Постанова

від 12.03.2025 по справі 925/556/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2025 р. Справа№ 925/556/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 12.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного природного парку "Білоозерський"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2024 (повний текст складено 15.11.2024)

у справі № 925/556/24 (суддя -Чевгуз О.В.)

за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача 1 -Державної екологічної інспекції Центрального округу

позивача 2 - Ліплявської сільської ради Черкаської області

до Національного природного парку "Білоозерський"

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев у розмірі 1 646 859, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу та Ліплявської сільської ради Черкаської області до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою у якій просить суд стягнути з Національного природного парку "Білоозерський" 1 646 859,00 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.11.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Національного природного парку "Білоозерський" на користь держави в особі Ліплявської сільської ради Черкаської області 1 646 859,00 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу на рахунок UA498999980333139331000023635, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), отримувач: ГУК у ЧЕРК.ОБЛ/ТГ Ліпляве/24062100, код ЄДРПОУ отримувача 37930566, призначення платежу: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Стягнуто з Національного природного парку "Білоозерський" в дохід Державного бюджету України 24 702, 88 грн судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 29.11.2024 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Національний природний парк "Білоозерський" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2024 у справі № 925/556/24, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2024 у справі №925/556/24 за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, Ліплявської сільської ради Черкаської області до Національного природного парку "Білоозерський" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев у розмірі 1 646 859, 00 грн - скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що відповідач не має статусу лісокористувача у розумінні ЛК України, тому, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач є постійним лісокористувачем суперечить згаданим вище нормам, що вказує на прийняття рішення з неправильне застосування норм матеріального права. Правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 30.11.2021 № 926/2174/20, від 26.05.2022 № 922/2317/21, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 є не релевантними, оскільки, відповідач не є постійним лісокористувачем.

Апелянт вказує, що позивачем факту вчинення правопорушення саме відповідачем не доведено належними доказами. Крім того, не надано належних доказів порушення Відповідачем комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок та не обґрунтовано в чому саме полягала бездіяльність або неналежне виконання відповідачем своїх обов?язків.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що у січні 2022 року Державною екологічною інспекцією Центрального округу надіслано Відповідачу претензію № 9/07-17/2022 на суму 645 391,50 грн, тобто, сума, на яку, на думку Державної екологічної інспекції Центрального округу, завдано шкоду ставить 645 391,50 грн, а відповідно до позовних вимог позивач зазначає, що шкода завдана відповідачем становить 1 646 859,00 грн. Суд першої інстанції не звернув увагу на вказану не відповідність сум та не обґрунтував чому стягнено з відповідача 1 646 859,00 грн, а не 645 391,50 грн, як зазначено у претензії № 9/07-17/2022 Державною екологічною інспекцією Центрального округу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/556/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національного природного парку "Білоозерський" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2024 у справі № 925/556/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

20.12.2024 від Господарського суду Черкаської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/556/24.

Головуючий суддя Гончаров С.А. з 16.12.2024 по 20.12.2024 перебував у відрядженні, а з 23.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 03.01.2025 та з 06.01.2025 по 20.01.2025 перебував у відпустці.

Суддя Тищенко О.В. 21.01.2025 перебувала у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входив до складу суду, на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 прийнято справу № 925/556/24 до провадження за апеляційною скаргою Національного природного парку "Білоозерський" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В. Апеляційну скаргу Національного природного парку "Білоозерський" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2024 у справі № 925/556/24 залишено без руху. Роз`яснено Національному природному парку "Білоозерський", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного природного парку "Білоозерський" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2024 у справі № 925/556/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Національного природного парку "Білоозерський" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2024 у справі № 925/556/24 у судовому засіданні 12.03.2025.

06.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Черкаської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивовано тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7122083900:01:001:1900 та 7122085600:01:001:0214 станом на момент вчинення незаконної порубки дерев, які знаходилися в їх межах, перебували в НПП «Білоозерський» на праві постійного користування та входили до території об`єкту природно-заповідного фонду - НПП «Білоозерський».

