати

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України витрати, пов`язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів є процесуальними витратами у кримінальному провадженні.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасниківкримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду.

НормамиКПКвстановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст.368, ч. 4 ст.374КПК). Оскільки ст.126 КПКвизначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, суд робить висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.

Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності

Такі висновки викладені у постанові ВП ВС від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17, касаційне провадження № 13-47кс20.

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 закрито на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, що є нереабілітуючою підставою.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак, у силу певних обставин, кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження.

У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Таким чином, закриття кримінального провадження стосовно обвинуваченого з нереабілітуючих підстав і застосування до нього більш м`якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє обвинуваченого від сплатипроцесуальних витрат,пов`язаних із проведенням експертиз

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 342/1560/20 (касаційне провадження № 51-2331км21) та від 01.02.2024 у справі № 930/497/23 (касаційне провадження № 51-4798км23).

Згідно з обвинувальним актом, процесуальними витратами у кримінальному провадженні є:

5 491, 84 грн. проведення судової почеркознавчої експертизи;

8237, 76 грн. проведення судово-економічної експертизи.

Наявність таких процесуальних витрат підтверджується:

Довідкою про витрати на проведення експертизи за висновок експерта від 18.06.2021 № СЕ-19/111-21/27543-ПЧ на суму 5 491, 84 грн. (а.с. 2 Т. 3);

Довідкою про витрати на проведення експертизи за висновок експерта від 22.06.2021 № СЕ-19/111-21/27547-ЕК на суму 8237, 76 грн. (а.с. 33 Т. 3).

За таких обставин, у зв`язку із закриттям кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, з обвинуваченої на користь держави підлягають стягненню понесені та документально підтверджені процесуальні витрати на загальну суму 13729, 60 грн.

V. Інші питання, пов`язані із закриттям кримінального провадження

5.1. речові докази.

Речовими доказами у кримінальному провадженні є документи, які прокурор долучив до матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 100 КПК України документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбаченихчастиною шостоюцієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.

Оскільки володільцями долучених прокурором документів не заявлено клопотань про їх повернення в оригіналі, речові докази у вигляді документів слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

5.2. Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

5.3. Цивільний позов не заявлено.

5.4. розмір пропонованої винагороди викривачу відсутній.

З огляду на викладене, на підставі ст. 49 КК України, керуючись ст.ст. 118, 126, 283-288, 318, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів загальної сумою 13729, 60 грн., з них:

За проведення судової почеркознавчої експертизи 5491,84 грн.,

За проведення судової економічної експертизи 8 237,76 грн.

Речові докази (документи, долучені прокурором) залишити у матеріалах справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвалено складено 03.04.2025

Суддя ОСОБА_1