Постанова

від 31.03.2025 по справі 295/1757/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/1757/22 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д.В.

Категорія 20 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/1757/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Житомирської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, Приватне підприємство «КВЖРЕП №8», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д.В.

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року позивачі звернулися із вказаним позовом, в якому просили визнати за співвласниками будинку право власності на земельну ділянку, яка закріплена за приватним домоволодінням АДРЕСА_1 , в розмірі 778,20 кв.м.

Обґрунтовуючи позов зазначили, що вони є власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 . Прибудинкова територія закріплена за будинком АДРЕСА_2 в 1954 року на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради депутатів трудящих №560 від 27.08.1954 року в розмірі 605,15 кв.м. Дана прибудинкова територія до моменту виведення з житлового фонду міської ради та зняття з балансу КВЖРЕП №8, обслуговувалась на підставі договору про надання послуг по балансу КВЖРЕП №8 за кошти співвласників будинку АДРЕСА_1 , а з моменту зняття обслуговується та утримується власниками будинку самостійно та за їх кошти.

08 липня 2010 року Житомирською міською радою було прийнято рішення №496 «Про затвердження площ прибудинкових територій, що призначені для обслуговування житлових будинків» згідно якого за будинком АДРЕСА_1 закріплена прибудинкова територія загальною площею 487,0 кв.м. відповідно плану прибудинкової території.

Вказували, що згідно даного плану прибудинкової території домоволодіння АДРЕСА_1 складає 487,0 кв. м., що є значно менше ніж загальна площа будинку АДРЕСА_1 . У разі набуття права власності на жилий будинок, який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення. Однак, загальна площа домоволодіння АДРЕСА_1 становить 778,20 кв. м., з них: жила площа власників будинку АДРЕСА_1 становить 273,10 кв. м., площа підвальних приміщень становить 90,2 кв.м., об`єм будинку АДРЕСА_1 складає 1074,0 кв. м. відповідно до інвентарної справи домоволодіння АДРЕСА_1 .

21 квітня 2011 року за №285 Житомирською міською радою прийнято рішення «Про виведення з житлового фонду міської ради та зняття з балансу комунальних виробничих житлових ремонтно-експлуатаційних підприємств № 3, 8, 16 одноповерхових будинків», яким виведено з житлового фонду міської ради та знято з балансу комунальних виробничих житлових ремонтно-експлуатаційних підприємств № 3, 8, 16 одноповерхові житлові будинки, в яких усі квартири приватизовані, а саме: будинок по АДРЕСА_3 - загальною площею 272,0 кв.м., в якому допущено описку, оскільки відповідно до інвентарної справи загальна площа домоволодіння становить 273,10 кв.м. Також даним рішенням рекомендовано співвласникам будинків вказаних в пункті 1 даного рішення, заключати договори про порядок володіння та користування спільним майном, але дане рішення не було доведено до відома співвласників, поки один із співвласників звернувся до архівного відділу Житомирської міської ради.

Звертають увагу суду, що під час зняття з балансу будинку АДРЕСА_1 передача даного будинку по акту прийому-передачі не була здійснена.

В період з 13.01.2021 року по 31.01.2021 року позивачі зверталися до Дозвільного центру надання адміністративних послуг із заявами про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надали всі необхідні документи. Але рішенням Житомирської міської ради №230 від 05.07.2021 року восьмої сесії восьмого скликання їм як власникам приватного будинку АДРЕСА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою. Підставою відмови зазначено ст. 42 Земельного кодексу України, з якої вбачається, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки відповідач не визнає наявність суб`єктивного права у власників будинку на земельну ділянку, тому у них виникла необхідність у захисті своїх порушених прав через суд.

Зазначали, що у них на момент подачі даної позовної заяви є дві підстави набуття даної земельної ділянки у приватну власність (ст. 120 ЗК України) або за набувальною давністю (ст. 344 ЦК України). Будинок по АДРЕСА_1 є приватним будинком з 2011 року, оскільки всі квартири є приватизованими. Даний будинок є одноповерховий, мансардним, поділений на чотири квартири та має чотири власника згідно технічного паспорта.

