Рішення

від 25.03.2025 по справі 691/575/24

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 691/575/24

Провадження № 2/691/73/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області під головуванням судді Синиці Л. П., за участю секретаря судового засідання Харук Л. Ю., представника позивача Початенко Н. В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах Держави в особі Мліївської сільської ради, виконавчого комітету Мліївської сільської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Комунального закладу "Центр культури і дозвілля Мліївської сільської ради" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника,

УСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

В травні 2024 року до Городищенського районного суду Черкаської області із позовом звернувся заступник керівника Смілянської окружної прокуратури К. Сапейко, в інтересах Держави в особі Мліївської сільської ради, виконавчого комітету Мліївської сільської ради, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Мліївської сільської ради завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в сумі 52393,74 грн, та понесені Черкаською обласною прокуратурою судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 3058 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Городищенського районного суду від 09.06.2022 року в справі № 691/218/20 були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 , а саме, був визнаний незаконним наказ № 1-к від 27.01.2020 про його звільнення з посади художнього керівника Мліївського центру культури, мистецтва та спорту Мліївської сільської ради, поновлено на посаді художнього керівника Комунального закладу "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради" з 28.01.2020 та стягнуто з виконавчого комітету Мліївської сільської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 52393,74 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28.09.2022 року, апеляційні скарги Виконавчого комітету Мліївської сільської ради та Комунального закладу "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради" залишено без задоволення, а рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 09.06.2022 року, справа № 691/218/20, залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.06.2023 року касаційну скаргу Комунального закладу "Центр Культури та дозвілля Мліївської сільської ради" залишено без задоволення, а рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року без змін.

Судом встановлено, що наказ про звільнення ОСОБА_2 за систематичне невиконання посадових обов`язків не містить зазначення конкретних фактів порушення останнім трудової дисципліни чи невиконання ним без поважних причин посадових обов`язків, та порушення прави внутрішнього розпорядку.

На виконання рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 09.06.2022 року у справі № 691/218/20 ОСОБА_2 18.08.2023 звернувся з заявою до управління Державної казначейської служби України в Городищенському районі Черкаської області про прийняття до виконання виконавчого листа у вищевказаній справі про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 52393,74 грн.

23.08.2023 за виконавчим листом з виконавчого комітету Мліївської сільської ради на користь ОСОБА_2 стягнуто 42176,96 грн - середній заробіток за час вимушеного прогулу (платіжна інструкція № 4 від 23.08.23), 785,91 грн - військовий збір, 1,5 % із середнього заробітку за час вимушеного прогулу, перерахований на відповідний рахунок Державного бюджету України (платіжна інструкція № 6 від 23.08.23); 9430,87 грн - податок з доходів фізичних осіб 18 % із середнього заробітку за час вимушеного прогулу, перерахований на відповідний рахунок Державного бюджету України (платіжна інструкція № 5 від 23.08.23).

Таким чином, виходячи із змісту рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 09.06.2022 року у справі № 691/218/20 є доведеним встановлений судом факт, що звільнення ОСОБА_3 із займаної посади здійснено виконувачем обов`язків директора КУ "Мліївський центр культури, мистецтва та спорту" Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області ОСОБА_1 незаконно, з порушенням трудового законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 , як виконуючий обов`язки директора Мліївського центру культури, мистецтва та спорту Мліївської сільської ради, який видав наказ № 1-к від 27.01.2020 про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, який в подальшому був визнанний незаконним, є винний у завданій шкоди, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу та несе повну матеріальну відповідальність за вказані дії (право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі), відповідно у нього виник обов`язок відшкодувати завдану таким звільненням шкоду, яку представник позивача просить стягнути з відповідача в загальному розмірі 52 393,74 грн.

Комунальна установа "Мліївський центр культури, мистецтва та спорту" Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, змінила юридичну назву на Комунальний заклад "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради".

