Постанова

від 12.12.2007 по справі 20-4/326

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/326

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/326

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"12" грудня 2007 р.  10:32                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі

судді Остапової К.А.,

при секретарі судового засідання Пірог О.В.,

розглянувши справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт” (вул. Ангарська, 10 А, м.Севастополь, 99704)

до Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, м. Севастополь, 99042)

про визнання противоправними та такими, що підлягають скасуванню, податкових повідомлень–рішень №0000112301/0 від 19.04.2007, №0000112301/1 від 19.06.2007 про донарахування податкового зобов`язання по податку на прибуток в розмірі 99764,00 грн. та донарахування штрафних санкцій в розмірі 19952,80 грн.,

За участю представників:

Від позивача: Терещенко С.В., довіреність б/н від 14.05.2007;

                      Бичкова А.М., довіреність б/н від 14.052007;

Від відповідача: Зінченко Ю.В., довіреність №4700/10 від 12.06.2007;

                          Форостянова Н.В., довіреність б/н від 24.10.2007;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт” (далі – ТОВ «Лінарт») звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя (далі –ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя) про визнання противоправними та такими, що підлягають скасуванню, податкових повідомлень–рішень №0000112301/0 від 19.04.2007, №0000112301/1 від 19.06.2007 про донарахування податкового зобов`язання по податку на прибуток в розмірі 99764,00 грн. та донарахування штрафних санкцій в розмірі 19952,80 грн.

Ухвалою від 03.09.2007 відкрите провадження в адміністративній справі №20-4/326 на підставі зазначеної позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 02.10.2007.

Оскільки протягом проведення попереднього судового засідання судом не встановлено можливості  врегулювання даного спору до судового розгляду, суд закінчив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 24.10.2007.

В судовому розгляді оголошувалась перерва для витребування додаткових доказів.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відповідач, донарахувавши позивачеві податок на прибуток в сумі 99764,00 грн., неправильно застосував підпункт 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94 від 28.12.1994, а також з інших підстав, визначених у позовній заяві та письмових поясненнях.

На думку позивача ним відповідно до діючого законодавства застосовані до придбаних після 01.01.2004 основних фондів, як до нових, що не були в експлуатації, норми амортизації в розмірі 2 % на першу групу (будівлі, споруди), 6 % на третю групу (судна, обладнання). В ході перевірки відповідачем не виявлений та не доведений той факт, що основні  фонди були в експлуатації та не є новими.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя №0000112301/0 від 19.04.2007, № 0000112301/1 від 19.06.2007, № 0000112301/2 від 22.08.2007.

Відповідач заперечує проти позову, зазначаючи на те, що позивачем безпідставно застосовані норма амортизаційних відрахувань, що визначені в підпункті 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат з придбання основних фондів, понесених після 01.01.2004, які не є новими.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.

Згідно зі статями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні  представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази,  суд, -

в с т а н о в и в :

В період з 05.03.2007 по 03.04.2007 ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя проведено виїзну планову перевірку ТОВ “Фірма “Лінарт” з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2006.

В ході перевірки встановлені порушення пункту 3.1 статті 3, підпункту  8.6.1  пункту 8.6 статті 8, пункту 10.1 статті 10 Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997, № 349-IV від 24.12.2002 із змінами та доповненнями, а також Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 349-IV від 24.12.2002 із змінами та доповненнями, пункту 1 перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 01.07.2004 № 1957, які призвели до заниження податку на прибуток підприємств у 2006 році на 99764,00 грн., у тому числі у четвертому кварталі 2006 року на 99764,00 грн., про що складений Акт перевірки №55/23-129/19449122/21 від 11.04.2007 (далі –Акт).

Перевіряючими в Акті встановлено, що ТОВ “Фірма “Лінарт” застосувало підвищені нові норми амортизаційних відрахувань до основних фондів першої групи (будівлі, споруди) в розмірі 2 % та третьої групи (судна 60-80 років будування, обладнання) в розмірі 6 % та їх поліпшенням.

При цьому в Акті зазначено, що паспорти на основні фонди були відсутні, довести, чи були основні фонди в експлуатації, підприємство не мало можливості, постачальники реалізували основні фонди як товар; відповідно до документації, що вивчалась, у накладних на постачання товарів для позивача відсутні будь-які відомості про новизну товару, договори на постачання основних фондів (товарів) та паспорти на основні фонди до перевірки не надані, інвентарні картки з обліку основних фондів не ведуться.

19.04.2007 на підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112301/0 , яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток –119716,80 грн., з яких за основним платежем –99764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –19952,80 грн.

Позивач звертався до органів державної податкової служби зі скаргами на вищевказане рішення, за результатами розгляду яких рішення відповідача залишено без змін.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону від 24.12.2002 № 349-IV норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 - 6 відсотків.

Дію підвищених норм амортизації було зупинено на 2004 рік для основних фондів групи 1, 2, 3, крім дії цих норм до амортизації витрат, здійснених платником податку після 01.01.2004 у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 01.01.2004 згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV.

Пунктом 1 Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 01.07.2004 № 1957 визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.

Перевіряючими в Акті перевірки зазначено, що ТОВ “Фірма “Лінарт” застосувало підвищені нові норми амортизаційних відрахувань до основних фондів першої групи (будівлі, споруди) в розмірі 2 % та третьої групи (судна 60-80 років будування, обладнання) в розмірі 6 % та їх поліпшенням.

Адміністративно-виробничо-побутовий корпус та споруди були придбані у ТОВ “Рибопереробній завод “Казачья” за договором купівлі-продажу б/н від 06.08.2004 (акт приймання-передачі від 09.08.2004), засвідченим, нотаріально, амортизувались за новими ставками –2 % - для першої групи, 6 % - для третьої групи. Нерухоме майно належало ТОВ “Рибопереробній завод “Казачья” на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, засвідченого нотаріально, 19.12.2002 за реєстровим № 9311, зареєстровано в ДКП “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” м. Севастополя 20.11.2002 за реєстровим № 528. Зазначено, що судна, до яких застосовувались підвищені норми амортизації, збудовані у 60-80 роках. Стосовно “новизни” обладнання будь-яких зазначень в акті перевірки не міститься.

На підставі цього перевіряючими зроблений висновок, що позивач застосовував підвищені норми амортизації до основних фондів та їх поліпшень, які не є “новими”.

В Акті вказано, що договори на придбання основних фондів та паспорти на основні фонди не представлені до перевірки, в накладних на постачання товару (для ТОВ “Фірма “Лінарт” –основні фонди) відсутні будь-які відомості про новизну товару. При цьому не зазначено, про придбання яких  саме з основних фондів не надано договорів.

В той же час до заперечень до позову відповідачем крім договору купівлі-продажу нежитлового приміщення наданий договір № 7 від 06.08.2004 між позивачем та ТОВ “Рибопереробний завод “Казачья” купівлі-продажу обладнання у кількості та асортименті, визначеному у Додатку № 1 (том 1 арк. справи 53-54)  загальною вартістю 64978,13 грн. та акт приймання-передачі цього обладнання.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N 925/11205 (далі –Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:  у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів (пункт 2.3.2 Порядку).

Перевіряючими в акті перевірки та у додатках до нього не зазначено, первинні документи на які саме основні фонди не надані до перевірки. Паспорти на основні фонди, які, згідно з поясненнями посадових осіб суб'єкта господарювання, наданими в ході перевірки, відсутні, не є первинними документами –тобто письмовим свідоцтвом, що фіксує та підтверджує господарську операцію з придбання цих основних фондів.

Пунктом 1.4 Порядку передбачено, що при проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки.

Зведений акт - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до пунктів 1.5-1.7 Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час висновки акту перевірки про наявність порушення ґрунтуються на твердженні, що основні фонди –обладнання - не є “новими” та не були в експлуатації, яке в свою чергу обґрунтовано тільки тим, що у накладних на постачання товару відсутні будь-які відомості про новизну товару та відсутність договорів на поставку, які не обов'язково повинні укладатися у письмовій формі.

Слід зазначити на те, що в акті перевірки вказано, що відомості нарахування амортизаційних відрахувань за 2, 3 та 4 картали 2006 року із переліком майна, яке числіться на балансі підприємства та амортизується за новими ставками, що розраховані ТОВ “Фірма “Лінарт” та за даними перевірки, додаються до Акту.

На вимогу суду відповідачем наданий розрахунок амортизації за даними перевірки.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку складовими частинами зведеного акта планової виїзної перевірки можуть бути довідки з окремих питань, які за необхідності складаються посадовими особами податкового органу як з окремого питання плану перевірки, так і з декількох питань плану перевірки.

Довідка з окремих питань - службовий документ, який складається за рішенням керівника перевірки в ході проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені (не виявлені) порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання з окремих питань плану перевірки.

Довідка з окремих питань підписується посадовими особами податкового органу, які здійснили перевірку, та погоджується з посадовими особами суб'єкта господарювання.

Згідно з пунктом 2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Пунктом 3.2 Порядку передбачено, що усі додатки, які містять інформацію про діяльність платника, та відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та посадовими особами суб'єкта господарювання.

В розрахунку амортизації, що наданий відповідачем суду, у графі “Дата введення в експлуатацію” перевіряючими зазначено, що основні фонди введені в експлуатацію після 01.01.2004. Будь-яких пояснень стосовно джерела, з якого перевіряючи отримали такі відомості, представниками відповідача надано не було.

Цей розрахунок не містить підписів всіх посадових осіб, що здійснили перевірку та не погоджений з посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевірявся.

З врахуванням викладеного, на думку суду Акт перевірки не відповідає вищевикладеним вимогам, оскільки не містить в собі чіткого, об'єктивного викладення факту виявленого порушення вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з посиланням на первинні або інші документи, що підтверджують наявність зазначених фактів, викладення суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до факту виявленого порушення, містить в собі необґрунтовані дані та суб'єктивні припущення перевіряючих, не підтверджених відповідними доказами.

Таким чином, Акт перевірки, в розділі 3.1.3 якого відображено порушення, яке, на думку перевіряючих, допущено позивачем, не містить в собі доказової інформації щодо допущеного позивачем порушення Закону України “Про  оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, відповідачем в Акті перевірки, а також в ході розгляду справи не зазначено, надання яких саме документів податковому органу у підтвердження новизни основних фондів вимагається, та яким нормативним актом такі вимоги передбачені.

З аналізу норм законів, на підставі яких відповідачем зроблений висновок про допущені позивачем порушення, випливає, що вони не містять в собі поняття “нові основні фонди” та не встановлюють вимог до наявності будь-яких документів, що підтверджують “новизну” основних фондів.

З Акту перевірки випливає, що позивач надав до перевірки накладні на поставку товарів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N88 (далі –Положення №88), первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тому доводи перевіряючих щодо відсутності у накладних на постачання товарів відомостей про новизну товарів, не ґрунтуються на законі.

З викладеного вбачається, що Акт перевірки не є належним документом, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, і носієм доказової інформації про виявлене порушення вимог податкового законодавства суб'єктом господарювання –Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лінарт”, у зв'язку з чим донарахування позивачеві податкового зобов'язання на підставі цього акту та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Суд не погоджується із доводами позивача щодо невідображення відповідачем в акті перевірки  суми валових витрат, що не були задекларовані позивачем, але первинні документи, підтверджуючи ці витрати, були надані до перевірки.

Так, відповідно до частині другої статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” виїзна перевірка проводиться по сукупним показникам фінансово-господарської діяльності платника податків.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

В ході перевірки даних декларацій про прибуток підприємства ТОВ “Фірма “Лінарт” та первинних документів, наданих до перевірки, не встановлено розходжень показників декларацій про прибуток та суми валових витрат.

Сума валових витрат – 2147000,00 грн., яка зазначена у поясненнях ТОВ “Фірма “Лінарт”, наданих перевіряючим в ході перевірки, не приймала участі у формуванні валових витрат, що зафіксовані у показниках податкової звітності, наданої позивачем до ДПІ в Балаклавському районі м.Севастополя за відповідні податкові періоди. Згідно з підпунктами 5.2.6, 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” із змінами та доповненнями, до складу валових витрат звітного періоду включаються: суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді, а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності  Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності донарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток –119716,80грн., з яких за основним платежем –99764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –19952,80 грн.

Враховуючі вищезазначене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 3,40 грн.  підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

На підставі викладеного , керуючись ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя №0000112301/0 від 19.04.2007, №0000112301/1 від 19.06.2007, № 0000112301/2 від 22.08.2007 про донарахування податкового зобов`язання по податку на прибуток в розмірі 99764,00 грн. та донарахування штрафних санкцій в розмірі 19952,80 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт” (вул. Ангарська, 10 А, м. Севастополь, 99704, ідентифікаційний код 19449122)  судовій збір в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

   Суддя

К.А. Остапова

Постанова складена та підписанав порядку частини  третьої статті  160 КАС України17.12.2007.