Прокурор вказує, що ДО «ЛГ Білоозерське» знаходилось і здійснювало господарську діяльність на території НПП «Білоозерський», а тому її службові особи повинні були дотримуватися природоохоронного законодавства України та розробляти усі документи лісовпорядкування відповідно до вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

07.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Національного природного парку "Білоозерський" адвоката Петренка Павла Івановича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 заяву представника Національного природного парку "Білоозерський" адвоката Петренка Павла Івановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Національного природного парку "Білоозерський" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2024 у справі № 925/556/24 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 12.03.2025.

10.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Державної екологічної інспекції Центрального округу надійшло клопотання про розгляд справи №925/556/24 призначеної на 12.03.2025 та подальші судові засідання за відсутності представника Державної екологічної інспекції Центрального округу

У судове засідання, що відбулось 12.03.2025 з`явились прокурор представник відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Позивачі в судове засідання не з`явились, своїх представників не направили, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, відповідно до інформації з системи «Електронний суд».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Національний природний парк «Білоозерський» (далі по тексту НПП «Білоозсрський») створений 11.12.2009 згідно з Указом Президента України № 1048/2009 від 11.12.2009.

До території НПП «Білоозерський» погоджено в установленому порядку включення 7014,44 га земель державної власності, які вилучаються у Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» (далі по тексту ДО «ЛГ Білоозерське») і надаються Національному природному парку «Білоозерський» в постійне користування, який входить до природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

НПП «Білоозерський» утворений на території колишніх Переяслав- Хмельницького району Київської області та Канівського району Черкаської області, на даний час функціонує в межах Бориспільського району Київської області та Черкаського району Черкаської області, межує із с. Хоцьки Бориспільського району Київської області з півночі, с. Світанок Бориспільського району Київської області та с. Озерище Черкаського району Черкаської області зі сходу, с. Ліпляве Черкаського району Черкаської області з півдня, розташований в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 7122083900:01:001:1900 та 7122085600:01:001:0214. Вказані земельні ділянки, згідно з державними актами серії ЯЯ № 348693, серії ЯЯ № 348694 перебували на праві постійного користування у ДО «ЛГ Білоозерське».

Відповідно до Указу Президента України від 11.12.2009 № 1048/2009 Кабінету Міністрів України та Державному управлінню справами доручалось вирішити в шестимісячний строк у встановленому порядку питання щодо реорганізації Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» в Національний природний парк «Білоозерський» та затвердити відповідну документацію.

Реорганізація була виконана 28.12.2021, шляхом перетворення однієї юридичної особи в іншу, без зміни юридичної адреси та коду ЄДРПОУ 31383648.

Згідно із Положенням про Державну організацію «Лісове господарство Білоозерське», затвердженим Розпорядженням ДУС № 205 від 23.08.2017, основною метою ДО «ЛГ Білоозерське» є, зокрема: забезпечення підвищення охорони лісів, збереження території природно-заповідного фонду, охорона, захист, раціональне використання та відтворення об`єктів рослинного і тваринного світу.

ДО «ЛГ Білоозерське» може отримувати в установленому порядку дозволи на спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язана дотримуватися порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів лісу, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів способами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів.

04.10.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» складено та підписано ліміт № 176/2021 на використання природних ресурсів у межах НПП «Білоозерський» на 2021 рік, землекористувачем зазначено ДО «ЛГ Білоозерське». 04.10.2021 вказаний ліміт було затверджено заступником Міністра захисту довкілля та природних ресурсів.

Даним лімітом передбачено вибіркові санітарні рубки, в тому числі в Урочищі «Ліплявська дача» із такими обсягами використання: у кварталі 66 виділі 4-25 метрів кубічних; у кварталі 66 виділі 9 - 90 метрів кубічних; у кварталі 118 виділі 2-118 метрів кубічних; у кварталі 118 виділі 3-35 метрів кубічних; у кварталі 118 виділі 410 метрів кубічних. Загальний обсяг використання в межах Урочища «Ліплявська дача» 5044 метрів кубічних.

05.10.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» звернулася до Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації із заявою про видачу дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення для вибіркових санітарних рубок та поліпшення санітарного стану лісів на загальний обсяг використання 5044 метрів кубічних, що відповідає ліміту № 176/2021 від 04.10.2021.

Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації видано дозвіл № 01 від 26.10.2021 на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, яким дозволено вибіркові санітарні рубки в Урочищі «Ліплявська дача» НПП «Білоозерський» із обсягами використання, що відповідає ліміту № 176/2021 від 04.10.2021.

04.11.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» видано лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007940, в якому було зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться 40 метрів кубічних дерев у кварталі 66 виділі 4, а також 234 метри кубічні дерев у кварталі 118 виділі 2, чим надано дозвіл на проведення рубки у такому об`ємі.

05.11.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» видано лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007942, в якому було зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться 164 метри кубічні дерев у кварталі 66 виділі 9, чим надано дозвіл на проведення рубки у такому об`ємі.

23.11.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» видано лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007947, в якому було зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться 126 метрів кубічних дерев у кварталі 118 виділі 3, а також 28 метрів кубічних дерев у кварталі 118 виділі, чим надано дозвіл па проведення рубки у такому об`ємі.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу відповідно до наказу від 03.11.2021 № 06-27/933 та направлення від 03.11.2021 № 06-28/889 у період з 30.11.2021 по 08.122021 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДО «Лісове господарство «Білоозерське» (реорганізованого у подальшому у НПП «Білоозерський»), у ході якого виявлено порушення вимог природоохоронного законодавства. За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.12.2021 № 43/35/2021/ПЛ у якому зафіксовано допущені порушення відповідачем. Зокрема, виявлено факти перевищення ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (лісових ресурсів) при проведенні вибіркових санітарних рубок 2021 року в урочищі «Ліплявська дача» у межах території національного природного парку «Білоозерський» у кварталі 66 виділ 4, у кварталі 66 виділ 9, у кварталі 118 виділ 2, у кварталі 118 виділ 3, у кварталі 118 виділ 4.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу складені матеріали в результаті проведеного планового заходу - державного нагляду (контролю) були надані в розпорядження судового експерта, які використані ним при проведені судової інженерно-екологічної експертизи від 25.01.2023 № 0012, за результатами якої складено відповідний висновок та підтверджено допущені порушення вимог природоохоронного законодавства, які призвели до незаконної порубки дерев природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим, державі заподіяно шкоду на суму 1 646 859,00 грн, що є тяжкими наслідками у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів.

В позовній заяві прокурором зазначено, що на підставі зазначених лісорубних квитків на території НПП «Білоозерський» у 2021 році проведено рубку сухостійних дерев породи сосна у об`ємах, що були зазначені у лісорубних квитках, з перевищенням ліміту № 176/2021 від 04.10.2021 на використання природних ресурсів у межах НПП «Білоозерський» та без дотримання дозволу №01 від 26.10.2021 на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Прокурор стверджує, що дії відповідача, в порушення вимог Санітарних правил в лісах України, Лісового Кодексу України, Закону України «Про природно- заповідний фонд України», щодо видачі лісорубних квитків серії КИ ЛРК № 007940, серії КИ ЛРК № 007942, серії КИ ЛРК № 007947, призвели до незаконної порубки дерев природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим державі заподіяно шкоду на суму 1 646 859 грн.

Предметом зазначеного позову є стягнення з НПП «Білоозерський», який є правонаступником ДО «ЛГ Білоозерське» шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог лісового, природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд.

Прокурор повідомив, що четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві проведене досудове розслідування кримінального провадження, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України, за фактом завищення лімітів на використання природних ресурсів у межах об`єкту природно-заповідного фонду - Національного природного парку «Білоозерський», що призвело до незаконної порубки дерев на території Державної організації «Лісове господарство Білоозерське», чим державі заподіяно шкоду на суму 1646859,00 грн.

Проведеним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що службові особи Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» з метою збільшення прибутків лісового господарства, шляхом здійснення незаконної порубки дерев на території підпорядкованого підприємства, із подальшою реалізацією отриманої деревини різного роду суб`єктам господарювання, достовірно знаючи про встановлений ліміт № 176/2021 від 04.10.2021 на використання природних ресурсів у межах національного природного парку «Білоозерський», затверджений Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів та будучи обізнаними з дозволом № 01 від 26.10.2021 виданого Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської ОДА, 04.11.2021 видали лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007940, 05.1 1.2021 видали лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007942 та 23.11.2021 видали лісорубний квінок серії КИ ЛРК № 007947, у яких було незаконно зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться обсяги деревини, що перевищують обсяги, які дозволялось зрубати.

Розглянувши апеляційну скаргу Національного природного парку "Білоозерський", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на всій території України.

Відповідно до ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Пунктом 4 Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976 передбачено, що основними завданнями держлісоохорони є: здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України вбачається, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч.1 та ч. 5 ст. 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокорисгувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісовою господарства.

Згідно з ст. 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно- заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Згідно з ст. 100 Лісового кодексу України, порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.

Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до законодавства України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», до природно-заповідного фонду України належать: природні території та природні заповідники, біосфери і заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Статтею 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно- заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля, належить до основних засобів збереження територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 «Санітарних правил у лісах України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555, заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно- заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону України «Про природно- заповідний фонд України», інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 «Санітарних правил у лісах України», у межах природно-заповідного фонду вибіркові санітарні рубки призначаються за погодженням з обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Статтею 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що охорона територій і об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику в сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Пунктами 2, 3 Розділу 1 Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 № 27, передбачено, що ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно- заповідного фонду загальнодержавного значення (далі - ліміти) затверджуються Міндовкілля. Ліміти визначають обсяги використання природних ресурсів, у межах яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до п.п. 2 та 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23 травня 2007 року, лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, теригоріальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки. Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у організації на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарської діяльності без попереднього здійснення оцінки виливу на довкілля або з порушенням оцінці впливу на довкілля та у порушенні вимог наданих дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонд.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоди, якщо той, хто завдав шкоди, не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Приписами ст. 63 цього Кодексу передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно із п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що Національний природний парк «Білоозерський» створений 11.12.2009 згідно з Указом Президента України № 1048/2009 від 11.12.2009. До території НПП «Білоозерський» включено 7014,44 га земель державної власності, які вилучені у Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське».

Реорганізація Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» в Національний природний парк «Білоозсрський» була виконана 28.12.2021, шляхом перетворення однієї юридичної особи в іншу, без зміни юридичної адреси та коду ЄДРПОУ 31383648.

Згідно з ст. 6-2 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, у разі зміни постійного користувача чи власника лісів, ведення лісового господарства може здійснюватися на основі розроблених для попереднього постійного лісокористувача чи власника лісів матеріалів лісовпорядкування, поділу лісів на категорії, виділення особливо захисних лісових ділянок, розрахункових лісосік до завершення строку їх дії.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що управління територіями та об`єктами природно- заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти.

Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 7122083900:01:001:1900 та 7122085600:01:001:0214 в період з 11 грудня 2009 року по 28 грудня 2021 року перебували в НПП «Білоозерський» на праві постійного користування, а ДО «ЛГ Білоозерське» є організацією, у віданні якої перебували території природно-заповідного фонду - НПП «Білоозерський». Отже, ДО «ЛГ Білоозерське» знаходилось і здійснювало господарську діяльність на території НПП «Білоозерський».

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що він не є постійним лісокористувачем, як необгрунтовані та безпідставні.

Згідно із Положенням про Державну організацію «Лісове господарство Білоозерське», затвердженим Розпорядженням ДУС № 205 від 23.08.2017, основною метою ДО «ЛГ Білоозерське» є, зокрема: забезпечення підвищення охорони лісів, збереження території природно-заповідного фонду, охорона, захист, раціональне використання та відтворення об`єктів рослинного і тваринного світу.

