Ухвала

від 21.02.2008 по справі 20-4/326

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/326

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

14 лютого 2008 року   Справа № 20-4/326

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                        Рєвєнко М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Бичкова Алевтина Миколаївна, довіреність № б/н від 14.05.07;

                         Терещенко Сергій Володимирович, довіреність № б/н від 14.05.07;

відповідача: Зінченко Юлія Віталіївна, довіреність №10701 від 25.12.07;

                              Форостянова Наталія Володимирівна, довіреність №1298/10 від                                                   11.02.08;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя на постанову господарського міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 12.12.2007 року у справі № 20-4/326

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" (вул. Ангарська, 10-а,Севастополь,99704)

до          Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Ноября, 3,Севастополь,99042)

про визнання протиправними та такими, що підлягають скасуванню, податкових повідомлень-рішень № 0000112301/0 від 19.04.2007, № 0000112301/1 від 19.06.2007 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 99764,00 грн. та донарахування штрафних санкцій в розмірі 19952,80 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" звернулось до господарського міста Севастополя з позовом про визнання протиправними та такими, що підлягають скасуванню, податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя №0000112301/0 від 19.04.2007 року, №0000112301/1 від 19.06.2007 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 99764,00 грн. та донарахування штрафних санкцій в розмірі 19952,80 грн.

В ході розгляду справи позивачем були збільшені позовні вимоги, в яких просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя №0000112301/0 від 19.04.2007, № 0000112301/1 від 19.06.2007, № 0000112301/2 від 22.08.2007.

                    Постановою господарського міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 12.12.2007 року у справі №20-4/326 позов задоволено. Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом не було належним чином доведено порушення позивачем норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

                    Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем безпідставно застосовані норма амортизаційних відрахувань, що визначені в підпункті 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до витрат з придбання основних фондів, понесених після 01.01.2004, які не є новими.

                    Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 12.02.2008 року у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Щепанську О.А. на суддю Гонтаря В.І.

                    У судовому засіданні 12.02.2008 року представники податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити без змін постанову суду першої інстанції.

                    У судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.02.2008 року.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

В період з 05.03.2007 по 03.04.2007 Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя проведено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2006.

В ході перевірки встановлені порушення пункту 3.1 статті 3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 349-ІV від 24.12.2002 із змінами та доповненнями, пункту 1 перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.2004 № 1957, які призвели до заниження податку на прибуток підприємств у 2006 році на 99764,00 грн., у тому числі у четвертому кварталі 2006 року на 99764,00 грн., про що складений Акт перевірки №55/23-129/19449122/21 від 11.04.2007.

Зазначеним Актом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" застосувало підвищені нові норми амортизаційних відрахувань до основних фондів першої групи (будівлі, споруди) в розмірі 2 % та третьої групи (судна 60-80 років будування, обладнання) в розмірі 6 % та їх поліпшенням.

При цьому в Акті зазначено, що паспорти на основні фонди були відсутні, довести, чи були основні фонди в експлуатації, підприємство не мало можливості, постачальники реалізували основні фонди як товар; відповідно до документації, що вивчалась, у накладних на постачання товарів для позивача відсутні будь-які відомості про новизну товару, договори на постачання основних фондів (товарів) та паспорти на основні фонди до перевірки не надані, інвентарні картки з обліку основних фондів не ведуться.

19.04.2007 на підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112301/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток - 119716,80 грн., з яких за основним платежем - 99764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19952,80 грн.

Позивач звертався до органів державної податкової служби зі скаргами на вищевказане рішення, за результатами розгляду яких рішення відповідача залишено без змін. А податковим органом були прийняті нові податкові повідомлення-рішення №0000112301/1 від 19.06.2007 року, №0000112301/2 від 22.08.2007 року.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від 24.12.2002 № 349-ІV норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3-6 відсотків.

Дію підвищених норм амортизації було зупинено на 2004 рік для основних фондів групи 1, 2, 3, крім дії цих норм до амортизації витрат, здійснених платником податку після 01.01.2004 у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 01.01.2004 згідно із Законом України від 27.11.2003 №1344-ІV.

Пунктом 1 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.2004 №1957 визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.

Відповідачем в Акті перевірки зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" застосувало підвищені нові норми амортизаційних відрахувань до основних фондів першої групи (будівлі, споруди) в розмірі 2 % та третьої групи (судна 60-80 років будування, обладнання) в розмірі 6 % та їх поліпшенням.

Адміністративно-виробничо-побутовий корпус та споруди були придбані у товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопереробній завод "Казачья" за договором купівлі-продажу б/н від 06.08.2004 (акт приймання-передачі від 09.08.2004), засвідченим, нотаріально, амортизувались за новими ставками - 2 % - для першої групи, 6 % - для третьої групи. Нерухоме майно належало товариству з обмеженою відповідальністю "Рибопереробній завод "Казачья" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, засвідченого нотаріально, 19.12.2002 за реєстровим № 9311, зареєстрованого державним комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської державної адміністрації 20.11.2002 за реєстровим №528.