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду із позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури К. Сапейко, оскільки Мліївська сільська рада як власник Комунального закладу "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради" та Комунальний заклад "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради", усвідомлюючи порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам, належні заходи щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, в сумі 52393,74 грн, не вживали, до суду з позовною заявою не зверталися, тобто не здійснювали захист порушених майнових прав та інтересів територіальної громади. Недоотримання виплачених на підставі винних дій службової особи коштів у розмірі 52393,74 грн суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Від учасників в справі заперечень щодо позову не надйшло.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Городищенського районного суду Черкаської області Черненка В. О. від 28 червня 2024 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 16.08.2024 року.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2024 року у підготовчому судовому засіданні позов заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Мліївської сільської ради, виконавчого комітету Мліївської сільської ради до ОСОБА_1 залишено без розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

21 листопада 2024 року Черкаським апеляційним судом винесено постанову про задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування ухвали суду від 19 вересня 2024 року, матеріалів справи № 691/575/24 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

11.12.2024 вказана цивільна справа зареєстрована в Городищенському районниму суді Черкаської області.

23 грудня 2024 року у цивільній справі № 691/575/24 суддею Городищенського районного суду Черкаської області Подорогою Л. В. заявлено та задоволено заяву про самовідвід.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2024 року задоволено заяву про самовідвід судді Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О. М., справу № 691/575/24 передано до канцелярії суду для визначення іншого судді для розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.12.2024 року в даній справі визначено суддю Городищенського районного суду Черкаської області Синицю Л. П.

Ухвалою судді Городищенського районного суду Черкаської області від 31 грудня 2024 року вищевказану справу прийнято до провадження, з подальшим розглядом за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 11 лютого 2025 року.

За клопотанням представника Виконавчого комітету Мліївської сільської ради Микитенка В. В. розгляд справи відкладався.

ІІІ. Позиції сторін.

Представник позивача Початенко Н. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, стягнути з відповідача завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в сумі 52393,74 грн. Вказує, що опрацюванням (моніторинг судовий рішень) відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Городищенським районним судом Черкаської області задоволено трудовий позов із стягненням заробітної плати за час вимушеного прогулу. Вивчивши судове рішення, яка набрало законної сили, 22 березня 2024 року звернулися до Мліївської сільської ради з питання щодо звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу. Виконавчий комітет Мліївської сільської ради повідомив, що позов до суду про відшкодування шкоди із посадової (службової) особи не скеровували, з підстав відсутності винної особи. Оскільки Мліївська сільська рада самостійно не звернулася до суду, прокурор звернувся до суду з даним позовом в їх інтересах. Відомо, що згодом, після того, як в суді був зареєстрований даний позов за підписом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури К. Сапейка, до Городищенського районного суду Черкаської області звернулася Мліївська сільська рада з аналогічним позов, який на даний час перебуває в судді Савенко О. М., рішення в справі не прийнято. Разом з тим, вважає, що саме даний позов прокурора, який по часу надійшов в суд раніше, має бути розглянутий з постановлення рішення. Прокурором були дотримані норми закону, до звернення до суду з цим позовом, прокурор повідомив про це відповідного суб`єкта владних повноважень. Пред`являючи позов, прокурор поніс витрати лише в частині сплати судового збору та не очікує понести витрати, пов`язані з розглядом справи. Із врахуванням ціни позову, сума судового збору, яку сплачено Черкаською обласною прокуратурою за подання вказаної позовної заяви становить 3058,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в призначене підготовче судове засідання 25.03.2025 не з`явився. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. В матеріалах справи наявні заяви/телефонограми ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, позов визнає.

Інші учасники не з`явилися. Повідомлені належно. Будь-яких клопотань/заяв до суду не надходило.

За таких підстав, суд вважає, що розгляд справи слід проводити на підставі наявних у справі доказів, за відсутності належним чином повідомлених сторін по справі, з ухваленням, на підставі ст. ст. 200, 206 ЦПК України, рішення у підготовчому судовому засіданні. Так, згідно статті 200 ЦПК України, у випадку визнання позову відповідачем у підготовчому судовому засіданні, суд, у відповідності зі ст. 206 ЦПК України, та за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, заслухавши представника позивача Початенко Н. В., яка позовні вимоги підтримала, просила задоволити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, та вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Із матералів справи вставлено, що рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 09.06.2022 року у справі № 691/218/20, яке було залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28.09.2022 року, були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 , а саме: - визнано незаконним наказ № 1-к від 27.01.2020 про звільнення ОСОБА_2 з посади художнього керівника Мліївського центру культури, мистецтва та спорту Мліївської сільської ради; - поновлено ОСОБА_2 на посаді художнього керівника Комунального закладу "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради" з 28.01.2020; - стягнуто з виконавчого комітету Мліївської сільської ради на користь ОСОБА_2 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 52393 грн 74 коп.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд встановив, що звільнення останнього із займаної посади було проведено на підставі наказу № 1-к від 27.01.2020 в. о. директора Мліївського центру культури, мистецтва та спорту Мліївської сільської ради Ярового М. М. (відповідач у даній справі), без дотримання вимоги абзаців 1, 2, 3 частини 1 статті 149 КЗпП, та його порушені права підлягають захисту.

Постановою Верховного Суду від 14.06.2023 року, касаційну скаргу Комунального закладу "Центр Культури та дозвілля Мліївської сільської ради" залишено без задоволення, а рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року без змін.

На виконання вищевказаного рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року у справі № 691/218/20, згідно листа заступника начальника управління начальника відділу Управління Державної казначейської служби України у Городищенському районі Черкаської області А. Шаповал № 02.2-03-06/363 від 29.04.2024, до управління Казначейства 18.08.2023 року надійшла заява ОСОБА_2 про прийняття до виконання виконавчого листа № 691/218/20, виданого Городищенським районним судом Черкаської області 17.08.2023 року про стягнення з виконавчого комітету Мліївської сільської ради на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 52393,74 грн.

Вказаний виконавчий лист 23.08.2023 року виконаний Управлінням Казначейства в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 23.08.2023 року на загальну суму 52393,74 грн, а саме платіжними інструкціями: № 4 на суму 42176,96 грн; № 5 на суму 9430,87 грн; № 6 на суму 785,91 грн (платник виконком Мліївської с/р).

Таким чином, Виконавчим комітетом Мліївської сільської ради на виконання рішення Городиищенського районного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року у справі № 691/218/20, остаточно 23.08.2023 року було сплачено 52393,74 грн (загальна сума збитків, заподіяних внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 ).

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави у суді, у визначених законом випадках.

Згідно із частиною 3 статті 23 Закону України ''Про прокуратуру'' прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 3, 4 статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Перебіг строку звернення позивача з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням працівника, розпочався з дня проведення органом місцевого самоврядування належних виплат незаконно звільненому працівнику, а саме 23.08.2023 року, тому з цього часу обраховується перебіг встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду (правовий висновок висвітлений Верховним судом у постанові від 30 червня 2021 року в справі № 766/13189/20).

За приписами частини 3 статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону України ''Про місцеве самоврядування в Україні'' шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 4 статті 1191 ЦК України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У статті 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих судам у пункті 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог статтей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 09.06.2022 року у справі № 691/218/20, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28.09.2022 року, встановлено факт незаконного звільнення працівника. Встановлений судом факт й свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівника.

Отже, службова (посадова) особа, в даному в. о. директора Мліївського центру культури, мистецтва та спорту Мліївської сільської ради Яровий М. М., який видав наказ про звільнення керівника художнього ОСОБА_2 , який у подальшому було визнано незаконним та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну Мліївській сільській раді у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якої, у даному випадку складає 52 393,74 грн.

При цьому, обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної органу місцевого самоврядування у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 332/832/18 та від 12 липня 2023 року у справі № 663/1169/20, від 09 жовтня 2024 року у справі 394/438/22.

Відповідачем у справі ОСОБА_1 не спростовується факт незаконності звільнення ОСОБА_2 , та такий, як було зазначено вище доведений рішення суду, як і не оспорюється сума завданої шкоди внаслідок незаконного звільнення працівника - 52393,74 грн. Відповідач ОСОБА_1 позов визнав.

Зважаючи на встановлені судом обставини, зокрема, доведеність факту незаконності звільнення, суд дійшов висновку, що оскільки в. о. директора Мліївського центру культури, мистецтва та спорту Мліївської сільської ради ОСОБА_1 видав наказ про звільнення працівника, який в подальшому було скасовано, то у нього виник обов`язок відшкодувати завдану таким звільненням шкоду у вигляді виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Та, суд приймає визнання відповідачем позову.

Відповідно до приписів частини 2 статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із частиною 1 статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором.

З системного аналізу положень частин 4, 5 статті 56 ЦПК України, абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах Держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись з даним позовом до суду, в обґрунтування наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави у даному спорі, прокурор, зокрема, вказав, що звертались з запитами до Мліївської сільської ради щодо надання інформації про вжиті заходи з метою стягнення вказаної заборгованості.

Відповідно до змісту листа Мліївської сільської ради від 21.02.2024 № 350/02-27, звернення прокуратури до суду є недоцільним, оскільки ними особисто готуються матеріали до суду. Смілянською окружною прокуратурою 20.03.2024 за № 52/4-1805 вих 24 повторно скеровано запит до сільської ради на предмет того, чи внесено ними позов до суду. У відповідь на вказаний запит Мліївська сільська рада листом від 22.03.2023 № 481/02-27 повідомила про те, що до суду вони звертатися не будуть, оскільки не встановлено винної особи у незаконному звільненні ОСОБА_2 .

Однак, в порушення інтересів держави, Мліївська сільська рада та Комунальний заклад "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради" самостійно з позовом до службової особи Комунального закладу "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради", винної у незаконному звільненні ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника до суду не зверталась.

15.05.2024 заступник керівника окружної прокуратури К. Сапейко в листі № 52/4-3150вих-24 повідомив Мліївську сільську раду, Виконавчий комітет Мліївської сільської ради, про те, що у прокурора виникають обгрунтовані підстави для вжиття заходів представницького характеру у даному випадку в порядку передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратури" та те, що підготовлено позовну заяву.

Таким чином, сам факт не звернення до суду Мліївською сільською радою та Комунальним закладом "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради" як уповноваженими на захист інтересів держави органами, з позовом свідчить про те, що зазначені органи неналежно виконують свої повноваження щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника та звернення до суду з таким позовом Смілянською окружною прокуратурою, відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Положеннями статті 233 КЗпП України встановлено присічний однорічний строк для звернення до суду з позовом з регресною вимогою.

Відповідно до частини 6 статті 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

З обґрунтування позовних вимог вбачається, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави, в особі Мліївської сільської ради, Виконавчого комітету Мліївської сільської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої органу місцевого самоврядування, внаслідок незаконного звільнення працівника, та зазначає, що звернувся з таким позовом у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у добровільному порядку шкоду не відшкодував, а Виконавчий комітет Мліївської сільської ради та Мліївська сільська рада заходи про стягнення з ОСОБА_1 коштів для покриття шкоди не вживали та до суду не зверталися.

Відтак, оскільки станом на час звернення позивача до суду (23.05.2024) ні Мліївською сільською радою, ні Виконавчим комітетом Мліївської сільської ради не вживались належні заходи, спрямовані на стягнення з ОСОБА_1 коштів для покриття шкоди, завданої територіальній громаді незаконним звільненням працівника, в прокурора наявні повноваження для представництва інтересів держави в суді в силу положень ст. 13-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.05.2018 року у справі № 156/722/16-ц. Та, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди у вигляді сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Мліївської сільської ради коштів в сумі 52393,74 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури витрати на сплату судового збору у розмірі 3058,00 грн, що підтверджені Платіжню інструкцією № 1005 від 21 травня 2024 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131-1 Конституції України, Законом України "Про прокуратуру", ст. ст. 1166, 1191 ЦК України, ст. ст. 130, 134, 136, 237 КЗпП, ст. ст. 2, 13, 76 - 81, 141, 200, 206, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Виконавчого комітету Мліївської сільської ради (ЄДРПОУ 04408465, адреса місцезнаходження: вул. Данила Кушніра, 67, с. Мліїв, Черкаського району, Черкаської області) шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення працівника в сумі 52 393,74 грн (п`ятдесят дві тисячі триста дев`яносто три гривні сімдесят чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02911119, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, 18000, р/р: UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі в м. Київ) судові витрати за сплату судового збору в сумі 3058,00 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 31.03.2025 року.

Суддя Л. П. Синиця