ДО «ЛГ Білоозерське» може отримувати в установленому порядку дозволи на спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язана дотримуватися порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів лісу, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів способами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів.

04.10.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» складено та підписано ліміт №176/2021 на використання природних ресурсів у межах НПП «Білоозерський» на 2021 рік. Землекористувачем зазначено ДО «ЛГ Білоозерське», того ж дня вказаний ліміт було затверджено заступником Міністра захисту довкілля та природних ресурсів. Даним лімітом передбачено вибіркові санітарні рубки, в тому числі в Урочищі «Ліплявська дача» із такими обсягами використання: у кварталі 66 виділі 4-25 метрів кубічних; у кварталі 66 виділі 9 - 90 метрів кубічних; у кварталі 118 виділі 2-118 метрів кубічних; у кварталі 118 виділі 3-35 метрів кубічних; у кварталі 118 виділі 410 метрів кубічних. Загальний обсяг використання в межах Урочища «Ліплявська дача» 5044 метрів кубічних.

05.10.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» звернулася до Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації із заявою про видачу дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення для вибіркових санітарних рубок та поліпшення санітарного стану лісів на загальний обсяг використання 5044 метрів кубічних, що відповідає ліміту № 176/2021 від 04.10.2021.

Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації видано дозвіл № 01 від 26.10.2021 на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, яким дозволено вибіркові санітарні рубки в Урочищі «Ліплявська дача» НПП «Білоозерський» із обсягами використання, що відповідає ліміту № 176/2021 від 04.10.2021.

ДО «ЛГ Білоозерське» видано лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007940 від 04.11.2021, у якому було зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться 40 метрів кубічних дерев у кварталі 66 виділі 4 - при встановленому ліміті у 25 метрів кубічних, а також 234 метри кубічні дерев у кварталі 118 виділі 2 - при встановленому ліміті у 118 метрів кубічних.

05.11.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» видано лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007942 від 05.11.2021, в якому було зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться 164 метри кубічні дерев у кварталі 66 виділі 9 - при встановленому ліміті у 90 метрів кубічних.

23.11.2021 ДО «ЛГ Білоозерське» видано лісорубний квиток серії КИ ЛРК № 007947 від 23.11.2021, в якому було зазначено, що у вибіркову санітарну рубку відводяться 126 метрів кубічних дерев у кварталі 118 виділі 3 -при встановленому ліміті у 35 метрів кубічних, а також 28 метрів кубічних дерев у кварталі 118 виділі 4 - при встановленому ліміті у 10 метрів кубічних.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі зазначених лісорубних квитків, на території НПП «Білоозерський» у 2021 році проведено рубку дерев у об`ємах, що були зазначені у лісорубних квитках, таким чином із перевищенням ліміту № 176/2021 від 04.10.2021 на використання природних ресурсів у межах НПП «Білоозерський» та без дотримання дозволу №01 від 26.10.2021 на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Внаслідок видання ДО «ЛГ Білоозерське» лісорубних квитків серії КИ ЛРК № 007940, серії КИ ЛРК № 007942 та серії КИ ЛРК № 007947, були проведені санітарні рубки на території кварталів 66 та 118 у НПП «Білоозерський» та згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 25.01.2023 № 0012, були перевищено ліміти на використання природних ресурсів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо не відповідності сум та необґрунтованості стягнення з відповідача 1 646 859,00 грн, а не 645 391,50 грн, як зазначено у претензії № 9/07-17/2022 Державною екологічною інспекцією Центрального округу, оскільки, Державною екологічною інспекцією Центрального округу складені матеріали в результаті проведеного планового заходу - державного нагляду (контролю) були надані в розпорядження судового експерта, які використані ним при проведені судової інженерно-екологічної експертизи від 25.01.2023 № 0012, за результатами якої складено відповідний висновок та підтверджено, виявлені допущені порушення вимог природоохоронного законодавства, які призвели до незаконної порубки дерев природно-заповідного фонду.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що дії відповідача, в порушення вимог санітарних правил в лісах України, Лісового Кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», щодо видачі лісорубних квитків серії КИ ЛРК № 007940, серії КИ ЛРК № 007942, серії КИ ЛРК № 007947, призвели до незаконної порубки дерев природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим, державі заподіяно шкоду на суму 1 646 859,00 грн.

Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 30.11.2021 № 926/2174/20, від 26.05.2022 № 922/2317/21, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, збереження території природно-заповідного фонду допустив понаднормову порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства та не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Протиправна поведінка Національного природного парку «Білоозерський», який є правонаступником ДО «ЛГ «Білоозерське», полягає у тому, що всупереч вимог законодавства підприємство не виконало обов`язок щодо охорони і збереження природно-заповідного фонду, внаслідок чого відбулося завищення лімітів на використання природніх ресурсів, що призвело до незаконної порубки дерев на території Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» (з 28.12.2021 НПП «Білоозерський»), чим державі заподіяно шкоду на суму 1 646 859,00 грн, у зв`язку з чим всі елементи цивільного правопорушення у даному випадку наявні та підтверджуються матеріалами справи, отже вимоги позивача про відшкодування шкоди є доведеними та підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції правомірно відхилено заперечення відповідача стосовно зазначеного позивачем у позовній заяві поняття «суцільної санітарної рубки» - замість «вибіркова санітарна рубка», оскільки, позивачем належними та допустимими доказами доведено, що відповідач протиправними діями допустив понаднормову порубку дерев на підпорядкованій йому території, видавши лісорубні квитки серії КИ ЛРК № 007940, серії КИ ЛРК № 007942, серії КИ ЛРК № 007947, в яких було значно перевищено ліміти № 176/2021 від 04.10.2021 на використання природних ресурсів у межах НПП «Білоозерський» та без дотримання дозволу №01 від 26.10.2021 на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що підтверджується Актом Державної екологічної інспекції від 08.12.2021 №43/35/2021/ПЛ та висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 25.01.2023 №0012, тому підставами задоволення позову є встановлені судом обставини справи, а не зазначена позивачем в позовній заяві термінологія.

Відповідач заперечував у суді першої інстанції стосовно долучених до матеріалів справи як доказ висновків експерта судової інженерно-екологічної експертизи від 25.01.2023 №0012 із іншого процесу та судочинства у кримінальному провадженні №62022100140000021 від 26.05.2022, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово робив висновок про допустимість висновку експерта, який проведений в рамках кримінального провадження.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 року у справі № 761/12898/16-ц, від 05.02.2020 року у справі № 461/3675/17, від 25.03.2021 року у справі № 752/21411/17, від 15.04.2021 року у справі № 759/15556/18.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №759/15556/18 зазначено, що господарським судом враховуються, висновки експерта, які проведені у кримінальному провадженні містять інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений, та є належними і допустимим доказами, дослідженими судом відповідно до визначеного законом порядку.

Підставами для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Водночас, у розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

У випадку наявності органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться па території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст. 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну полі гику у сфері лісового господарства, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

Відтак, несплата відповідачем визначеного в установленому законом порядку розміру компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави.

На даний час шкода, заподіяна державі не сплачена, а заходи щодо примусового стягнення нарахованого розміру шкоди відповідальними суб`єктами владних повноважень та органом місцевого самоврядування не вживаються.

Згідно з ч.1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспскція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п. 8 Положення Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звергається до суду з відповідними позовами.

Відповідно до Положепня про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 30, Державна екологічна інспекція Центрального округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Державної екологічної інспекції Центрального округу поширюється на територію Полтавської та Черкаської областей.

Пунктами 9, 10 вказаного Положення передбачено, що Державна екологічна інспекція Центрального округу пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Саме на Державну екологічну інспекцію Центрального округу покладаються функції контролю за додержанням законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, а тому остання в даному випадку становитиме собою орган, уповноважений па виконання функцій захисту інтересів держави в розумінні Закону України «Про прокуратуру».