Позивачі, зацікавлені в одержанні земельної ділянки, зверталися з заявами до Центру надання адміністративних послуг 13.01.2021 року, тобто вжили всіх необхідних заходів для отримання своєї земельної ділянки. Прибудинкова територія у співвласників домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 не вилучалась. Співвласники домоволодіння АДРЕСА_1 одночасно вчинили ряд необхідних юридичних дій, щоб отримати земельну ділянку під своїм будинком у власність. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його необ`єктивність, необґрунтованість, грубе порушення норм матеріального та процесуального законодавства, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги позивачі зазначають, що є власниками приватного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Після отримання правовстановлюючих документів вони неодноразово звертались у письмовій та усній формі до відповідачів з проханням передати у приватну власність земельну ділянку, яка відведена позивачам для обслуговування приватного будинку АДРЕСА_1 .

Прибудинкова територія закріплена за будинком АДРЕСА_2 в 1954 року на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради депутатів трудящих №560 від 27.08.1954 року в розмірі 605,15 кв.м. Дана прибудинкова територія до моменту виведення з житлового фонду міської ради та зняття з балансу КВЖРЕП №8, обслуговувалась на підставі договору про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території з КВЖРЕП №8 за кошти співвласників будинку АДРЕСА_1 , а з моменту зняття обслуговується та утримується власниками будинку самостійно та за їх кошти.

Зазначають, що відповідач не надав суду жодного підтвердження своїх доводів, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є багатоквартирним. Не зважаючи на те, що земельна ділянка з 1954 року, яка закріплена за домоволодінням АДРЕСА_1 не вилучалась у порядку передбаченим законодавством, Житомирська міська рада самостійно приймає рішення відносно даної земельної ділянки без погодження із власниками будинку. 08 липня 2010 року за рішенням Житомирської міської ради №496 «Про затвердження площ прибудинкових територій, що призначені для обслуговування житлових будинків», закріплена прибудинкова територія за будинком АДРЕСА_1 становить 487,0 кв. м., що є значно менше ніж загальна площа будинку №14.

21 квітня 2011 року за №285 Житомирською міською радою прийнято рішення «Про виведення з житлового фонду міської ради та зняття з балансу комунальних виробничих житлових ремонтно-експлуатаційних підприємств № 3, 8, 16 одноповерхових будинків», яким виведено з житлового фонду міської ради та знято з балансу комунальних виробничих житлових ремонтно-експлуатаційних підприємств № 3, 8, 16 одноповерхові житлові будинки, в яких усі квартири приватизовані, а саме: АДРЕСА_3 загальною площею 272,0 кв. м., в якій допущено описку, оскільки відповідно до інвентарної справи, загальна площа домоволодіння становить 273,10 кв.м. Також даним рішенням співвласникам будинків рекомендовано заключати договори про порядок володіння та користування спільним майном, але дане рішення до співвласникам доведено не було. Після зняття з балансу будинку АДРЕСА_1 передача даного будинку по акту прийому-передачі не була здійснена.

Вказують, що в даному випадку не кожен власник квартири отримує конкретну земельну ділянку, а всі власники квартир у цьому будинку отримують одну ділянку на всіх на праві спільної сумісної власності. На їх неодноразові письмові звернення до відповідача отримували листи, в яких їх зобов`язують створити ОСББ для отримання права на землю під багатоквартирним будинком.

Звертають увагу суду, що вони звернулись із позовною заявою, в якій просили передати у власність земельну ділянку, яка закріплена за будинком АДРЕСА_1 відповідно до генерального плану присадибної ділянки, а не про поділ часток земельної ділянки кожному власнику, оскільки земельна ділянка потрібна їм для обслуговування будинку. Відповідач своїми діями порушує їх право власності та чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а суд першої інстанції при прийнятті рішення не надав належної оціни документам, які були надані ними, та надав лише оцінку усним доводам відповідача та третіх осіб, які нічим не підтверджені.

Представник Житомирської міської ради надіслав відзив, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін. Рішення суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Інші учасники справи не скористались наданим їм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити її вимоги, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити їх позов.

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги не заперечувала.

Представник Житомирської міської ради та Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.

Позивач ОСОБА_3 надіслала заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_6 та членам її сім`ї ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності в розмірі по за кожним належить квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 про право власності на житло від 01.06.2005 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.207, т.1).

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.06.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за №9436, ОСОБА_3 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_5 (а.с.210, т.1).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26.07.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №7608, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6 , що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.206, т.1).

Власником квартири АДРЕСА_7 є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду м. Житомира 24.03.1993 року та свідоцтва про прав на спадщину за законом від 02.08.2024, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1955.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відсутні відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_7 .

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 21.04.2011 року №285 вирішено вивести з житлового фонду міської ради та зняти з балансу комунальних виробничих житлових ремонтно-експлуатаційних підприємств № 3, 8, 16 одноповерхові житлові будинки, в яких усі квартири приватизовані, а саме КВЖРЕП №8 щодо будинку по АДРЕСА_3 загальною площею 272,0 кв.м. Рекомендовано співвласникам будинків заключити договори про порядок володіння та користування спільним майном (а.с.51, т.1).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08.07.2010 року №496, затверджено площу прибудинкових територій, що призначені для обслуговування житлових будинків, прибудинкова територія будинку, що прибирається двірниками по АДРЕСА_3 становить 487,0 кв.м. (а.с.108-110, т.1).

Рішенням Житомирської міської ради від 05.07.2021 року №230 відмовлено ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 у наданні дозволу на розроблення документацій із землеустрою щодо ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 42 Земельного кодексу України (а.с.37-39, т.1).

Відповідно до рішення Житомирської міської ради від 23.09.2021 року №326 відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення документацій із землеустрою щодо ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на підставі статті 42 Земельного кодексу України (а.с.40-41, т.1).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 27.08.1954 року №560 прибудинкова територія, закріплена за будинком АДРЕСА_2 , становить 605,15 кв.м. (а.с.111, т.1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини. Співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для його обслуговування та задоволення їх житлових потреб після передачі такої ділянки у їх власність чи постійне користування на загальних підставах у встановленому законом порядку. Оскільки у житловому будинку по АДРЕСА_1 розташовано 4 квартири, тому законодавством України такий будинок вважається багатоквартирним. Із позовом до суду звернулася частина співвласників будинку. Даний будинок не перебуває на балансі будь-яких підприємств, установ і організацій, що здійснюють управління цим будинком, а також співвласниками даного багатоквартирного житлового будинку об`єднання співвласників не створювалось. Крім цього, рішеннями Житомирської міської ради від 05.07.2021 року №230 та від 23.09.2021 року №326 відмовлено ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 у наданні дозволу на розроблення документацій із землеустрою щодо ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з пунктом «г» частини другої статті 89 Земельного кодексу України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, урегульовано Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

За визначенням термінів, наведеним у статті 1 зазначеного Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (пункт 4); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6).

У частині другій статті 4 цього Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

У частинах першій та другій статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками (частина перша). Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. Тобто стаття 42 ЗК України не передбачає можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини (див. постанови Верховного Суду від 18.03.2019 року в справі № 263/68/17 та від 25.05.2022 року в справі № 344/12943/15-ц).

Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18 зазначив, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

У постанові Верховного Суду від 05 листопада 2020 року в справі №766/8919/18 зазначено, що сам собою факт, що земельну ділянку не передано у власність чи в користування співвласникам багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території та не дає право використовувати її без згоди співвласників будинку.

Отже, на підставі приписів пункту 6 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статті 382 ЦК України, статті 42 ЗК України виключне право на отримання у власність чи постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, належить співвласникам багатоквартирного будинку.

За змістом статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Судом встановлено та не заперечувалося позивачами, що будинок АДРЕСА_1 складається із чотирьох квартир, тому з урахуванням вищевказаних положень є багатоквартирним, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Згідно з матеріалами справи земельна ділянка, яка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До суду із позовом звернулися ОСОБА_1 , яка є власницею частини квартири АДРЕСА_8 , ОСОБА_2 , якій належить на праві власності квартира АДРЕСА_6 та ОСОБА_3 , яка є власницею квартири АДРЕСА_5 . Інші співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , до суду не звернулися.

Матеріали справи не містять доказів, що вказаний будинок перебуває на балансі будь-яких підприємств, установ і організацій, здійснюють управляння цим будинком, а також доказів створення співвласниками багатоквартирного житлового будинку об`єднання співвласників.

Враховуючи наведені вище норми закону та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виключне право на отримання у власність чи постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок належить співвласникам багатоквартирного будинку, а нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Богунського районногосудум.Житомиравід24квітня2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2025 року.

Головуючий Судді