Постанова

від 08.04.2025 по справі 906/706/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. Справа №906/706/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддіМатущак О.І.,

Кравчук Н.М.

учасники справи: не з`явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальні інженерні рішення б/н від 09.01.2025 (вх. №01-05/108/25 від 09.01.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 (повний текст рішення складено 18.12.2024)

у справі № 906/706/24 (суддя Стороженко О.Ф.)

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент.код: НОМЕР_2 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальні інженерні рішення (79048, м. Львів, вул. Буйка, 14; ідент.код: 42656458)

про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 1605787,43грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

Військовою частиною НОМЕР_1 подано на адресу Господарського суду Житомирської області Позовну заяву з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальні інженерні рішення грошових коштів у загальній сумі 1605787,43грн, а саме:

-коштів попередньої оплати у сумі 984600,00грн, сплачених Позивачем відповідно до умов п.5.1 Договору №33 від 04.12.2023 (в редакції Додаткової угоди №2 від 07.02.2024);

-штрафу (за прострочення поставки) в сумі 560040,00грн, - згідно з умовами п.7.1 Договору;

-пені за непоставку попередньо оплаченого товару, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (від вартості товару, за який здійснено попередню оплату), за кожен день прострочення, сума якої складає 56950,77грн (п.7.1 Договору в редакції Додаткової угоди №2);

-трьох процентів річних у сумі 4196,66грн, нарахованих за прострочення повернення коштів попередньої оплати (п.7.1 Договору в редакції Додаткової угоди №2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем здійснено попередню оплату в розмірі 984 600,00 грн, однак відповідачем, в порушення вимог договору, не виконано взятого на себе зобов`язання з поставки товару у визначені договором строки. Окрім цього, позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 560 040,00 грн, пеню в розмірі 56 950,77грн та трьох процентів річних у сумі 4 196,66 грн.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28 червня 2024 на підставі п. 1 , ч.1 ст. 31 ГПК України справу № 906/706/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю « Універсальні Інженерні рішення» про стягнення 1605787, 43 грн. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 у справі №906/706/24 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальні інженерні рішення на користь Військової частини НОМЕР_1 : отримані кошти попередньої оплати в сумі 984600,00грн, три проценти річних (від простроченого платежу з повернення коштів попередньої оплати) в сумі 1371,98грн, штраф (за прострочення поставки) в сумі 560040,00грн та пеню (за прострочення поставки попередньо оплаченої продукції) в сумі 12347,85грн, а також витрати на судовий збір у сумі 24086,81грн. У задоволені решти вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази та відповідачем не доведено належно виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки товарів передбачених Договором №33 від 04.12.2023, а отже, невиконання Відповідачем грошового зобов`язання з повернення отриманих коштів попередньої оплати в сумі 984600,00грн (на яку не здійснено поставку), вимога Позивача про стягнення вказаної суми авансового підлягає задоволенню.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки відповідачем не здійснено поетапну поставку обумовленої продукції та не надано послуги у строки, встановлені Календарним графіком (у редакції Додаткової угоди №3), і кінцевий строк всієї поставки сплив 13.05.2024, тому Позивач, керуючись умовами п.7.1 Договору, правомірно нарахував Відповідачу штраф за непоставку в сумі 560040,00грн, розмір якого складає 10 відсотків від загальної вартості товарів і послуг, яка остаточно визначена умовами п.4.1 Договору (у редакції Додаткової угоди №3) і складала 5600400,00грн.

Щодо стягнення пені та трьох відсотків річних господарський суд зазначив, що правомірним є нарахування (за прострочення Відповідачем поставки попередньо оплаченої продукції) за період з 14.05.2024 до 30.05.2024 (включно), суми яких складають 12347,85 грн (пені) та 1 371,98 грн (трьох відсотків річних).

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Універсальні інженерні рішення оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу суду 09.01.2025. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 у справі №906/706/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Зазначає, що всупереч положенням Договору №33, позивач не прийняв поставлений у строк Товар, у жодний спосіб не зазначив причин відмови від прийняття (в тому числі наведених судом першої інстанції), не вказав їх у Акті приймання-передачі обладнання №1 від 08 квітня 2024 року та Акті приймання-передачі обладнання №2 від 08 квітня 2024 року та не підписав їх, не склав Акту про недоліки Товару (якщо такі були наявні).

Також зазначає, що у матеріалах справи наявна Розписка від 08.04.2024, згідно з якою майор Жрів Максим Олегович, представник Військової частини НОМЕР_1 , 08.04.2024 отримав на зберігання від Куліш А. О. наступне майно: каркас металевий орієнтовним розміром 4,6*1,5*2,86 - 1 шт.; електродвигуни - 4 шт. (заводські номери 2507201, 2507202, 23003159, 2103263); гумова стрічка - 1 шт.; металевий гідробокс металевого каркасу - 1 шт.

10.03.2025 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив б/н від 04.03.2025 (вх. №01-04/1836/25) на апеляційну скаргу. Розглянувши відзив позивача на апеляційну скаргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 1 статті 263 встановлено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальні інженерні рішення б/н від 09.01.2025 (вх. №01-05/108/25 від 09.01.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 у справі № 906/706/24. Даною ухвалою встановлено десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скарги. Вказаний строк є таким, що встановлений судом та відповідає встановленому законом строку.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Колегія суддів зазначає, що позивачем пропущено встановлений процесуальний строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу та не заявлено про продовження строку на подачу останнього отже, судова колегія дійшла висновку про залишення такого без розгляду.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Матущак О.І. та Кравчук Н.М.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальні інженерні рішення б/н від 09.01.2025 (вх. №01-05/108/25 від 09.01.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 у справі №906/706/24.

Ухвалою суду від 24.02.2025 призначено розгляд справи на 25.03.2025.

Ухвалою суду від 25.03.2025 відкладено розгляд справи на 08.04.2025.

07.04.2025 від ТзОВ "Універсальні інженерні рішення" надійшло клопотання б/н від 07.04.2025 (вх. № 01-04/2706/25) про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтоване тим, що представник відповідача не зможе приймати участь у судовому засіданні у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні у Жовківському районному суді Львівської області у справі №444/542/25.

Колегія суддів, порадившись на місці, керуючись ч. 12 ст. 270 ГПК України, згідно якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, вирішила відмовити у задоволені поданого клопотання, розпочати розгляд апеляційної скарги по суті.

Крім того, заявник апеляційної скарги ТзОВ "Універсальні інженерні рішення" не був позбавлений можливості скористатися послугами іншого адвоката з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

В судове засідання 08.04.2025 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце були належним чином повідомлені.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

04.12.2023 Сторонами укладено Договір №33, згідно з умовами якого (розділ 1) Відповідач зобов`язався:

-поставити машини для обробки гуми чи пластмас (лінію переробки автомобільних шин);

-надати послуги з розробки плану організації робіт;

-здійснити монтаж лінії з переробки шин та ввести її, спільно з Позивачем, в експлуатацію;

-встановити програмне забезпечення лінії з переробки автомобільних шин;

-провести навчання персоналу для роботи на лінії з переробки автомобільних шин.

Відповідно до умов п.1.1 Договору, усі обумовлені товари та послуги названо продукцією.

Згідно з умовами п.2.1 Договору, строки виконання Відповідачем зобов`язань визначено Календарним графіком (Додаток №3 до Договору).

Відповідно до Календарного графіку в первинній редакції, строк виконання Відповідачем договірних зобов`язань тривав до 22.12.2023.

Додатковими угодами до Договору №1 від 19.12.2023 та №3 від 13.03.2024 Сторонами погоджувались нові Календарні графіки і, відповідно до Календарного графіку у редакції від 13.03.2024, строк виконання Відповідачем усіх договірних зобов`язань тривав до 13.05.2024 (з поетапним виконанням до 08.04.2024, 22.04.2024, 28.04.2024 та 13.05.2024).

Тобто Позивач неодноразово враховував пропозиції Відповідача про продовження строку виконання договірних зобов`язань, що зумовило укладення Сторонами Додаткових угод до Договору.