Зазначено, що судна, до яких застосовувались підвищені норми амортизації, збудовані у 60-80 роках. Стосовно "новизни" обладнання будь-яких зазначень в акті перевірки не міститься. На підставі цього відповідачем зроблений висновок про те, що позивач застосовував підвищені норми амортизації до основних фондів та їх поліпшень, які не є "новими".

В Акті вказано, що договори на придбання основних фондів та паспорти на основні фонди не представлені до перевірки, в накладних на постачання товару (для товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" - основні фонди) відсутні будь-які відомості про новизну товару. При цьому не зазначено, про придбання яких саме з основних фондів не надано договорів.

В той же час до заперечень до позову відповідачем крім договору купівлі-продажу нежитлового приміщення наданий договір № 7 від 06.08.2004 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Рибопереробний завод "Казачья" купівлі-продажу обладнання у кількості та асортименті, визначеному у Додатку № 1 (том 1 арк. справи 53-54) загальною вартістю 64978,13 грн. та акт приймання-передачі цього обладнання.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції"), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідачем в акті перевірки та у додатках до нього не зазначено, первинні документи на які саме основні фонди не надані до перевірки. Паспорти на основні фонди, які, згідно з поясненнями посадових осіб суб'єкта господарювання, наданими в ході перевірки, відсутні, не є первинними документами - тобто письмовим свідоцтвом, що фіксує та підтверджує господарську операцію з придбання цих основних фондів.

Пунктом 1.4 Порядку передбачено, що при проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки.

Зведений акт - службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до пунктів 1.5-1.7 Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час висновки акту перевірки про наявність порушення ґрунтуються на твердженні, що основні фонди - обладнання - не є "новими" та не були в експлуатації, яке в свою чергу обґрунтовано тільки тим, що у накладних на постачання товару відсутні будь-які відомості про новизну товару та відсутність договорів на поставку, які не обов'язково повинні укладатися у письмовій формі.

Слід зазначити на те, що в акті перевірки вказано, що відомості нарахування амортизаційних відрахувань за 2, 3 та 4 картали 2006 року із переліком майна, яке числіться на балансі підприємства та амортизується за новими ставками, що розраховані товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" та за даними перевірки, додаються до Акту.

Відповідачем був наданий розрахунок амортизації за даними перевірки.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку складовими частинами зведеного акта планової виїзної перевірки можуть бути довідки з окремих питань, які за необхідності складаються посадовими особами податкового органу як з окремого питання плану перевірки, так і з декількох питань плану перевірки.

Згідно пункту 2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Пунктом 3.2 Порядку передбачено, що усі додатки, які містять інформацію про діяльність платника, та відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та посадовими особами суб'єкта господарювання.

В розрахунку амортизації, що наданий відповідачем, у графі "Дата введення в експлуатацію" перевіряючими зазначено, що основні фонди введені в експлуатацію після 01.01.2004. Будь-яких пояснень стосовно джерела, з якого перевіряючи отримали такі відомості, представниками відповідача надано не було.

Цей розрахунок не містить підписів всіх посадових осіб, що здійснили перевірку та не погоджений з посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевірявся.

З врахуванням викладеного, на думку суду Акт перевірки не відповідає вищевикладеним вимогам, оскільки не містить в собі чіткого, об'єктивного викладення факту виявленого порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з посиланням на первинні або інші документи, що підтверджують наявність зазначених фактів, викладення суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до факту виявленого порушення, містить в собі необґрунтовані дані та суб'єктивні припущення перевіряючих, не підтверджених відповідними доказами.

Таким чином, Акт перевірки, в розділі 3.1.3 якого відображено порушення, яке, на думку перевіряючих, допущено позивачем, не містить в собі доказової інформації щодо допущеного позивачем порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, відповідачем в Акті перевірки, а також в ході розгляду справи не зазначено, надання яких саме документів податковому органу у підтвердження новизни основних фондів вимагається, та яким нормативним актом такі вимоги передбачені.

З аналізу норм законів, на підставі яких відповідачем зроблений висновок про допущені позивачем порушення, випливає, що вони не містять в собі поняття "нові основні фонди" та не встановлюють вимог до наявності будь-яких документів, що підтверджують "новизну" основних фондів.

З Акту перевірки випливає, що позивач надав до перевірки накладні на поставку товарів. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тому доводи перевіряючих щодо відсутності у накладних на постачання товарів відомостей про новизну товарів, не ґрунтуються на законі.

З викладеного вбачається, що Акт перевірки не є належним документом, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, і носієм доказової інформації про виявлене порушення вимог податкового законодавства суб'єктом господарювання - товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт", у зв'язку з чим донарахування позивачеві податкового зобов'язання на підставі цього акту та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток -119716,80грн., з яких за основним платежем - 99764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -19952,80 грн.

                    На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що постанову господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не існує, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя вважає такою, що не підлягає задоволенню.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського міста Севастополя від 12.12.2007 року у справі №20-4/326 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          В.І. Гонтар

                                                                                          І.В. Черткова