Рішення

від 27.12.2007 по справі 2/377

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/377

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.12.07 р.                                                                               Справа № 2/377                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі  судового засідання Трубачевій          А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” м. Донецьк

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Гольфстрим” м. Донецьк

про стягнення матеріальних та моральних збитків у сумі 1145176,32грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Колесник Д.В. – за довір.

від відповідача: Мітрюшин Д.Ф. – за довір.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 24.12.2007р. по 26.12.2007р., з 26.12.2007р. по 27.12.2007р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гольфстрим” м. Донецьк про стягнення матеріальних та моральних збитків в розмірі 114517,32грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що в ніч з 17 на 18 жовтня 2006р. працівники відповідача виконуючи свої трудові обов'язки стали учасниками дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої автомобіль був приведений в аварійний стан. З цього приводу було порушено кримінальну справу № 26173, та  проведено автотоварознавчу експертизу, яка встановила вартість відновлювального ремонту в розмірі 81619,52грн. Крім того вказує на те, що при проведені експертизи не було враховано вартість автомобільних запасних частин, які також були пошкоджені та замінені на суму 5513грн. (рахунок-фактура № 2 НД-0046 від 16.01.2007р.), посилається на зміну цін на деякі запасні частини (рахунок-фактура № 2 НД-0046 від 16.01.2007р.), а також на підвищення вартості норма-години (рахунок-фактура № 2 НД-0046 від 16.01.2007р.).

27.12.2007р. позивачем до прийняття рішення по справі було надано заяву про зміну ціни позову № 02-41/47507, де позивач просить стягнути з відповідача суму причиненого матеріального збитку в розмірі 93555,81грн., забезпечити відшкодування відповідачем матеріальної шкоди, шляхом накладення арешту на майно та розрахункові рахунки відповідача. Від відшкодування морального шкоди та вартості неврахованої експертизою запасних частин позивач відмовляється.   

Відповідач проти задоволення позову заперечує надав відзив на позовну заяву від 05.12.2007р. № 02-41/45016, де вказує, що між сторонами не укладено договір про надання послуг з мийки та хімчистки автомобіля Mitsubishi Grandis, державний номер 999-55 ЕВ. Крім того посилається на те, що передача автомобіля та ключів осудженому Алієву Р.А. не може бути доказом укладання між сторонами такого договору, оскільки керівництво відповідача не уповноважувало Аліїва Р.А. приймати будь-які автомобілі для здійснення їх миття та розпорядження відносно мийки зазначеного автомобіля.

Розгляд справи відкладався у зв'язку із уточненням розрахунку матеріальної шкоди за ініціативою сторін.  

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, пояснення сторін та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, ВСТАНОВИВ:

Вироком Куйбишевського районного суду м. Донецьк від 14.05.2007р. було встановлено, що 17 жовтня 2006р. приблизно о 18 год. 30 хв. Алієв Р.А. знаходився на території автомобільної мийки “Гольфстрим”, що розташовано за адресою : м. Донецьк, Куйбишевський район, вул.. Куйбишева, 94 , де працював на посаді мийника отримав від водія ТОВ “НВП “АМІ” Лук'яненко Ю.В. автомобіль Mitsubishi Grandis, державний номер 999-55 ЕВ, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ”, а також ключі від вказаного автомобіля з зобов'язанням здійснити мийку автомобіля, а також хімічну чистку салону автомобіля.   

18.10.2007р. Аліїв Р.А. після проведення мийки автомобіля заволодів останнім з метою покататися по місту у зв'язку з тим, що останній не справився з керуванням здійснив наїзд на дерево, при цьому, відповідно висновку автотехнічної експертизи                 № 5749/27 від 24.11.2006р. причинив крупний матеріальний збиток ТОВ “НВП “АМІ” на суму 81619,52грн. за що був осуджений.

Крім того відповідно до вироку суду  по кримінальній справі від 14.05.2007р. стягнено з ТОВ “Гольфстрим” на користь ТОВ “НВП “АМІ”  матеріальні збитки в сумі 99517,32грн. та речовинні докази автомобіль Mitsubishi Grandis, державний номер 999-55 ЕВ передано ТОВ “НВП “АМІ”.

Ухвалою Апеляційного Донецької області від 17.07.2007р. вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 14.05.2007р. в відношенні Алієва Р.А. в частині цивільного позову ТОВ “НВП “АМІ” до ТОВ “Гольфстрим” та стягнення з ТОВ “Гольфстрим” на користі ТОВ НВП “АМІ” матеріального збитку в сумі 99517,32грн. скасовано, провадження по справі в цій частині припинено.

Ухвала мотивована тим, що у суду не було законних підстав для розгляду та задоволення цивільного позову заявленого ТОВ “НВП “АМІ” до ТОВ “Гольфстрим” оскільки спори між підприємствами вирішуються Господарським судом.   

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

У зв'язку з цим позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача матеріальних збитки в сумі 93555,81грн. з яких 2920,8грн. розмір удорожчення вартості робіт, 9015,49грн. розмір удорожчення запасних частини, 81619,52грн. розмір шкоди відповідно до експертизи.

Вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача 93555,81грн. підлягають задоволенню з огляду на зазначене.

Приписами ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.  

Отже, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідач зазначає на те, що оскільки Аліїв Р.А. не мав повноважень приймати будь-які автомобілі для здійснення мийки, акт приймання-передачі автомобіля між уповноваженими особами не підписувався, будь-яких договірних відносин відносно мийки даного автомобіля між сторонами не виникло,  отже висновок позивача, що Аліїв Р.А. та Юрчук М.А. принесли позивачу майнові та моральні збитки, виконуючи свої трудові зобов'язання є необґрунтованими.  

Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену даною угодою, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган, чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату... . Згідно з ч.4 ст. 24 зазначеного Кодексу трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи. Виходячи з вищенаведеного випливає висновок про те, що особа, яка була присутня в період передання автомобіля на мийку є працівником ТОВ “Гольфстрим” та уповноважений ним на надання послуг.       

Крім того факт знаходження у трудових відносинах осудженого Аліїва Р.А. та Юрчука М.А. саме з відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Гольфстрим” встановлено вироком Куйбишевського районного суду від 14.05.2007р. який обґрунтований доказами та засобами доказування які передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України.  

Згідно ст.1192 ЦК України суд може зобов'язати особу, яка спричинила збитки відшкодувати їх у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Господарським судом враховуються приписи  пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності”, якою передбачено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності судам належить виходити, зокрема, із статей 48, 51, 52, 54, 56, 57 Закону України "Про власність". Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність, були використані нові деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вина.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Виходячи із складу правопорушення, противоправність поведінки та вина заподіювача шкоди  - відповідача підтверджується вироком Куйбишевського районного суду м. Донецьк від 14.05.2007р. та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17.07.2007р., за якими Аліїв Р.А. визнаний винним у незаконному заволодінні транспортним засобом, скоєний за попереднім зговором групою осіб, що з причинив крупний матеріальний збиток потерпілому. Зазначена вирок суду в цій частині не скасований та набув законної сили.

Фактичні витрати по ремонту автомобіля з урахуванням збільшення вартості запасних частин, норма-годин склали 11936,29грн. та підтверджуються належними первинними документами, а саме, рахунком-фактури № 2НД-000828 від 30.11.2007р.

Вищевказані документи приймаються судом, як письмові докази у розумінні ст. 32 ГПК України, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.   

Проаналізувавши викладені вище фактичні обставини, оцінивши надані сторонами докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення 93555,81грн. підлягають задоволенню доведені позивачем належними та допустимими у справі доказами відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заперечень відповідача відносно того, що на території мийки були представника СПД Цимбалюк Олени Анатоліївни, яка відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.07.2006р. є орендарем території станції технічного обслуговування та автомийки, розташованої за адресою: 83096, вул. Куйбишева, 94, на які здійснено незаконне заволодіння автомобілем, то вони судом до уваги не приймається з огляду на те, що будь яких доказів в розумінні ст. 32 ГПК України того, що СПД Цимбалюк О.А. здійснювала підприємницьку діяльність на вказаній території відповідачем до матеріалів справи не надано, крім того доказів того, що майновий комплекс був переданий за Актом приймання передачі майна як цього вимагає п. 2.1. договору відповідачем суду не представлено.  Той факт, що саме відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Гольфстрим” надавало послуги з мийки та хімчистки автомобіля підтверджено вироком Куйбишевського районного суду від 14.05.2007р. який обґрунтований доказами та засобами доказування які передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України.  

Відносно посилання відповідача, що мийники не мають права отримувати ключі від автомобілів, які передаються для миття, то суд виходить з наступного.

Згідно до вимог Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України, а саме п. 9.4. встановлено, що для приміщень і площадок, де зберігаються понад 25 одиниць транспорту, слід розробляти спеціальний план розстановки транспортних засобів із зазначенням черговості та порядку евакуації в разі виникнення пожежі. Цей план має передбачати чергування персоналу в нічний час, вихідні і святкові (неробочі) дні, а також порядок зберігання ключів запалювання, щоб черговий міг скористатися ними в разі потреби евакуації транспорту.  

З огляду на вказане, оскільки представник позивача залишав автомобіль на ніч, то передача ключів від автомобіля є виконанням вимог Правил пожежної безпеки. Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано посадових інструкції або інших документів, якими б заборонялося приймання ключів запалювання від клієнтів, або визначення відповідальної особи за приймання ключів запалювання.   

Щодо заперечень відповідача стосовно закінчення трудового дня на авто мийці               о 18 год. 00 хв. та не відповідальності після цього адміністрації за дії працівників, то суд виходить з того, що вироком Куйбишевського районного суду встановлено, що обвинувачені здійснювали послуги з мийки та хімчистки автомобіля з 20 год. 00 хв. до 23 год. 45хв. тобто мийка працювала та зачинена не була.   

В частині стягнення з відповідача вартості недорахованої експертизою запасних частин в розмірі 5513,00грн. та моральної шкоди в розмірі 15000грн. провадження у справі припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від стягнення.    

Щодо клопотання позивача про забезпечення відшкодування причиненого відповідачем матеріального збитку, шляхом накладення арешту на майно та розрахунковий рахунок відповідача то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Інших підстав для застосування заходів забезпечення позову, закон не передбачає.

Як видно із матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на доведення та  обґрунтування утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду. У зв'язку з цим, такі вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За згодою сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.  

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись Цивільним кодексу України, Господарським кодексу України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 66, 75, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,  

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гольфстрим” м. Донецьк про стягнення 93555,81грн. матеріальних збитків задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гольфстрим” (84060,                         м. Донецьк, вул. Куйбишева, 94, ЄДРПОУ 24457537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” (83060, м. Донецьк, вул.. Куйбишева, 143 – “Г”, р/р 26000001311474 в ЗАТ “ОТП Банк” м. Донецьк, МФО 335775, ЄДРПОУ 13539835) 93555,81грн. – матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, витрати по сплаті державного мита в розмірі 935,55грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 96,40грн.

Стосовно стягнення вартості недорахованої експертизою запасних частин в розмірі 5513,00грн. та моральної шкоди в розмірі 15000грн. провадження у справі припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 28.12.2007 р.

Суддя                                                                         Мартюхіна Н.О.