Ухвала

від 26.03.2025 по справі 521/16695/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/16695/21

Номер провадження № 2-з/521/63/25

УХВАЛА

26 березня 2025року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Плавич І.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бардук М.В., про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання знесення самовільно побудованої споруди, треті особи Головне управління державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Санітарно-епідеміологічний загін державної прикордонної служби України-

ВСТАНОВИВ:

14.02.2025 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бардук М.В про забезпечення позову по справі 521/16695/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання знесення самовільно побудованої споруди, треті особи головне управління державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Санітарно епідеміологічний загін державної прикордонної служби України.

Представник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь які будівельні роботи ОСОБА_2 та будь яким третім особам, які діють від її імені, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуваннязаяви посилаєтьсяна те, 14 лютого 2025 року адвокат Бардук М.В. подав заяву про забезпечення позову у зазначеній справі. 17 лютого 2025 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив рішення про відмову у задоволенні заяви, аргументуючи це відсутністю достатніх доказів щодо необхідності застосування відповідних заходів. Зокрема, суд зазначив, що позивачка не надала належних доказів, які підтверджують необхідність забезпечення позову.

У зв?язку з цим позивачка на підтвердження своїх вимог додає до заяви відеозапис, який демонструє, що будівництво, яке здійснює відповідачка, створює значні перешкоди у повноцінному та належному користуванні її власністю. Незважаючи на те, що об`єкт вже введено в експлуатацію, будівельні роботи на ньому тривають, що вбачається з відеозапису.

Позивачка наполягає на необхідності застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачці проводити будь-які будівельні заболочення позову шляхом заборони відповідачці застосування заходів роботи на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , до ухвалення судового рішення по суті спору. Вжиття таких заходів є необхідним для забезпечення реальної можливості виконання рішення суду в разі задоволення забезпечення реальної можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Від представника відповідача 24 березня надійшли заперечення щодо заяви про забезпечення позову.

Від представника позивача 25 березня надійшла відповідь на заперечення щодо заяви про забезпечення позову.

Ознайомившись та дослідивши матеріали клопотання, вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.153 ч.1 ЦПК України.

За змістом ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1,3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня2006року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд враховує, що саме лише посилання сторони позивача у заяві на потенційну можливість відчуження майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі ст. 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтовуючи доцільність вжиття заходів забезпечення позову позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить в майбутньому можливе рішення суду.

Також з приводу зустрічного забезпечення суд, зазначає, що заявник не виконав вимоги цивільно-процесуального законодавства, зокрема, заявником не внесено пропозицій щодо зустрічного забезпечення, відповідно до вимог статті 154 ЦПК України

Частинам 1 та 2 ст. 154 ЦПК України визначено випадки обов`язкового та можливого застосування зустрічного забезпечення.

Право суду вимагати від особи зустрічного забезпечення гарантоване ст. 151 ЦПК України, де відзначено, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Суд роз`яснює заявнику, що питання про застосування зустрічного забезпечення вирішується судом, на заявника покладається обов`язок запропонувати зустрічне забезпечення.

Таким чином, зазначення, що застосування зустрічного забезпечення недоцільним, не є пропозицією зустрічного забезпечення у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи, зміст викладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про застосування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154, 157 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бардук М.В. про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом 15-ти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: І.В. Плавич