Крім цього, Додатковою угодою №2 від 07.02.2024 (п.2) Сторонами погоджено умови здійснення Позивачем попередньої оплати строком на три місяці, але не пізніше закінчення дії Договору. Відповідно, умови п.5.1 Договору викладено в новій редакції.

Також Додатковою угодою №2 (п.3) Сторони доповнили умови п.7.1 Договору та встановили додаткову відповідальність Відповідача за порушення договірних зобов`язань, а саме:

-у випадку порушення строків поставки товарів та надання послуг, за які здійснено попередню оплату, Постачальник (Відповідач) зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості попередньо оплачених товарів (послуг), за кожен день прострочення;

-у випадку порушення строків поставки товарів та надання послуг, за які здійснено попередню оплату, Постачальник (Відповідач) зобов`язаний, на вимогу Замовника (Позивача), повернути кошти попередньої оплати із врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи зі змісту зазначеного п.7.1 (абз.2) Договору (у редакції від 07.02.2024), у Відповідача наявний обов`язок зі сплати трьох процентів річних (та інфляційних втрат) у випадку прострочення повернення суми попередньої оплати і у разі пред`явлення Позивачем вимоги про повернення коштів авансового платежу у зв`язку з невиконанням (Відповідачем) договірних зобов`язань з поставки попередньо оплаченої продукції.

Позивачем 21.02.2024 сплачено Відповідачу кошти попередньої оплати в сумі 984600,00грн, що підтверджується Платіжною інструкцією №100 від 19.02.2024.

Відповідно до умов п.10.3 Договору (у редакції від 19.12.2023), строк дії Договору тривав до 30.05.2024.

У зв`язку із невиконанням відповідачем взятого на себе зобов`язання з поставки товару у визначені договором строки позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно із матеріалами справи, між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТзОВ "Універсальні інженерні рішення" було укладено Договір №33 від 04.12.2023, згідно з умовами якого (розділ 1) Відповідач зобов`язався: поставити машини для обробки гуми чи пластмас (лінію переробки автомобільних шин); надати послуги з розробки плану організації робіт; здійснити монтаж лінії з переробки шин та ввести її, спільно з Позивачем, в експлуатацію; встановити програмне забезпечення лінії з переробки автомобільних шин; провести навчання персоналу для роботи на лінії з переробки автомобільних шин.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

За визначенням п. 1, ч. 1 п. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до п. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо якості товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений,- в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Статтею 674 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно п. 2.1 Договору постачальник зобов`язаний поставити товар у встановлений строк належної якості та комплектності (за вказаною у Договорі адресою Військової частини НОМЕР_1 ), і така поставка здійснюється за двосторонньою накладною.

Згідно із п. 2.8 Договору датою поставки є дата підписання Замовником (Позивачем) видаткової накладної, у якій зазначається кількість отриманого товару належної якості та комплектності.

Пунктами п. 2.9, 2.10 передбачено, що приймання Замовником продукції за кількістю і якістю здійснюється зі складенням Сторонами акту приймання-передавання товару та супутніх послуг.

Відповідно п. 2.12 Договору замовник має право відкласти приймання продукції за кількістю та якістю до часу надання Постачальником документів, що підтверджують кількість та якість.

Згідно із п. 2.4 Договору Замовник має право відмовитись від прийняття товару та підписання видаткової накладної у разі поставки товару неналежної якості та комплектності (п.2.4);

Пунктом п. 2.7 передбачено, що продукція, поставлена з порушенням умов Договору, від прийняття якої Замовник відмовився, приймається ним на відповідальне зберігання, крім випадку, коди Замовник вправі відмовитись від її прийняття від органів транспорту; у випадку прийняття Замовником такої продукції на відповідне зберігання, Постачальник зобов`язаний розпорядитись нею у 5-денний строк.

Позивачем 21.02.2024 сплачено Відповідачу кошти попередньої оплати в сумі 984600,00грн, що підтверджується Платіжною інструкцією №100 від 19.02.2024.

Відповідачем, в порушення вимог договору, не здійснено поетапну поставку обумовленої продукції та не надано послуги.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази та відповідачем не доведено належно виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки товарів передбачених Договором №33 від 04.12.2023, а отже апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, про те що, у зв`язку із невиконання Відповідачем грошового зобов`язання з повернення отриманих коштів попередньої оплати в сумі 984600,00грн (на яку не здійснено поставку), вимога Позивача про стягнення вказаної суми авансового підлягає задоволенню.

Окрім цього, позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 560 040,00 грн, пеню в розмірі 56 950,77грн та трьох процентів річних у сумі 4 196,66 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів зазначає, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Згідно з умовами п.7.1 Договору (у редакції Додаткової угоди №2) при порушенні строків поставки або при відмові від постачання продукції Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% загальної вартості продукції. За затримку поставки товару (надання послуг) за який здійснено попередню оплату, Постачальник додатково сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України діючої на момент нарахування пені, від вартості недопоставленого товару за який здійснено попередню оплату, за кожен день затримки. Також за затримку постачання товару (надання послуг), за який здійснено попередню оплату, Постачальник на вимогу Замовника зобов?язаний сплатити суму попередньої оплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки Відповідачем не здійснено поетапну поставку обумовленої продукції у строки, встановлені Календарним графіком (у редакції Додаткової угоди №3), і кінцевий строк всієї поставки сплив 13.05.2024, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Позивач, керуючись умовами п.7.1 Договору, правомірно нарахував Відповідачу штраф за непоставку в сумі 560 040,00грн.

Щодо нарахування пені в розмірі 56 950,77грн та трьох процентів річних у сумі 4 196,66 грн з 09.04.2024 до 20.06.2024 апеляційний господарський суд зазначає, що правомірним є нарахування (за прострочення Відповідачем поставки попередньо оплаченої продукції) за період з 14.05.2024 до 30.05.2024 (включно), суми яких складають 12347,85 грн (пені) та 1 371,98 грн (трьох відсотків річних), оскільки саме 14.05.2024 у Відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення суми авансового платежу, яке не було виконано та припинення позивачем 31.05.2024 зобов`язання відповідача з поставки продукції унеможливлює нарахування з 31.05.2024 (і надалі) пені та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов`язання з поставки (так як таке зобов`язання припинилось).

Щодо клопотання відповідача про зменшення для стягнення сум штрафу та пені на 90 відсотків колегія суддів зазначає наступне.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (ч. 1 ст. 233 ГК України), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги:

- ступінь виконання зобов`язання боржником;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні;

- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Тобто, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне

Колегія суддів зазначає, що нараховані Позивачем штрафні санкції є співмірними з розміром основного боргу та не перевищують його. Також, суд вказує на тривалість прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати позивачу послуг перевищення замовленої потужності, що свідчить про відсутність будь якого ступеня виконання зобов`язання відповідачем перед позивачем.

Щодо посилань відповідача, що у матеріалах справи наявна Розписка від 08.04.2024, згідно з якою майор Жрів Максим Олегович, представник Військової частини НОМЕР_1 , 08.04.2024 отримав на зберігання від Куліш А. О. наступне майно: каркас металевий орієнтовним розміром 4,6*1,5*2,86 - 1 шт.; електродвигуни - 4 шт. (заводські номери 2507201, 2507202, 23003159, 2103263); гумова стрічка - 1 шт.; металевий гідробокс металевого каркасу - 1 шт., останні апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки згідно із приписами ст.937 ЦК України, Розписка майора Військової частини не є підтвердженням прийняття окремих товарів, поставлених Відповідачем з порушенням умов Договору, на відповідальне зберігання та відповідно до вимог ст.ст. 76-79 ГПК України не може вважатися належним, допустим та достовірним доказом поставлених відповідачем позивачу окремих товарів.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 984600,00 грн кошти попередньої оплати, три проценти річних в сумі 1371,98грн, штраф в сумі 560040,00грн та пеню в сумі 12347,85грн

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 у справі № 906/706/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Універсальні інженерні рішення б/н від 09.01.2025 (вх. №01-05/108/25 від 09.01.2025) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 у справі № 906/706/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 11.04.2025

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддяМатущак О.І.,

Кравчук Н.М.