Однак, Державна екологічна інспекція Центрального округу, будучи наділена повноваженнями щодо контролю за ефективним та цільовим використанням природних ресурсів, заходів щодо стягнення в судовому порядку з відповідача шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища не вжила.

У постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси, свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради на їх території здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і з здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Разом з цим, ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із повноважень виконавчого органу сільської ради у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Згідно з ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються державний, АРК, та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, до яких, серед іншого, зараховуються кошти за шкоду, заподіяну порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської діяльності.

Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Статтею 7 Бюджетного кодексу України визначено, що принцип ефективності та результативності обґрунтовується при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу, які мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Згідно з ст. 29 Бюджетного кодексу України, до складу доходів Державного бюджету України належать 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до п. 2.2 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 12.09.2012 за № 1569/21881, (в редакції від 07.02.2023) у процесі казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів органи Казначейства здійснюють в автоматизованому режимі розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів, розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно з вимогами Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України та рішенням місцевої ради про бюджет у розмірах, визначених законодавством, та перераховують розподілені кошти місцевих бюджетів за належністю.

З аналізу викладених положень законодавства вбачається, що відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки, що завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в повному обсязі, які будуть розподілені між бюджетами різного рівня.

Отже, збитки, завдані навколишньому природному середовищу, підлягають зарахуванню до фонду охорони навколишнього природного середовища та подальшому розподілу органами казначейства.

З огляду на зазначені положення діючого законодавства та беручи до уваги те, що порушення законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища вчинено на території Ліплявської сільської ради Черкаської області, вона також є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Матеріалами встановлено, що незаконна порубка мала місце на території національного природного парку «Білоозерський», у тому числі в Урочищі «Ліплявська дача», в адмінмежах Ліплявської об`єднаної територіальної громади, Черкаської області.

Ліплявська сільська рада, Черкаської області є розпорядником всього комунального майна, прав та обов`язків сільської ради, на території якої здійснено незаконну порубку.

Таким чином шкода, завдана внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Черкаської області, підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Ліплявської сільської ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету.

З метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Черкаською обласною прокуратурою надіслано листи до Державної екологічної інспекції Центрального округу та Ліплявської сільської ради Черкаської області з проханням надати інформацію про те, чи зверталися вони до суду із позовними заявами до відповідача про відшкодування шкоди завданої незаконною порубкою лісу, на які отримано відповіді, що такі позовні заяви органами контролю та місцевого самоврядування до суду не пред`являлися.

Таким чином, всупереч вимог законів Ліплявська сільська рада Черкаської області не вживала надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, що призводить до ненадходження коштів до бюджетів різних рівнів, внаслідок чого виникає законне право прокурора на звернення із заявою до суду з метою захисту її інтересів.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку й підтримувати екологічну рівновагу у взаємозв`язку з принципом обов`язковості додержання встановлених екологічних правил у ході здійснення господарської діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу в забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від їх недотримання державні органи повинні діяти в найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

З огляду на викладене, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони та захисту лісів, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, шляхом подачі даної позовної заяви.

Орган контролю та місцевого самоврядування усвідомлюють порушення інтересів держави, мають відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертаються, не вживають активних дій (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення з відповідним позовом до суду. Наведене стало підставою застосування відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» заходів представницького реагування.

За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Центрального округу та Ліплявської сільської ради Черкаської області про стягнення з НПП «Білоозерський» заподіяної шкоди.

З матеріалів справи встановлено, що Державну екологічну інспекцію Центрального округу та Ліплявської сільської ради Черкаської області повідомлено листом від 26.04.2024 № 12-438вих-24, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про прийняття обласною прокуратурою рішення про представництво в суді інтересів держави шляхом пред`явлення прокурором відповідного позову.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу та Ліплявської сільської ради Черкаської області про стягнення з Національного природного парку "Білоозерський" на користь держави в особі Ліплявської сільської ради Черкаської області 1 646 859,00 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Національного природного парку "Білоозерський" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2024 у справі № 925/556/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного природного парку "Білоозерський" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.11.2024 у справі № 925/556/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 03.04.2025

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко