Постанова

від 10.04.2025 по справі 524/9498/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/9498/23 Номер провадження 22-ц/814/902/25Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г.Л.,Чумак О.В.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 жовтня 2024 року, ухваленого в м. Кременчуці під головуванням судді Андрієць Д. Д., дата складення повного рішення суду 21 жовтня 2024 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький завод технічного вуглецю» про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, анулювання запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», у якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» від 22.08.2023 №673 про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани, скасувати наказ ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» від 15.09.2023 №749 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити його на посаді машиніста тепловозу ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», зобов`язати ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» анулювати запис у трудовій книжці про звільнення, стягнути з ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 397,6 грн за один робочий день з 16.09.2023 по дату винесення судового рішення, а також стягнути судові витрати на послуги адвоката.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з листопада 1995 року по 15.09.2023 він працював у ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» машиністом тепловозу.

03.08.2023 він був ознайомлений під підпис із наказом від 02.08.2023 № 622 про тимчасове переведення його у розпорядження начальника ремонтно-технічного цеху ОСОБА_2 з 03.08.2023 по 01.09.2023 з оплатою праці по середньому заробітку за основним місцем роботи. З вказаним наказом він не погодився, про що зазначив під підпис при ознайомленні та направив директору підприємства пояснювальну записку від 04.08.2023 з аргументацією такої відмови.

В подальшому, 22.08.2023 відповідачем було видано наказ № 673 про оголошення йому догани «…за невиконання наказу директора ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» про тимчасове переведення № 622 від 02.08.2023, що є грубим порушенням трудової дисципліни…».

Вважає, вказаний наказ незаконним та таким, що піддягає скасуванню, оскільки при його винесенні роботодавець порушив вимоги статті 33 КЗпП України.

Крім того, внаслідок незаконного застосування дисциплінарного стягнення, наказом від 15.09.2023 № 749 через неодноразове, грубе та свідоме порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, його було звільнено з 15.09.2023 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Оскільки він послідовно із посиланням на норми права надавав свої пояснення з приводу наказів керівництва щодо його тимчасового переведення та відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, вважає своє звільнення незаконним.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що факт повторного винного невиконання позивачем трудових обов`язків після притягнення до дисциплінарної відповідальності знайшов підтвердження, тому у відповідача були підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Не погодившисьз вказанимрішенням, ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу,в якій,посилаючись нанеповне з`ясуваннясудом обставин,що маютьзначення длясправи,невідповідність висновківсуду обставинамсправи,порушення нормматеріального тапроцесуального права,просить скасуватирішення судупершої інстанціїта ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що текст наказу про переведення не містить вказівки про те, що переведення здійснюється та роботи, які виконуються задля ліквідації наслідків бойових дій, тобто влучання ворожої ракети було використано відповідачем для легітимізації тимчасового переведення його на іншу роботу.

Вказує, що стаття 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» містить вичерпний перелік обставин, за наявності яких роботодавець може перевести працівника в період воєнного стану на іншу роботу не обумовлену трудовим договором та без його згоди: якщо така робота не протипоказана працівнику за станом здоров`я та лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять загрозу життю та здоров`ю, з оплатою праці не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. Проте в наказі № 622 від 02.08.2023 жодної з таких підстав не вказано, а тому таке переведення є протизаконним та необґрунтованим.

Зазначає, що завжди сумлінно виконував свої посадові обов`язки та дотримувався правил трудового договору і внутрішнього трудового розпорядку, проте з червня 2022 року коли з ним було протизаконно припинено трудові відносини, які були поновлені рішеннями суду, він став об`єктом мобінгу на підприємстві.

Наголошує на безпідставній відмові судом у задоволенні його клопотань про витребування доказів, зокрема, графіків роботи залізничної станції, журналів прийому-здачі зміни машиністами тепловоза та табелів обліку робочого часу, а також про виклик свідків, які б підтвердили факт порушення керівництвом принципу надання рівних умов праці робітникам однієї професії та кваліфікації на даному підприємстві.

У відзивіна апеляційнускаргу представник ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Трибрат В. М. подав відповідь на відзив, в якому підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» подав заперечення на відповідь на відзив, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді машиніста тепловозу ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», наказом № 749 від 15.09.2023 його було звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Підставою розірвання трудового договору з позивачем стало невиконання ним наказів директора підприємства № 622 від 02.08.2023 та № 689 від 01.09.2023 про тимчасове переведення на іншу роботу, а також відсутність на робочому місці без поважних причин 31.08.2023, за що він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, передбачених статтею 40 КЗпП України, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (пункт 3).

У постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 552/2129/22 (провадження № 61-4325св23) зазначено, що за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19)).

Даючи оцінку оскаржуваним наказам про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем умисно не виконувались накази про переведення його на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, а його відмова виконувати таку роботу є безпідставною.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується та не вбачає підстав для скасування судового рішення з наведених в апеляційній скарзі мотивів.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до цього часу.

Згідно з пунктом 3 вказаного Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України.

24.03.2022 набрав чинности Закон України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до частини першої статті 3 якого у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Згідно пункту 2 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, доповненого Законом № 2136-IX від 15.03.2022, у період дії воєнного стану діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені цим Законом.

Таким чином, під час виникнення спірних правовідносин діяли норми Закону № 2136-IX щодо правового регулювання трудових правовідносин, якими передбачено право роботодавця перевести працівника без його згоди на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також за наявності інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей

Водночас діяли і норми статті 33 КЗпП України щодо тимчасового переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, які не суперечать положенням Закону № 2136-IX та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 33 КЗпП України роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

За наявності підстав, зазначених у частині другій статті 33 КЗпП України, допускається переведення працівника без його згоди на будь-яку іншу роботу на тому ж підприємстві, а не тільки на ту, яка безпосередньо пов`язана з відверненням надзвичайних обставин або ліквідацією їх наслідків.

По справівстановлено,що врезультаті ракетного удару 16.02.2023 будівлі та споруди ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» зазнали пошкоджень та для ліквідації наслідків руйнування після вибуху ворожої ракети у період з 03.07.2023 по 10.09.2023 проводились ремонтно-відновлювальні роботи з відновлення мереж та обладнання заводу.

Наказом директора ТОВ «КЗТВ» № 622 від 02.08.2023 у зв`язку з виробничою необхідністю та для забезпечення виконання невідкладних ремонтно-будівельних робіт, а також забезпечення безперебійної доставки сировини та вивезення автомобільним транспортом технічного вуглецю, від яких залежить подальше функціонування підприємства, на підставі статті 33 КЗпП України машиніста тепловозу залізничної дільниці ОСОБА_1 без його згоди було переведено тимчасового на період з 03.08.2023 по 01.09.2023 до ремонтно-механічного цеху.

03.08.2023 позивач був ознайомлений з цим наказом та висловив свою незгоду з переведенням на іншу роботу у зв`язку з тим, що його робочим місцем, відповідно до виробничої інструкції є тепловоз.

04.08.2023 ОСОБА_1 подав на ім`я директора ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» Вакарія В. М. пояснювальну записку із запереченнями щодо наказу про переведення.

Згідно наказу ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» № 639 від 07.08.2023 зобов`язано провести службове розслідування по факту, викладеному в службовій записці начальника цеху ОСОБА_2 про невиконання вимог наказу № 622 від 08.08.2023 ОСОБА_1 .

З висновку від 17.08.2023 вбачається, що за матеріалами службового розслідування вирішено ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення трудової дисципліни в умовах воєнного стану, умисне невиконання вимог наказу № 622 від 02.08.2023 про тимчасове переведення для виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Наказом ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» № 673 від 22.08.2023 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання наказу директора № 622 від 02.08.2023, що є порушенням пункту 3.1 (б) Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Також наказом № 736 від 11.09.2023 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за відсутність на роботі без поважних причин протягом робочого дня 31.08.2023 та порушення вимог пункту 3.1 (б) Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю».

Наказом № 689 від 01.09.2023 у зв`язку з виробничою необхідністю та для забезпечення вчасного завершення відновлювальних робіт газоходів відхідного газу і недопущення розгерметизації газоходів під час запуску заводу, що може призвести до викидів шкідливих речовин в атмосферу, отруєння працівників заводу та працівників суміжних підприємств парами відхідного газу та нанести шкоду їх здоров`ю, на підставі статті 33 КЗпП України серед інших працівників ОСОБА_1 було переведено тимчасово на період з 04.09.2023 по 15.09.2023 до ремонтно-механічного цеху з оплатою праці по середньому заробітку за основним місцем роботи.

04.09.2023 позивач ознайомився з цим наказом та висловив свою згоду на переведення лише у разі створення однакових умов праці з іншими машиністами залізничної дільниці, вважаючи, що робітники однієї професії та з однаковою кваліфікацією, які працюють на одному підприємстві, повинні мати однакові умови праці.

Згідно висновку за матеріалами службового розслідування по факту невиконання машиністом тепловозу залізничної дільниці ОСОБА_1 вимог наказу № 689 від 01.09.2023 комісією рекомендовано притягти ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за грубе свідоме порушення трудової дисципліни, систематичне порушення пункту 3.1. (б) Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Наказом № 749 від 15.09.2023 ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Таким чином, по справі встановлено факт систематичного, умисного, без поважних причин невиконання позивачем трудових обов`язків та правил внутрішнього трудового розпорядку, що є порушенням трудової дисципліни, та за наявності попередніх діючих наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді догани, які не вплинули на поведінку позивача, давали підстави для розірвання з ним трудового договору з ініціативи роботодавця, а звільнення позивача з роботи проведено відповідачем з дотриманням вимог статей 147-149 КЗпП України.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача, оскільки переведення його на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, було проведено у відповідності до вимог частини другої статті 33 КЗпП України - у зв`язку з виробничою необхідністю для забезпечення виконання невідкладних ремонтно-відновлювальних робіт для ліквідації наслідків влучання ворожої ракети та на строк до одного місяця, що не вимагало згоди позивача на таке переведення.

Норми статті 33 КЗпП України не містять обмежень у кількості таких переведень працівника та їх загальної тривалості, а також необхідності врахування професії та кваліфікації працівника, стажу його роботи, тому доводи позивача щодо неоднакових умов праці машиністів залізничної дільниці не є обґрунтованими.

Доказів мобінгу з боку роботодавця по відношенню до позивача матеріали справи не містять.

Посилання позивача на відсутність обставин, встановлених у статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», для переведення на іншу роботу без його згоди є безпідставним, оскільки нормами цього Закону при винесенні оспорюваних наказів відповідач не керувався, а наявність виробничої потреби у проведенні невідкладних робіт з метою відновлення мереж та обладнання заводу, які зазнали ушкоджень під час вибуху ворожої ракети на території заводу, та залучення до вказаних робіт працівників різних структурних підрозділів підприємства підтверджена наявними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому залишає рішення суду без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. В. Чумак