Ухвала

від 15.04.2025 по справі 127/42016/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/42016/24

Провадження 2/127/2181/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Король О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, за участю третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

В наведеній вище справі ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.02.2025 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, за участю третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 09.04.2025 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25.02.2025 р. скасовано, а справу №127/42016/24 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка, за участю третьої особи Калинівського районного суду Вінницької області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Суддя Король О.П. подав заяву про самовідвід в наведеній вище справі з огляду на наступне.

У судді сформувалось переконання щодо необхідності сплати позивачем судового збору навіть за двома позовними вимогами як про це зазначено в постанові апеляційної інстанції від 09.04.2025 р. і відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.

В своєму зверненні до суду про стан розгляду справи позивач вважає, що судді, якому розподілена справа, належить розглянути питання самовідводу.

Вважаю, що в позивача ОСОБА_1 склалось негативне ставлення до судді, а в судді Короля О.П. виникають сумніви щодо обґрунтованості заявленого ним позову в цій справі.

Положеннями пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу, якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Велика палата Верховного в ухвалі від 04.02.2020 р. щодо розгляду заяви про відвід судді у справі №908/137/18 зазначила наступне: «..для правової системи України, а також для того, щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникли сумніви у неупередженості судді-доповідача під час вирішення справи Велика Палата Верховного Суду задовольняє клопотання про відвід судді-доповідача.

Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові №277/599/15-к від 17.09.2019 р. будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 року № 1, відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28.10.1998 року) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

При вирішенні заяви про самовідвід суд враховує положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, Рішення у справі Delcourt v. Belgium від 17.01.1970 року №2689/65, Рішення у справі De Cubber v. Belgium від 26.10.1984 року, згідно з якими правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39-41 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Заяву судді Короля О.П. про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 доВінницької обласноїклінічної психоневрологічноїлікарні іменіакадеміка О.І.Ющенка,за участютретьої особиКалинівського районногосуду Вінницькоїобласті прооскарження бездіяльностіта зобов`язаннявчинити дії задовольнити.

Справу №127/42016/24 передати до канцелярії Вінницького міського суду Вінницької області для визначення іншого судді, у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя